Рішення № 83391209, 18.07.2019, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1649/15-ц

2/588/20/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2019 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань Ноздріної В.О., з участю представника позивача Хрістосої- Нечвоглод ОВ. , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом Тростянецької міської ради Сумської області до ОСОБА_3 про зобов`язання укласти договір оренди землі та стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

Тростянецька міська рада Сумської області 30.10.2015 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання укласти договір оренди землі та стягнення збитків, в подальшому збільшила позовні вимоги, мотивуючи їх наступним. Так, відповідач є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, яка належить Тростянецькій міській раді. ОСОБА_3 фактично користується земельною ділянкою загальною площею 1,67 га, однак всупереч вимогам законодавства не уклав з Тростянецькою міською радою Сумської області договір оренди цієї земельної ділянки, не сплачує орендну плату за землю, у зв`язку з чим спричинив позивачу збитки. Користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права на одержання доходу у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримати, якби його право не було порушено. Посилаючись на вимоги ст.157 ЗК України, Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою КМУ від 19.04.1993 року № 284 позивач просив зобов`язати ОСОБА_3 укласти з Тростянецькою міською радою Сумської області договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача на користь позивача збитки за період з 01.01.2015 по 01.10.2015 та з 01.08.2016 по 01.11.2018 у розмірі 251951,35 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримувала, просила задовольнити позовні вимоги. При цьому представник указала, що у зв`язку із тим, що ОСОБА_3 не уклав договір оренди земельної ділянки, але фактично її використовував з 03.04.2014, то з часу виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_3 виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Цього обов`язку ОСОБА_3 не виконав, а також не сплачує кошти за оренду землі. Розмір земельної ділянки, яку використовує відповідач встановлена як технічною документацію за вказану земельну ділянку так і комісійним актом обстеження землі. Розмір збитків також визначений актом від 04.06.2019, за вирахуванням суми, стягненої судовим рішенням від 13.10.2016.

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав заявлений позов. Свої заперечення обґрунтовував тим, що вимога позивача про зобов`язання його довірителя укласти договорі оренди земельної ділянки не ґрунтується на законі, порушує принцип свободи договору, необґрунтована за відсутності згоди сторін стосовно істотних умов договору, а перш за все - площі земельної ділянки, яку орендар бажає взяти у оренду та розміру орендної плати. Підстав для притягнення його довірителя до деліктної відповідальності немає, оскільки відсутні в його діях елементи складу цивільного правопорушення. Також сторона відповідача не погоджується із сумою нарахованих збитків.

Суд, заслухавши позицію представників сторін, пояснення свідків, дослідивши докази у справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню із огляду на наступне.

На підставі рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 03.09.2014 судом установлено, що за ОСОБА_3 визнано право власності на основні засоби підприємства «Хлібокомбінат» Тростянецької райспоживспілки, а саме: на будівлю хлібзаводу, будівлю прохідної, електропідстанцію, вбиральню, насосну з артсвердловиною, огорожу та вагову, які знаходяться на належній позивачу на праві власності земельній ділянці площею 1,67 га на АДРЕСА_1 (а.с.76 Том 2).

Згідно ст.14 Конституції України, ст.373 Цивільного кодексу (далі ЦК) України та ст.1 Земельного кодексу (далі ЗК) України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зазначені у рішенні суду основні засоби знаходяться на земельній ділянці, яка відповідачу не належить, а отже, набувши за рішенням суду право власності на вищевказані основні засоби, ОСОБА_3 , починаючи з часу вступу в законну силу вищевказаного рішення суду, набув право користування даною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №37006719 від 30.04.2015 власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1,67 га із кадастровим номером НОМЕР_1 , є Тростянецька міська рада Сумської області (а.с.16 Том 1).

За витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку станом на 30.03.2015 зазначена земельна ділянка відносилася до земель промисловості, середня вартість кв.м. земельної ділянки становила - 93,06 грн., нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки становила 120,89 грн. (а.с.17,132 Том 1).

За витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, указана земельна ділянка має площу 1,6700 га, кадастровий номер - НОМЕР_1 , цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, форма власності - комунальна, власник - Тростянецька міська рада (а.с.98-100 Том 1).

В обґрунтування заявленої вимоги щодо зобов`язання відповідача укласти договір позивач посилався на ст.124 ЗК України, відповідно до якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюються на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Землі, які належать на праві власності територіальних громад, сіл, селищ, міст є комунальною власністю. Тому міська рада є органом уповноваженим державою на здійснення такої функції.

Крім того, позивач вказував на те, що Тростянецька міська рада зверталася до ОСОБА_3 щодо врегулювання питання законності використання ним земельної ділянки по АДРЕСА_1 та укладення договору оренди землі (а.с.10,11).

У свою чергу, ОСОБА_3 15.05.2015 та 24.06.2015 звертався із заявами до Тростянецької міської ради Сумської області про роз`яснення процедури укладення договору оренди землі, на які позивач надав роз`яснення та пропонував звернутися до міської ради щодо передання в оренду земельної ділянки (а.с.12,13 Том 1).

Рішенням Тростянецької міської ради Сумської області 53-ої сесії 6-ого скликання від 10.04.2015 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі підприємству «Хлібокомбінат» Тростянецької райспоживспілки на АДРЕСА_1, дозвіл на розроблення якої був наданий підприємству "Хлібокомбінат" Тростянецької райспоживспілки на земельну ділянку орієнтовною площею 16957,2 кв.м. за рішенням Тростянецької міської ради Сумської області 24 сесії 6 скликання від 27.08.2012 (а.с.102-103,106 Том 1).

12.01.2016 ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою, в якій просив розглянути питання про надання в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1 га (а.с.105 Том 1).

Рішенням Тростянецької міської ради Сумської області 5-ої сесії 7-ого скликання від 21.01.2016 року ОСОБА_3 на підставі його заяви від 12.01.2016 передано у оренду земельну ділянку загальною площею 1,67 га строком на 49 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за рахунок категорії земель Тростянецької міської ради Сумської області. Зобов`язано ОСОБА_3 укласти договір оренди земельної ділянки в місячний строк з дати прийняття даного рішення та зареєструвати право оренди (а.с.101 Том 1).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нерухоме майно), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі статтями 125 і 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З наведених правових норм слідує, що з набуттям права власності на об`єкти нерухомості у відповідача виник обов`язок здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Підставою первинного позову у цій справі була наявність у відповідача обов`язку відшкодувати Тростянецькій міській раді Сумської області збитки у виді недоотриманого земельного податку.

Рішенням Верховного Суду від 20.06.2018 по даній справі установлено, що матеріали справи не містили доказів державної реєстрації прав відповідача на земельну ділянку під придбаними ним нежитловими приміщеннями, а тому відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, у зв`язку з чим правові підстави для сплати ОСОБА_3 земельного податку відсутні (а.с.178-182 Том 1).

Під час нового розгляду даного позову, сторонами також не були надані докази державної реєстрації прав відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_3 , на якій знаходяться належні йому нежитлові приміщення.

За актом обстеження земельної ділянки від 06.11.2018 комісією Тростянецької міської ради установлено, що по АДРЕСА_3 використовується земельна ділянка площею 1,67 га, яка оточена по всьому периметру бетонним парканом, що відображено на відеофайлі під час зйомки земельної ділянки (а.с. 55-57 т., а.с.63, 138, 139 т.2).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , як члени комісії щодо визначення розміру збитків за використання земельних ділянок, створеної на підставі розпорядження міського голови №11 від 22.01.2018 ( а.с.44-54 т.2) підтвердили факт огородження земельної ділянки площею 1,67 га із кадастровим номером НОМЕР_1 суцільною огорожею, воротами, які є перешкодою у доступі до вказаної земельної ділянки.

У свою чергу, відповідачем заперечувався той факт, що він використовує земельну ділянку площею 1,67 га. Відповідач указував, що використовує земельну ділянку меншою, а саме 0,4 га, на яку і просив позивача укласти із ним договір оренди земельної ділянки.

