Рішення № 83399565, 01.08.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 серпня 2019 року Справа № 280/2998/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Військової частини А1978 (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 1, ЄДРПОУ-08160298)

третя особа Військова частина № А0355 Міністерства оборони України (вул. Надії Алексєєнко,42, м.Дніпро, 49006, код за ЄДРПОУ 08245899)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини А1978 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1978 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно у сумі 77 082,54 грн.

- стягнути з Військової частини А1978 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно в сумі 77 082,54 грн.

- стягнути з Військової частини А1978 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 витрати на адвокатську (правничу) допомогу у розмірі 3500, 00 грн.

Ухвалою суду від 24 червня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику осіб), а справу призначено до розгляду на 23 липня 2019 року.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на теперішній час остаточний розрахунок зі позивачем фактично не проведено, вартість неотриманого майна не виплачена. Позивач зазначає, що він має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, що узгоджується з пунктами 2 та 3 Порядку № 178, та виплата вказаної компенсації передбачена в наказі начальника командира військової частини А 0355 № 216 від 10 серпня 2018 року.

В позовній заяві просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

16 липня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№29210), в якому зазначено, що позовна заява не підлягає задоволенню з підстав того, що жодного порушення з боку командування військової частини при звільненні позивача не виявлено, дії посадових осіб відповідали нормам чинного законодавства.

Просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині А0355 Міністерства оборони України, на посаді командира відділення станції фельд`єгерсько-поштового зв`язку, в званні старшого сержанта,

Відповідно до наказу командира військової частини А 0355 № 114 від 13 серпня 2018 року звільнився з військової служби.

Судом встановлено, що під час проходження служби позивач фактично перебував на речовому забезпеченні в військовій частині А1978, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини А0355 від 10 серпня 2018 року.

Відповідно до наказу командира частини А0355 від 10 серпня 2018 року щодо позивача, зокрема, зазначено «ВО начальника стройової частини надати до військової частини А1978 документи на виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження служби в сумі 77082,54 грн.

Підставою для видання такого наказу стала довідка, видана № 314 від 10 серпня 2018 року військовою частиною А 1978 на підставі рапорту позивача на ім`я командира військової частини А0355 від 03 серпня 2018 року.

На теперішній час остаточний на думку позивача з ним розрахунок фактично не проведено, вартість неотриманого майна позивачу не виплачена.

Не погоджуючись з такими діями позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі статтею 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено указом Президента України №1153/2008 від 10 грудня 2008 року особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

За приписами пункту 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі - Порядок №178) грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального орган), територіальною підрозділу, закладу, установи, організації (даті - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).

Положеннями пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з відповідним додатком.

Аналіз норм статті 9-1 Закону №2011-XII та пункту 3 Порядку №178 дає підстави для висновку, що право військовослужбовця на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно прямо передбачене у разі його звільнення з військової служби.

У відповідності до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до наказу відповідача № 110 від 06 серпня 2018 року позивач вважається таким що, справи здав і залишений в списках особового складу частини до повного розрахування по грошовому та речовому забезпеченню.

Отже, позивач має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, що узгоджується з пунктами 2 та 3 Порядку № 178, та виплата вказаної компенсації передбачена в наказі командира військової частини А 0355 № 216 від 10 серпня 2018 року.

Відповідно до частина 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з часина 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільнений.

Щодо вимоги про стягнення з Військової частини А1978 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 витрат на адвокатську (правничу) допомогу у розмірі 3500,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України, основними засадами адміністративного судочинства є зокрема відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Так в представник позивача зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу складають 3500,00 грн., а також як доказ такого до суд надано:

- Договір №04/03/19 від 04 березня 2019 року про надання адвокатської (правничої) допомоги;

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №753.

Суд розглянувши докази які вказують на витрати на правничу допомогу встановив, що позивачем до суду не надано доказів сплати позивачем за надані послуги на професійну правничу допомогу.

Наявні в матеріалах справи Договір №04/03/19 від 04 березня 2019 року про надання адвокатської (правничої) допомоги та Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, суд не приймає як доказ понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Тому суд вважає за необхідне відмовити в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини А1978 (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 1, ЄДРПОУ 08160298) третя особа Військова частина № А0355 Міністерства оборони України (вул. Надії Алексєєнко,42, м.Дніпро 49006, код за ЄДРПОУ 08245899) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1978 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно у сумі 77 082,54 грн.

Стягнути з Військової частини А1978 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно в сумі 77 082,54 грн.

Відмовити в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 01 серпня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов