Ухвала суду № 83409531, 21.06.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/5760/18

Провадження № 1-кп/359/137/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

суддів Муранової-Лесів І.В., Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Тоцькій К.О.,

за участю:

прокурорів Малашич Ю.Ю., Донського О.І.,

представників потерпілих Криган Л.А., Закревської Є.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Ємець С.М., Каленіченко Л.С., Сороки З.І.,

розглядаючи в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127, ч.3 ст.27, ст.340, ч.3 ст.27, п.п.3, 12 ч.2 ст.115 КК України,

встановив:

В судовому засіданні прокурор Малашич Ю.Ю. заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою за обставин, що підстави для обрання обвинуваченому такого виду запобіжного заходу не перестали існувати, а обраний запобіжний захід слід продовжити, з огляду на наступне.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 26.07.2018 обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжено до 30.06.2019.

Відповідно до ст. 12 КК України, останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів, а також злочину середньої тяжкості, які є умисними, пов`язані із застосуванням насильства та вчинені у групі осіб, по найтяжчому з яких законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому, відповідно до вимог ст. 183 КПК України, щодо нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у разі доведення, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вбачається, що більш м`які, передбачені ст. 176 КПК України запобіжні заходи, не забезпечать виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків обвинуваченого та не нададуть можливості запобігти ризикам його переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 в справі № 1-28/2017, акцентовано увагу на тому, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Вважає, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому такого виду запобіжного заходу не перестали існувати, а інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать виконання ОСОБА_1 його процесуальних обов`язків.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, у тому числі особливо тяжкого, насильницького, за попередньою змовою у складі групи осіб, частина з яких дотепер не встановлена, а значна частина учасників активно переховуються від органу досудового розслідування та суду, шо зумовлює підвищені ризики невиконання покладених на нього процесуальних обов`язків як з метою уникнення власної кримінальної відповідальності, так і сприяння в уникненні такої відповідальності іншими учасниками злочину, без обмеження себе для цього в жодних, у тому числі протиправних засобах (ризик змови). Зазначені ризики є суттєвими і їм неможливо запобігти у разі застосування до ОСОБА_1 будь-яких інших запобіжних заходів, що не пов`язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченого, крім тримання під вартою.

При цьому слід врахувати вагомість наявних та вже досліджених доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання (до довічного позбавлення волі), що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується.

Вказаний факт не є єдиним для при оцінки виправданості тримання під вартою обвинуваченого проте створює комплекс передумов для цього.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Отримані у судовому засіданн покази свідків, вже на даній стадії вказують на обґрунтованість висунутого обвинувачення, оскільки покази свідка ОСОБА_2 прямо вказують на факт вчинення протиправних дій, і не зважаючи на намагання сторони захисту їх поставити під сумнів підтверджуються показами свідків ОСОБА_3 (залегендована особа), ОСОБА_4 , ОСОБА_5

Окремої уваги заслуговують покази ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які показали, що в період січня 2014 надходили дзвінки від невідомої їм особи з пропозицією допомагати в протиправному позбавленні волі учасників Революції Гідності, а подальше дослідження письмових доказів підтвердить факт прямого відношення вказаного факту до висунутого ОСОБА_1 обвинувачення.

Таким чином, комплекс вже досліджених доказів, а також обізнаність про зміст письмових доказів, які були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, без перебільшення можна назвати вагомою підставою для існування ризику втечі.

Досудовим розслідуванням також установлено, що ОСОБА_1 , до моменту притягнення його до кримінальної відповідальності регулярно залишав територію України та виїжджав, зокрема, до Російської Федерації де, за наявною інформацією і переховуються більшість підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_1 , а саме: з 2014 в Російській Федерації переховуються від слідства, у зв`язку з чим оголошені у розшук ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інші.

Зокрема, в справі «Мерабішвілі проти Грузії» від 28.11.2017 Єврпейський суд вказав, що неодноразові поїздки за кордон можуть бути розглянуті під призмою ризику втечі.

Більше того, якщо проаналізувати інформацію Головного центру обробки спеціальної інформації від 25.07.2017 то поїздки ОСОБА_1 до Російської Федерації розпочалися саме після виїзду ОСОБА_14 через 1111 «Сеньківка» (до речі саме через цей пункт незаконно перетнув територію України інший підозрюваний в кримінальному провадженні ОСОБА_15 )

Тому ризик втечі та перешкоджання кримінальному провадженню обвинуваченим в даній справі є очевидними.

Як характер інкримінованих обвинуваченому злочинів, так і факт пред`явлення потерпілими позовів про відшкодування моральної та матеріальної шкоди дає підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії щодо впливу, щонайменше відносно одного з потерпілих.

Незважаючи на те, що свідки обвинувачення вже допитані в судовому засіданні, наполягає на тому, що ризик впливу на свідків залишився.

Зокрема сторона захисту повідомляла в судовому засіданні 21.11.2018 про те, що повторно ініціюватиме допит свідка ОСОБА_2 , аналогічно у зв`язку з наданням окремими свідками показів, які не відповідають зібраним доказами, щонайменше ініціюватиметься повторний допит ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Слід вказати, що ОСОБА_17 на підтвердження версії захисту в судовому засіданні вказано про те, що в день викрадення потерпілих ОСОБА_1 дослівно «напився, катався по місту та ще й загубив свій телефон». Без перебільшення вказана версія кінцево спростується за результатами дослідження письмових доказів, зокрема численних телефонних з`єднань ОСОБА_1 та ОСОБА_17 в період, коли начебто телефон обвинуваченого був загублений.

Одночасно, за результатами допиту свідків захисту, зокрема ОСОБА_18 вказала, що за весь період їх знайомства обвинувачений жодного разу не дозволив собі сісти за кермо після вживання алкоголю.

Запропоновані стороною захисту свідки для надання характеристики обвинуваченого, в своїх показах більшою мірю надали характеристику батьку ОСОБА_1 , а тому не можуть свідчити про обставини, які зменшують або ж відкидають наведені ризики.

Вище перелічене у сукупності свідчить про наявність сталих ризиків того, що ОСОБА_1 не буде виконувати обов`язки, які на нього покладаються як на обвинуваченого у кримінальному провадженні, буде переховуватися від органу досудового розслідування, впливати на інших учасників кримінального провадження, а також перешкоджатиме провадженню іншим чином, у спосіб, який вважатиме достатнім для ухилення від кримінальної відповідальності.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Таким чином, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, наявність міцних соціальних зв`язків за відсутності будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено.

З урахуванням викладеного прокурор Мелашич Ю.Ю. вважає, що тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку та не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Зазначені обставини виправдовують потребу в ізоляції обвинуваченого ОСОБА_1 на час судового розгляду, що є можливим лише у разі тримання його під вартою, а інші запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку останнього та виконання ним процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні прокурори Малашич Ю.Ю. та Донський О.І. підтримали вказане клопотання та просили його задовольнити.

Захисник Ємець С.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачуваного ОСОБА_1 під вартою. Вважає дане клопотання не є обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам закону, а також не припустимим відповідно чинного законодавства. Наведені стороною обвинувачення ризики, фактично не існують. На протязі всього часу перебування ОСОБА_1 під вартою, а це близько 2-х років, орган обвинувачення на надав жодного доказу наявності вказаних ними ризиків, як цього вимагає чинне законодавство та практика Європейського суду. Так, дійсно ОСОБА_1 перетинав державний кордон України, але завжди повертався. Зазначені факти щодо ризиків вчинення її підзахисного не містять конкретних беззаперечних доказів. За даних обставин обвинувачений ОСОБА_1 утримується не законно. Він має проблеми зі здоров`ям, його стан тільки погіршується. Таким чином просить суд врахувати вимоги чинного законодавства, міжнародну правові норми, відмовити у клопотанні прокурора, за недоведеністю та не обґрунтуванням клопотання про продовження строку тримання під вартою, змінивши запобіжний захід ОСОБА_1 на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт по місцю його проживання, де він міг би закінчити курс лікування.

Захисники Сорока З.І. та Каленіченко Л.С. в судовому засіданні заперечили роти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та просили застосувати до нього запобіжний захід у вигляді непов`язаного з триманням під вартою.

Обвинувачуваний ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримав своїх захисників. Вказав, що жодних доказів його причетності до вказаних злочинів матеріали кримінального провадження не містять. Він дійсно виїжджав за межі України, але постійно повертався і не має жодного наміру переховуватися від суду та чинити будь-які перешкоди у встановленню істини по даній справі. Він міг би не повертатися на Україну, але цього не зробив. Має доньку, маму похилого віку та тітку, яка потребує сторонньої допомоги. Тому просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, навіть із спеціальним засобом контролю.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , заперечення на вказане клопотання, колегія суду дійшла до таких висновків.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.331 КПК України до закінчення продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч.3 ст.199 цього ж Кодексу строк тримання обвинуваченого під вартою підлягає продовженню у випадку, якщо заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також неможливо завершити судове провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Практика Європейського суду з прав людини та Конвенція про захист прав та основоположних свобод дозволяє державам застосовувати необхідні засоби для запобігання вчиненню конкретного злочину. («Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v United Kingdom), 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 «Влох проти Польщі» (Wloch v Poland), 27785/95, 19 жовтня 2000. «Степуляк проти Молдови» (Stepuleac v Moldova), 8207/06, 6 листопада 2007).

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Зважаючи на те, що на час розгляду клопотання допитані потерпілі та свідки які сторони обвинувачення так і зі сторони захисту, проте не досліджені письмові докази. Ця обставина свідчить про те, що кримінальне провадження не може бути завершено до закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою.

Зважаючи на вимоги Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу щодо встановлення мінімальних стандартів забезпечення прав, підтримання та захисту жертв злочинів від 25 жовтня 2012, вказує на обов`язок держав здійснювати захист вразливих учасників кримінального процесу не лише від фізичного, а й від емоційного та психічного впливу.

Зокрема, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Ця обставина свідчить про те, що під впливом тяжкості покарання, яке може загрожувати обвинуваченому, з великим ступенем вірогідності він може переховуватись від суду.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, яка може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Приймаючи до уваги тяжкість можливого покарання, колегія приходить до висновку про наявність ризику втечі з території України чи в будь-який інший спосіб переховування від суду.

Ймовірність впливу на потерпілих та свідків безпосередньо ОСОБА_1 чи через інших осіб. з великою ймовірністю залишаються існувати.

Таким чином, обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не забезпечить належну поведінку обвинуваченого. Крім того, зважаючи на суспільний резонанс даної справи, даний запобіжний захід не зможе вберегти ОСОБА_1 від можливого самосуду зі сторони громадськості.

Таким чином, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, наявність міцних соціальних зв`язків за відсутності будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено.

Продовження дії запобіжного заходу відбудеться в даному випадку не «автоматично», а із встановленням і дослідженням питання про наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини в кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного колегія суду вважає, що тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку та не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки суспільний інтерес, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи. А тому, на даний час, підстав для застосування іншого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суду не вбачає.

З огляду на це суд вважає доцільним продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою ще на 60 днів.

Керуючись ч.3 ст.331, ч.2 ст.369, ч.3 ст.371, ст.372, ч.2 ст.376 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора Малашич Юлії Юріївни про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, українцю, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому в АДРЕСА_1 , продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.

Ухвала суду діє до 24 години 00 хвилин 19 серпня 2019 включно.

ОСОБА_1 утримувати в ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в м. Києві (м. Київ пров. Косогірний, 7).

Повний текст ухвали буде виготовлено протягом п`яти днів.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів до Київського апеляційного суду.

Головуючий суддя Ю.В. Кабанячий

Судді: І.В. Муранова-Лесів

Є.О. Борець