Рішення № 83398844, 25.07.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1699/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Савчук О.І.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008841302 від 10.05.2019, №0008851302 від 10.05.2019, №0008861302 від 10.05.2019, №0008901302 від 10.05.219, №0008921302 від 10.05.2019, №0008931302 від 10.05.2019, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0008891302 від 10.05.2019 та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0008881302 від 10.05.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками Головного управління ДФС у Волинській проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 08.04.2019 за №7588/03-20-13-02/2834510842.

На підставі акту перевірки від 08.04.2019 за №7588/03-20-13-02/ НОМЕР_1 , Головним управлінням ДФС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення №0008851302 від 10.05.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 654 278, 04 грн. та штрафними санкціями в сумі 327 139, 02 грн., №0008861302 від 10.05.2019, яким нараховано штрафні санкції за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 510, 00 грн., №0008901302 від 10.05.2019, яким нараховано штрафні санкції за платежем адмін. штрафи та інші санкції в розмірі 1700, 00 грн., №0008931302 від 10.05.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 819 431, 00 грн. та штрафними санкціями в сумі 204 857, 75 грн., №0008921302 від 10.05.2019, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 76 001, 00 грн. та нараховано штрафні санкції з ПДВ в розмірі 19 001, 00 грн., №0008841302 від10.05.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору в сумі 54 523, 17 грн. та штрафними санкціями в сумі 27 261, 59 грн., рішення №0008881302 від 10.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 28 326, 75 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-№0008891302 від 10.05.2019 в сумі 206 718, 68 грн.

Позивач не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішенням про застосування штрафних санкцій оскільки вважає, що ним в повній мірі у відповідності до норм чинного законодавства задекларовано податкові зобов`язання.

В свою чергу, висновки податкового органу про формування позивачем податкового кредиту лише для формування неправомірної податкової вигоди третім особам ґрунтуються виключно на припущеннях та суб`єктивних судженнях працівників контролюючого органу, без жодного на те документального підтвердження.

В той час, як реальність здійснення господарських операцій та спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується наданими під час перевірки представникам податкового органу первинними документами.

Також, зазначає, що навіть за умови існування порушень податкового законодавства контрагентів платника податку не може бути безумовною підставою для притягнення цього платника податків до відповідальності. Порушення юридичними особами-контрагентами, вказаними у Акті перевірки, вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених таким контрагентом, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові та видаткові накладні.

Платник податку на додану вартість (покупець товарів) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товари, роботи, послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Крім того, зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, що підтверджується також позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 у якій зазначено: “сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.”.

Виходячи з наведеного, ФОП ОСОБА_1 під час здійснення господарських операцій діяла відповідно до вимог чинного законодавства, тому можливі порушення, допущені одним платником податків і відображенні в податковому обліку певної господарської операції не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Таким чином, безпідставними є висновки контролюючого органу про неможливість здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій з ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” та ПП “СОНОВЛ”, оскільки такі зроблені не на підставі первинних документів, а на підставі зібраної податкової інформації, яка носить характер припущень.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що ФОП ОСОБА_1 правомірно сформовано податковий кредит від постачальників ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” та ПП “Соновл”, доведено факт отримання товару, що в свою чергу вказує на реальність господарських операцій.

На підставі вищевикладеного, вважає наведені в акті перевірки висновки про допущені порушення у визначенні складу валових витрат, а відтак, чистого доходу підприємця, на який донараховано податок з доходів фізичних осіб, не відповідають нормам чинного законодавства, а тому проведені донарахування та штрафні санкції є неправомірними.

У зв`язку із чим, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008841302 від 10.05.2019, №0008851302 від 10.05.2019, №0008861302 від 10.05.2019, №0008901302 від 10.05.219, №0008921302 від 10.05.2019, №0008931302 від 10.05.2019, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0008891302 від 10.05.2019 та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0008881302 від 10.05.2019.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 25.06.2019 року.

У відзиві на позовну заяву від 21.06.2019 представник відповідача вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 працівниками контролюючого органу встановлено, що в червні-серпні 2018 року постачальником олії соєвої для ФОП ОСОБА_1 є ТОВ “ВАЛ-СОЯ” у якого здійснено придбання олії соєвої на загальну суму 2 425 793 грн., в т.ч. ПДВ – 485 158, 33 тис. грн., в кількості 143,16 т. Податковий кредит підприємством сформовано за даними ЄРПН за рахунок придбання сої, макухи, олії соєвої, транспортних послуг. Разом з тим, за даними ЄРПН витрати по зберіганню, транспортуванню, сертифікації олії соєвої тощо за період червень-серпень 2018 року відсутні. За даними ІС “Податковий блок” та ЄРПН у підприємства відсутні власні чи орендовані основні засоби.

В свою чергу ТОВ “ВАЛ-СОЯ” зареєстровані податкові накладні на придбання олії соєвої у ТОВ “ЗЕРНОГОЛД”, ТОВ “ПРАЙД ПРО”, ТОВ “МИКА ТРАНСФЕР”.

Проведеним аналізом встановлено, що ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ТОВ “ЗЕРНОГОЛД”, ТОВ “ПРАЙД ПРО”, ТОВ “МИКА ТРАНСФЕР” не є виробниками чи імпортерами реалізованих товарів, а відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), унеможливлює його рух за ланцюгами всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема до ФОП ОСОБА_1 .

Отже, ТОВ “Вал-Соя” як “продавець” не здійснює господарської діяльності та функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди у “покупців”, тим самим створюючи передумови для неправомірного формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту.

За даними Єдиного реєстру судових рішень ТОВ “ВАЛ-СОЯ” є об`єктом досудового розслідування кримінального провадження №32018030000000038 від 17.08.2018 року порушеного за ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, як “транзитне” підприємство на якому здійснювався “пересорт” товарної номенклатури та, відповідно відсутнє придбання олії соєвої.

Згідно отриманої податкової інформації ТОВ “ВАЛ-СОЯ” здійснювало придбання сої та соєвої олії у СГД, які задіяні в схемах конвертації грошових коштів та незаконного формування податкового кредиту з ПДВ для підприємств реального сектору економіки, щодо діяльності яких розслідується кримінальне провадження, а саме ТОВ “КРЕО-ОЙЛ” та ТОВ “АГРО ТРЕЙД ХОЛДИНГ”.

Вищевказані обставини щодо кількості працюючих, розміру статутного фонду, необхідних для здійснення господарської діяльності, пов`язаність з іншими суб`єктами господарювання, задіяними в схемах незаконної конвертації коштів та формування податкового кредиту з ПДВ, та використання однієї спільної електронної пошти та IP-адреси з ними, вказують на приналежність цього підприємства до конвертаційно-транзитної групи підприємств, щодо діяльності яких проводиться досудове розслідування.

За результатами проведеного аналізу єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що ТОВ “ВАЛ-СОЯ” є безпосереднім учасником “конвертаційного центру”, який надає послуги з мінімізації податкових зобов`язань та відноситься до наступних кримінальних проваджень, а саме: №4201810101000084 від 13.07.2018, №32018150000000040 від 17.08.2018, №32017100060000104 від 28.02.2018 та №32018030000000038 від 17.08.2018.

В жовтні 2018 року постачальником олії соєвої ФОП ОСОБА_1 є ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС”, яке згідно даних ЄРПН придбавало олію соєву у ТОВ “СТРОНГ ЕФЕКТ”.

Проведеним аналізом встановлено, що ТОВ "БІЗНЕС АГРО-ТРАНЄ", ТОВ "СТРОНГ ЕФЕКТ", ТОВ "КРАЙТЕК ІНВЕСТ", ТОВ "ПАРКОМ ГРУП, ТОВ "МІГДАЛ ПРАЙМ" не є виробниками чи імпортерами реалізованих товарів, а відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), унеможливлює його рух за ланцюгами всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема до ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, за даними Єдиного реєстру судових рішень ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” є об`єктом досудового розслідування кримінального провадження №4201810101000084 від 13.07.2018 року порушеного за ч.1 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

В листопаді 2018 року постачальником олії соєвої ФОП ОСОБА_1 є ПП “СОНОВЛ”, яке згідно даних ЄРПН придбавало сою у ФГ “ЗАГРАВА”.

Проведеним аналізом встановлено, що ПП “СОНОВЛ”, ФГ “ЗАГРАВА”, СВК “ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ”, ТОВ СП “АГРОЛАЙН”, ТЗОВ “МІРТА ТМ”, ТОВ “ФГ “СУМИ АГРО ФЕРМА” не є виробниками чи імпортерами реалізованих товарів, відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), унеможливлює його рух за ланцюгами всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема до ФОП ОСОБА_1 .

Отже, ПП “СОНОВЛ” як “продавець” не здійснює господарської діяльності та функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди у “покупців”, тим самим створюючи передумови для неправомірного формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту.

Також, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подано та несвоєчасно подано повідомлення за формою № 20-ОПП (додаток 11 до Порядку), щодо наявності у підприємця об`єктів рухомого та нерухомого майна, яке використовувалося платником протягом 2017-2018 років, чим порушено п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України.

З врахуванням вищенаведених порушень, вважає податкові повідомлення-рішення №0008841302 від 10.05.2019, №0008851302 від 10.05.2019, №0008861302 від 10.05.2019, №0008901302 від 10.05.219, №0008921302 від 10.05.2019, №0008931302 від 10.05.2019, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0008891302 від 10.05.2019 та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0008881302 від 10.05.2019 обґрунтованими та такими, що прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому просить відмовити в задоволені позовних вимог позивача повністю.

У додаткових поясненнях від 19.07.2019 позивач зазначає, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Також, такі обставини як відсутність у контрагента трудових ресурсів, відсутність працівників, відсутність майна у власності не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовані значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Щодо посилання відповідача як на підставу винесення оскаржуваних рішень - результати опрацювання зібраної податкової інформації за результатами опрацювання зібраної інформації з баз даних ІС «Додатковий блок» та відповідно встановлення неспроможності підтвердження реальності господарських операцій вказаних в акті контрагентів позивача щодо придбання та подальшої реалізації товарів по ланцюгу постачання до четвертої ланки, зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланок постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки згідно частини 2 статті 61 Конституції України відповідальність особи носить індивідуальний характер, а згідно пункту 36.4 статті 36, пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України виконання податкового обов`язку здійснюється платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента, і саме ці особи несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних діянь, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством, що також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10.

Вищевказане також узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року є джерелом права.

