Рішення № 83398179, 24.07.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2019р.м. ДніпроСправа № 904/1546/19

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., за участю секретаря судового засідання Сергієнко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь", м. Дніпро

про стягнення пені у розмірі 270391грн. 30коп., 3% річних у розмірі 20073грн. 47коп.

Представники:

від позивача: Верба В.В., довіреність №18-161 від 20.12.2018р., адвокат;

від відповідача: Козарь Ю.І., довіреність №51 від 15.11.2018р., адвокат

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" з позовом про стягнення грошових коштів у сумі 290464грн. 77коп., з яких: 270391грн. 30коп. - пеня, 20073грн. 47коп. - 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" своїх зобов`язань по договору №11-18/07 від 13.12.2017р. в частині порушення строків оплати за поставлені феросплави.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.05.2019р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019р. було оголошено перерву в судовому засіданні до 11.06.2019р.

22.05.2019р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь".

Відповідач частково не погодився з позовними вимогами та надав контррозрахунки пені на суму 80518грн.41коп. та 3% річних на суму 6709грн.87коп.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до платіжних доручень у графах "призначення платежу" присутні посилання на номера рахунків та договору, які виставлялись за поставлений товар. Тому, на думку відповідача, погашення заборгованості має відбуватись відповідно до призначеного платежу (рахунків).

Також відповідач зазначає, що відповідно до п. 5.1 договору оплата за товар здійснюється протягом 120 календарних днів від дати поставки товару. Датою поставки товару та переходу права власності на товар, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці.

Тож, перерахунок штрафних санкцій відповідачем здійснено відповідно до призначеного платежу, встановленого договором, а не відповідно до хронологічного порядку, який застосував позивач у своїй заяві. У зв`язку з чим, за твердженням відповідача, по деяким поставкам взагалі відсутнє прострочення оплати, а по деяким - період прострочення склав від 1 до 4 днів.

До відзиву на позовну заяву представником відповідача також було додано клопотання про зменшення розміру пені на 50%. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що прострочення платежів є незначним (від 1 до 4 днів), при цьому позивач не зазнав жодних збитків та жодного разу не скористався своїм правом щодо обмеження чи припинення постачання, хоча це є ефективним засобом стимулювання до належного виконання зобов`язань.

10.06.2019р. на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивачем наведено заперечення щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема, позивач наголосив на тому, що нарахування пені та 3% річних у позові ним здійснено правильно, оскільки умовами п. 1 специфікації до договору передбачене валютне коригування ціни товару. Так, при підвищення курсу долара у разі надходження грошових коштів на рахунок постачальника, останнім виставляється коригувальний рахунок, який сплачується в першу чергу, а залишком оплати закривається основний рахунок. У разі зниження курсу долара (по якому перераховується вартість відвантаженого товару) виставляється коригувальний рахунок з від`ємним значенням. Таким чином, за твердженням позивача, утворювався залишок грошових коштів, яким закривалися основні рахунки та коригувальні рахунки до них у порядку календарної черги виникнення заборгованості.

Крім того, позивач зазначив, що викладені відповідачем у відзиві на позов обставини не спростовують факт наявності його вини у недопоставці продукції та не звільняють його від належного виконання умов укладеного сторонами договору щодо додержання строків розрахунку за отриманий від позивача товар. На думку позивача, відповідач не надав жодних допустимих доказів у підтвердження документального скрутного фінансового становища підприємства та наявності виключного випадку, необхідного для зменшення розміру пені.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.06.2019р.

До початку судового засідання від 18.06.2019р. на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач навів свої аргументи у спростування позиції позивача щодо першочергової оплати виставлених коригувальних рахунків. Відповідач зазначив, що, по-перше, доказів направлення йому таких рахунків у позивача немає і в матеріалах справи вони відсутні; по-друге, в договорі відсутній пункт, який би передбачав порядок зарахування коштів у зв`язку зі зміною курсу долара США до гривні. В свою чергу, відповідач стверджує, що здійснював оплату за товар згідно з виставленими рахунками і договором у повному обсязі без часткових доплат, про що свідчать платіжні доручення та рахунки в матеріалах справи. Тому і зараховуватись платежі повинні згідно з виставленими рахунками.

З приводу раніше поданого клопотання про зменшення розміру пені на 50% відповідач зазначив, що просить суд врахувати ступінь його добросовісності, повне виконання грошового зобов`язання та відсутність у позивача збитків у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019р. вирішено перейти до розгляду справи №904/1546/19 за правилами загального позовного провадження. Призначене підготовче судове засідання на 09.07.2019р.

01.07.2019р. на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких він зазначає, що відповідач помилково стверджує, що 20.08.2018р. ним повністю сплачена вартість рахунків №№503165, 503167 від 22.04.2018р. Але ж на дату сплати рахунків офіційний курс НБУ долара до гривні складав 27,8985 гривні за 1 долар США. Вартість рахунків збільшилася на позитивну курсову різницю валют, згідно з умовами договору та специфікаціями до нього.

Відповідачем 20.08.2018р. платіжним дорученням №6803 було сплачено на користь позивача вартість рахунків у сумі 10244789грн.90коп. Таким чином, нестача сплати по рахункам №№503165, 503167 від 22.04.2018 р. склала 653386грн.18коп.

Аналогічна ситуація склалася щодо сплати відповідачем вартості інших рахунків, наведених у розрахунку до позову позивача та контррозрахунку відповідача по справі.

Тож, як стверджує позивач, саме неповна сплата відповідачем вартості партій товару по рахункам стала причиною нарахування штрафних санкцій та 3% річних, оскільки виставлення коригувальних рахунків на курсову різницю не є обов`язком позивача. Відповідач мав можливість самостійно визначити вартість кожної партії товару по рахунку згідно з курсом НБУ, який є у відкритій інформації.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.07.2019р.

У судовому засіданні від 24.07.2019р. сторони підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив таке.

13 грудня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів", правонаступником якого є позивач (далі - постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" (далі - покупець) укладено договір поставки №11-18/07 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого з метою здійснення господарської діяльності покупець зобов`язується прийняти і сплатити, а постачальник поставити продукцію виробництва Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", іменовану надалі "товар".

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе всі збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов`язані з поставкою товару. Ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін в цей договір.

Згідно з п. 5.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем у національній валюті України протягом 120 календарних днів від дати поставки товару.

Покупець перераховує грошові кошти постачальнику за реквізитами, зазначеними у розділі 14 (п. 5.2 договору).

Часткова оплата рахунку не допускається (п. 5.3 договору).

За умовами п. 5.4 договору покупець гарантує постачальнику своєчасне здійснення оплати відповідно до графіка оплат та пункту 5.1 договору. у разі прострочення оплати, постачальник залишає за собою право припинити відвантаження товару на адресу покупця до повного погашення заборгованості. При цьому штрафні санкції згідно з пунктом 8.7 по відношенню до постачальника не застосовуються.

Відповідно до п. 6.1 договору поставка та ціна товару за договором проводиться на умовах СРТ, залізнична станція Нижньодніпровськ, Придніпровській з/д (згідно з умовами "Інкотермс-2000").

Вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь", 49051, м. Дніпро, вул. Винокурові, 4.

Станція призначення: ст. Нижньодніпровськ, Придніпровській з/д, код станції - 450605. Код ТОВ "Металургійний завод "Дніпросталь" ж.д.-6439.

Датою поставки товару та переходу права власності на товар, при поставці з.д. транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції Запоріжжя Ліве Придніпровської з/д згідно з п.6.1 (п. 6.1.1 договору).

При поставці товару автотранспортом, датою поставки вважається дата передачі товару покупцеві (найманому їм перевізнику) на складі вантажовідправника, зазначена у накладній на відпуск товару. Моментом переходу права власності на товар є дата поставки товару (п. 6.2.1 договору).

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018р.

До договору сторонами були укладені специфікації на поставку товару: №5 від 04.04.2018р. на суму 27775343грн.40коп. (з ПДВ), №6 від 02.05.2018р. на суму 30370573грн.80коп. (з ПДВ), №7 від 23.05.2018р. на суму 27775343грн.40коп. (з ПДВ), №8 від 01.06.2018р. на суму 42025425грн.84коп. (з ПДВ), №9 від 25.06.2018р. на суму 3487981грн.56коп. (з ПДВ), №10 від 03.07.2018р. на суму 26302703грн.00коп. (без ПДВ), №11 від 02.08.2018р. на суму 35811815грн.76коп. (з ПДВ).

