Рішення № 83398833, 02.08.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2053/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 20.06.2019 №UA205110/2019/000551/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.05.2019 позивач став переможцем в аукціоні з придбання вживаного легкового автомобіля марки Ford модель Focus, 2016 року виготовлення, що проводив UAB «Gelgotos Transportas» (Литва). Позивач оплатив вартість транспортного засобу за ціною 5150 євро, витрати пов`язані із транспортуванням цього авто організатором аукціону в сумі 380 євро, операційний сбір - 226 євро, збір лізингу країни

продавця – 125 євро, реєстраційні документи підготовлені продавцем - 99 євро, витрати пов`язані із участю в аукціоні – 89 євро. Всього - 6069 євро. Крім того, позивач поніс витрати на пальне в сумі - 10,95 євро.

З метою митного оформлення вказаного товару декларантом в інтересах позивача подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) від 20.06.2019 №UA205090/2019/076043 та документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість самостійно за основним методом.

Проте, відповідачем було безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.06.2019 №UА205110/2019/000551/2 та оформлено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/00551.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів від 20.06.2019 №UА205110/2019/000551/2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом надано всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). При цьому повідомлення відповідача від 20.06.2019 не містить жодного обґрунтування підстав витребування зазначених документів, доказів недостовірності заявленої митної вартості, посилань, які саме дані та числові значення не підтверджені наданими до митного органу документами, враховуючи, що декларантом надано документи, які відображають здійснену операцію із придбання товару та інші документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відповідно до вимог статті 53 МК України.

Крім того, у винесеному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказує та не посилається на норму Митного Кодексу України, яка б визначала право відповідача коригувати числові значення складових митної вартості на підставі внутрішніх систем ризиків митниці.

Відповідно до ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення легкового автомобіля марки Ford модель Focus, 2016 року виготовлення за митною декларацією №UA205090/2019/076043 у митниці виникли обґрунтовані сумніви у повноті та достовірності відомостей про заявлену митну вартість товарів за результатами опрацювання згенерованих АСАУР ризиків щодо митної вартості задекларованого товару. Також встановлено, що декларантом в графі 42 «Ціна товару» задекларовано ціну товару у розмірі 6069 євро, при чому, в графі 45 «Коригування» заявлено митну вартість на рівні 6079,95 євро за ціною угоди. Для підтвердження митної вартості товару, декларантом подано серед класифікованих документів, визначених в графі 44, рахунок - фактуру від 18.06.2019 №GA№2019-01476, в якій вартість ввезеного позивачем товару становить 6069 євро, попередній рахунок 6059008, квитанції про отримання готівки №1000193 на суму 5590 євро, оплачену ОСОБА_2 , квитанцію №100019485 на суму 479 євро, заяву про те, що транспортні витрати на доставку складають 10,95 євро, акт прийому передачі автомобіля №201901476 та декларацію країни відправлення 19LTKC01Q0EK10ED16.

Під час опрацювання вказаних документів встановлено, що в технічному паспорті №2016ВКЗ1015 від 01.04.2016 в графі С зазначений власник транспортного засобу - ARVAL SERVICE LEASE, а в рахунку фактурі №GA 2019-01476 від 18.06.2019 вказана інша особа - UAB Gelgotos transportas. Вказане слугувало підставою для сумніву митниці щодо впливу третіх осіб на формування числових значень митної вартості. Крім того, підставою для сумнівів щодо достовірності відомостей про заявлену митну, вартість слугувало й те, що згідно вказаної фактури вартість становить 6069 євро, проте, згідно квитанції про отримання готівки в сумі 5590 євро №1000193 в графі «Платник» зазначено ОСОБА_3 , а в графі «Оплатив» ОСОБА_4 , хоча рахунок стосується угоди, укладеної між UAB Gelgotos transportas та Вікторем ОСОБА_5 .

ОСОБА_6 рішенні про коригування митної вартості вказано митну вартість товару з ідентичним пробігом та VIN-кодом, тобто ідентичними характеристиками, які притаманні ввезеному транспортному засобу, що і призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Щодо фактів, які вплинули на таке коригування, зазначив, що в зв`язку з не підтвердженням декларантом усіх складових митної вартості ввезеного товару, наявністю розбіжностей, митну вартість визначено митним органом за резервним методом з врахуванням цінової інформації, наявної в ЄАІС ДФС.

Крім того, разом із відзивом на позовну заяву представником відповідача подано клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін.

Щодо клопотання представника відповідача про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідно до оскаржуваного рішення підставами для його прийняття слугувало те, що надані декларантом документи для підтвердження числових значень митної вартості не містили усіх даних необхідних для визначення цієї вартості за обраним декларантом методом. Також причиною коригування митницею вартості стало те, що в рахунку фактурі визначено вартість товару на рівні 6069 євро, а декларантом митну вартість заявлено на рівні 6079,95 євро, а також те, що в технічному паспорті та в ПДВ рахунку - фактурі не співпадають власник та продавець UAB «Gelgotos Transportas», а декларантом на вимогу відповідача не надано інших підтверджуючих документів, для усунення сумніву, що виник у митного органу щодо вартості товару. Крім того, як на підставу, що враховувались при визначенні відповідачем митної вартості на власний розсуд вплинули також спрацювання системи ризиків АСАУР. Інших підстав, на які вказує відповідач у відзиві на позовну заяву, у оскаржуваному не наводиться, а тому вони не можуть братися до уваги.

