Рішення № 83412261, 23.07.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року Справа № 915/692/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Говоріної А.Е.

та представників сторін:

від позивача – Афанас`євої Ж.Л., ордер від 15.02.2019 серії КВ № 761245;

від відповідача – Копійки О.О., витяг від 20.05.2019;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/692/19

за позовом державного підприємства “Адміністрація морських портів України”,

пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135;

в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація

морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту),

вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, 54020;

до товариства з обмеженою відповідальністю “Європейська транспортна стивідорна компанія”,

вул. Заводська, 23/45, м. Миколаїв, 54001;

про тлумачення змісту договору про встановлення сервітуту

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) (далі – Адміністрація) звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю “Європейська транспортна стивідорна компанія” (далі – ТОВ “ЄТСК”) з позовом про тлумачення, в порядку ст. 213 ЦК України, умов укладеного між ними договору від 10.07.2013 № А4-А про встановлення сервітуту. Позивач просить суд роз`яснити, чи передбачає зазначений договір право користування причалом № 13 та причальною інфраструктурою для перевантаження наливних вантажів, а також, чи включає плата за сервітут, передбачена п. 5.1 договору, плату за перевалку наливних вантажів.

Адміністрація також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою від 22.04.2019 відкрито провадження в даній справі.

ТОВ “ЄТСК” у відзиві від 20.05.2019 позов не визнало, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, так як, на думку відповідача, позиція Адміністрації полягає у її незгоді з окремими положеннями укладеного між сторонами договору, а запропонований позивачем спосіб тлумачення договору по суті є односторонньою зміною умов цього договору.

Так, відповідач зазначає, що укладений сторонами договір має на меті надання товариству можливості здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт через причал з використанням причальної інфраструктури та не містить застережень чи обмежень щодо окремих видів вантажів, які можуть перевалюватися через цей причал.

Крім того, на думку відповідача, в договорі відсутні незрозумілі слова, поняття або терміни які не давали б змоги з`ясувати зміст договору; умови договору викладені читко та зрозуміло, а тому підстави для тлумачення його змісту – відсутні.

До початку розгляду справи по суті відповідачем подано клопотання від 19.06.2019 про залишення позову без розгляду в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, мотивоване тим, що позов в якості представника Адміністрації підписано адвокатом Проконовою К.В. за відсутності достатнього обсягу повноважень. Так, за твердженнями ТОВ “ЄТСК”, позивачем укладено договір на надання послуг, зокрема, з юридичного представництва, з адвокатським об`єднанням “Адвокатська компанія “Юскутум”, а ОСОБА_1 на момент підписання позову, що розглядається, не була працівником зазначеної компанії.

Указане вище клопотання відхилено судом у підготовчому засіданні, яке відбулося 22.07.2019, – так як із змісту поданих позивачем документів (наказів адвокатського об`єднання “Адвокатська компанія “Юскутум” від 16.11.2017 № 8/17-1 та від 25.04.2019 № 041701) випливає, що адвокат Проконова К.В. у період 16.11.2017-25.04.2019, зокрема, на момент підписання нею позову Адміністрації, працювала в адвокатському об`єднанні, яке, згідно договору від 15.02.2019 № 12-В-АМПУ-19 на надання послуг, зобов`язалося надавати позивачу послуги з юридичного консультування та юридичного представництва. Таке виключає можливість залишення позову без розгляду в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (у зв`язку з тим, що позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано) з викладених відповідачем підстав.

Під час розгляду справи по суті, вислухавши представників сторін, які підтримали доводи, викладені, відповідно, у позовній заяві та відзиві на позов, з урахуванням до цих документів пояснень і доповнень, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між Адміністрацією (володільцем) та ТОВ “ЄТСК” (користувачем) укладено договір від 10.07.2013 № А4-А про встановлення сервітуту (далі – договір) згідно умов якого, беручи до уваги необхідність виконання користувачем комплексу робіт і послуг, пов`язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал № 13 та з використанням причальної інфраструктури (залізничні колії та підкранові коліїї), а також забезпечення володільцем можливості користування користувачем вказаними причалом та причальною інфраструктурою, сторони дійшли згоди про те, що “ТОВ “ЄВРОПЕЙСЬКА ТРАНСПОРТНА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ” користується причалом № 13 (інв. № 1031040) та причальною інфраструктурою: залізничними коліями № 53, № 54 (інв. № № 1031087, 1031088) та підкрановими коліями (інв. № 1031069)” (п.п. 1, 2 договору).

Сервітут встановлюється щодо користування причалом та причальною інфраструктурою, які розташовані за адресою: вул. Заводська, 23, м. АДРЕСА_1 54020.

До положень даного договору застосовуються норми чинного законодавства України, що регулюють такі відносини (п.п. 1.1-1.2 договору).

Сервітут встановлюється для можливості здійснення користувачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причал з використанням причальної інфраструктури; обсяг прав та обов`язків по користуванню причалом та причальною інфраструктурою, щодо яких встановлюється право сервітуту згідно даного договору, визначається на підставі чинного законодавства України та умовами даного договору (п.п. 2.1-2.2 договору).

Видом права сервітуту є право користування майном (причалом та причальною інфраструктурою) згідно з “Планом-схемою причалу № 13 та причальної інфраструктури” (додаток № 1, який є невід`ємною частиною договору), наступною довжиною:

- причал № 13 (інв. № 1031040) – 236,0 м.п., технологічна ширина 15,0м.п.;

- залізничні колії №№ 53, 54 (інв. № № 1031087, 1031088) – 355, 68 м.п.;

- підкранові колії (інв. № 1031069) – 236,- м.п. у дві нитки.

Сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування користувачем причалом та причальною інфраструктурою, визначених вище (п.п. 3.1-3.2 договору).

Сервітут є строковим та оплатним, не підлягає відчуженню; сервітут є речовим правом користувача, має абсолютний характер і підлягає захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб відповідно до діючого законодавства України; сервітут не позбавляє володільця, щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою (п.п. 4.2-4.5 договору).

Вартість плати за користування сервітутом за місяць склададє 160340 грн. 76 коп. без ПДВ, яке стягується у відповідності до чинного законодавства; у разі якщо фактичне користування причалом та причальною інфраструктурою користувачем не відбувається, плата за цей період володільцем з користувача не справляється (п. 5.1 договору).

Оплата здійснюється користувачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок володільця на підставі акту наданих послуг, підписаного обома сторонами згідно виставленого рахунку щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 5.3 договору).

Володілець залишає за собою право на зміну тарифу за користування сервітутом за даним договором виключно у разі: підвищення мінімального рівня заробітної плати на законодавчому рівні; змін у розмірі відрахувань у фонди (пенсійний соцстраху та інше), інфляції на законодавчому рівні, – з подальшим укладенням додаткової угоди до договору; при цьому тариф за користування сервітутом змінюється володільцем на розмір зміни собівартості послуг (сервітуту) у зв`язку з обставинами, вказаними у цьому пункті (п. 5.7 договору).

Користувач зобов`язаний: використовувати причал та причальну інфраструктуру у відповідності з визначеною метою, що відповідає призначенню цього майна на момент встановлення сервітуту та діяти межах своїх господарських потреб; користуватись сервітутом способом, найменш обтяжливим для володільця, при цьому своїми діями не створювати загрозу життю та здоров`ю працівників володільця та навколишньому природному середовищу; організовувати виконання навантажувально-розвантажувальних робіт відповідно до діючого законодавства України, дотримуватися правил, діючих на території володільця; до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, повертати володільцю підписані акти наданих послуг; щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно виставленого рахунку володільця вносити плату за користування сервітутом за попередній місяць; надавати володільцю інформацію про вантажі, що перевалюються з метою складання звітності для Міністерства інфраструктури України та Держкомстату, а також для забезпечення оперативності взаємодії сторін; дотримуватися вимог НД 31.3.003-2005 “Правила технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд” (наказ Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.05.2005 № 257); у разі пошкодження причалу та причальної інфраструктури володільця та виникнення аварії, користувач зобов`язаний першочергово терміново повідомити володільця; нести витрати, пов`язані з реєстрацією права сервітуту у відповідності до цього договору (п.п. 7.1-7.1.9 договору).

Володілець приймає на себе обов`язки: не чинити перешкод користувачу в здійсненні свого права сервітуту на умовах даного договору; щомісячно до 10 числа місяця,наступного за розрахунковим, надавати користувачу рахунок на сплату за користування сервітутом, який оформляється на підставі акту наданих послуг; не втручатися у господарську діяльність користувача і не чинити перешкод у її здійсненні; забезпечити безперешкодний прохід/проїзд працівників користувача та інших осіб за зверненням користувача на об`єкт сервітуту; повідомити письмово користувача про укладення договорів сервітуту, оренди або інших договорів щодо об`єкту сервітуту або окремих його частин протягом трьох днів з дня укладення відповідного договору; нещасні випадки, що сталися на території володільця із працівниками користувача або з працівниками володільця, розслідуються та беруться на облік згідно з нормативно-правовим актом з охорони праці (постанова КМУ від 30.11.2011 № 1232 “Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”) (п.п. 8.1-8.7 договору).

Володілець має право: вимагати від користувача використання причалу та причальної інфраструктури у відповідності з визначеною метою, з дотриманням положень даного договору та норм чинного законодавства, що регулює такі відносини; здійснювати контроль за використанням користувачем права сервітуту; вимагати відшкодування на загальних підставах збитків, завданих шляхом неправомірно заподіяної шкоди користувачем; вимагати припинення сервітуту у випадках, встановлених діючим законодавством України; за попереднім погодженням з користувачем здійснювати на об`єкті сервітуту необхідні дії, пов`язані з експлуатацією і обслуговуванням майна в межах об`єкту сервітуту; контролювати технічний стан, дотримання встановленого режиму експлуатації причалу та причальної інфраструктури, дотримання встановлених величин експлуатації навантажень, що допускаються на причальні споруди (п.п. 9.1-9.1.6 договору).

Всі спори, що виникають з даного договору або пов`язані з його виконанням, сторони регулюють шляхом переговорів між сторонами; якщо сторони не досягли згоди із спірних питань шляхом переговорів, спір вирішується в судовому порядку, у відповідності до чинного законодавства України за місцем знаходження відповідача (п.п. 13.1-13.2 договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє протягом 10 років з моменту набуття чинності; умови договору розповсюджується на відносини, що виникли між сторонами з 13.06.2013 (п.п. 14.1-14.2 договору).

Зміни податкових, розрахункових банківських реквізитів сторін, які наведені у ст. 17 договору, повідомляються письмово листом, який вважатиметься невід`ємною частиною договору; будь-які інші зміни і доповнення до даного договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені у письмовому вигляді, підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені печатками (п.п. 15.1-15.2 договору).

Додатковою угодою від 08.08.2013 № 1 до договору сторонами погоджено внесення до договору змін в частині плати за сервітут, обов`язків користувача щодо безпечної експлуатації причалу, відповідальності користувача за пошкодження об`єктів договору; сторонами, крім того, додано до договору пункт 16.4, згідно якого всі права та обов`язки володільця, передбачені договором, виконуються Миколаївською філією ДП “АМПУ” (адміністрацією Миколаївського морського порту), в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, тощо.

Згідно пояснень позивача, сторонами з моменту укладення договору належним чином виконувалися його умови; з моменту укладення договору відповідач жодного разу не використовував причал для перевалки наливних вантажів, а також не заявляв про такі наміри ні на момент укладення договору, ні впродовж строку його дії, тоді як тариф за користування сервітутом залишався незмінним; у 2019 році між сторонами виник спір щодо номенклатури вантажів, операції по перевантаженню яких входять до предмету договору, та включення в плату за сервітут плати за перевантаження наливних вантажів.

Так, листом від 22.01.2019 № 239/18-02-03/вих/18 (т.1, а.с. 48-51) Адміністрація направила ТОВ “ЄТСК” рахунки та акти наданих послуг (виконаних робіт) по договору за період 01.01.2016-31.12.2018, проте відповідач листом від 01.02.2019 № 01/02-2 (т.1, а.с. 52-53) повідомив про відмову від підписання указаних актів, зазначивши про невідповідність положенням договору розмірів плати, що містяться у всіх наданих Адміністрацією актах наданих послуг (виконаних робіт), а саме, що Адміністрацією невірно визначено кількість днів фактичного користування причалом, що взято за основу для обрахунку відповідної плати; не включено в оплату плату за користування причальною інфраструктурою. У зв`язку з таким відповідач просив Адміністрацію про надання актів наданих послуг (виконаних робіт) з урахуванням всіх днів користування причалом і причальною інфраструктурою за указаний вище період.

Адміністрація листом від 06.02.2019 № 439/18-01-02/Вих/18 повідомила ТОВ “ЄТСК”, що при складанні актів наданих послуг (виконаних робіт) та відповідних рахунків не враховано час користування причалом при перевалці наливних вантажів; акти наданих послуг (виконаних робіт) за таке користування будуть направлені відповідачу окремо разом з виставленими на їх підставі рахунками (т.1, а.с. 54).