На виконання умов договору позивачем у період з 22.04.2018р. по 23.09.2018р. здійснено поставку товару відповідачу, що підтверджується залізничними накладними №№45244084, 45244068, 45244092, 45724986, 45724978, 45724887, 45952363, 45952314, 45952330, 45952348, 46125274, 46125290, 46383683, 46383675, 46727889, 46727913, 46793246, 46793238, 46918165, 46918173, 46918181, 47144811, 47144803, 47150826, 47246715, 47246723, 47530290, 47530308, 47530324, 47840848, 47840855, 47840822, 45021342, 45021334, 45021631, 45255395, 45255403, 45255411, 45771979, 45772019, 45772001, 45841624, 45841640, 45964962, 45964970, 46122297, 46122305, 46122271, 47364245, 47364278.

Позивачем на оплату вартості поставленого товару відповідачу були виставлені рахунки:

- №503165 від 22.04.2018р. на суму 6141032грн.90коп.;

- №503167 від 22.04.2018р. на суму 41003757грн.00коп.;

- №503464 від 05.05.2018р. на суму 7691379грн.30коп.;

- №503573 від 12.05.2018р. на суму 6019156грн.19коп.;

- №503569 від 12.05.2018р. на суму 7657139грн.47коп.;

- №503666 від 19.05.2018р. на суму 6017528грн.65коп.;

- №503868 від 25.05.2018р. на суму 7626396грн.85коп.;

- №504023 від 05.06.2018р. на суму 2785262грн.12коп.;

- №504008 від 04.06.2018р. на суму 1582340грн.11коп.;

- №504024 від 05.06.2018р. на суму 3473390грн.93коп.;

- №504062 від 07.06.2018р. на суму 3477310грн.66коп.;

- №504067 від 07.06.2018р. на суму 2788404грн.96коп.;

- №504131 від 11.06.2018р. на суму 3473861грн.27коп.;

- №504151 від 11.06.2018р. на суму 5571676грн.48коп.

- №504250 від 18.06.2018р. на суму 3497169грн.60коп.;

- №504251 від 18.06.2018р. на суму 5609861грн.83коп.;

- №504357 від 22.06.2018р. на суму 2803646грн.26коп.;

- №504358 від 22.06.2018р. на суму 3498814грн.86коп.;

- №504489 від 30.06.2018р. на суму 5911541грн.65коп.;

- №504490 від 30.06.2018р. на суму 3481370грн.76коп.;

- №504721 від 11.07.2018р. на суму 3378907грн.04коп.;

- №504722 від 11.07.2018р. на суму 5146536грн.04коп.;

- №504774 від 14.07.2018р. на суму 3381340грн.67коп.;

- №504776 від 14.07.2018р. на суму 5150977грн.44коп.;

- №504873 від 22.07.2018р. на суму 5198230грн.64коп.;

- №504874 від 22.07.2018р. на суму 3412846грн.79коп.;

- №505156 від 05.08.2018р. на суму 2650188грн.24коп.;

- №505158 від 05.08.2018р. на суму 6657963грн.92коп.;

- №505221 від 08.08.2018р. на суму 2650710грн.83коп.;

- №505222 від 08.08.2018р. на суму 3330114грн.12коп.;

- №505301 від 13.08.2018р. на суму 3301661грн.24коп.;

- №505302 від 13.08.2018р. на суму 2672742грн.56коп.;

- №506024 від 17.08.2018р. на суму 5428846грн.58коп.;

- №506025 від 17.08.2018р. на суму 3410644грн.44коп.;

- №506950 від 23.09.2018р. на суму 5441183грн.36коп.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочку оплати товару, у зв`язку з чим позивач на підставі п. 8.6 договору нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 270391грн.30коп. за загальний період з 21.08.2018р. по 28.01.2019р. та на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - 3% річних за загальний період з 21.08.2018р. по 27.12.2018р. у розмірі 20073грн.47коп.

В обґрунтування доводів про порушення відповідачем строків перерахування коштів за поставлений товар позивач посилається на умови п. 1 специфікацій до договору щодо валютного коригування ціни товару. За твердженням позивача, при підвищенні курсу долара у разі надходження грошових коштів на рахунок постачальника, останнім виставляється коригувальний рахунок, який сплачується в першу чергу, а залишком оплати закривається основний рахунок. Таким чином позивач зазначає, що утворювався залишок грошових коштів, яким закривалися основні рахунки та коригувальні рахунки у порядку календарної черги виникнення заборгованості.

Відповідач позовні вимоги не визнав та надав контррозрахунок пені та 3% річних, посилаючись на те, що здійснював оплату товару згідно з виставленими рахунками та договором. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує на самовільне та необґрунтоване направлення позивачем коштів на закриття коригувальних рахунків, а залишків - в порядку календарної черговості на закриття основних рахунків. Тому, на думку позивача, утворилась заборгованість ТОВ "МЗ "Дніпросталь" за несвоєчасну оплату товару і були нараховані штрафні санкції.

Вказане і стало причиною виникнення спору.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору, строк оплати товару є таким, що настав.

Позивач зазначає, і даний факт не оспорюється відповідачем, що відповідач повністю розрахувався за отриманий товар, однак із прострочкою.

Відповідач у підтвердження повної оплати вартості отриманого ним товару надав до відзиву на позовну заяву копії платіжних доручень, які у графі "Призначення платежу" містять посилання на рахунки за спірними поставками, а саме:

- №6803 від 20.08.2018р. на суму 10244789грн.90коп. - на оплату рахунків №№503165, 503167 від 22.04.2018р.;

- №7106 від 03.09.2018р. на суму 10714199грн.10коп. - на оплату рахунків №№503464, 503465 від 05.05.2018р.;

- №7326 від 10.09.2018р. на суму 13676295грн.66коп. - на оплату рахунків №№503569, 503573 від 12.05.2018р.;

- №7530 від 18.09.2018р. на суму 6017528грн.65коп. - на оплату рахунка №503666 від 19.05.2018р.;

- №7681 від 21.09.2018р. на суму 7626396грн.85коп. - на оплату рахунка №503868 від 25.05.2018р.;

- №7934 від 02.10.2018р. на суму 4367602грн.23коп. - на оплату рахунків №504008 від 04.06.2018р. та №504023 від 05.06.2018р.;

- №86 від 03.10.2018р. на суму 3473390грн.93коп. - на оплату рахунка №504024 від 05.06.2018р.;

- №8065 від 08.10.2018р. на суму 3477310грн.66коп. - на оплату рахунка №504062 від 07.06.2018р.;

- №8051 від 08.10.2018р. на суму 2788404грн.96коп. - на оплату рахунка №504067 від 07.06.2018р.;

- №8176 від 12.10.2018р. на суму 9045537грн.75коп. - на оплату рахунків №№504131, 504151 від 11.06.2018р.;

- №8342 від 19.10.2018р. на суму 7829861грн.83коп. - на оплату рахунків №№504250, 504251 від 18.06.2018р.;

- №124 від 19.10.2018р. на суму 1277169грн.60коп. - на оплату рахунка №504250 від 18.06.2018р.;

- №198 від 24.10.2018р. на суму 6302461грн.12коп. - на оплату рахунків №№504357, 504358 від 22.06.2018р.;

- №8536 від 01.11.2018р. на суму 3481370грн.76коп. - на оплату рахунка №504490 від 30.06.2018р.;

- №432 від 08.11.2018р. на суму 3378907грн.04коп. - на оплату рахунка №504721 від 11.07.2018р.;

- №8706 від 12.11.2018р. на суму 8532318грн.11коп. - на оплату рахунків №№504774, 504776 від 14.07.2018р.;

- 490 від 13.11.2018р. на суму 4900000грн.00коп. - на оплату рахунка №504722 від 11.07.2018р.;

- №8753 від 13.11.2018р. на суму 246536грн.04коп. - на оплату рахунка №504722 від 11.07.2018р.;

- №8878 від 19.11.2018р. на суму 8611077грн.43коп. - на оплату рахунків №№504873, 504874 від 22.07.2018р.;

- №9322 від 03.12.2018р. на суму 9308152грн.16коп. - на оплату рахунків №№505156, 505158 від 05.08.2018р.;

- №9467 від 06.12.2018р. на суму 5980824грн.95коп. - на оплату рахунків №№505221, 505222 від 08.08.2018р.;

- №9813 від 17.12.2018р. на суму 8839491грн.02коп. - на оплату рахунків №№506024, 506025 від 17.08.2018р.;

- №524 від 21.01.2019р. на суму 5241458грн.20коп. - на оплату рахунка №506950 від 23.09.2018р., а також платіжні доручення №8503 від 31.10.2018р. на суму 6593622грн.46коп. та №9629 від 11.12.2018р. на суму 7410720грн.12коп., у призначенні платежу яких не вказано конкретного рахунка, а міститься посилання лише на договір №11-18/07 від 13.12.2017р.

Пунктом 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004р. №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/8976, встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Позивач у підтвердження факту прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару надав до позовної заяви, крім вищевказаних платіжних доручень, також і копії платіжних доручень: №7207 від 06.09.2018р., №105 від 04.10.2018р., №7630 від 20.09.2018р., №7805 від 27.09.2018р., №8141 від 11.10.2018р., №341 від 01.11.2018р., №9190 від 28.11.2018р., №8827 від 15.11.2018р., №9276 від 30.11.2018р., №9955 від 20.12.2018р. та №715 від 28.01.2019р. У графі "Призначення платежу" цих платіжних доручень містяться посилання на рахунки за поставками, що не відносяться до предмета спору у даній справі, або відсутнє посилання на конкретний номер рахунку.

За приписами ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, надані позивачем копії платіжних доручень №7207 від 06.09.2018р., №105 від 04.10.2018р., №7630 від 20.09.2018р., №7805 від 27.09.2018р., №8141 від 11.10.2018р., №341 від 01.11.2018р., №9190 від 28.11.2018р., №8827 від 15.11.2018р., №9276 від 30.11.2018р., №9955 від 20.12.2018р. та №715 від 28.01.2019р., які не стосуються предмета доказування у даній справі, не можуть бути взяті судом до розгляду.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів коригування сторонами ціни поставленого товару у зв`язку зі зміною курсу гривні до долара США. Тому суд критично оцінює доводи позивача про першочергове спрямування сплачених відповідачем у рахунок оплати за товар коштів на погашення коригувальних рахунків.

Також не можуть бути прийняті судом до уваги і твердження позивача щодо можливості відповідача самостійно визначити вартість кожної партії товару по рахунку згідно з курсом НБУ, з огляду на наступне.

По-перше, за умовами п. 2.1 договору поставка товару здійснюється за цінами, зазначеними в специфікаціях; ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін в цей договір.

По-друге, відповідно до п. 4.1.4 договору обов`язок із надання покупцеві рахунків факсимільним та/або електронним зв`язком з наступним наданням їх оригіналів покладено саме на постачальника. Умови пункту 1 специфікацій до договору не визначають за покупцем обов`язку самостійного коригування ціни товару.

Крім того, самостійна зміна покупцем вартості товару не відповідає положенням чинного податкового законодавства, оскільки має своїм наслідком зміну розміру податкового зобов`язання для постачальника.