Щодо доводів відповідача про нереальність здійснення перевезень товару з огляду лише на відсутність фіксації системою “Відеокрентроль-Рубіж” не можуть слугувати підставою для визначення операції не реальною чи спростувати таку, оскільки відсутність інформації про перевезення вантажу в автоматизованій системі, яка функціонально не призначена для цілей контролю ч фіксації переміщення вантажів, не свідчить, що транспортування вантажу не відбувалось.

Також, не свідчить про нереальність здійснення господарських операцій контрагентом відсутність самого контрагента за його податковою адресою, оскільки норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 03.04.2018 у справі №820/13380/13-а, від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Що стосується заперечень відповідача щодо деяких дефектів поданих позивачем документів щодо спірних операцій з контрагентами, зокрема відсутність прізвища водія у товарно-транспортній накладній, зазначає, що відсутність окремих документів бухгалтерського обліку, недоліки їх форми та оформлення, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, звертає увагу суду на те, що сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, що підтверджується також позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 у якій зазначено: “сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.”

Таким чином, безпідставними є висновки контролюючого органу про неможливість здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій з ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ПП “СОНОВЛ” та ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС”, оскільки такі зроблені не на підставі первинних документів, а на підставі зібраної податкової інформації, яка носить характер припущень.

У додаткових поясненнях від 25.07.2019 представник відповідача, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, не погоджується з доводами позивача, викладеними у додаткових поясненнях від 19.07.2019, оскільки сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч.1 ст.77 КАС України обов`язку, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

В свою чергу, надана позивачем електронна переписка підтверджує ту обставину, що ФОП ОСОБА_1 не здійснювала купівлю олії соєвої у ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ПП “СОНОВЛ” та ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС”.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просили суд їх задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 27.02.2019 №794 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки СГД ОСОБА_1 » Головним управління ДФС у Волинській області проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт перевірки від 08.04.2019 №7588/03-20-13-02/ НОМЕР_1 .

В акті перевірки від 08.04.2019 №7588/03-20-13-02/ НОМЕР_1 зазначено, що в листопаді 2017 року та червні-серпні 2018 року постачальником олії соєвої для ФОП ОСОБА_1 є ТОВ “ВАЛ-СОЯ” у якого здійснено придбання олії соєвої: в листопаді 2017 року в кількості 23, 04 т на загальну суму 443 520 грн., в тому числі ПДВ – 88 704 грн. та червні-серпні 2018 року на загальну суму 2 425 793 грн., в т.ч. ПДВ – 485 158, 33 тис. грн., в кількості 143,16 т. Податковий кредит підприємством сформовано за даними ЄРПН за рахунок придбання сої, макухи, олії соєвої, транспортних послуг. Разом з тим, за даними ЄРПН витрати по зберіганню, транспортуванню, сертифікації олії соєвої тощо за листопад 2017 року, період червень-серпень 2018 року відсутні. За даними ІС “Податковий блок” та ЄРПН у підприємства відсутні власні чи орендовані основні засоби.

В свою чергу ТОВ “ВАЛ-СОЯ” зареєстровані податкові накладні на придбання олії соєвої у ТОВ “ЗЕРНОГОЛД”, ТОВ “ПРАЙД ПРО”, ТОВ “МИКА ТРАНСФЕР”.

Проведеним аналізом встановлено, що ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ТОВ “ЗЕРНОГОЛД”, ТОВ “ПРАЙД ПРО”, ТОВ “МИКА ТРАНСФЕР” не є виробниками чи імпортерами реалізованих товарів, а відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), унеможливлює його рух за ланцюгами всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема до ФОП ОСОБА_1 .

Отже, ТОВ “Вал-Соя” як “продавець” не здійснює господарської діяльності та функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди у “покупців”, тим самим створюючи передумови для неправомірного формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту.

За даними Єдиного реєстру судових рішень ТОВ “ВАЛ-СОЯ” є об`єктом досудового розслідування кримінального провадження №32018030000000038 від 17.08.2018 року порушеного за ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, як “транзитне” підприємство на якому здійснювався “пересорт” товарної номенклатури та, відповідно відсутнє придбання олії соєвої.

Згідно отриманої податкової інформації ТОВ “ВАЛ-СОЯ” здійснювало придбання сої та соєвої олії у СГД, які задіяні в схемах конвертації грошових коштів та незаконного формування податкового кредиту з ПДВ для підприємств реального сектору економіки, щодо діяльності яких розслідується кримінальне провадження, а саме ТОВ “КРЕО-ОЙЛ” та ТОВ “АГРО ТРЕЙД ХОЛДИНГ”.

Вищевказані обставини щодо кількості працюючих, розміру статутного фонду, необхідних для здійснення господарської діяльності, пов`язаність з іншими суб`єктами господарювання, задіяними в схемах незаконної конвертації коштів та формування податкового кредиту з ПДВ, та використання однієї спільної електронної пошти та IP-адреси з ними, вказують на приналежність цього підприємства до конвертаційно-транзитної групи підприємств, щодо діяльності яких проводиться досудове розслідування.

За результатами проведеного аналізу єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що ТОВ “ВАЛ-СОЯ” є безпосереднім учасником “конвертаційного центру”, який надає послуги з мінімізації податкових зобов`язань та відноситься до наступних кримінальних проваджень, а саме: №4201810101000084 від 13.07.2018, №32018150000000040 від 17.08.2018, №32017100060000104 від 28.02.2018 та №32018030000000038 від 17.08.2018.