Відповідач у листі від 26.02.2019 № 26/02-2 зазначив, що, виходячи з положень договору, та з метою правильного відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій за договором, вважає необхідним складання та підписання сторонами актів наданих послуг (виконаних робіт) за період 01.01.2016-31.12.2018 та наступний період з урахуванням всього часу користування відповідачем в указаний період причалом та причальною інфраструктурою при здійсненні всіх видів вантажних операцій, включаючи перевалку наливних вантажів.

Адміністрація зазначає, що, на її думку, до укладеного сторонами договору не входить вартість перевалки наливних вантажів, так як:

1) відповідач під час укладення договору не заявляв наміру здійснювати перевалку наливних вантажів та фактично не здійснював такі операції;

2) наказом ДП “АМПУ” від 12.06.2013 № 6 встановлено механізм визначення плати за сервітут на причали (причальну інфраструктуру), що знаходяться на балансі ДП “АМПУ”, пунктом 1 якого визначено формулу та порядок визначення плати за сервітут причалу, який використовується портовими операторами, для переробки вантажів, крім наливних; пунктом 3 цього ж наказу зазначено, що плата за послуги з використання причалу, що знаходиться на балансі ДП “АМПУ”, для переробки наливних вантажів регулюється окремими тарифами;

3) 24.04.2015 Адміністрацією видано наказ № 259, яким, з метою збільшення прибутків останньої, введено в дію вільний тариф на послугу по забезпеченню вантажопереробки рослинних наливних вантажів силами та засобами клієнта через причал № 13; на думку позивача, з моменту введення указаного тарифу портові оператори мали замовляти відповідну послугу окремо.

Викладені обставини позивач вважає такими, що свідчать про необхідність тлумачення змісту договору в судовому порядку.

За змістом ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 6, 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 ЦК України визначено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи зі змісту викладених приписів законодавства, правочин тлумачиться судом при розгляді спору, а не сам по собі. Тобто, суд наділений повноваженнями вирішувати вказані вимоги лише тоді, коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони.

Зокрема, підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. На вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов.

При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Із матеріалів справи вбачається та не спростовано представниками сторін, що з моменту укладення договору, тлумачення якого є предметом даного позову, позивачем встановлено відповідачу сервітут (право користування) причалом № 13 та причальною інфраструктурою: залізничними коліями № 53, № 54 та підкрановими коліями для виконання комплексу робіт і послуг, пов`язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал та з використанням причальної інфраструктури (залізничні колії та підкранові коліїї), а також забезпечення володільцем можливості користування користувачем вказаними причалом та причальною інфраструктурою.

Отже, договір з моменту його укладення виконується сторонами.

Суд відзначає, що метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 21 Закону України “Про морські порти України” тарифи на послугу, крім спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктам природних монополій, та послуг, які оплачуються у складі портових зборів, є вільними та визначаються договором між суб`єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Пункт 2 частини 1 ст. 395 ЦК України визначає сервітут як один з видів речових прав на чуже майно.

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (ст. 401, ч. 1 ст. 402, ч. 1 ст. 403 ЦК України).

Дослідивши умови договору з урахуванням додаткової угоди до нього, суд вважає, що в ньому відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з`ясувати сторонам їх дійсні наміри при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України; більше того, запропонований позивачем спосіб тлумачення договору по суті є спрямованим на внесення до договору змін, а саме, застережень щодо можливості здійснення навантажувально-ровантажувальних робіт через причал з використанням причальної інфраструктури щодо окремих видів вантажів.

Твердження позивача про те, що відповідач під час укладення договору не заявляв наміру здійснювати перевалку наливних вантажів та фактично не здійснював такі операції не приймаються судом, так як вони не знайшли відображення в договорі і така обставина, згідно наведених вище приписів законодавства, не має впливу на відносини сторін за договором.

З цих же підстав судом відхиляються посилання позивача на накази ДП “АМПУ” від 12.06.2013 № 6 та від 24.04.2015 № 259; крім того, останній наказ прийнято вже після укладення сторонами договору, тлумачення якого є предметом позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

На позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Позивачем не доведено суду наявність передбачених законодавством підстав для тлумачення змісту договору в судовому порядку, а тому в задоволені позову Адміністрації належить відмовити повністю.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно зі ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

У судовому засіданні 23.07.2019, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2019.

Суддя Т.М. Давченко