Рішення № 83400615, 02.08.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року справа № 580/2021/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання неправомірними та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

25.06.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд з позовом звернувся Фізична особа-підприємець Яранін ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109) (далі – відповідач) про визнання неправомірною та скасування вимоги від 10.05.2019 №Ф-129643-50 про сплату недоїмки з єдиного внеску (далі – ЄВ) в сумі 8976,69грн.

Позов мотивовано тим, що спірні зобов`язання нараховані відповідачем на підставі помилково поданого звіту, про що повідомлялося листом. Позивач зазначає, що звільнений від сплати ЄВ, оскільки є інвалідом. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 27.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами. Встановлено відповідачу строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву.

Згідно з даними розписки та рекомендованого повідомлення вказану ухвалу відповідач отримав 03.07.2019, а позивач – 10.07.2019.

15.07.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позивач самостійно подав звіт, яким визначив зобов`язання з ЄВ. Отже, зобов`язаний його сплачувати. Тому вважає, що спірне рішення прийняв з дотриманням вимог податкового законодавства.

Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) або заперечень на розгляд справи саме у спрощеному провадженні суду не надали, з огляду на відсутність необхідності виклику та допиту свідків, призначення експертизи, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд встановив, що 21.01.2019 позивач подав відповідачу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄВ за 2018 рік, яким визначив до сплати 9828,72 грн.

06.05.2019 позивач подав відповідачу заяву, в якій просив скасувати вищевказаний звіт, як помилково поданий. Факт отримання її підтверджується даними штампу відповідача про отримання вхідної кореспонденції 06.05.2019 на примірнику позивача, долученому до матеріалів справи.

10.05.2015 відповідач прийняв спірну вимогу №Ф-129643-50 про сплату недоїмки з ЄВ на суму 8976,69 грн. Також листом від 21.05.2019 вих.№15729/23-00-13-0119 у відповідь на повідомив позивача, що суми самостійного визначення бази нарахування ЄВ підлягають сплаті на загальних підставах та не можуть бути скасовані. Тому поданий 21.01.2019 звіт скасуванню не підлягає.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував, що основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Оскільки позивач згідно з адними ЄДРПОУ зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 07.09.2000, в розумінні викладених норм він є страхувальником.

Частиною 7 ст.1 Закону України від 07.07.2011 №3609-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України” доповнено ч.4 ст. 4 Закону №2464-VI. Зокрема особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд встановив, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , копія якого наявна у матеріалах справи, позивач є інвалідом 2 групи. Отже, на нього поширюються положення ч.4 ст.4 Закону №2464-VI у вказаній редакції з відповідного часу.

Порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений ст.10 Закону № 2464-VI.

Відповідно до ч.1-3 цієї статті платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449.

Проаналізувавши наведені норми закону суд дійшов висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Доказів такої добровільної участі, шляхом укладення договору, сторони суду не надали. Отже, подання позивачем "Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" не є належним доказом про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказані обставини свідчать про те, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як на загальних підставах, так із підстав добровільної участі у загальнообов`язковій системі державного соціального страхування.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Оскільки чинним законодавством України не передбачено можливості платником здійснити виправлення помилки у звіті щодо сум нарахованого ЄВ або його відкликання, зважаючи, що позивач звільнений від сплати такого внеску та повідомляв відповідача листом від 06.05.2019 про помилковість поданого звіту з ЄВ за 2018 рік, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вимог закону не врахував віднесення позивача до категорії осіб, звільнених від сплати ЄВ, та протиправно прийняв спірне рішення.

Тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Яраніна Володимира ОСОБА_3 про визнання неправомірними та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області від 10.05.2019 №Ф-129643-50 про сплату боргу з єдиного внеску у сумі 8976,69грн.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана через Черкаський окружний адміністративний суду до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 02.08.2019.