Тож, матеріалами справи не підтверджується позиція позивача щодо порядку зарахування ним сплачених відповідачем грошових коштів у рахунок погашення боргу за спірними поставками.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідач платіжними дорученням №6803 від 20.08.2018р., №7106 від 03.09.2018р., №7530 від 18.09.2018р., №7681 від 21.09.2018р., №7934 від 02.10.2018р., №86 від 03.10.2018р., №8065 від 08.10.2018р., №8051 від 08.10.2018р., №8176 від 12.10.2018р., №8342 від 19.10.2018р., №124 від 19.10.2018р., №198 від 24.10.2018р., №8536 від 01.11.2018р., №432 від 08.11.2018р., №8706 від 12.11.2018р., 490 від 13.11.2018р., №8753 від 13.11.2018р., №8878 від 19.11.2018р., №9322 від 03.12.2018р., №9467 від 06.12.2018р., №9813 від 17.12.2018р., №524 від 21.01.2019р. повністю оплатив виставлені позивачем рахунки №503165 від 22.04.2018р. на суму 6141032грн.90коп., №503167 від 22.04.2018р. на суму 41003757грн.00коп., №503464 від 05.05.2018р. на суму 7691379грн.30коп., №503573 від 12.05.2018р. на суму 6019156грн.19коп.; №503569 від 12.05.2018р. на суму 7657139грн.47коп., №503666 від 19.05.2018р. на суму 6017528грн.65коп., №503868 від 25.05.2018р. на суму 7626396грн.85коп., №504023 від 05.06.2018р. на суму 2785262грн.12коп., №504008 від 04.06.2018р. на суму 1582340грн.11коп., №504024 від 05.06.2018р. на суму 3473390грн.93коп., №504062 від 07.06.2018р. на суму 3477310грн.66коп., №504067 від 07.06.2018р. на суму 2788404грн.96коп., №504131 від 11.06.2018р. на суму 3473861грн.27коп., №504151 від 11.06.2018р. на суму 5571676грн.48коп., №504250 від 18.06.2018р. на суму 3497169грн.60коп., №504251 від 18.06.2018р. на суму 5609861грн.83коп., №504357 від 22.06.2018р. на суму 2803646грн.26коп., №504358 від 22.06.2018р. на суму 3498814грн.86коп., - №504490 від 30.06.2018р. на суму 3481370грн.76коп., №504721 від 11.07.2018р. на суму 3378907грн.04коп., №504722 від 11.07.2018р. на суму 5146536грн.04коп., №504774 від 14.07.2018р. на суму 3381340грн.67коп., №504776 від 14.07.2018р. на суму 5150977грн.44коп., №504873 від 22.07.2018р. на суму 5198230грн.64коп., №504874 від 22.07.2018р. на суму 3412846грн.79коп., №505156 від 05.08.2018р. на суму 2650188грн.24коп., №505158 від 05.08.2018р. на суму 6657963грн.92коп., №505221 від 08.08.2018р. на суму 2650710грн.83коп., №505222 від 08.08.2018р. на суму 3330114грн.12коп., №506024 від 17.08.2018р. на суму 5428846грн.58коп., №506025 від 17.08.2018р. на суму 3410644грн.44коп.

Грошові кошти, сплачені відповідачем за платіжними дорученнями №8503 від 31.10.2018р. на суму 6593622грн.46коп. та №9629 від 11.12.2018р. на суму 7410720грн.12коп., у призначенні платежу яких відсутнє посилання на номер рахунка, за хронологією виникнення зобов`язань перед позивачем слід віднести в рахунок погашення боргу по рахунках №504489 від 30.06.2018р. на суму 5911541грн.65коп., №505301 від 13.08.2018р. на суму 3301661грн.24коп. та №505302 від 13.08.2018р. на суму 2672742грн.56коп. А залишок переплати за вказаними платіжними дорученнями у загальній сумі 2118397грн.13коп. ((6593622грн.46коп. - 5911541грн.65коп.) + (7410720грн.12коп.- 3301661грн.24коп. - 2672742грн.56коп.)) повністю покриває різницю в сумі 199725грн.16коп. між вартістю товару, визначеною у рахунку №506950 від 23.09.2018р. на суму 5441183грн.36коп., та платежем на суму 5241458грн.20коп., сплаченим платіжним дорученням №524 від 21.01.2019р.

У той же час, згідно з умовами п. 5.1 договору та з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем оплати товару за наступними рахунками:

- №504062 від 07.06.2018р. на суму 3477310грн.66коп. - на 2 дні (за період з 06.10.2018р. по 07.10.2018р.);

- №504067 від 07.06.2018р. на суму 2788404грн.96коп. - на 2 дні (за період з 06.10.2018р. по 07.10.2018р.);

- №504131 від 11.06.2018р. на суму 3473861грн.27коп. - на 2 дні (за період з 10.10.2018р. по 11.10.2018р.);

- №504151 від 11.06.2018р. на суму 5571676грн.48коп. - на 2 дні (за період з 10.10.2018р. по 11.10.2018р.);

- №504250 від 18.06.2018р. на суму 3497169грн.60коп. - на 2 дні (за період з 17.10.2018р. по 18.10.2018р.);

- №504251 від 18.06.2018р. на суму 5609861грн.83коп. - на 2 дні (за період з 17.10.2018р. по 18.10.2018р.);

- №504357 від 22.06.2018р. на суму 2803646грн.26коп. - на 1 день (за 23.10.2018р.);

- №504358 від 22.06.2018р. на суму 3498814грн.86коп. - на 1 день (за 23.10.2018р.);

- №504489 від 30.06.2018р. на суму 5911541грн.65коп. - на 1 день (за 30.10.2018р.);

- №504490 від 30.06.2018р. на суму 3481370грн.76коп. - на 2 дні (за період з 30.10.2018р. по 31.10.2018р.);

- №504722 від 11.07.2018р. на суму 5146536грн.04коп. на 4 дні (за період з 09.11.2018р. по 12.11.2018р.).

