Рішення № 83395974, 10.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року Справа № 160/3046/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, яка полягає у відмові в підготовці та направленні до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів, передбачених Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції підготувати та направити до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи, передбачені Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що вважає протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, яка полягає у відмові в підготовці та направленні до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів, передбачених Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо ОСОБА_1 . Адже, за поясненнями позивача, відповідачем було відмовлено йому у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області необхідних документів щодо нього на підставі того, що у позивача немає необхідної вислуги років для призначення пенсії. Натомість, як стверджує позивач, посилаючись на положення ст. 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких поширюються норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Ухвалою суду від 09.04.2019 року було залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом виправленої редакції позовної заяви з уточненим викладом змісту позовних вимог, відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, та копією виправленої позовної заяви для направлення відповідачу.

Ухвалою суду від 08.05.2019 року після усунення недоліків позовної заяви було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу – відповіді на відзив.

У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти позову, надав відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач просить суд, вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства та надав суду такі письмові докази, а саме: копія листа від 13.12.2018 року, копію заяви від 23.11.2018 року, витяг з наказу від 03.10.2018 року № 227/ОС-18.

Враховуючи положення ч.3 та ч.4 ст.257, ст.261, ст.262 КАС України, суд розглянув цю адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державна Пенітенціарна служба України) з 30.09.1998 року та був звільнений з неї 03.10.2018 року наказом в.о. начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» № 227/ОС-18 від 03.10.2018 року (зі змінами згідно наказу № 266/ОС-18 від 23.11.2018 року), відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, позивач проходив військову службу у Збройних силах України з 11.12.1996 року по 03.04.1998 року.

Згідно зі вказаним наказом, вислуга років позивача на день його звільнення в календарному обчисленні становить 21 рік 01 місяць 09 днів, у пільговому – 28 років 07 місяців 03 дні.

23.11.2018 року позивач звернувся з заявою до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з вимогою підготувати та направити документи, передбачені п. 7 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 04.10.2018 року.

Однак, листом № 7/1-1222-18/Т-1133 від 13.12.2018 року відповідачем було відмовлено позивачу в підготовці та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за вислугою років, посилаючись на те, що для отримання пенсії на теперішній час особам, якщо вони звільнені зі служби в період з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

Крім того, позивач звернувся зі скаргою до Міністерства юстиції України з приводу протиправних дій Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Однак, листом № 8865/Т-3271/14.3.1. від 05.03.2019 року Міністерство юстиції України повідомило позивача про те, що воно не вбачає порушення прав позивача з боку Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Проте, позивач не погодився з твердженнями відповідача, тому, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у підготовці та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності бездіяльності відповідача, що виразилась у не підготовці та не направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів, передбачених Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо ОСОБА_1 .

Суд, вирішуючи спір по суті позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, щ включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії" № 13 7-У 1 вересня 2006 року (далі - Хартія) визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб».

При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими соціальними гарантіями, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової службі ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (ч. 3 ст. 23 Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу рокі призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01 жовтня 2018 року по 30 вереси 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

Положенням ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу служб України» визначено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінальне виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законі України.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 вище вказаного Закону, особам рядового і начальницького складу кримінальної виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених до тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджується Міністерством юстиції України.

За поясненнями позивача, за час проходження служби він перебував на посадах, вислуга років на яких згідно з наказом Міністерства юстиції України № 669/5 від 10.04.2013 року «Про затвердження переліку посад та порядку встановлення пільгового заліку вислуги років для призначення пенсій особам рядового начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» має пільгове обчислення. При цьому, за відомостями з послужного списку та витягу з наказу в.о. начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про звільнення № 227/ОС-18 від 03.10.2018 року (зі змінами згідно наказу № 266/ОС-18 від 23.11.2018 року), на момент звільнення позивач мав вислугу 28 років 07 місяців 03 дні.

Крім того, в силу положень статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», порядок обчисленні вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту «г» пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням служби безпеки, Міністерством оборони; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

З огляду на положення наведеного Порядку від 17.07.1992 № 393 вбачається, що при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» враховується пільгова вислуга років.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ч.1 ст. 2 вказаного Закону).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 року.

Пунктом 1 вказаної вище Постанови визначено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.

Як було встановлено судом, позивач проходив службу в Державній пенітенціарній службі України, структурним підрозділом якої є Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 18.05.2016 року, Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області було ліквідоване та утворене Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, яке має підготувати та направити документи про призначення пенсії позивачу за вислугу років до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно з пунктом 12 Постанови Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уповноважений структурний підрозділ (Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації) у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.

Проте, відповідач, всупереч положенням п. 12 Постанови Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не підготував та не направив у 10-денний термін з дня одержання заяви позивача про призначення пенсії всі необхідні документи і подання про призначення йому пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Натомість, відповідач надіслав позивачу лист № 7/1-1222-18/Т-1133 від 13.12.2018 року, в якому відмовив йому в підготовці та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, посилаючись на те, що на теперішній час у позивача немає необхідної вислуги років для призначення пенсії.

Водночас, згідно зі ст. 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому, відмова Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації в підготовці та направленні документів для призначення пенсії за вислугу років до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, є протиправною.

При цьому, суд зазначає, що Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 року, справа № 750/9775/16-а (провадження № К/9901/18705/18) висловлена правова позиція про те, що з аналізу норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку № 393, визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу.

Проте, відповідачем як суб`єктом владних повноважень порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі «Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG», (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Як зазначив Європейський суд у справі «Yvone van Duyn v. Home Office», принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

В рішенні у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов`язку відновлення status quo ante.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи повинен керуватись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду, як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню повністю.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ст. 139 КАС України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) підлягають судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768,40 грн., сплата яких підтверджується оригіналом квитанції від 04.04.2019 року № 0.0.1315891416.1.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, яка полягає у відмові в підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів, передбачених Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи, передбачені Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (49000, м. Дніпро, вул. Короленка, 4, код ЄДРПОУ 40867332) 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10.07.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька