Рішення № 83399677, 01.08.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2019 р. справа № 300/1151/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206060/2018/00106 та Рішення про коригування митної вартості товарів UA206060/2018/000074/2 від 07.12.2018, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ОСОБА_1 , декларант) звернулася в суд з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (надалі по тексту також – відповідач, Івано-Франківська митниця ДФС, Митниця, митний орган, орган доходів і зборів) про визнання протиправними та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206060/2018/00106 та Рішення про коригування митної вартості товарів UA206060/2018/000074/2 від 07.12.2018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення норм статей 52, 57, 58 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Audi, модель A6, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, 2013 року випуску (надалі по тексту також – ТЗ, транспортний засіб, автомобіль, товар), та обраний метод його визначення, зокрема, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), протиправно здійснено визначення митної вартості ТЗ, який ввозився ОСОБА_1 на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206060/2018/00106 та Рішення про коригування митної вартості товарів UA206060/2018/000074/2 від 07.12.2018. Позивач стверджує, що 18.10.2018 на підставі рахунку-фактури за №39/2018 оплатив нерезиденту E-HANDEL Michal Kaczorowski повну вартість автомобіля готівкою в сумі 11 000,00 PLN (надалі по тексту також – польський злотий, Злотий). При здійсненні митного оформлення і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання ОСОБА_1 , відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля не видавався і відповідно не оплачувався через фінансові установи, а був оплачений шляхом внесення готівки. Обставина оплату готівкою підтверджується відомостями самого рахунку за №39/2018 від 18.10.2018. На звернення позивача E-HANDEL Michal Kaczorowski 23.11.2018 підтвердив придбання ОСОБА_1 конкретного ТЗ у відповідну календарну дату, у після аварійному стані, за ціною 11 000,00 польських злотих. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 11 000,00 PLN до 52 100,41 PLN суттєво порушує права позивача. Звертає увагу на те, що Рішення про коригування митної вартості товарів UA206060/2018/000074/2 від 07.12.2018 не відповідає вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Митний орган, на переконання позивача, жодним чином не обґрунтовано розрахунок скорегованої митної вартості товару, а також як неможливість застосування основного методу визначення митної вартості ТЗ, так і послідовного використання у спірному випадку другорядних методів, регламентованих статтями 59-64 згаданого Кодексу. На підставі вказаного просить суд визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації і Рішення про коригування митної вартості товарів від 07.12.2018.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 31.05.2019 відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-3).

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі позивач, 18.06.2019, подав в суд лист E-HANDEL Michal Kaczorowski від 12.06.2019 про обставини продажу ОСОБА_1 автомобіля за ціною товару 11 000,00 PLN, причини не включення до вартості товару податку на додану вартість і здійснення продажу транспортного засобу в інтересах власника ОСОБА_2 Marcin (а.с.60-61).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву №638/09-70-10-24 від 18.06.2019, який із відповідними письмовими доказами надійшов на адресу суду 21.06.2019 (а.с.64-68, 70-92). У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне. Під час митного оформлення позивачем ТЗ, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, документи, подані ОСОБА_1 містили розбіжності у відомостях, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у зв`язку з чим відповідачем застосовано систему управління ризиками, якою виявлено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Декларантом не надано документи, які підтверджують оплату товару через фінансову установу та інших додаткових документів, визначених статтею 53 Митного кодексу України. За твердженням відповідача, подані позивачем документи викликали обґрунтований сумнів щодо вірності визначення митної вартості автомобіля, а саме: рахунок-фактура №39/2018 від 18.10.2018 не може засвідчувати оплату за товар в сумі 11 000,00 PLN, а листи E-HANDEL Michal Kaczorowski від 23.11.2018 в розумінні пункту 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України не є банківським документом, який підтверджує фактичну оплату за оцінюваний товар. У митній декларації країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 18PL402010E1030220 зафіксовано ціну автомобіля, який переміщується через митний кордон Республіки Польща, в сумі 11 644,00 PLN, в той час як рахунок-фактура №39/2018 від 18.10.2018 і заявлена декларантом митна вартість визначена в сумі 11 000,00 PLN. Вказана різниця, як вважає відповідач, є вартістю витрат щодо оплати брокерської винагороди MS Logistic, залученої позивачем для оформлення перетину кордону у країні відправлення. Дана розбіжність не була усунута та/або пояснена декларантом під час митного оформлення, тому подані документи не можуть підтвердити заявлену митну вартість транспортного засобу. Між декларантом та відповідачем проведено консультація, за наслідками якої декларантом не подано додаткових документів. При таких обставинах, відповідачем прийнято Картку відмови та Рішення про коригування митної вартості від 07.12.2018, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 12 150,00 EUR із застосуванням програмного продукту Bbasis SuperSchwacke (витяг з каталогу Schwacke №009907/S) і програмно-інформаційного комплексу АСАУР. Митницею не враховані пошкодження транспортного засобу, отриманих внаслідок його експлуатації, в тому числі після аварійний стан автомобіля, так як останні не були визначені декларантом в митній декларації і акті проведення огляду від 27.10.2018. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення прийнятими відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Представником відповідача 21.06.2019 подано в суд письмове клопотання №369/09-70-10-24 від 18.06.2019, в якому остання просила провести розгляд справи №300/1151/19 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.95). Суд ухвалою від 16.07.2019 відмовив в задоволенні вищевказаного клопотання відповідача (а.с.106-108).

01.07.2019 в суд від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 в черговий раз наголосила: у спірному випадку не мало місце існування обґрунтованих сумнівів щодо поданих декларантом відомостей, визначених, в першу чергу, в рахунку-фактурі №39/2018 від 18.10.2018 в частині вартості товару, так як Митниці із змісту самого рахунку і листа E-HANDEL Michal Kaczorowski (продавця-нерезидента) від 23.11.2018 було достовірно відомо про оплату за товар готівкою, а не через фінансову установу; спрацювання у митного органу системи управління ризиками не означає, що митна вартість товару занижена, в свою чергу таке спрацювання є лише рекомендацією посадовій особі органів доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товару; документів на підтвердження витрат на брокерську винагороду позивачу надано не було, отже такі витрати не були включені до заявленої митної вартості; обставина щодо розбіжності у значеннях вартості автомобіля, між даними митної декларації країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 18PL402010E1030220 (11 644,00 PLN) і рахунку-фактури №39/2018 від 18.10.2018 (11 000,00 PLN), не була підставою для прийняття оскаржуваних рішень і вона не поставлена в основу як підстава їх прийняття; при визначенні Митницею скоригованої митної вартості не враховано після аварійний стан автомобіля і його ушкодження внаслідок експлуатації, при тому що такі пошкодження описані в рахунку-факті, митній декларації і акті проведення огляду транспортного засобу; не обґрунтовано підставність застосування резервного методу визначення вартості автомобіля, в тому числі не доведено жодним доказом про існування обставини заниження митної вартості товару у відношенні до ідентичних товарів; Митниця в силу вимог частини 2 статті 77 КАС України не вправі посилатися на обставини, які не були використані як підстави для прийняття оскаржуваних рішень. При цьому, позивач критично ставиться до визначення митної вартості ТЗ саме за допомогою АСАУР, а всі сумніви відповідача щодо правильності визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) жодним чином не доведені належними засобами доказування (а.с.97-98).

На виконання вимог ухвали суду від 16.07.2019 позивачем подано в суд письмове пояснення щодо розбіжностей у цифрових значеннях вартості автомобіля, визначеної у рахунку-факті і експортній декларації, за змістом якого ОСОБА_1 не може пояснити таку розбіжність в 644 польські злотих, так як не змогла отримати відповідної інформації. Однак, як вважає позивач, для оформлення митної декларації країни відправлення були подані ті ж документи, що подані відповідачу. Митна декларація країни відправлення не є обов`язковим документом для визначення митної вартості товару, а з усіх інших документів чітко слідує, що вартість придбання становила 11 000,00 PLN (а.с.109-110, 122).

Розглянувши у порядку письмового провадження за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов, відповіді на відзив, додаткові письмові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

При розгляді справи встановлено, що 18.10.2018 позивачем придбано у нерезидента E-HANDEL Michal Kaczorowski на території Республіки Польща (05-600 Grojec, ul. Jana Pawla II 54/34) транспортний засіб - легковий автомобіль марки Audi, модель A6, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, 2013 року випуску, який був у використанні (автомобіль після ДТП). Вартість придбання автомобіля становила 11 000,00 PLN. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копіює рахунку-фактури (faktura nr) №39/2018 від 18.10.2018 (а.с.16, 17, 85).

Про обставину придбання позивачем автомобіля за ціною 11 000,00 PLN і про після аварійний стан транспортного засобу, яким зумовлена відповідна вартість товару, Е-HANDEL Michal ОСОБА_3 оформив відповідний лист від 23.11.2018 (а.с.26-27).

Даний автомобіль доставлений із Республіки Польща, про що свідчить митна декларація країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 18PL402010E1030220 від 28.10.2018 (а.с.30-32, 86).

Декларантом ПП "Присілок" (Мірошин О.С.) в інтересах ОСОБА_1 , як одержувача товару, 07.12.2018 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію UA206060/2018/403257, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий бувший у використанні, марки Audi, модель A6, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, 2013 року випуску, загальна кількість місць – 5, колісна формула 4*2, тип кузова – універсал (а.с.14-15, 79).

В графі "31" додатково зафіксовано зовнішній стан товару: "наявні сліди пошкодження аварійного характеру, та транспортується не власним ходом, пошкодження царапини лакофарбового покриття, передній і задній бампер, капот, фари, ліве та праве крило, переднє крило, решітка радіатора, радіатори, підсилювач бампера, правий лонжерон, скло, спрацьовані подушки безпеки водія та пасажира" (а.с.80).

В графі "42" (ціна товару) декларації визначено 11 000,00 PLN, а в графах "45" (коригування) і "46" (статистична вартість) 81 179,80 гривень, яка із урахуванням графи "23" (курс валюти) 7.37998200 становить ті ж 11 000,00 PLN.

Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто ціною договору (контракту), на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації.

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактура (інвойс) №39/2019 від 18.10.2018, в якій вказано покупця автомобіля марки Audi, модель A6, номер кузова НОМЕР_1 – НОМЕР_2 Shtefurak (а.с.85); декларацію про походження товару №9000 від 25.10.2018; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 27.10.2018 UA20903/2018/61749 (а.с.21, 89); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу бланк DR/ НОМЕР_3 (WPI 67672) від 12.09.2017 (а.с.22-23); платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 23.11.2018 (а.с.92); інші некласифіковані документи б/н від 25.10.2018; довідка ТзОВ "Укр-Тест-Стандарт" №16104 від 05.11.2018 (а.с.87); паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_4 від 12.11.2007 (а.с.33); паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FP413500 від 25.06.2018 (а.с.34).

Відповідач підтвердив обставину подання таких документів у відзиві на позов (зворотній бік а.с.64).

На виконання вимог ухвали суду від 31.05.2019, серед документі, які подав декларант до митного органу, відповідач разом із відзивом представив рахунок-фактуру №39/2018 і листа E-HANDEL Michal Kaczorowski від 23.11.2018 (а.с.85, 92). Тобто, представлення ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС коментованих документів представник відповідача не заперечує.

Митним органом 07.12.2018 із декларантом проведено консультації із надсиланням останньому письмового повідомлення про необхідність подання "оригінали та/або копії документів, зазначених у графі "44" митної декларації (а.с.77, 84).

Як свідчить довідка митного посту "Коломия" №160/09-70-64-29-еп від 13.06.2019, під час проведення митних формальностей (07.12.2018) за митною декларацією автоматизованою системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) згенеровано форми митного контролю такі як "103-1", "105-2", "106-2", "111-5", "210-1" і "911-1". Перший метод визначення митної вартості не застосований, оскільки графі "44" МД №UA206060/2018/403257 від 07.12.2018 від кодом 3002 (платіжний документ, що підтверджує вартість товару) зазначений лист б/н від 29.11.2018 від продавця E-HANDEL Michal Kaczorowski є інформаційним і не являється банківським, платіжним чи бухгалтерським документом, який підтверджує митну вартість товару (а.с.76-78, 83).

Івано-Франківська митниця ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації UA206060/2018/403257 від 07.12.2018 та доданих до неї документів, в тому числі рахунку-фактури №39/2018 від 18.10.2018, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за UA206060/2018/00106 від 07.12.2018 (а.с.12).

Згідно даної картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку ненаданням додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України. 2-5 методи визначення митної вартості (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодом: НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість – 12 150,00". Доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Глави 4 Митного кодексу України" (а.с.12).

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA206060/2018/000074/2 від 07.12.2018, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у сумі 12 150,00 EUR.

В мотивувальній частині рішенні (графа 33) визначено його основні аргументи: "у зв`язку ненаданням додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України" і "митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів" (а.с.13).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі по тексту також – МК України, Кодекс).

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України (частина 1 статті 246 МК України).

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частинами 1, 2 статті 51 МК України).

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

На переконання суду, подані 07.12.2018 декларантом до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Щодо неподання позивачем інших документів, в тому числі "додаткових документів відповідно до частини 3 статтею 53 МК України", як це зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, з`ясовано наступне.

Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, в тому числі письмово договору купівлі-продажу. Отож, подання документів, визначених пунктом 2 частини 2 статті 53 МК України об`єктивно є неможливим.