За приписами частини першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень частин 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.6 договору визначено, що у разі порушення покупцем термінів оплати за поставлений товар, передбачених п. 5.1, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати.

За порушення термінів оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 270391грн.30коп. за загальний період з 21.08.2018р. по 28.01.2019р.

Відповідач, відповідно до контррозрахунку вважає, що пеня складає 80518грн.41коп.

З огляду на наведені вище обставини, суд констатує порушення позивачем порядку зарахування сплачених відповідачем грошових коштів у рахунок погашення боргу за товар та, як наслідок, помилковість розрахунків позивача в частині визначення періодів прострочки оплати товару, за які нараховано пеню та 3% річних.

В той же час, суд погоджується із позицією відповідача, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначене чітке призначення платежу, то даний платіж має зараховуватися відповідно до його призначення.

Перевіривши наданий відповідачем контррозрахунок суми пені, судом встановлено його правильність за винятком помилки, допущеної у даті настання зобов`язання по оплаті за рахунком №504490 від 30.06.2018р.: відповідачем вказано 01.11.2018р. замість 29.10.2018р. У зв`язку цим відповідачем не нараховано пеню за прострочення оплати по вказаному рахунку за 2 календарних дні - за період з 30.10.2018р. по 31.10.2018р. у сумі 6867грн.36коп.

Таким чином, після здійсненого судом перерахунку розмір пені за загальний період з 06.10.2018р. по 12.11.2018р. складає 87385грн.77коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 20073грн.47коп. за загальний період з 21.08.2018р. по 27.12.2018р.

Перевіркою правильності контррозрахунку 3% річних виявлено помилку аналогічну тій, що допущена відповідачем при нарахуванні пені, а саме - не нараховано 3% річних за прострочення оплати по рахунку №504490 від 30.06.2018р. за 2 календарних дні - за період з 30.10.2018р. по 31.10.2018р. у сумі 572грн.28коп.

За результатами здійсненого судом перерахунку розмір 3% річних за загальний період з 06.10.2018р. по 12.11.2018р. складає 7282грн.15коп.

За викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 94667грн.92коп., з яких 87385грн.77коп. - пеня та 7282грн.15коп. - 3% річних.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду. Якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення пені незначним простроченням платежів (від 1 до 4 днів), відсутністю збитків позивача у зв`язку із простроченням, та тим, що позивач жодного разу не скористався своїм правом щодо обмеження чи припинення постачання, хоча це є ефективним засобом стимулювання до належного виконання зобов`язань.

При розгляді заяви про зменшення розміру штрафних санкцій суд має дослідити наявність чи відсутність виняткових обставин для звільнення винної сторони від відповідальності.

Доказів тяжкого майнового стану та неможливості вчасно розрахуватися за поставлений товар відповідачем не надано. Відповідачем також не зазначено через які виняткові обставини ним допущено прострочення виконання зобов`язання.

Судом враховано, що прострочка є незначною, однак беручи до уваги умови договору сторонами обумовлено оплату з відстрочкою платежу 120 календарних днів від дати поставки, тобто відповідач мав виконати зобов`язання протягом 4 місяців від дати поставки.

Суд звертає увагу, що розмір присуджених до стягнення нарахувань (пені, 3% річних) є незначним порівняно з ціною усіх поставок за цим договором, та, враховуючи обумовлену договором відстрочку платежу, не вбачає підстав для її зменшення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1420грн.02коп.

Керуючись нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, статями 3, 4, 13, 20, 42, 46, 74, 76-80, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" про стягнення пені у розмірі 270391грн.30коп. та 3% річних у розмірі 20073грн.47коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" (ідентифікаційний код: 33718431; місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Винокурова, буд. 4) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (ідентифікаційний код: 00186542; місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11) пеню у розмірі 87385грн.77коп., 3% річних у розмірі 7282грн.15коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1420грн.02коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 183005грн.53коп. та 3% річних у розмірі 12791грн.32коп.

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" про зменшення пені .

В судовому засіданні 24.07.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 02.08.2019р.

Суддя Р.Г. Новікова