Рішення № 83397604, 30.07.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/13883/18

Провадження № 2/234/357/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі судді Демидової В.К.,

при секретарі - Літвінові А.О.,

за участю позивача- ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представник третьої особи -Шереметьєвої А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську цивільну справу № 234/13883/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявила самостійних вимог щодо предмету спору – Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та зазначила, що 29 січня 2005 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 .

Від шлюбу мають малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .24 жовтня 2011 року шлюб розірвано.

06 квітня 2011 року Краматорський міський суд Донецької області ухвалив рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 17.03.2011р. і до повноліття дитини.

Як видно із розрахунку заборгованості по аліментам по виконавчому листу Краматорського міського суду №2-1352/2011 від 06.04.2011 року, загальна заборгованість з 03.02.2014р. по 31.08.2018р. включно складає 53232,0 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, при цьому батьки несуть спільний обов`язок по утриманню дитини.

Проте, відповідач не виконує цей обов`язок та нехтує батьківським відношенням до сина, не виховуючи його та позбавляючи матеріальної допомоги.

Дитина навчається у Краматорській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2.

Як вбачається з характеристики Краматорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2, ОСОБА_4 є учнем 5-Б класу. Проживає разом з матір`ю, ОСОБА_1 , яка дбайливо і старанно займається вихованням сина, постійно підтримує зв`язок з вчителем, відвідує батьківські збори. Протягом усього періоду навчання дитини в школі батько, ОСОБА_3 , участі у його вихованні не приймав (в школу не приходив, до вчителів не звертався, не брав участі в батьківських зборах).

Після розірвання шлюбу відповідач з дитиною практично не спілкувався, участі у вихованні сина не приймав.

Вона зі свого боку ніколи не чинила перешкод відповідачу у спілкуванні з сином. Неодноразово зверталася до відповідача з проханням змінити своє ставлення до сина, неодноразово намагалася сприяти контакту між відповідачем та сином для спілкування, участі батька у вихованні та розвитку дитини, але всі її прохання залишалися поза увагою.

За останні шість років відповідач взагалі перестав займатися вихованням сина, не виконує батьківських обов`язків, матеріально дитині не допомагає.

Останній раз відповідач бачився з дитиною восени 2017 року. Відповідач веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями та наркотичними речовинами, що може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини.

Від його батьків вона дізналась, що з березня 2018 року відповідач перебуває на лікуванні у Благодійному фонді «ДАВІР», але в червні 2018 року втік з лікувального закладу та на даний час жодних контактів з ним немає. З дитиною зв`язатися не намагається.

На сьогоднішній день дитині десять років, він не має до батька ніяких почуттів, оскільки за останній рік жодного разу його не бачив.

Всі питання щодо виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходяться на повному її утриманні.

Таким чином, відповідач протягом тривалого часу навмисно ухиляється від виконання батьківського обов`язку, не цікавиться проблемами свого сина, ніяким чином не піклується про нього, не проявляє зацікавленості у його долі.

Враховуючи викладене просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2

26.09.2018 по справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

22.10.2018 підготовче провадження по справі закрите та справа призначена до судового розгляду.

12.11.2018 через канцелярію суду відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі з тих підстав, що його дії не підпадають не під один із пунктів ст.164 СК України, яка визначає підстави для позбавлення батьківських прав. Він сплачує аліменти, але не у повному обсязі, що обумовлено складними життєвими обставинами. Борг за аліментами він частково сплачує. Офіційно працевлаштувався.

Також зазначив, що 13.05.2013 він звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення порядку спілкування з дитиною і 26.06.2013 Краматорський міський суд Донецької області ухвалив рішення в якому визначив способи його участі у вихованні сина.

Позивач перешкоджає йому у побаченнях із сином, переконує сина, щоб він говорив що він начебто захворів або робить домашнє завдання. Нещодавно він зателефонував сину, який дуже зрадів та хотів побачитись із ним, але син відповів «як мати скаже, мені потрібно спитати у неї». Тобто фактично мати вирішує бачитись сину із ним або ні. Через деякий час син передзвонив та повідомив, що мати заборонила йому. Позивачка багато разів забороняла сину бачитись із ним. У здійсненні батьківських прав, тобто спілкуватися з сином йому допомагають батьки, як і забирають його зі школи, чи з дому, і він проводить трохи часу з сином. Бабуся та дідусь дуже дбають по онука.

