Ухвала суду № 83409490, 31.07.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/2033/19

Провадження №1-кп/359/307/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

31 липня 2019 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі суду:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурора Каспрука Д.І., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією кримінального провадження №12019110100000304, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2019 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вись Маловисківського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, з середньою освітою, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.02.2019 року за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до п`яти років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільненого з іспитовим строком на три роки,

по обвинуваченню у вчиненні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

розглянувши питання доцільності продовження обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в порядку, передбаченому ч.3 ст. 331 КПК України, -

в с т а н о в и в :

На розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.06.2019 року ОСОБА_1 змінено запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час до 24.00 год. 19.08.2019 року.

31.07.2019 року відкладено судове засідання на 13 год. 00 хв. 26.09.2019 року, у зв`язку з неявкою свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та необхідністю здійснення примусового приводу та надання окремого доручення щодо встановлення дійсного місця проживання відносно останніх.

У зв`язку з тим, що термін дії запобіжного заходу по відношенню до обвинуваченого закінчується 19.08.2019 року, з ініціативи суду на обговорення, в порядку ст. 331 КПК України, було поставлено питання про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Прокурор просив продовжити обвинуваченому термін дії запобіжного заходу, у зв`язку з тим, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені під час обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час на даний час ще існують, судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , ще не закінчено, не усі свідки допитані, а тому зміна запобіжного заходу на більш м`який вид запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження є недоцільною та передчасною.

Обвинувачений просив змінити запобіжний захід на більш м`який.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що стосуються даного питання, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як вбачається з п. 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 p. N 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний пам`ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч.1 ст.194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; а також враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Стаття 176 КПК України визначає, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі, наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Враховуючи наявність обвинувачення ОСОБА_1 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення, обсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стан здоров`я обвинуваченого, суд вважає, що прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив про те, що не має на меті переховуватися від суду та розуміє наслідки неявки на наступні судові засідання, виходячи з позиції сторони обвинувачення та зобов`язується в подальшому не порушувати встановлені судом обов`язки.

Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбаченихст.177 КПК України, а саме тих, що обвинувачений може впливати на свідків, суддя вважає, що такі доводи є необґрунтованими, а є лише припущеннями. З цього приводу прокурором не було надано доказів на підтвердження вказаних ризиків. Також, пояснення прокурора в судовому засіданні не містять належного обґрунтування недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та обвинуваченим, суддя вважає, що на даний час стороною обвинувачення не доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України Кодексу, і на які вказує прокурор.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я підозрюваного, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей та інше.

Суддя вважає, що за встановлених у судовому засіданні обставин продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки будь-яких доказів тому, що останній може впливати на свідків якимось чином, в судовому засіданні прокурором не надано та не наведено переконливих доводів цьому.

Особисте зобов`язання є найм`якішим видом запобіжного заходу, визначеного КПК України та відповідає тяжкості злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 , з урахуванням його відношення до скоєного.

З цього приводу у суду відсутні достатні доводи та докази для продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час, тому суд у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, щодо обвинуваченого застосовує більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання терміном на 60 діб, встановивши обвинуваченому, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, відповідні обов`язки. Такий висновок прийнято з урахуванням обставин, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 159, 160, 242, 243, 244, 331, 376 КПК України, суд,

у х в а л и в :

Змінити запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на особисте зобов`язання зі строком дії до 24.00 год. 28.09.2019 року, з визначенням обов`язків: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду; не спілкуватися з свідками в кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора та суд про необхідність зміни свого місця проживання, зміну засобів зв`язку.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на групу прокурорів в даному кримінальному провадженні.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: С.М.Вознюк