Також вказав, що документи щодо здійснення оплати підписані продавцем, як суб`єктом, що здійснює господарську діяльність, зазначені документи видані за формою, що відповідає підтверджуючим документам про здійснення господарської операції країни продавця і є тими бухгалтерськими документами, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Автомобіль декларантом було придбану у суб`єкта господарювання UAB «Gelgotos Transportas», який здійснює господарську діяльність на власний розсуд та має своїх контрагентів, з якими співпрацює та має фінансові та інші господарські правовідносини. Саме цією обставиною визначається, що у технічному паспорті та рахунку фактурі не відображені одні й ті ж продавець та покупець, відтак, позивачем не проводилось будь-яких господарських операцій та платежів із третіми особами щодо придбання імпортованого товару.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 20.05.2019 позивач став переможцем в аукціоні з придбання вживаного легкового автомобіля марки Ford модель Focus, 2016 року виготовлення, що проводив ЗАТ «Gelgotos Transportas» (Литва).

Фірмою продавцем надано позивачу до оплати попередній рахунок від 20.05.2019 №6059008 на суму 6069 євро, з яких: вартість транспортного засобу становить 5150 євро, витрати пов`язані із транспортуванням авто організатором аукціону - 380 євро, операційний сбір - 226 євро, збір лізингу країни продавця - 125 євро, реєстраційні документи підготовлені продавцем - 99 євро, витрати пов`язані із участю в аукціоні - 89 євро (а.с.12).

Позивач здійснив оплату зазначених сум в загальному розмірі 6069 євро, що підтверджується копіями квитанцій про отримання готівки від 19.06.2019 серії АА №100019485 та №100019379 (а.с.15-16). Крім того, відповідно до чеку №528416 від 19.06.2019 позивач поніс витрати на пальне в сумі - 10,95 євро (а.с.20).

З метою митного оформлення вказаного товару декларантом в інтересах позивача подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) від 20.06.2019 №UA205090/2019/076043, у якій вартість автомобіля була визначена за основним методом, а саме за фактурною вартістю у розмірі в розмірі 6079,95 євро (а.с.33).

До митної декларації додано наступні документи (графа 44 та доповнення №1): попередній рахунок №6059008; ПДВ рахунок - фактуру Серії GA №2019-01476 від 18.06.2019, акт прийому-передачі №201901476 від 19.06.2019, квитанції про отримання готівки від 19.06.2019 серії АА №100019485 та №100019379, митну декларацію країни відправлення 19 LTKC0100EK10ED16, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 01.04.2016 2016ВКЗ1015, свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 18.06.2019 №16877610, чек на підтвердження ціни придбаного пального для транспортування автомобіля №528416 від 19.06.2019, заяву від 20.06.2019 про здійснення транспортних витрат за доставку автомобіля у сумі 10,95 євро (а.с.12-20).

Однак, посадовою особою митниці вручено декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, оскільки декларантом заявлено митну вартість на рівні 6079,95 євро, а згідно рахунку фактури №1872-ВА від 04.06.2019 вартість становить 6069 євро; в технічному паспорті № НОМЕР_1 від 01.04.2016 в графі С зазначений власник транспортного засобу Arval Service lease, а в рахунку фактурі №GA2019-01476 від 18.06.2019 продавцем є UAB Gelgotos transportas. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують митну вартість, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: WF06XXGCC6GB43474, валюта – EUR, вартість – 8000» позивачу запропоновано в 10-денний термін надати: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями; рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті вказано інший власник.

20.06.2019 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000551/2 (а.с.8).

Підставою для прийняття рішення, як зазначено в останньому, є аргументи аналогічні тим, що були викладені у повідомленні про надання додаткових документів. Крім того, зазначено, що декларант не надав платіжних документів, які засвідчують факт оплати, що містять реквізити, необхідні для ідентифікації імпортованого товару та для підтвердження заявленої митної вартості, висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями, декларацію країни відправлення, рахунки про здійснення платежів третім особам, договір (угода, контракт) із третіми особами. Митну вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС №780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку», та спрацюванням системи ризиків АСАУР. … Рівень митної вартості становить 8000 євро».

У зв`язку з прийнятим рішенням відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/00551 (а.с.9).

20.06.2019 декларантом позивача подану МД №UA205090/2019/000551/2, за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг у зв`язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України (а.с.8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Декларант позивача надав наявні у позивача документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний ним метод її визначення згідно з частиною другою статті 53 МК України: попередній рахунок №6059008; ПДВ рахунок - фактуру Серії GA №2019-01476 від 18.06.2019, акт прийому-передачі №201901476 від 19.06.2019, квитанції про отримання готівки від 19.06.2019 серії АА №100019485 та №100019379, митну декларацію країни відправлення 19 LTKC0100EK10ED16, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 01.04.2016 2016ВКЗ1015, свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 18.06.2019 №16877610, чек на підтвердження ціни придбаного пального для транспортування автомобіля №528416 від 19.06.2019, заяву від 20.06.2019 про здійснення транспортних витрат за доставку автомобіля у сумі 10,95 євро (а.с.12-20).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - легкового автомобіля Ford модель Focus, 2016 року виготовлення, що проводив ЗАТ «Gelgotos Transportas» номер кузова НОМЕР_2 за ціною 6079,95 євро та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також те, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 6079,95 євро, а згідно рахунку фактури №1872-ВА від 04.06.2019 вартість становить 6069 євро; в технічному паспорті № НОМЕР_1 від 01.04.2016 в графі С зазначений власник транспортного засобу Arval Service lease, а в рахунку фактурі №GA2019-01476 від 18.06.2019 продавцем є UAB Gelgotos transportas. У зв`язку із цим від декларанта витребовувалися додаткові документи та оскільки декларантом не надано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом, на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, на рівні 8000 євро.

В оскаржуваному рішенні відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю розбіжностей у відомостях рахунку-фактури №GA2019-01476 від 18.06.2019, де продавцем вказано UAB Gelgotos Transportas, а в технічному паспорті № НОМЕР_1 від 01.04.2016 в графі С зазначений власник транспортного засобу Arval Service lease. Однак суд не погоджується з такою позицією відповідача з тих підстав, що визначення покупця (отримувача) товару чи власника товару не впливає на його митну вартість.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на розбіжності щодо вартості товару, зазначеної у рахунку-фактурі №1872-ВА від 04.06.2019 та у митній декларації 20.06.2019 №UA205090/2019/076043, оскільки позивачем у митній декларації до вартості товару включено також транспортні витрати за доставку автомобіля в сумі 10,95 євро, про що позивачем повідомлено відповідача у заяві від 20.06.2019, доданої до митної декларації, та надано чек від 19.06.2019 №528416 на підтвердження зазначених витрат.

Щодо відсутності у позивача висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд звертає увагу, що частина друга статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Посилання представника відповідача у відзиві на розбіжності у квитанціях про отримання готівки щодо особи, яка здійснила оплату, суд в силу частини другої статті 77 КАС України не бере до уваги, оскільки зазначене не слугувало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Водночас, суд звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, тому суперечності між відомостями про оплату товару не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд вважає, що відповідачем не наведено достатніх обґрунтувань щодо наявності підстав застосування норм частини третьої статті 53 МК України.

Згідно із частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, а саме, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів Республіки Литва щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом UAB Gelgotos Transportas товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому суд також враховує, що декларантом з метою митного оформлення разом з декларацією було подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару (попередній рахунок №6059008; ПДВ рахунок - фактуру Серії GA №2019-01476 від 18.06.2019, акт прийому-передачі №201901476 від 19.06.2019, квитанції про отримання готівки від 19.06.2019 серії АА №100019485 та №100019379, митну декларацію країни відправлення 19 LTKC0100EK10ED16, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 01.04.2016 2016ВКЗ1015, свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 18.06.2019 №16877610, чек на підтвердження ціни придбаного пального для транспортування автомобіля №528416 від 19.06.2019), а витребувані митницею інші документи (рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті вказано інший власник) не були подані у зв`язку з їх відсутністю, та, на думку суду, їх неподання декларантом з об`єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Очевидно, що ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 20.06.2019 №UA205110/2019/000551/2, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та у зв`язку з відсутністю вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.

Відтак, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: WF06XXGCC6GB43474, валюта – EUR, вартість – 8000».

При цьому суд звертає увагу, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів детальніше проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а.

Вищенаведене не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 8000 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом; відповідач не довів того, що товар за такою митною вартістю дійсно був увезений до України.

Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не суб`єкта владних повноважень. Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 20.06.2019 №UA205110/2019/000551/2 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а відтак позов підлягає задоволенню.

Як визначено частинами першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 768,40 грн., що підтверджуються квитанцією від 01.07.2019 №0.0.1396633922.1 (а.с.2).

Суд також вважає за необхідне вказати, що при стягненні судових витрат до останніх було віднесено виключно сплачений судовий збір, оскільки незважаючи на долучення до відповіді на відзив копій договору про надання правової допомоги, акту виконаних робіт квитанції до прибуткового касового ордеру та оригіналу ордеру про надання правової допомоги, позовна заява та власне відповідь на відзив не містять посилань на необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу та планування щодо їх розміру, відтак суд позбавлений можливості з`ясувати наміри позивача в частині стягнення таких витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20 червня 2019 року №UA205110/2019/000551/2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук