Ухвала суду № 83409500, 15.11.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/5760/18

Провадження № 1-кп/359/490/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

суддів Муранової-Лесів І.В., Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Тоцькій К.О.,

за участю прокурора Малашич Ю.Ю.,

за участю обвинуваченого ОСОБА_1 ,

за участю захисників Ємець С.М., Каленіченко Л.С., Сороки З.І.,

Танчук М.А.,

за участю представників потерпілих Криган Л.А., Закревської Є.О.

розглядаючи в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127, ч.3 ст.27, ст.340, ч.3. ст.27, п.п.3, 12 ч.2 ст.115 КК України,

встановив:

В судовому засіданні прокурор Малашич Ю.Ю. заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та посилається на те, що підстави для обрання обвинуваченому такого виду запобіжного заходу не перестали існувати, а обраний запобіжний захід слід продовжити, з огляду на наступне.

Огрунтовуючи клопотання зазначила, що відповідно до ст. 12 КК України, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів, а також злочину середньої тяжкості, причому всі інкриміновані йому злочини є умисними, пов`язані із застосуванням насильства та вчинені у групі осіб, по найтяжчому з яких законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому, відповідно до вимог ст. 183 КПК України, щодо нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у разі доведення, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Прокурор зауважує, що більш м`які, передбачені ст. 176 КПК України, запобіжні заходи, не забезпечать виконання ОСОБА_3 процесуальних обов`язків обвинуваченого та не нададуть можливості запобігти ризикам його переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, потерпілого та інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Тому прокурор Малашич Ю.Ю. просить суд продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою ще на 60 днів.

Крім того прокурор повідомила, що була скасована постанова старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Горчака І.В. від 29.07.2017 у кримінальному провадженні №12014110100000089 від 22.01.2014 про забезпечення безпеки та утримання підозрюваного ОСОБА_1 , щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ITT ГУ НП України в м.Києві з підстав, що ні станом на дату винесення вказаної постанови, ні на теперішній час, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які об`єктивні приводи і підстави для застосування заходів безпеки відносно ОСОБА_1 . На підставі викладеного, прокурор просить визначити місце утримання обвинуваченого за у Державною установою «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України.

Представники потерпілих (цивільних позивачів)- Криган Л.А. та Закревська Є.О. підтримали клопотання та наполягали на його задоволенні.

Захисники Ємець С.М., Каленіченко Л.С. та Танчук М.А. категорично заперечують проти задоволення клопотання. В обґрунтування своїх заперечень вони посилаються на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні жодні докази на підтвердження того, що їхній підзахисний причетний до вчинення інкримінованих йому злочинів. Ризики вказані прокурором є надуманими, безпідставними та такими, які не підтверджуються жодними доказами. Тому просять суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Також висловили свою позицію щодо неможливості утримування обвинуваченого в умовах «Київський СІЗО», так як в даній установі йому може загрожувати небезпека зі сторони інших затриманих, які приймали участь під час подій «Революції Гідності», а зараз притягуються до кримінальної відповідальності та можуть йому помститися.

Захисник Сорока З.І. підтримала думку своїх колег та просила обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, так як протягом тривалого часу обвинувачений жодного разу не здійснив спроби незаконного впливу на потерпілих та свідків, має сім`ю та постійне місце проживання.

Обвинувачений ОСОБА_1 також просить відмовити у задоволенні клопотання та не заперечує проти застосування до нього цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю. Крім того повідомив, що засоби його захисту були ініційовані прокурорами, які були процесуальними керівниками кримінального провадження відносно нього та які повідомили про загрозу його життю та здоров`ю, що послужило підставою для його утримання в ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в м. Києві.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, колегія суду дійшла до таких висновків.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч.3 ст.199 цього ж Кодексу строк тримання обвинуваченого під вартою підлягає продовженню у випадку, якщо заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також неможливо завершити судове провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Практика Європейського суду з прав людини та Конвенція про захист прав та основоположних свобод дозволяє державам застосовувати необхідні засоби для запобігання вчиненню конкретного злочину. («Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v United Kingdom), 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 «Влох проти Польщі» (Wloch v Poland), 27785/95, 19 жовтня 2000 року. «Степуляк проти Молдови» (Stepuleac v Moldova), 8207/06, 6 листопада 2007).

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім того, Європейський суду з прав людини наголошує, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризики перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Небезпека настання таких ризиків може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, в якій його переслідують та міжнародними контактами.

Зважаючи на те, що на час розгляду клопотання не допитані потерпілі та свідки, ця обставина свідчить про те, що кримінальне провадження не може бути завершено до закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою.

Водночас, з мотивувальної частини попередньої ухвали Бориспільського міськрайонного суду щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що підставою для тримання обвинуваченого під вартою було запобігання ризикам переховування обвинуваченого від суду, а також здійснення ним незаконного впливу на потерпілих та свідків.

Зважаючи на вимоги Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу щодо встановлення мінімальних стандартів забезпечення прав, підтримання та захисту жертв злочинів від 25 жовтня 2012, слід вказати на обов`язок держав здійснювати захист вразливих учасників кримінального процесу не лише від фізичного, а й від емоційного та психічного впливу.

Зокрема, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, а також особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Ця обставина свідчить про те, що під впливом тяжкості покарання, яке може загрожувати обвинуваченому, з великим ступенем вірогідності він може переховуватись від суду. Крім того, станом на час розгляду цього клопотання лише оголошений обвинувальний акт та цивільні позови. Потерпілі та свідки ще не допитувалися. Ця обставина свідчить про те, що ризик незаконного впливу обвинуваченого на цих учасників кримінального провадження не зменшився та продовжують існувати.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Таким чином, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, наявність міцних соціальних зв`язків за відсутності будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено.

Продовження дії запобіжного заходу відбудеться в даному випадку не «автоматично», а із встановленням і дослідженням питання про наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини в кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного колегія суду вважає, що тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку та не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки є наявний суспільний інтерес, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи.

Щодо визначення місця тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , колегія суду приходить до наступних висновків.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України молодшим радником юстиції Горчаком І.В. 29.07.2017 у кримінальному провадженні №12014110100000089 від 22.01.2014, забезпечено безпеку та утримання підозрюваного ОСОБА_1 , щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в умовах ITT ГУ НП України в м.Києві.

Дана постанова була винесена відповідально до ст. 20 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

07.11.2018 прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України молодшим радником юстиції Малашич Ю.Ю., вищевказана постанова була скасована.

Незважаючи на скасування постанови про застосування засобів безпеки щодо ОСОБА_1 , на думку колегії суду, самі заходи безпеки не скасовані, так як підстави її скасування не відповідають ч.1 ст.21 вказаного вище Закону, тому з метою забезпечення безпеки життю та здоров`ю обвинуваченого, підстав для переведення до Державної установи «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України на даний час відсутні.

З огляду на це суд вважає доцільним продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою ще на 60 днів.

Керуючись ст.331, ч.2 ст.369, ст.ст.371-372 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора Малашич Юлії Юріївни про продовження тримання обвинуваченого під вартою задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, українцю, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому в АДРЕСА_1 , продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвала суду діє до 24 години 00 хвилин 13 січня 2019 року включно.

ОСОБА_1 тримати в ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в м. Києві (м. Київ пров. Косогірний, 7).

Повний текст ухвали суду буде виготовлено та проголошено о 8 годині 00 хвилин 20 листопада 2018 року.

Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.

Головуючий суддя Ю.В. Кабанячий

Судді: І.В. Муранова-Лесів

Є.О. Борець