Перелік документів, визначених в пункті 7 частини 2 статті 53 МК України (ліцензія на імпорт товару) не стосуються спірних правовідносин взагалі, а щодо документів із пунктів 6 і 8 частини 2 статті 53 Кодексу (транспортні і страхові документи), то як свідчать встановлені судом обставини окремого транспортування (перевезення товару за допомогою іншого транспорту) із залученням відповідного суб`єкта господарювання (оплати таких послуг) і страхування самого товару не мало місце.

З приводу документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 МК України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, як зазначено у відзиві на позов, суд вважає їх витребування безпідставним, так як сплата за автомобіль здійснена готівкою, про що зазначено нижче.

В свою чергу, лист E-HANDEL Michal Kaczorowski від 23.11.2018 про придбання ОСОБА_1 автомобіля за ціною 11 000,00 PLN разом із рахунком-фактурою E-HANDEL Michal Kaczorowski №39/2018 від 18.10.2018 в своїй сукупності, на переконання суду, в розумінні пункту 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України є іншим платіжним документом, що підтверджує вартість товару (а.с.85, 92).

Розглядаючи доводи Митниці щодо неподання декларантом додаткових документів відповідно до частини 3 статтею 53 МК України суд, в першу чергу, перевіряє, чи мало місце проведення консультації, та які саме документи посадова особа відповідача витребовувала у позивача.

Так, митним органом 07.12.2018 із декларантом проведено консультації із надсиланням останньому письмового повідомлення (вимоги), безпосередній зміст прохальної частини якого містить такий текст "необхідно подати оригінали та/або копії документів, зазначених у графі "44" митної декларації (а.с.77, 84).

Відповідачем також подано довідку митного посту "Коломия" Івано-Франківської митниці ДФС №160/09-70-64-29-еп від 13.06.2019 про обставини здійснення у спірному випадку формальностей при проведенні митного контролю, яка свідчить, що о 13:53 год. 07.12.2018 декларанту направлено повідомлення "Згідно з частиною 2 статті 264, пунктом 3 частини 1 статті 266 МК України (2012) та пункту 2.2 розділу ІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за №631, Вам необхідно надати оригінали та/або копії документів, зазначених у графі 44 МД" (а.с.76-78, 83).

Із вказаного слідує, що графа 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів від 07.12.2018 і довідка митного посту "Коломия" Івано-Франківської митниці ДФС №160/09-70-64-29-еп від 13.06.2019 про обставини вчинених 07.12.2018 формальностей при здійсненні митного контролю не містить вимог, сформованих під час консультацій, про необхідність подання додаткових документів, перелік яких визначений у частині 3 статті 53 МК України.

Разом з тим, передумовою для витребування таких документів є - у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посадова особа Митниці не довела до відома декларанта про наявність будь яких обставин, які зумовлюють застосування положень частини 3 статті 53 МК України. Консультація містила вимогу про необхідно подання оригіналів та/або копій документів, зазначених у графі "44" МД.

У зв`язку із тим, що митний орган у відзиві на позов і під час розгляду справи не заперечує подання 07.12.2018 декларантом усіх документів, визначених у графі "44" митної декларації UA206060/2018/403257, то вимога про повторне їх надання під час консультації, як мінімум, є незрозумілою та не логічною.

Суд констатує про відсутність у поданих відповідачем матеріалах доказів на підтвердження обставин про витребування додаткових документів, перелік яких міститься в частині 3 статті 53 МК України, ненадання яких стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Така обставина свідчить про протиправність дій (формальностей) посадових осіб митного органу, вчинених 07.12.2018 при здійсненні митного контролю.

В контексті вказаного, суд досліджує доводи відповідача про розбіжність у цифрових значеннях вартості товару, яка заявлена декларантом як митна (11 000,00 PLN) і вартості автомобіля, зафіксованої у декларації країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 18PL402010E1030220 (11 644,00 PLN).

По перше, суд констатує, як і в попередньому випадку, наявність розбіжностей між цифровими значеннями вартості транспортного засобу, визначених у рахунку-фактурі №39/2018 від 18.10.2018 (а.с.16, 17) і декларації країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 18PL402010E1030220 від 28.10.2018 (а.с.30, 31) не була підставою для сумнівів, наявність яких спричинила проведення консультації із декларантом, більше того така підстава не була визначена і в оскаржуваних рішеннях.

Зазначений висновок суду сформований на основі змісту довідки митного посту "Коломия" Івано-Франківської митниці ДФС №160/09-70-64-29-еп від 13.06.2019 про обставини вчинених 07.12.2018 формальностей при здійсненні митного контролю (а.с.76-78).

Про такі розбіжності відповідач вказує в перше у відзиві на позовну заяву, на що звертає увагу суд позивач.

За змістом абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач у відзиві на позовну заяву жодним чином не пояснює причини не визначення у оскаржуваному рішенні такої підстави (розбіжностей в 644 PLN) як передумови для виникнення сумнівів щодо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей про ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Так як, рахунок-фактура №39/2018 від 18.10.2018 і декларації країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 18PL402010E1030220 від 28.10.2018 були подані у день митного оформлення 07.12.2018, про що не заперечує відповідача, то очевидною є фактична можливість встановлення посадовими особами митного органу такої розбіжності саме при проведення митних формальностей.

Верховний Суд в постанові від 09.04.2019 у справі №825/1990/17 сформував наступний правовий висновок "…колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач як на підставу для його прийняття не посилався на невключення до митної вартості товарів витрат на навантаження, вивантаження та доставку товару до порту відправки, а відтак, у силу абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України, Митниця не може посилатися на вказані обставини, враховуючи те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення".

Відтак, в силу вимог пункту 5 частини 1 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаній постанові Верховного Суду, та зазначає про безпідставне і необґрунтоване посилання у розгляді даної справи на обставини розбіжностей у цифрових значеннях вартості транспортного засобу, визначених у рахунку-фактурі і декларації країни відправлення.

По друге, оскаржуване рішення, не містить роз`яснення та самого розрахунку "числових розбіжностей у вартості 644 PLN ", втому числі з посиланням на декларацію країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 18PL402010E1030220 від 28.10.2018.

По третє, суд не заперечує про наявність згаданої розбіжності в 644 PLN, яка за даними рахунку-фактури №39/2018 від 18.10.2018 становить 11 000,00 PLN, за даними декларації країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 18PL402010E1030220 від 28.10.2018 – 11 644,00 PLN.

Як свідчить декларація країни відправлення до переліку документів, поданих для її оформлення, поряд з іншими, представлено документ за позначенням "N380" "39/2018 (2018.10.18)", що являється рахунком-фактурою №39/2018 від 18.10.2018 на 11 000,00 PLN, яка також подана позивачем на Митницю.

Разом з тим, серед документів, за позначенням "Y025", що є брокерською винагородою значиться документ, якому присвоєно відповідні реквізити "PLAEOC300000140061" (а.с.30).

У своїх поясненнях і відповіді на відзив позивач стверджує, що документи про підтвердження витрат на брокерську винагороду йому надано не було, отже такі витрати не були включені до заявленої митної вартості. Останні не є обов`язковими документами в розмінні частини 2 статті 53 МК України, а, відтак, і не можуть бути підставою для формування митної вартості товару.