В жовтні 2018 року постачальником олії соєвої ФОП ОСОБА_1 є ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” у якого здійснено придбання олії соєвої в кількості 23, 24 т на загальну суму 488 040, 00 грн., в тому числі ПДВ 81 340 грн., яке згідно даних ЄРПН придбавало олію соєву у ТОВ “СТРОНГ ЕФЕКТ”.

Проведеним аналізом встановлено, що ТОВ "БІЗНЕС АГРО-ТРАНЄ", ТОВ "СТРОНГ ЕФЕКТ", ТОВ "КРАЙТЕК ІНВЕСТ", ТОВ "ПАРКОМ ГРУП, ТОВ "МІГДАЛ ПРАЙМ" не є виробниками чи імпортерами реалізованих товарів, а відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), унеможливлює його рух за ланцюгами всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема до ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, за даними Єдиного реєстру судових рішень ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” є об`єктом досудового розслідування кримінального провадження №4201810101000084 від 13.07.2018 року порушеного за ч.1 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

В листопаді 2018 року постачальником олії соєвої ФОП ОСОБА_1 є ПП “СОНОВЛ”, яке згідно даних ЄРПН придбавало сою у ФГ “ЗАГРАВА”.

Проведеним аналізом встановлено, що ПП “СОНОВЛ”, ФГ “ЗАГРАВА”, СВК “ТРИ КОЛОСИ УКРАЇНИ”, ТОВ СП “АГРОЛАЙН”, ТЗОВ “МІРТА ТМ”, ТОВ “ФГ “СУМИ АГРО ФЕРМА” не є виробниками чи імпортерами реалізованих товарів, відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), унеможливлює його рух за ланцюгами всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема до ФОП ОСОБА_1 .

Отже, ПП “СОНОВЛ” як “продавець” не здійснює господарської діяльності та функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди у “покупців”, тим самим створюючи передумови для неправомірного формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту.

Також, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подано та несвоєчасно подано повідомлення за формою № 20-ОПП (додаток 11 до Порядку), щодо наявності у підприємця об`єктів рухомого та нерухомого майна, яке використовувалося платником протягом 2017-2018 років, чим порушено п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України.

Таким чином, документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :

п.177.2 ст.177, п.п.177.4.1, п.п.1774.4 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі – 654 278, 04 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 79 833, 60 грн., за 2018 рік у сумі 574 444, 44грн.;

п.2 ч.1 ст.7, п.2, 3, 9 ст.9 розділу III ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI в результаті чого донараховано суму єдиного внеску як самозайнятій особі за 2017 рік на суму 76 548, 88 грн., за 2018 рік – 130 169, 80 грн.;

пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3. п.164.1 ст.164, підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено військовий збір сумі 54 523, 17грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 6 652, 80грн. та за 2018 рік в сумі 47 870, 37 грн.;

п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.4, 201.7 ст.201, п.198.1, п.198.3, п.198.6. ст.198 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку в сумі 805 527 грн., в т.ч. за січень 2018 року - на суму 88 704 грн., за червень 2018 року на суму – 163 454 грн., серпень 2018 року - на суму 321 705 грн. листопад 2018 року - на суму 153 113 грн., грудень 2018 року - на суму 78 551 грн. та завищено суму податкового кредиту та від`ємного значення за жовтень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» (р. 21) за грудень 2018 року у розмірі 89 908 грн.;

п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно подано Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 11 до Порядку), щодо наявності у підприємця об`єктів рухомого та нерухомого майна, яке використовувалося платником протягом 2017-2018 роках, (звітність за ф.20-ОПП фактично подано 19.01.2019);

п.121.1 ст.121 Податкового Кодексу України, а саме: не забезпечено зберігання частини первинних документів, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань за 2017-2018 роки, зокрема первинні документи, що підтверджують понесені витрати, пов`язані з одержанням доходу.

На підставі акту перевірки від 08.04.2019 №7588/03-20-13-02/ НОМЕР_1 , Головним управлінням ДФС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення №0008851302 від 10.05.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 654 278, 04 грн. та штрафними санкціями в сумі 327 139, 02 грн., №0008861302 від 10.05.2019, яким нараховано штрафні санкції за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декпарування в розмірі 510, 00 грн., №0008901302 від 10.05.2019, яким нараховано штрафні санкції за платежем адмін. штрафи та інші санкції в розмірі 1700, 00 грн., №0008931302 від 10.05.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 819 431, 00 грн. та штрафними санкціями в сумі 204 857, 75 грн., №0008921302 від 10.05.2019, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 76 001, 00 грн. та нараховано штрафні санкції з ПДВ в розмірі 19 001, 00 грн., №0008841302 від10.05.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору в сумі 54 523, 17 грн. та штрафними санкціями в сумі 27 261, 59 грн., рішення №0008881302 від 10.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 28 326, 75 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-№0008891302 від 10.05.2019 в сумі 206 718, 68 грн.

Однак, суд вважає податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0008841302 від 10.05.2019, №0008851302 від 10.05.2019, №0008861302 від 10.05.2019, №0008901302 від 10.05.219, №0008921302 від 10.05.2019, №0008931302 від 10.05.2019, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0008891302 від 10.05.2019 та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0008881302 від 10.05.2019 протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 177.1 цієї статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до положень пункту 177.4 статті 177 ПК України фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, вправі зменшити свій загальний оподатковуваний дохід тільки на суму документально підтверджених витрат, які відносять до витрат операційної діяльності згідно із розділом ІІІ цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (пункт 177.10 статті 177 ПК України).

Відповідно до підпунктів 5,6 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 № 481, самозайняті особи заносять до книги відомості в такому порядку: у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що пов`язані з її здійсненням.

При цьому, фізична особа-підприємець може віднести до складу витрат, витрати, що безпосередньо пов`язані з отримання доходів, перелік яких визначено пунктами 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України за умови, що факт понесення таких витрат підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої, другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2001 ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності Луцьким районним управлінням юстиції Волинської області та з 14.12.2001 знаходиться на обліку Луцькому управлінні ГУ ДФС у Волинській області.(а.с.78 том1)

Основними видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: 47.71 - Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт; 46.71 - Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 45.19 - Торгівля іншими автотранспортними засобами; 46.21 - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.39 – Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.у.і.; 46.31 – Оптова торгівля фруктами й овочами; 52.29 – Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 45.11 – Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.( а.с.15-зворотній бік, 16)

На сторінці 14-15 акту перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 08.04.2019 за №7588/03-20-13-02/ НОМЕР_1 зазначено, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017-2018 роки, встановлено що ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати за 2017 рік на суму 443 520, 00 грн. та за 2018 рік на суму 3 191 358, 00 грн., внаслідок віднесення до витрат сум, що були оплачені постачальникам товарів, діяльність яких направлена на надання податкової вигоди іншим СГД, що відображено в п.2.5.3 акту перевірки.

Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Аллою Володимирівною, що іменується в подальшому “Покупець” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВАЛ-СОЯ”, що іменується в подальшому “Постачальник“ укладено договір поставки №1611-17 від 16.11.2017.

За умовами договору поставки №1611-17 від 16.11.2017 TOB “ВАЛ-СОЯ” зобов`язується поставити та передати у власність, а ФОП ОСОБА_1 прийняти та оплатити за макуху соєву, олію соєву (Товар) на умовах, передбачених даним Договором.

Якість, асортимент Товару, одиниця виміру, загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю Товару, терміни поставки, загальна вартість Товару, якість Товару узгоджується Сторонами та визначається Специфікацією, що є додатковою угодою до цього договору за домовленістю Сторін.(а.с.57-58)

На виконання умов договору поставки №1611-17 від 16.11.2017 TOB “ВАЛ-СОЯ” здійснило поставку товару - “олія соєва” на користь ФОП ОСОБА_1 в листопаді 2017 року в кількості 23, 04 т на загальну суму 443 520 грн., в тому числі ПДВ – 88 704 грн. та червні-серпні 2018 року на загальну суму 2 425 793 грн., в т.ч. ПДВ – 485 158, 33 тис. грн., в кількості 143,16 т., що підтверджується видатковими накладними №31 від 29.11.2017 на загальну суму 532 224, 00 грн., в тому числі ПДВ 88 704, 00 грн., №3 від 13.06.2018 на загальну суму 473 960, 00 грн., в тому числі ПДВ 78 993, 33 грн., №5 від 19.06.2018 на загальну суму 506 760, 00 грн., в тому числі ПДВ 84 460, 00 грн., №4 від 26.07.2018 на загальну суму 470 205, 00 грн., в тому числі ПДВ 78 367, 50 грн., №1 від 03.08.2018 на загальну суму 474 255, 00 грн., в тому числі ПДВ 79 042, 50 грн., №3 від 10.08.2018 на загальну суму 473 040, 00 грн., в тому числі ПДВ 78 840, 00 грн., №4 від 11.08.2018 на загальну суму 512 730, 00 грн., в тому числі ПДВ 85 455, 00 грн.

Факт поставки товару від TOB “ВАЛ-СОЯ” до ФОП ОСОБА_1 та якісні характеристики товару, підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними та посвідченнями про якість на олію соєву. (а.с.61-72)

ФОП ОСОБА_1 проведено розрахунок з TOB “ВАЛ-СОЯ”, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку. (а.с.100-104)

Витрати пов`язані з придбанням товару у TOB “ВАЛ-СОЯ” включені ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування у декларації про майновий стан та доходи періоду, що перевірявся, а суми податку на додану вартість в розмірі 573 862, 33 грн. відображено у складі податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість періоду, що перевірявся.

Також, між ФОП ОСОБА_1 , що іменується в подальшому “Покупець” та Товариством з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС”, що іменується в подальшому “Продавець“ укладено договір купівлі-продажу №04/10-18 від 04.10.2018.

За умовами договору купівлі-продажу №04/10-18 від 04.10.2018 TOB “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” зобов`язується поставити та передати у власність, а ФОП ОСОБА_1 прийняти та оплатити сою, макуху соєву, олію соєву (Товар) на умовах, передбачених даним Договором.

Якість, асортимент Товару, одиниця виміру, загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю Товару, терміни поставки, загальна вартість Товару, якість Товару узгоджується Сторонами та визначається Специфікацією, що є додатковою угодою до цього договору за домовленістю Сторін.(а.с.55-56)

На виконання умов договору купівлі-продажу №04/10-18 від 04.10.2018 TOB “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” здійснило поставку товару - “олія соєва” на користь ФОП ОСОБА_1 . в кількості 23, 24 т на загальну суму 488 040, 00 грн., в тому числі ПДВ 81 340, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною №3 від 04.10.2018 на загальну суму 488 040, 00 грн., в тому числі ПДВ 81 340 грн.

Факт поставки товару від TOB “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” до ФОП ОСОБА_1 та якісні характеристики товару, підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною та посвідченням про якість на олію соєву. (а.с.73-74)

ФОП ОСОБА_1 проведено розрахунок з TOB “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС”, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунку. (а.с.100-104)

Витрати пов`язані з придбанням товару у TOB “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” включені ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування у декларації про майновий стан та доходи періоду, що перевірявся, а сума податку на додану вартість в розмірі 81 340, 00 грн. відображено у складі податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідного періоду.

Крім того, між ФОП ОСОБА_1 , що іменується в подальшому “Покупець” та Приватним підприємством “СОНОВЛ”, що іменується в подальшому “Продавець“ укладено договір на продаж сільськогосподарської продукції №29 від 02.11.2018.

За умовами договору на продаж сільськогосподарської продукції №29 від 02.11.2018 ПП “СОНОВЛ” зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця товар – “олію соєву”, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його вартість.

Якість та кількість Товару узгоджується Сторонами та визначається Специфікацією, що є додатковою угодою до цього договору за домовленістю Сторін.(а.с.59-60)

На виконання умов договору на продаж сільськогосподарської продукції №29 від 02.11.2018 ПП “СОНОВЛ” здійснило поставку товару - “олія соєва” на користь ФОП ОСОБА_1 в кількості 72, 02 т на загальну суму 1 389 985, 70 грн., в тому числі ПДВ 231 664, 28 грн., що підтверджується видатковою накладною №55 від 07.11.2018 на загальну суму 460 497, 90 грн., в тому числі ПДВ 76 749, 65 грн., №59 від 19.11.2018 на загальну суму 458 181, 90 грн., в тому числі ПДВ 76 363, 65 грн., №60 від 21.11.2018 на загальну суму 471 305, 90 грн., в тому числі ПДВ 78 550, 98 грн.

Факт поставки товару від ПП “СОНОВЛ” до ФОП ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними. (а.с.75-77)

ФОП ОСОБА_1 проведено розрахунок з ПП “СОНОВЛ”, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунку. (а.с.100-104)

Витрати пов`язані з придбанням товару у ПП “СОНОВЛ” включені ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування у декларації про майновий стан та доходи періоду, що перевірявся, а сума податку на додану вартість в розмірі 231 664, 28 грн. відображено у складі податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідного періоду.

Судом встановлено, що товар – олія соєва, придбаний позивачем у ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ПП “СОНОВЛ” та ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” в подальшому реалізовувався суб`єктам господарювання, зокрема, PHU VENUS M.Zyga Sp.J. (Польща) та “ZIMTREX” Sp. Z o.o. (Польща), що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу товару – олії соєвої ФОП ОСОБА_1 з вищевказаними суб`єктами господарювання, вантажно-митними деклараціями, що в свою чергу свідчать про реальність поставок олії соєвої та є підтвердженням того, що господарські операції ФОП ОСОБА_1 із ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ПП “СОНОВЛ” та ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” носили реальний характер, поставки товару відбулися. (а.с.78-89, 166-174, 178-182, 189, 191)

Судом досліджені наведені вище первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов`язані з рухом активів, виконанням зобов`язань, останні підтверджують наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість віднесення до складу валових витрат у деклараціях про майновий стан та доходи за 2017 та 2018 роки сум по взаємовідносинах з ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ПП “СОНОВЛ” та ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС”, а також формування податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідного періоду.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, нормам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.1996 року №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за №293/1318.

Отже, з урахуванням наявних в матеріалах справи первинних документів, на підставі яких ФОП ОСОБА_1 віднесено суми по взаємовідносинах із ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ПП “СОНОВЛ” та ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” до складу валових витрат при обчислені об`єкта оподаткування, а суми податку на додану вартість в розмірі 886 867 грн. включені до складу податкового кредиту, а також з урахуванням наявних у матеріалах справи первинних документів, що підтверджують використання в подальшому отриманого позивачем товару у власній господарській діяльності, у суду відсутні підстави вважати, що діяльність ФОП ОСОБА_1 із ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ПП “СОНОВЛ” та ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” фактично не відбувалась.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спори між сторонами щодо недійсності договорів відсутні. Контролюючим органом також не доведено, що господарські зобов`язання між позивачем та вказаними контрагентами вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Отже, зазначені вимоги законодавства позивачем дотримані, всі наявні первинні документи бухгалтерського обліку складені належним чином та підтверджують обставини реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, належними доказами підтверджено факт поставок товару та його використання у господарській діяльності позивача.

В той час, як єдиним мотивом для висновку про визнання господарських операцій такими, що фактично не відбувались чи не підтверджуються матеріалами перевірки, слугували результати опрацювання зібраної податкової інформації з баз даних ІС “Податковий блок” та встановлення неспроможності підтвердження реальності господарських операцій вказаних в акті контрагентів позивача щодо придбання та подальшої реалізації товарів по ланцюгу постачання до четвертої ланки.

Проте, на думку суду, відносини між учасниками попередніх ланок постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки згідно частини 2 статті 61 Конституції України відповідальність особи носить індивідуальний характер, а згідно пункту 36.4 статті 36, пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України виконання податкового обов`язку здійснюється платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента, і саме ці особи несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних діянь, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством.

Такий висновок суду, також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10.

Вищевказане також узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року є джерелом права.

Так, у справі “БУЛВЕС“ АД проти Болгарії” Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 зазначив, що “….у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.”

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі “Інтерсплав проти України“ Європейський суд з прав людини вказав на те, що “…якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.”

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на ФОП ОСОБА_1 не може бути покладено відповідальність за можливе невиконання або неналежне виконання контрагентами ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ПП “СОНОВЛ” та ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” податкового законодавства.

В свою чергу, щодо посилань представника відповідача на отриману з Єдиного державного реєстру судових рішень інформацію стосовно прийняття окремими судами ряд ухвал поданих за ознаками кримінального правопорушень, суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 27.03.2018 в справі №816/809/17 висловив позицію, згідно якої сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Наведені доводи представника відповідача носять характер припущень, оскільки початок досудового розслідування не є підставою для прийняття контролюючим органами висновків про фіктивність даного суб`єкта господарської діяльності, оскільки такі факти згідно частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України підтверджується лише вироком суду в кримінальній справі.

Однак, з наявної в матеріалах справи ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.01.2019 по справі №161/18080/18 та по справі №161/18078/18 вбачається, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Артиш Я.Д. від 19.09.2018, а саме: на ліміти ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ, що належить ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, шляхом блокування сум податку на додану вартість по вказаним суб`єктам господарської діяльності, на які останні мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних – скасовано.

Вказаним рішенням встановлено, що ТОВ “ВАЛ-СОЯ” не являється юридичною особою, відносно якої здійснюється досудове розслідування, а також відсутні дані про повідомлення будь-якій особі про підозру у кримінальному провадженні.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів не ведення вказаними підприємствами господарської діяльності, договори укладені позивачем з контрагентами в судовому порядку не визнавалися нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідність господарських операцій з вказаними контрагентами меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами, додатковими угодами до договорів, видатковими та податковими накладними, рахунками-фактури, копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку, товарно-транспортними накладними, які складені за результатами проведених операцій.

Крім того, як встановлено судом, в подальшому “олія соєва” була реалізована PHU VENUS M.Zyga Sp.J. (Польща) та “ZIMTREX” Sp. Z o.o. (Польща), що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, що є підтвердженням того, що господарські операції ФОП ОСОБА_1 із ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ПП “СОНОВЛ” та ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” носили реальний характер, поставки товару відбулися.

Представлені позивачем під час проведення перевірки документи, свідчать про виникнення цивільних прав та обов`язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх, однак відповідач їх безпідставно не взяв до уваги. Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Щодо доводів відповідача у акті перевірки від 08.04.2019 за №7588/03-20-13-02/ НОМЕР_1 про відсутність у ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ПП “СОНОВЛ” та ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, суд зазначає, що чинним законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність складених на їх виконання накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Такі обставини як відсутність у контрагента трудових ресурсів, відсутність працівників, відсутність майна у власності не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовані значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг.

В свою чергу, з наявних в матеріалах справи письмових доказів судом встановлено, що перевезення товару від контрагентів ТОВ “ВАЛ-СОЯ”, ПП “СОНОВЛ” та ТОВ “БІЗНЕС АГРО-ТРАНС” здійснювалося вантажним сідловим тягачем марки “DAF“, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та спеціалізованим вантажним сідловим тягачем марки “VOLVO”, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , які згідно наявних в матеріалах справи свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу належать ОСОБА_1 , як приватному підприємцю.(а.с.148-149)

А відтак, позивачем спростовано твердження відповідача про відсутність у позивача та його контрагентів основних засобів та транспорту для виконання взятих на себе зобов`язань.

Водночас, суд зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, а також податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Позивачем підтверджено фінансово-господарські операції з вказаними контрагентами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, що свідчить про правомірність врахування вказаних витрат до складу об`єкта оподаткування податком на прибуток.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Таким чином, висновки акту перевірки від 08.04.2019 за №7588/03-20-13-02/2834510842 в частині завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат, внаслідок чого відбулося заниження чистого оподаткованого доходу у деклараціях про майновий стан та доходи за 2017 рік на суму 443 520, 00 грн. та 2018 рік на суму 3 191 358, 00 грн., а відтак і завищення податкового кредиту та завищення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість по вищевказаним контрагентам позивача на суму 886 867 грн. не віднайшли свого підтвердження під час розгляд у справи та спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Щодо встановленого ГУ ДФС у Волинській області порушення фізичною особою-підприємцем Зуб ОСОБА_4 . п.2 ч.1 ст.7, п.2, 3, 9 ст.9 розділу III ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI в результаті чого донараховано суму єдиного внеску як самозайнятій особі за 2017 рік на суму 76 548, 88 грн., за 2018 рік – 130 169, 80 грн.; пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3. п.164.1 ст.164, підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено військовий збір сумі 54 523, 17 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 6 652, 80 грн. та за 2018 рік в сумі 47 870, 37 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно підпункту 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Пунктом 1.3. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що ставка збору складає 1,5 % об`єкта оподаткування.

Підпунктом 1.6. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України визначено, що платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (далі – Закон України №2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

До членів сімей фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15-річного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - підприємцем, але спільно з ним провадять підприємницьку діяльність і отримують від цього частину доходу.

Згідно ч.3 ст.7 Закону України №2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Статтею 1 Закону України №2464-VI визначено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0008841302 від10.05.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору в сумі 54 523, 17 грн. та штрафними санкціями в сумі 27 261, 59 грн., рішення №0008881302 від 10.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 28 326, 75 грн., №0008861302 від 10.05.2019, яким нараховано штрафні санкції за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 510, 00 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-№0008891302 від 10.05.2019 в сумі 206 718, 68 грн., суд зазначає, що вони є похідними від податкового повідомлення-рішення №0008851302 від 10.05.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 654 278, 04 грн. та штрафними санкціями в сумі 327 139, 02 грн.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду справи судом не встановлено завищення позивачем валових витрат у 2017 році на суму 443 520, 00 грн. та в 2018 році на суму 3 191 358, 00 грн., а відтак заниження чистого оподатковуваного доходу на відповідну суму, суд приходить висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вірно нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок за 2017-2018 роки, що унеможливлює донарахування військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій, передбачених Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Доказів, які б могли спростувати дані обставини, представником відповідача суду не надано.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 08.04.2019 за №7588/03-20-13-02/2834510842 висновки Головного управління ДФС у Волинській області про порушення вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин справі по суті, а відтак податкові повідомлення-рішення №0008851302 від 10.05.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 654 278, 04 грн. та штрафними санкціями в сумі 327 139, 02 грн., №0008861302 від 10.05.2019, яким нараховано штрафні санкції за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 510, 00 грн., №0008931302 від 10.05.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 819 431, 00 грн. та штрафними санкціями в сумі 204 857, 75 грн., №0008921302 від 10.05.2019, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 76 001, 00 грн. та нараховано штрафні санкції з ПДВ в розмірі 19 001, 00 грн., №0008841302 від10.05.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору в сумі 54 523, 17 грн. та штрафними санкціями в сумі 27 261, 59 грн., рішення №0008881302 від 10.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 28 326, 75 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-№0008891302 від 10.05.2019 в сумі 206 718, 68 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо порушення ФОП ОСОБА_1 . п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) за не подання або несвоєчасне подання Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 11 до Порядку), щодо наявності у підприємця об`єктів рухомого та нерухомого майна, яке використовувалося платником протягом 2017-2018 р., суд зазначає наступне.

Об`єктом оподаткування відповідно до пункту 22.1 статті 22 ПКУ можуть бути майно, товари, доход (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені' податковим законодавством, із наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 р. за №503/25280 (далі - Порядок).

Порядок передбачає, що платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 11 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Згідно з п.117.1 ст. 117 ПКУ неподання у строки та у випадках, передбачених ПКУ, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених ПКУ, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень.

Відповідно до п.8.4. «Порядку обліку платників податків і зборів», повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подано та несвоєчасно подано повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 11 до Порядку), щодо наявності у підприємця об`єктів рухомого та нерухомого майна, яке використовувалося платником протягом 2017-2018 р., (звітність за ф.20-ОПП фактично подано 19.01.2019 р.), чим порушено п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України, у зв`язку і з чим до позивача застосовано штрафні санкції на суму 1 700 грн.

Застосовуючи штрафну санкцію в розмірі 1 700 грн., ГУ ДФС у Волинській області виходило з того, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 використовувала у підприємницькій діяльності 7 об`єктів рухомого та 3 об`єкти нерухомого майна (10*170 грн. = 1700 грн.).

Проте, на думку суду, вказана позиція податкового органу є помилковою, оскільки за неподання чи несвоєчасне подання повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 11 до Порядку), щодо наявності у підприємця об`єктів рухомого та нерухомого майна, передбачена штрафна санкція в розмірі 170 грн., не зважаючи на кількість об`єктів рухомого чи нерухомого майна.

Зазначена норма не прив`язує накладення штрафу за кожне таке неподання.

А відтак, до ФОП Зуб ОСОБА_5 за неподання чи несвоєчасне подання повідомлення за формою №20-ОПП щодо наявності у підприємця об`єктів рухомого та нерухомого майна, яке використовувалося платником протягом 2017-2018 років, повинна бути застосована штрафна санкція в розмірі 170 грн.

У зв`язку із чим, суд вважає за необхідне податкове повідомлення-рішення №0008901302 від 10.05.2019 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1530 гривень скасувати, як протиправне, а в іншій частині залишити без змін.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №0008841302 від 10.05.2019, №0008851302 від 10.05.2019, №0008861302 від 10.05.2019, №0008921302 від 10.05.2019, №0008931302 від 10.05.2019, №0008901302 від 10.05.2019 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1530 гривень, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0008891302 від 10.05.2019 та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0008881302 від 10.05.2019.

В решті позовних вимог відмовити.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Волинської області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 8 605 гривень та витрат на правову допомогу в розмірі 8 500 гривень.

Керуючись статтями 243-246 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №0008841302 від 10.05.2019, №0008851302 від 10.05.2019, №0008861302 від 10.05.2019, №0008921302 від 10.05.2019, №0008931302 від 10.05.2019, №0008901302 від 10.05.2019 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1530 гривень, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0008891302 від 10.05.2019 та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0008881302 від 10.05.2019.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати по спалі судового збору у сумі 8 605 гривень та витрат на правову допомогу в розмірі 8 500 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління ДФС у Волинській області, код ЄДРПОУ 39400859, адреса: 43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4.

Суддя Ю.Ю. Сорока

Повний текст судового рішення складено 02.08.2019.