Згідно заяви ОСОБА_3 від 06.09.2018, останній звертався до міського голови Тростянецької міської ради Сумської області із заявою про розгляд питання про надання йому у оренду строком на 49 років земельної ділянки по АДРЕСА_1 , де знаходяться будівлі, що належать йому на приватній власності, земельну ділянку площею 0,4 га, яка фактично використовується для обслуговування зазначених споруд (а.с.205 Том 1).

Рішенням Тростянецької міської ради Сумської області 7 сесії 7 скликання від 29.03.2016 ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні його заяви щодо зменшення площі земельної ділянки з 1,67 га до 0,4 га на АДРЕСА_1 , яка підлягає передачі в оренду.

Для визначення розміру збитків за використання земельних ділянок Тростянецькою міською радою Сумської області, на підставі рішення останньої за №170 від 15.02.2018, була створена комісія, за наслідками роботи якої був складений акт, яким визначено загальний розмір завданих збитків за період з 01.01.2015 по 01.10.2015 та з 01.08.2016 по 01.11.2018 - 251951,35 грн. Також комісія дійшла висновку про те, що використання земельної ділянки по АДРЕСА_3 , без оформлення відповідного документа, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації, спричинило неодержання міською радою доходу в формі орендної плати, що є підставою для стягнення із ОСОБА_3 збитків (а.с.54,138-140 Том 2).

Розмір збитків був обрахований позивачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 за № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» із посилання на п.3 даної постанови.

Пункт 3 постанови №284 встановлює, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Суд вважає, що у даному випадку застосовувати до даних правовідносин таку міру цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків не можливо, оскільки за встановлених у справі обставин, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, суд не вбачає наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок. А тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неправильним. Таким чином позовні вимоги щодо стягнення збитків задоволенню не підлягають.

ЦК України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновид правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦУК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України правочин між фізичною і юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключення випадків, передбачених ч.1 ст.206 ЦК України.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст.642-643 ЦК України.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору в ст.6,627 ЦК України визначається, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 та ст.627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до ст.16 ЦК України особа має право звертися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст.16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов`язання особи до укладення відповідних договорів).

Оскільки обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав, як зобов`язання укласти договір, не передбачений ст.16 ЦК України; договір - це волевиявлення учасника правочину, яке в силу ст.203 ЦК України повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а відмова відповідача від укладення такого договору є формою реалізації ним своїх прав, суд не знаходить правових підстав також для задоволення позовної вимоги про зобов`язання укласти договір оренди землі.

За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути із позивача на користь відповідача у відшкодування судового збору 3583 грн. 01 коп.

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 05.02.2019 був накладений арешт на нерухоме майно по АДРЕСА_1 -будівлю Хлібзаводу, будівлю прохідної, електропідстанцію, вбиральню, насосну з артсвердловиною, огорожу та вагову, що перебуває у власності ОСОБА_3 (а.с.89 Том 2), який відповідно до ст.158 ЦПК України, суд вважає за необхідне скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,141,158,259,264,265,354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Тростянецької міської ради Сумської області до ОСОБА_3 про зобов`язання укласти договір оренди землі та стягнення збитків - відмовити .

Стягнути із Тростянецької міської ради Сумської області (вул.Миру,6, м.Тростянець Сумської області, 42600, код ЄДРПОУ 24006361) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає АДРЕСА_2 ) 3583 грн. 01 коп. (три тисячі п`ятсот вісімдесят три грн. 01 коп.) у відшкодування сплаченого судового збору.

Скасувати заходи забезпечення позову - накладення арешту на нерухоме майно по АДРЕСА_1 - будівлю Хлібзаводу, будівлю прохідної, електропідстанцію, вбиральню, насосну з артсвердловиною, огорожу та вагову, належного ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає АДРЕСА_2 ) після набранням законної сили рішенням.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 26.07.2019.

Суддя О.С.Линник