Позивач наголошує і на відсутність у відповідача відповідних документів про залучення брокера і оплату за його послуги при оформлення декларації країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 18PL402010E1030220 від 28.10.2018.

Суд не в повній мірі погоджується із доводами позивача, а в окремій частині вважає їх безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи із наступного.

Як вже відзначено вище відповідно до частини 4 статті 53 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 статті 53 МК України.

За змістом підпункту "а" пункту 1 частини 10 статті 53 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, зокрема, такі як комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Таким чином, витрати на брокерську винагороду додаються як одна із складових митної вартості до ціни товару, що була фактично сплачена.

Позивач у адміністративному позові і своїх поясненнях не заперечує залучення MS Logistic як відповідного брокера для оформлення перетину товару через митний кордон Республіки Польща, втім, серед іншого, стверджує, що ним не вдалося отримати такі документи.

Зважаючи на позначення виду документа "Y025" (брокерською винагородою) за відповідними реквізитами "PLAEOC300000140061", визначених у декларації країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 18PL402010E1030220 від 28.10.2018, враховуючи те, що декларантом за такою декларацією являється саме позивач, то різниця в сумі 644 PLN суд вважає брокерською винагородою, яка мала б бути включена ОСОБА_1 до митної вартості транспортного засобу.

Втім, як свідчить оскаржувані рішення Митниця не здійснювала коригування митної вартості із її збільшенням на 644 PLN, а виходила із інших фактичних даних, визначених на основі електронного каталогу Bbasis SuperSchwacke (витяг Schwacke №009907/S) і програмно-інформаційного комплексу АСАУР, про протиправність застосування яких зазначено нижче по тексту рішення суду.

В той же час, в силу вимог підпункту "а" пункту 1 частини 10 статті 53 МК України коментовані витрати повинні включаються до митної вартості за умови, якщо вони фактично понесенні покупцем (декларантом).

При цьому, за змістом абзацу 2 частини 8, частин 9 і 21 статті 53 МК України додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

В матеріалах справи, окрім декларації країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 18PL402010E1030220 від 28.10.2018, відсутні будь які документи про залучення декларантом MS Logistic як брокера. Не представлений відповідачем доказ оплати саме позивачем брокерської винагороди, в тому числі за документом "PLAEOC300000140061".

Зважаючи на вказане у суду і у відповідача відсутні документи із об`єктивними даними, які підтверджують документально витрати на послуги брокера, та які б піддавалися обчисленню.

В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд відзначає, що за змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, згідно частини статті 58 МК України, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), в межах частини 2 статті 54 МК України, здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За приписами частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу вимог частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Орган доходів і зборів за змістом частини 6 статті 54 МК України може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації UA206060/20189/403257 від 07.12.2018, визначено за основним (1) методом (а.с.14).

До вказаної митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару саме за ціною договору.

Доводи позивача свідчать про те, що рахунок-фактура №39/2018 від 18.10.2018 і лист від 23.11.2018 це єдині документи, видані продавцем-нерезидентом E-HANDEL Michal Kaczorowski в Республіці Польща, і які засвідчують дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 11 000,00 PLN. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу у ОСОБА_1 відсутні.

Окремо слід відзначити, що дані про рахунок-фактуру №39/2018 від 18.10.2018, як документа про посвідчення права володіння і розпорядження ТЗ, занесені відповідним органом митного контролю Республіки Польща в декларації країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 18PL402010E1030220 від 28.10.2018 за кодом позначень "N380", отриманої і оформленої ОСОБА_1 при вивезенні автомобіля за участю MS Logistic (а.с.30, 31-32).

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури №39/2018 від 18.10.2018, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Республіки Польща інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем-нерезидентом E-HANDEL Michal Kaczorowski автомобіля марки Audi, модель A6, номер кузова НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 11 000,00 PLN та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Відповідач в Рішенні про коригування митної вартості товарів від 07.12.2018, відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17 (провадження №К/9901/45596/18).

Суд вказує на протиправність зроблених митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною, яка вказана в рахунку-фактурі (faktura nr) №39/2018 від 18.10.2018.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

По перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність обґрунтованих застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині:

- не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості;

- наявності достатніх умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості товару.

По друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

По третє, відповідач ні під час здійснення митного контролю спірного товару, ні у відзиві на позов не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль марки Audi, модель A6.

На думку відповідача, викладеній у відзиві, у нього виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік документів, а саме документи на підтвердження ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар.

Натомість, суд вказує на безпідставність таких доводів відповідача, оскільки останні не відповідають дійсності.

Так, одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару, серед яких рахунок-фактуру (faktura nr) №39/2018 від 18.10.2018 (а.с.16). Переклад наведеного документу з польської мови на українську, який наявний в матеріалах справи, виконаний Бюро перекладів "Володимир Осадчук нотаріальний перекладач", засвідчений його підписом та печаткою/штампом перекладача Осадчука Володимира ОСОБА_4 (а.с.17).

Згідно перекладу, рахунок-фактура №39/2018 від 18.10.2018 виданий E-HANDEL Міхал ОСОБА_5 (E-HANDEL Michal Kaczorowski) на території Республіки Польща (05-600 Grojec, ul. Jana Pawla II 54/34) на підтвердження продажі транспортного засобу марки Audi, модель A6, номер кузова НОМЕР_1 , який придбала ОСОБА_6 (Viktoriia Shefurak). Загальна вартість автомобіля з податком становила 11 000,00 PLN.

У нижній лівій частині рахунку містить друкований запис "Sposob zaplaty: Gotowka"", що згідно перекладну означає "вид оплати: готівка".

Як не заперечує відповідач декларант також подав оформлений E-HANDEL Michal Kaczorowski лист від 23.11.2018 б/н про підтвердження обставини придбання позивачем автомобіля за ціною 11 000,00 PLN і про після аварійний стан транспортного засобу, яким зумовлена відповідна вартість товару (а.с.27).

В матеріалах справи наявний переклад такого листа, виконаний перекладачем Бюро перекладів "Володимир Осадчук нотаріальний перекладач" (а.с.27).

Крім суми прийнятої готівки рахунок-фактура і лист продавця також містять записи, які в перекладі на українську мову має значення "автомобіль після ДТП".

Більше того, 14.06.2019, засобами електронного зв`язку на офіційну електронну пошту Івано-Франківського окружного адміністративного суду (inbox@adm.if.coourt.gov.ua) і, 18.06.2019, за клопотанням позивача на адресу суду по справі №300/1151/19 надійшов оригінал листа E-HANDEL Michal Kaczorowski датований 12.06.2019 (а.с.58-59, 61).

Лист викладений на українській та польській мовах, за змістом якого "18.10.2018 у м. ОСОБА_7 (номер паспорта НОМЕР_5 ) придбала автомобіль легковий, бувший у використанні марки Audi, модель A6, 2013 року, номер кузова НОМЕР_1 . Вартість авто 11 000,00 Злотих. Розрахунок був проведений повністю на місці, оплата була здійснена готівкою. Податок на додану вартість не включений у вартість і не має бути включений, оскільки власник авто фізична особа, а продаж відбувався через фірму. Michal Kaczorowski E-Handel уклало договір із власником авто ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) та здійснювала продаж від свого імені та отримання коштів від покупця для власника" (а.с.61).

В суду не має сумніву щодо належності відповідного листа HANDEL Michal ОСОБА_3 від 12.06.2019 і перекладу рахунку-фактури (faktura nr) №39/2018 від 18.10.2018, виконаного Бюро перекладів "Володимир Осадчук нотаріальний перекладач".

Відповідач не вказав суду на будь які обґрунтовані застереження щодо такого перекладу.

Відтак, системний аналіз змісту тексту перекладених документів свідчить, що позивач, 18.10.2018, при виданні нерезидентом E-HANDEL Michal Kaczorowski (05-600 Grojec, ul. Jana Pawla II 54/34, NIP 797 202 26 71, Regon 362995614) рахунку-фактури (faktura nr) №39/2018 від 18.10.2018 на купівлю автомобіля марки Audi, модель A6, 2013 року, номер кузова НОМЕР_1 , сплатив нерезиденту вартість товару саме готівкою в сумі 11 000,00 PLN, на підтвердження чого продавець нерезидент видав, в тому числі листи б/н від 23.11.2018 і 12.06.2019.

В спірному випадку у суду відсутня підстави приходити до висновку про не подання декларантом документа, визначеного пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України, зокрема, банківського платіжного документа, що засвідчує оплату рахунку за оцінюваним товаром, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Коментована норма закону регламентує вид документа про оплату – "банківський платіжний документ", який може бути виданий виключно у випадку оплати по "рахунку" через фінансову установу, яка володіє відповідною ліцензією на певний вид банківський послуг. А у випадку, що досліджується судом мова не йде про обставину оплати в готівковій формі за "рахунком-фактурою (інвойсом)".

Більше того, пункт 4 частини 2 статті 53 МК України зазначає банківський платіжний документ, як підтвердження оплати по "рахунку", як один із видів документах, які можуть засвідчувати обставину придбання ТЗ згідно переліку, визначеного підпунктом "б" пункту 2 Розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 за №1118 (надалі по тексту також – Правила №1118).

У спірному ж випадку факт набуття права власності підтверджується "рахунком-фактурою (інвойсом)" (faktura nr) №39/2018 від 18.10.2018, який є одним із документів, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України і підпункту "б" пункту 2 Розділу І Правил №1118 підтверджує митну вартість товару та є один із видів інших документів на підтвердження обставини придбання ТЗ.

Разом з тим, підпункт "б" пункту 2 Розділу І Правил №1118, крім "…рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів" визначає також поняття "…інших документів", до яких, на переконання суду можна віднести лист E-HANDEL Michal Kaczorowski від 23.11.2018 б/н.

Розрахунок через фінансову установу не мав місце, а тому обґрунтованими є доводи позивача про відсутність будь яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач.

На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.

Безпідставними слід вважати доводи відповідача, що в силу вимог Правил №1118 до обов`язково переліку документів, які підтверджують права власності на ТЗ, визначено чек із відповідними реквізитами чи даними про ідентифікацію ТЗ.

Безпосередній зміст підпункту "б" пункту 2 Розділу І Правил №1118 свідчить, що одним із документів, які підтверджують право власності на ТЗ придбані в підприємств є оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали як рахунків-фактур, інвойсів так і чеків.

Всі вказані документи є самостійним доказом придбання ТЗ і положення Правил №1118 не вимагають обов`язкового підтвердження обставини придбання на підставі чека при умові наявності рахунку-факти або інвойсу.

Крім того, застереження, які містяться в підпункті "б" пункту 2 Розділу І Правил №1118 щодо необхідності обов`язкового відображення в документах, які засвідчують придбання ТЗ, даних (відомостей) про реквізити чи індивідуальні ідентифікуючі ознаки такого ТЗ, не стосується чека.

В контексті вказаного суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16 (провадження №К/9901/18288/18), згідно якої посилання митного органу на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

В той же час, суд звертає увагу, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15 (провадження №К/9901/13155/18), ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, лише на підставі "неподання позивачем запитуваних митним органом документів" (тих, що вже подані при митному оформленні 07.12.2018) та не обґрунтування "числових розбіжностей у вартості товару" (що не було предметом консультацій і підставою для коригування митної вартості автомобіля), є безпідставним і протиправним.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, серед іншого, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:

- уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України);

- у поданих документах наявні всі відомості, які підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий транспортний засіб.

З урахуванням вказаного, за умови подання 07.12.2018 декларантом при первинному декларуванні рахунку-фактури (faktura nr) №39/2018 від 18.10.2018, листа від 23.11.2018, виданих нерезидентом E-HANDEL Michal Kaczorowski на придбання ОСОБА_1 автомобіля марки Audi, модель A6, номер кузова НОМЕР_1 , за змістом яких позивач оплатила готівкою вартість автомобіля в сумі 11 000,00 PLN, а продавець E-HANDEL Michal Kaczorowski дану готівку отримав, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

Як висновок вказаному вище, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

З приводу застосування відповідачем у спірному випадку резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) та відсутності можливості послідовного використання методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за статтями 59 і 60 Митного кодексу України, суд виходить із наступних аргументів та мотивів.

Так як за приписами частини 2 статті 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті Кодексу (резервний метод), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях, то суд відзначає, що при розгляді справи Митниця не подала жодного доказу пошуку ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів із відповідного програмного забезпечення "Центральна база даних" Державної митної служби України.

В даному випадку необхідно наголосити на тому, що згідно пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 4 і 5 Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Розділу ІІ "Опис граф Рішення" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №598 (надалі по тексту також – Правила №598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчать зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості товарів від 07.12.2018 UA206060/2018/000074/2, в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), втім відсутні будь які відомості про номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Спірне вказане рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості.

Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду №826/28024/15 від 18.12.2018, №815/1670/17 від 21.12.2018, №813/663/17 від 18.12.2018, №815/228/17 від 21.12.2018 і №820/1436/17 від 18.12.2018.

З приводу не зазначення у оскаржуваному рішенні відповідного обґрунтування і розрахунку коригування митної вартості представник відповідача у відзиві зазначає, що у спірному випадку розрахунок робився інспектором у зв`язку із спрацюванням системи ризиків АСАУР. В такому випадку, при введені VIN-коду, система вибрала конкретне числове значення (12 150,00 EUR), тому розрахунок не зазначався в рішенні.

Відповідач стверджує, що конкретне числове значення скоригованої вартої автомобіля визначено таким програмно-інформаційним комплексом як Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (надалі по тексту також – АСАУР).

Системний і послідовний аналіз всього Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №684 від 31.07.2015 (надалі по тексту також – Порядок №684), свідчить, що положення останнього не містить будь яких даних про можливість визначення митної вартості транспортних засобів за VIN-кодом, та також вартості взагалі.

Відповідач не надав суду жодного пояснення, на підставі якого нормативно-правового акта саме програмно-інформаційним комплексом АСАУР вправі, крім виявлення відповідних ризиків, самостійно визначати (коригувати) митну вартість транспортних засобів, в тому числі за їх VIN-кодами.

Разом з тим, оскаржуване рішення від 07.12.2018, серед іншого, містить запис "…Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодом: НОМЕР_6 , вартість – EUR " (зворотній бік а.с.13).

Відповідач не представив такого запиту чи звернення до спеціалізованого підрозділу ДФС для визначення митної вартості, відтак у суду відсутні докази формування останніх.

Які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об`єднаннями імпортерів і виробників, використано окрім програмно-інформаційного комплексу АСАУР, відповідач не повідомив суд.

Незважаючи на вказане рішення від 07.12.2018 має запис "…вартість – EUR, вартість – 12 150,00".

У відзиві на позов представник відповідача стверджує, що скоригована митна вартість автомобіля визначена із застосуванням програмного продукту Bbasis SuperSchwacke, зокрема, за основу було взято витяг каталогу Schwacke №009307/S (зворотній бік а.с.66).

На підтвердження таких доводів Митниця представила витяг з програмного продукту (електронного каталогу) Bbasis SuperSCHWAKE №009307/S від 05.12.2018 (009307/28199757) (а.с.70-72).

Суд таку інформацію вважає неналежним і недопустимим доказом, виходячи із наступного.

По перше, жодне із оскаржуваних рішень, в тому числі довідка митного посту "Коломия" №160/09-70-64-29-еп від 13.06.2019, не містить посилання на застосування чи використання у спірному випадку програмного продукту (електронного каталогу) Bbasis SuperSCHWAKE, зокрема, витягу із такого каталогу №009307/S від 05.12.2018.

По друге, згідно рахунку-фактури (faktura nr) №39/2018 від 18.10.2018, графи "31" електронної митної декларації UA206060/2018/403257 від 07.12.2018, додаткового аркуша до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/61749 від 27.10.2018, встановлено, що транспортний засіб марки Audi, модель A6, номер кузова – НОМЕР_1 , на час митного огляду містив пошкодження, ознаки експлуатації: "автомобіль після ДТП", "наявні сліди пошкодження аварійного характеру, та транспортується не власним ходом, пошкодження царапини лакофарбового покриття, передній і задній бампер, капот, фари, ліве та праве крило, переднє крило, решітка радіатора, радіатори, підсилювач бампера, правий лонжерон, скло, спрацьовані подушки безпеки водія та пасажира" (а.с.14, 17, зворотній бік а.с.21).

У відзиві на позов Митниця вказує про відсутність будь яких ушкоджень у транспортного засобу, втім такі доводи спростовуються письмовими доказами, які подані самим же митним органом.

Жодних доказів про врахування вищевказаних пошкоджень під час корегування митної вартості автомобіля марки Audi, модель A6, номер кузова – НОМЕР_1 , суду відповідачем надано не було.

Також, представник відповідача не представив докази внесення до джерела інформації -Bbasis SuperSchwacke, окрім загальних вихідних даних про ТЗ, дійсний стан і пошкодження, що зафіксовані в рахунку-фактурі, митній декларації і додатковому аркуші до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

Варто відзначити й те, що витяг із програмного продукту Bbasis SuperSCHWAKE 05/2019 від 05.12.2018 після даних про "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ" і "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ" містить запис виконаний на німецькій мові "vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі" (зворотній бік а.с.72).

Тобто, в будь якому випадку оцінка Bbasis SuperSCHWAKE 05.12.2018 здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану автомобіля (марки Audi, модель A6, 2013 року випуску), який як свідчать рахунок-фактура, електронна митна декларація і додатковий аркуш до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, містить технічні ушкодження (після аварійний стан), отриманих внаслідок експлуатації.

Відповідач не довів, що така інформація про реальний стан транспортного засобу була також внесена в програмно-інформаційного комплексу АСАУР при здійсненні митного контролю і виконанні митних формальностей при митному оформленні товару в грудні 2018 року.

Суд критично ставиться до інформації SuperSchwacke, за допомогою якої, як свідчить доводи представника відповідача, визначено митну вартість товару 12 150,00 EUR, виходячи також із наступних мотивів.

По перше, відповідач не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту Bbasis SuperSchwacke.

Зокрема, при розглядів справи представник відповідача послався на наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 за №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів" (надалі по тексту також – Наказ №885), надаючи його копію (а.с.75).

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Наказу №885 13.10.2006 начальників регіональних митниць, митниць зобов`язано, забезпечити постійний контроль, серед іншого:

- за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 за №142/5/2092, за формулами, зазначеними в пункті 7.35 Методики;

- за використанням посадовими особами митних органів, уповноваженими особами експертних установ та організацій сталих понижуючих коефіцієнтів при проведенні оцінки транспортних засобів, вузлів і агрегатів.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення їх вартості встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 за №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 (надалі по тексту також – Методика).

Слід відзначити, що Наказом №885 зобов`язано застосовувати принципи Методики за формулами, зазначеними в пункті 7.35 такої Методики.

У відповідності до пункту 7.35 Методики, у разі відсутності цінових даних КТЗ у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики. Середня ринкова ціна такого КТЗ визначається як середнє арифметичне значення цінових показників, одержаних із зазначених джерел інформації. У разі використання середньої ринкової ціни пропозиції до продажу КТЗ її необхідно звести коригуванням до ціни продажу, застосовуючи відповідне співвідношення стосовно аналогічних КТЗ із довідників, зокрема передбачених додатком 8. Коригування вартості КТЗ залежно від пробігу та строку експлуатації здійснюється із застосуванням підбору аналога і відповідно до вимог пунктів 7.8, 7.9 та підпунктів 7.12.1, 7.12.2 пункту 7.12 цієї Методики. Подальше коригування вартості КТЗ залежно від технічного стану, комплектності, укомплектованості, відновлення й оновлення складових частин тощо здійснюється за формулами (9), (10), (11), а також з врахуванням процента Д додаткового збільшення (зменшення) З ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації (таблиця 4.1 додатка 4) та процента додаткового зменшення вартості КТЗ з дефектами кузова, кабіни, рами (таблиця 4.2 додатка 4).

Відповідно до пункту 7.25 Додаткове збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення складників визначається за відповідною формулою, де величина втрати товарної вартості (ВТВ) КТЗ, розрахована відповідно до вимог підпункту 8.6.3 пункту 8.6 методики.

Згідно з пунктом 8.6.3. Методики, розрахунок величини ВТВ здійснюється за відповідною формулою, де застосовується: коефіцієнт втрати товарної вартості, ринкова вартість подібного непошкодженого КТЗ, грн. Відношення вартості відновлювального ремонту до ринкової.

Відповідно до Додатку 8 методики, в переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням, пунктом 10 значиться періодичний довідник "SuperSCHWACKE" - Eurotax, Швейцарія.

Як свідчить безпосередній зміст пункту 7.35 Методики "використання даних обмеженого ринку КТЗ" щодо визначення його вартості, допускається застосовуватися - "у разі відсутності цінових даних КТЗ у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8". А у спірному випадку у оскаржуваному рішення відповідач застосував саме відомості "SuperSCHWACKE" із якого безпосередньо і взято відомості про вартість автомобіля.

Також, пункту 7.35 Методики визначає можливість "використання середньої ринкової ціни КТЗ" із застосовуванням відповідного співвідношення із довідників, передбачених додатком 8.

Разом з тим, за змістом пунктом 7.3 Методики "середня ринкова ціни КТЗ" (Срс) є однією із складових "ринкової вартості КТЗ" (С).

Дійсно, у відповідності до пункту 7.4 Методики, комп`ютерні бази даних з програмним забезпечення, встановлених Додаток 8 до Методики, в тому числі періодичний довідник "SuperSCHWACKE" (пункт 10), використовується лише для встановлення однієї із складових частини формули визначення "середньої ринкової ціни КТЗ" (Срс), а саме: "ціни КТЗ, який був у користуванні, з урахуванням строку його експлуатації" (Сд).

"Ціна КТЗ, який був у користуванні, з урахуванням строку його експлуатації" (Сд) є однією із складових формули для визначення "середньої ринкової ціни КТЗ" (Срс), зокрема, Срс = Сд * К (коефіцієнт ринку регіону, який враховує відмінність поточних цін продажу та пропозиції до продажу у відповідному регіоні від цін з довідкової літератури) + М (вартісний еквівалент суми податків, зборів, інших обов`язкових платежів під час митного оформлення згідно з чинним законодавством).

В свою чергу, значення формули Срс є складовою загальної формули визначення "ринкової вартості КТЗ" (С) за формулою, визначеною у пункті 7.3 Методики.

Тобто, виходячи із системного аналізу процитованих вище положень пункту 7.35 у співвідношенні із пунктами 7.3, 7.4 Методики, при обрахунку вартості КТЗ, необхідно використовувати усі показники і складові формули як визначення "ринкової вартості КТЗ" (С), "середня ринкова ціни КТЗ" (Срс) так і "коригування" такої вартості, а не тільки одну вартість автомобіля відповідно до відомостей каталогу зазначеному в Додатку 8 Методики.

Методика не передбачає можливості при здійсненні оцінки, визначення вартості КТЗ, застосувати лише відомості комп`ютерних баз даних з програмним забезпечення, за переліком, визначеним Додаток 8 такої Методики.

Крім вказаного, пункт 7.35 Методики дозволяє використання ресурсів мережі Інтернет з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики. Тобто, пункт 7.35 Методики визначає можливість застосування підпункту 7.53.5 пункту 7.53.

За приписами підпункту "з" пункту 1.4 Методики, остання застосовується, серед іншого, з метою визначення вартості КТЗ, його складників, що ввозяться на митну територію України.

Так, "вартість КТЗ, що ввозяться на митну територію України" (С1), визначається за формулою, яка регламентована в підпункті 7.53.3. пункту 7.53 Методики.

Суд відзначає, що Наказом №885 безпосередньо не визначив можливість застосовування посадовим особам відповідача положень пункту 7.53 Методики ("вартість КТЗ та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України").

Як у випадку із пунктом 7.2 і 7.35 Методики відомості довідкової літератури, зазначеної в Додатку 8 до цієї Методики, використовується лише для визначення Сср1 ("середня ціна КТЗ, що ввозиться на митну території України, у країні придбання"), а саме - окремих значень складової підформули, таких як Сд1 ("ціна КТЗ, що був у використанні, відповідного строку експлуатації") або Цн ("ціна нового КТЗ у країні придбання").

В той же час, Сср1 є однією із складових загальної (основної) формули для визначення С1 ("вартості КТЗ, що ввозиться на митну територію України"), яка регламентована вказаним вище підпунктом 7.53.3 пункту 7.53 Методики.

Представник відповідача жодним чином не пояснила застосування у спірних відносинах певного алгоритму, порядку, конкретної формули для обчислення і визначення вартості КТЗ, в тому числі при прийнятті оскаржуваного рішення, пунктів 7.2, 7.3., 7.4 Методики у їх співвідношенні до пункту 7.35 або 7.53 тої ж Методики щодо визначенні митної вартості Audi, модель A6, номер кузова – НОМЕР_1 із урахуванням його фактичного стану.

Відтак, суд вважає неприпустимим дії відповідача використовувати для визначення вартості спірного КТЗ лише окремі положення Методики. Застосування лише Додатку №8 до Методики без використання формули для визначення "вартості КТЗ, що ввозиться на митну територію України", суд вважає протиправним.

При вирішення питання щодо застосування положень Наказу №885 слід відзначити, що Верховний Суд в постанові від 16.11.2018 в справі №817/2405/16 вказав на рекомендаційний характер наказу Державної митної служби України від 13.10.2006 за №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів".

Безпосередній зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості від 07.12.2018 свідчить, що саме спрацювання АСАУР стало підставою для висновку - "митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів".

Втім, мотивувальна частина графи 33 коментованого Рішення немає будь якого обґрунтування чи відомостей про обставини виникнення ризику ''спрацювання АСАУР 105-2, 106-2''.

За умови спрацювання програмно-інформаційного комплексу АСАУР "…Ризик 105-2, 106-2 митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів…" судом ухвалою про відкриття провадження у справі від 31.05.2019 (пункт 9) витребувано у відповідача відповідні письмові пояснення і докази (а.с.3), зокрема, з приводу обставин: найменування митного органу (митного посту), в якому мало місце декларування товару (автомобіля марки Audi, модель A6, 2013 року випуску) із подібними характеристиками транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав ОСОБА_1 18.10.2018; календарної дати придання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару у ідентичному чи аналогічному випадку.

Ухвалу суду в частині витребування доказів відповідач не виконав, причини ненадання чи неможливості надання таких доказів, представник відповідача не повідомив.

Вказане свідчить, що відповідач не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля саме з причин - ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів''.

При цьому, слід зазначити, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Відтак, в сукупності вказаного вище, суд констатує правомірність визначення декларантом митної вартості товару за основаним (першим) методом, яка підтверджується рахунком-фактурою (faktura nr) №39/2018 від 18.10.2018 на придбання ОСОБА_1 автомобіля марки Audi, модель A6, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 11 000,00 EUR.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, потрібні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації (07.12.2018).

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

З урахуванням коментованого суд констатує, що оскаржуване Рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 07.12.2018 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відтак, суд дійшов висновку, що Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206060/2018/00106 і Рішення про коригування митної вартості товарів UA206060/2018/000074/2 від 07.12.2018, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митниця, приймаючи Картку відмови і Рішення про коригування митної вартості товарів від 07.12.2018, діяла не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

В той же час, суд відзначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Республіки Польща відомостей щодо непідтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом E-HANDEL Michal Kaczorowski (05-600 Grojec, ul. Jana Pawla II 54/34) транспортного засобу марки Audi, модель A6, номер кузова НОМЕР_1 , на підставі рахунку-фактури (faktura nr) №39/2018 від 18.10.2018, а також не отримання від позивача готівкою коштів саме в сумі 11 000,00 PLN та/або отримання іншої (в тому числі більшої) суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби та відповідні територіальний орган ДФС України не позбавлені права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та обов`язкові платежі, що підлягають сплаті при його митному оформленні.

Позивачем за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 1 536,80 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція №54 від 27.05.2019 (а.с.4).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вказаного підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 536,80 гривень.

Частиною 1 та 3 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач в адміністративному позові вказує про понесення ним витрат на правову допомогу, попередній розмір яких складає 7 000,00 гривень, та просив їх стягнути із відповідача.

В подальшому, під час розгляду справи, 01.07.2019 позивач подав заяву про збільшення судових витрат, на підтвердження чого долучив відповідні докази та просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в загальному розмірі 10 000,00 гривень (а.с.99).

Вирішуючи клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить із наступного.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень, позивач долучив договір про надання правової допомоги за №16/04 від 06.04.2019, укладений між адвокатом Лютак Людмилою Леонідівною, яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №54 від 10.05.1994 (а.с.44), та ОСОБА_1 , а також долучено додаткові угоди №1 і №2 до вказаного договору від 27.05.2019 і 27.06.2019 відповідно (а.с.41-42, 43, 100).

Водночас подано докази фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень, а саме: квитанцію від 27.05.2019 за №255673, квитанцію від 27.06.2019 за №255679 та акт приймання передачі наданих послуг від 27.06.2019 за №27/06 до договору про надання правової допомоги за №16/04 від 06.04.2019 і додаткових угод до вказаного договору №1 від 27.05.2019, №2 від 27.06.2019 (а.с.45, 101).

Досліджуючи надані документи, суд зазначає, що згідно пункту 1 акту приймання передачі наданих послуг від 27.06.2019 за №27/06, адвокат Лютак Людмила Леонідівна надала юридичні послуги ОСОБА_1 по справі №300/1151/19 відповідно до договору №16/04 від 06.04.2019 та додаткових угод до вказаного договору №1 від 27.05.2019, №2 від 27.06.2019.

Відповідно до пункту 3 вказаного акту приймання-передачі наданих послуг, розмір винагороди адвоката становить 10 000,00 гривень, та в пункті 4 акту міститься перелік правових послуг, наданих адвокатом позивачу (а.с.103).

Факт оплати ОСОБА_1 послуг за надання правничої допомоги адвокатом Лютак Людмилою Леонідівною в розмірі 10 000,00 гривень, підтверджується наявними в матеріалах справи оригіналами квитанцій від 27.05.2019 за №255673 та від 27.06.2019 за №255679 (а.с.45, 101).

Суд зазначає, що заява про збільшення розміру судових витрат від 01.07.2019, подана позивачем у строк, визначений частиною 7 статті 139 КАС України, та доведена до відома відповідача, шляхом надсилання її на адресу Івано-Франківської митниці ДФС, що підтверджується накладною №7730405696499 від 27.06.2019 (а.с.104).

Будь-яких клопотань, в розумінні частин 5, 6 статі 134 КАС України, щодо не співмірності судових витрат на правничу допомогу, відповідачем на адресу суду не подавалось.

Відтак, суд вважає, що в розгляді даної справи позивачем подані належні документи, які засвідчують реальну приналежність договору про надання правової допомоги за №16/04 від 06.04.2019, додаткових угод до вказаного договору №1 від 27.05.2019, №2 від 27.06.2019 та акту приймання-передачі наданих послуг від 27.06.2019 за №27/06 до предмету оскарження у адміністративній справі №300/1151/19, що дає підстави для вирішення судом питання про відшкодування витрат на користь ОСОБА_1 .

Враховуючи обставину підтвердження ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі, суд вважає за доцільним задовольнити клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті правничої допомоги, наданої адвокатом Лютак Людмилою Леонідівною в розмірі 10 000,00 гривень, сплачених згідно квитанцій від 27.05.2019 за №255673 та від 27.06.2019 за №255679.

В силу вимог пункту 3 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням, серед іншого, перекладачів.

Розмір витрат на замовлення сторони на залучення перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг) (частини 5, 6 статті 137 КАС України).

Позивачем представив в суд оригінал рахунку №1 від 03.05.2019 та Акту виконаних робіт від 03.05.2019, підписаних підприємцем ОСОБА_10 (а.с.37, 38)

В матеріалах справи наявні оригінали перекладів з польської на українську мови рахунку-фактури №39/2018 від 18.10.2018, свідоцтва про реєстрації автомобіля бланк серії НОМЕР_7 /BAN 3852441 (WPI 67672), листа E-HANDEL Michal Kaczorowski від 29.11.2018 і супровідного експортного документа (MRN) 18PL402010E1030220. Бланки таких перекладів містять дані про їх виготовлення Бюро перекладів "Володимир Осадчук нотаріальний перекладач".

Разом з тим, ні рахунок №1 від 03.05.2019, ні Акт виконаних робіт від 03.05.2019 в розділі "Замовник" не містить жодних даних, в тому числі інформації, що таким замовником є саме ОСОБА_1 . Такі документи не містять відомості, що вартість послуг в сумі 650,00 гривень оплачена, в тому числі про оплату саме позивачем. Акт виконаних робіт від 03.05.2019 в розділі "Замовник" містить виконання підпису, однак без будь якої ідентифікації особи, яка його здійснила.

Зважаючи на вказане, суд не може пов`язати витрати позивача в сумі 650,00 гривень із витратами на переклад доказів у даній справі, у зв`язку з чим клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрати, пов`язаних із залученням перекладача, не підлягає до задоволення.

Учасниками справи не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби UA206060/2018/00106 від 07.12.2018.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби UA206060/2018/000074/2 від 07.12.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код юридичної особи 39640261) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 536,80 гривень (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код юридичної особи 39640261) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) сплачені судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 10 000,00 гривень (десять тисяч гривень нуль копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_9 .

Відповідач – Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби, адреса: вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, ідентифікаційний код юридичної особи 39640261.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.