Крім того зазначив, що нещодавно приходив до школи де побачився з сином, але недовго, бо перерва маленька і син поспішав на урок. З час розмови він зрозумів, що син продовжує любити його і дуже хоче спілкуватися з ним. Він дуже сумує за сином та бажає спілкуватися з ним, відпочивати разом. Своїми діями він висловлює бажання налагодити контакт зі своїм сином.

28.11.2018 позивач подала відповідь на відзив у якому зазначила, що вважає відзив відповідача необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідач у своєму Відзиві посилається на те, що він сплачує аліменти, про що свідчать розрахунки підприємства РБК «Незабудка», але при цьому жодних належних доказів про це не надає.

Так Відповідачем надана довідка з місця роботи та копія сторінки з трудової книжки. Але у довідці не зазначено з якого часу він працює в РБК «Незабудка», яку заробітну плату він отримує. Щодо копії сторінки трудової книжки, взагалі не зрозуміло кому вона належить, а саме: відсутня перша сторінка із зазначенням даних про власника трудової книжки та наступні сторінки, а сама копія трудової книжки повинна бути прошита, пронумерована та завірена належним чином роботодавцем.

Квитанції про сплату аліментів за травень, червень 2018 року, надані Відповідачем не містять інформації про платника, а за квітень 2018 року – платником зазначений взагалі батько Відповідача, ОСОБА_6 , та інформація про призначення платежу відсутня.

Крім того, Відповідачем не було відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» повідомлено державному виконавцю про місце своєї роботи з метою направлення до бухгалтерії постанови про стягнення аліментів та заборгованості по виплаті аліментів із його заробітної плати.

Навіть, якщо припустити, що ОСОБА_3 дійсно працює в РБК «Незабудка» з 01.11.2018р., то працевлаштувався він лише після того як дізнався, що вирішуються питання про позбавлення його батьківських прав, тобто з метою уникнення негативних наслідків для себе як результат невиконання своїх батьківських обов`язків на протязі тривалого часу.

Відповідач у Відзиві посилається на рішення Краматорського міського суду Донецької області про визначення способів участі Відповідача у вихованні сина: щотижнево в середу з 17.00 до 19.00 години, в суботу з 10.00. до 13.00 та спільних відпочинок (оздоровлення сина) до двох тижнів на рік, коли дитина не оздоровлюється з матір`ю.

Однак, вона зі свого боку ніколи не чинила перешкод у спілкуванні Відповідача із сином. Навпаки, неодноразово просила Відповідача змінити своє ставлення до сина, намагалася сприяти їх контакту. Але Відповідач сам не виявляв бажання спілкуватись із дитиною, бачив сина лише коли той навідував бабусю та дідуся, які є батьками Відповідача. З годом син і сам припинив виявляти бажання спілкуватися із батьком.

Відносно того, що Відповідач дуже хотів побачити сина та нещодавно прийшов до нього в школу зазначила, що коли Відповідач дізнався, що вирішується питання про позбавлення його батьківських прав, в нього одразу прокинулись батьківські почуття, він почав вживати всіх заходів для того щоб уникнути цього, в тому числі і приходити до школи тощо.

В зв`язку з викладеним вважає аргументи, наведені Відповідачем у Відзиві необґрунтованими та безпідставними, а позовну заяву такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

13.12.2018 представник відповідача адвокат Голованік В.В. подала заперечення на відповідь на відзив я яких зазначила, що сам факт працевлаштування відповідача не є підставою для позбавлення батьківських прав, так і навпаки підставою для уникнення, як вважає позивачка, негативних наслідків. Ці доводи характеризують відповідача як порядну людину, яка хоче бути гідною виховувати свого сина, надавати матеріальну допомогу. Спілкуватися з дитиною в обсязі достатньому для нормальних родинних стосунків як батька і дитини.

Також зазначила, що несплата аліментів не є підставою для позбавлення батьківських прав, яке є крайнім заходом впливу. Необхідно взяти до уваги, що можливо деякий час відповідач з об`єктивних причин не мав можливості спілкуватися із сином, тим самим виконувати свої батьківські обов`язки. Матеріали справи не містять доказів винної поведінки ОСОБА_3 щодо ухилення від виконання своїх обов`язків стосовно сина. ОСОБА_3 сумує за своїм сином, бажає в повній мірі спілкуватися з ним, а тому підстав для позбавлення батьківських прав не існує.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та додатково пояснила, що відносини між нею та відповідачем були припинені у 2011 році. Після розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від участь у вихованні сина. ОСОБА_1 ніколи не чинила та не чинить перешкод відповідачу у спілкуванні з сином. Просили позов задовольнити.

Повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду відповідач до суду не з`явився. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі та просив ухвалити рішення у відповідності до законодавства України.

Приписами ч.1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, так як про дату, час і місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Краматорської міської ради Шереметьєва А.С. у судовому засіданні не заперечувала проти позбавлення ОСОБА_3 батьківський прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та пояснила, що спеціалістами служби у справах дітей Краматорської міської ради за дорученням Краматорського міського суду було відвідано місце проживання відповідача ОСОБА_3 та складено відповідний акт. За результатами відвідування місця проживання відповідача було встановлено, що останній за вказаною адресою не проживає тривалий час, сусідами характеризується негативно. До школи, де навчається син, не з`являється, з класним керівником не спілкується, батьківські збори не відвідує, участі у навчанні та вихованні дитини не приймає, успіхами сина не цікавиться. Органом опіки та піклування зроблено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 №01-49/6362 від 31.10.2018, так як це відповідає найкращим інтересам дитини.

30.07.2019 за клопотанням позивача у судовому засіданні були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_7 показала суду, що позивачку ОСОБА_1 знає з дитинства. З її родиною знайома чотири роки, за які про батька дитини чула лише два рази. Їй відомо, що ОСОБА_8 проживає удвох із сином. Колишнього чоловіка ОСОБА_9 вона жодного разу не бачила, так як він взагалі не відвідує дитину, хоча вона дуже часто буває у ОСОБА_9 вдома.

Неповнолітній свідок ОСОБА_4 , який допитаний у присутності законного представника – матері, показав суду, що ОСОБА_3 є його батьком. Приблизно 5-6 років він мешкає удвох з мамою. Коли він гостює у бабусі та дідуся там іноді буває і батько. Під час цих зустрічей він розповідає батьку про свої справи у школі та про те, що вони з мамою роблять вдома. Останній раз батька він бачив два місяці тому. В 2019 році бачив батька декілька разів. Батько не вітає його з днем народження, але за 6 років вони два рази ходили на прогулянку в парк.

Свідок ОСОБА_10 показала суду, що є сусідкою ОСОБА_11 . Також вона знайома з її колишнім чоловіком. Їй відомо, що між колишнім подружжям ОСОБА_12 ніяких сосунків немає, хоча мешкають вони недалеко один від одного. Відповідач не приймає жодної участі у вихованні сина, він влаштовував сварки, бив колишню дружину у присутності дитини. Вони вже п`ять років точно не мешкають разом. Вона жодного разу не бачила ОСОБА_13 з сином. Зловживає спиртними напоями та вживає наркотичні засоби. Батьки влаштовували його на лікування.

Заслухавши учасників судового розгляду, свідків, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи суд вбачає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Краматорську Донецької області народився ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 11.06.2014 матір`ю дитини є ОСОБА_1 , а батьком ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 24.10.2011 по справі №2-4289/2011 шлюб між подружжям ОСОБА_14 розірвано.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-ІІІ від 26.04.2001р. встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з принципом шостим Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959р., дитина повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За положенням пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

З пояснень позивача, свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , а також дитини – ОСОБА_5 , який також допитаний судом у якості свідка, судом встановлено, що ОСОБА_3 взагалі не приймає участі у житті дитини, яку лише інколи бачить у своїх батьків, тобто у бабуся та дідуся ОСОБА_5 .

Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_3 , які викладені у відзиві на позов в частині того, що позивачка перешкоджає йому у побаченнях із сином, переконує сина, щоб він говорив що він начебто захворів або робить домашнє завдання, так як після ухвалення 26.06.2013 Краматорським міським судом Донецької області рішення за позовом ОСОБА_3 , яким визначено спосіб участі Відповідача у вихованні сина: щотижнево в середу з 17.00 до 19.00 години, в суботу з 10.00. до 13.00 та спільних відпочинок (оздоровлення сина) до двох тижнів на рік, коли дитина не оздоровлюється з матір`ю, ОСОБА_3 не вчиняв жодних дій щодо виконання цього рішення.

Зазначений висновок суду підтверджується також тим, що ОСОБА_3 не звертався до виконавчої служби з метою виконання рішення, не звертався до органу опіки та піклування з приводу перешкоджання йому ОСОБА_15 у спілкуванні із сином.

Крім того, з характеристики учня ОСОБА_4 , яка надана директором ЗОШ №2 м. Краматорська та класним керівником, суд вбачає, що за час навчання у школі батько дитини участі у його вихованні не приймає (до школи не приходив, до вчителів не звертався, участі у батьківських зборах не приймав).

З розрахунку заборгованості по аліментам, який складений державним виконавцем Демитренко А.П. судом встановлено, що за період з 03.02.2014 по 28.02.2019 ОСОБА_3 має заборгованість по виконавчому листу Краматорського міського суду №2-1352/2011 від 06.04.2011 на користь ОСОБА_1 у сумі 56 980 грн. 25 коп. Свої зобов`язання по сплаті аліментів ОСОБА_1 виконує неналежно та нерегулярно, що окрім іншого, також свідчить про його байдуже ставлення до дитини, яка потребує належного матеріального рівня життя за для гармонійного розвитку.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Однак, відповідачем не надано суду жодних належних доказів, на підтвердження того, що за період з 2011 по 2018 рік він намагався працевлаштуватися або ж стати на облік у центрі зайнятості, хоча він людиною працездатного віку.

При цьому суд зазначає, що наявність заборгованості по аліментам не є вирішальним фактором під час вирішення питання про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, так як ухилення від виконання батьківських обов`язків передбачає систематичне невиконання обов`язку турбуватися про дитину та наявність вини батьків, що належить до обов`язкових умов позбавлення батьківських прав.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З висновку органу опіки та піклування Краматорської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 №01-49/6362 від 31.10.2018 суд вбачає, що складанню висновку передували повне та всебічне встановлення обставин по фактичні відносини між відповідачем та дитиною. Так, співробітниками органу опіки та піклування були обстежені умови проживання відповідача, врахована характеристика зі школи, наявність рішення суду про стягнення аліментів з відповідача та сума заборгованості за аліментами.

Відтак, у даній справі суд погоджується з висновком органу опіки та піклування, так як він є обґрунтованим та відповідає найкращим інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Також суд зазначає, що у даній справі факт невизнання позову відповідачем не є свідченням того, що він має інтерес до дитини, так як до моменту звернення із зазначеним позовом ОСОБА_1 відповідач не виявляв жодного інтересу до життя свого сина.

Доводи відповідача про те, що його батьки піклуються про онука суд до уваги не приймає, так як вони не стосуються відносин між ним та сином, а лише свідчать про належне ставлення до своїх обов`язків по участі у житті онука з боку бабусі та дідуся.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що ОСОБА_3 страждає на алкогольну та наркотичну залежність, так як вони не знайшли свого підтвердження у відповідних медичних документах і є припущеннями.

Відтак, вирішуючи питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 суд повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, зокрема ставлення відповідача до дитини, приходить до висновку, що зазначені вище фактори поведінки, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як свідоме та систематичне ухилення відповідача від виховання доньки і нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про його винну поведінку щодо дитини.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність обґрунтованих підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України)

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір підлягає стягнення на користь Держави з ОСОБА_3 у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 10,17,18,263,265,273,351,352,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявила самостійних вимог щодо предмету спору – Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради про позбавлення батьківських прав – задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Краматорськ, Донецької області; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ) у відношенні його неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Краматорськ, Донецької області, Україна, актовий запис №1265 від 19 вересня 2007 року, зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати державному органу реєстрації актів цивільного стану Краматорському міському відділу ДРАЦС ГТУЮ в Донецькій області.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Краматорськ, Донецької області; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Краматорського міського суду В. К. Демидова