Рішення № 83382977, 01.08.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4087/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Кондрацької Н.М.

за участю секретаря Мелещенко О.В.,

представників позивача Толюпа О.В., ОСОБА_1 М ОСОБА_2 ,

адвоката Ковтун А.В.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 09.07.2008 відповідач отримав кредит в розмірі 2900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ Приватбанк є правонаступником прав та обов`язків ЗАТ КБ Приватбанк, у зв`язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 змінено найменування з ЗАТ КБ Приватбанк на ПАТ КБ Приватбанк, про що зазначено у п.1.1. Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк». 17.07.2009 проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і він дає право банку у будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 5.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9 Умов та Правил надання банківських послуг і п. 5.8. Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме, - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Згідно із п. 6.6 Умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно із п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до «Умов і Правил надання банківських послуг» встановлено, що при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким грошовим зобов`язанням, передбачених даним договором, більше ніж на 120 днів, позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до п. 5.6 «Правил користування платіжною карткою», боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку зокрема, з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань. Відповідно до п. 6.4 «Умов та правил надання банківських послуг» за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ позичальник зобов`язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість. На підставі п. 5.3 «Умов та правил надання банківських послуг», банк має право на зміну Тарифів, які викладені па банківському сайті http://рrivatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків. Згідно із п. 4.6 «Умов та правил надання банківських послуг» Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. Відповідно до п. 5.7 «Правил користування платіжною карткою», банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором.

Згідно із п. 5.2 «Умов та правил надання банківських послуг», у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та або умов даного Договору та/або у разі виникнення банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов`язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов`язків та інших обов`язків за цим Договором.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.03.2018 має заборгованість 62705,91 грн., яка складається з наступного: 455,54 грн. - заборгованість за кредитом; 53928,15 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5098,13 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи, відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2974,09 грн. - штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «Приватбанк».

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по договору б/н від 09.07.2008 в розмірі 62705,91 грн., а також стягнути судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.08.2018 провадження у цивільній справі відкрито.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.10.2018 року позовні вимоги задоволено.

11.02.2019 до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Ковтуна А.В. про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 05.04.2019 заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 жовтня 2018 року скасовано. Призначено судове засідання з розгляду справи по суті з повідомленням сторін. Встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

15.04.2019р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідача позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні та стягнути з позивача на користь відповідача витрати понесені ним на правову допомогу. Крім того, представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - Толюпа О.В., позовні вимоги підтримав обґрунтовуючи обставинами викладеними у позовній заяві та у відповіді на відзив. Додатково зазначив, що строк позовної давності до даних правовідносин не можливо застосувати, оскільки з наданих суду документів вбачається, що 17.03.2010р. відповідач підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених Наказом Банку від 06.03.2010р. Тому відповідно до п.1.1.7.31 Умов та Правил строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. У судовому засіданні від 25.07.2019 представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Балінський Ю.М. заперечував щодо задоволення позову та надав для огляду оригінал заяви на отримання кредиту від 09.07.2008.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Просив врахувати, що ОСОБА_3 не заперечує факту підписання заяви від 09.07.2008 та отримання у липні 2008 року платіжної картки ПАТ КБ «ПриватБанк» зі строком дії по грудень 2013 року. ОСОБА_3 наполягає на застосуванні наслідків пропуску позивачем строку позовної давності. Також відповідач категорично заперечує факт здійснення у вересні 2015 року платежу в сумі 101,87 гривень на погашення заборгованості за кредитним договором від 09.07.2008р.. Зі спливом у грудні 2013 року строку дії платіжної картки, ОСОБА_3 нової картки не замовляв, не отримував та не користувався.

Вивчивши позовну заяву, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані позивачем, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Сторонами не заперечується, що відповідно до укладеного договору № б/н від 09.07.2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2900.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.

Позовна заява від позивача надійшла до Придніпровського районного суду м. Черкаси 22.05.2018 року.

Відповідно до Договору та змісту зазначених правових норм, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів процентів та за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. До також самого правового висновку дійшов і Верховний суд України в постанові «Про стягнення заборгованості за кредитним договором» від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс 13, а також у постанові від 09.11.2016 року у справі № 6-1457цс16.

Відповідно до ст. 256 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 257 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу. (Постанова Верховного суду України від 18 червня 2014 року.)

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

В розрахунку заборгованості за кредитом, який додано позивачем до позовної заяви вбачається, що відповідачем у 2013-2015 роках були здійснені платежі, а саме: 01.04.2014 року - 250 грн. 00 коп.; 28.09.2015 року - 101 грн. 87 коп. Також з наданої суду роздруківки про рух коштів по картковому рахунку вбачається, що платіж від 28.09.2015 року було здійснено в автоматичному режимі з карти 26**27.

Як зазначив в правовій позиції Верховний суд України викладеної в постанові від 08.11.2017 року по справі № 6-2891цс16 за змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Отже платіж від 28.09.2015 року в сумі 101,87грн. не перериває строку позовної давності оскільки відповідачем він не здійснювався, та згоду на його проведення відповідач не давав, оскільки в заяві про видачу кредиту не зазначено з якої картки банк має право автоматично здійснювати списання коштів.

З листа за вих.№ 30.01.0.0/2-20180518/238 від 01.03.2019р. спрямованого АТ КБ «ПриватБанк» на адресу суду вбачається, що ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) згідно кредитного договору б/н від 09.07.2008р. отримав катки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня грудня 2013 року (а.с. 128).

Відповідно до правової позиції ВСУ викладеної в постанові від 24.09.2014 року по справі № 6-103цс14. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці.

Новий договір з банком відповідач не укладав, та після закінчення строку дії картки нового кредиту банк ОСОБА_3 не надавав та грошові кошти з картки він не знімав, та взагалі нею не користувався.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Щодо зауваження представника позивача, що у даних правовідносинах строк позовної давності складає 50 років, з огляду на те, що 17.03.2010 року ОСОБА_3 підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених Наказом Банку від 06.03.2010р., пунктом 1.1.7.31 яких визначено, що строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) збільшився до 50 років, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання такої заяви відповідачем взагалі містили умови, зокрема й щодо строків повернення кредиту, відсотків винагороди, неустойки, який було збільшено до 50 років.

Такий витяг з Умов та правил про надання банківських послуг, наданий позивачем не може належним доказом бути, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 (Провадження № 14-131цс19) від 03.07.2019, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61)

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09 липня 2008 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору та відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина України щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц ) зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позивачем порушено строк позовної даності звернення до суду з основною вимогою про стягнення боргу за кредитним договором від 09.07.2008р.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.

Позивачем щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом пропущений строк позовної давності, у зв`язку з чим, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача неустойки.

За таких обставин у зв`язку із пропуском Банком строку позовної давності щодо основних та додаткових вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, а також відсутністю правових підстав для нарахування процентів передбачених ст. 1048 ЦК після спливу визначеного Договором від 09.03.2008 строку кредитування, тобто із 01.01.2014, - суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки суд прийшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку, то судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду відшкодуванню за рахунок ОСОБА_3 не підлягає.

В той же час, відповідачем заявлено клопотання про відшкодування понесених ним судових витрат на правову допомогу, про що свідчить прибутковий касовий ордер №37 від 11.04.2019р. (а.с. 174).

За таких обставин, відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, слід відшкодувати відповідачу понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6750грн. за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 259, 264-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 202, 207, 253, 258, 267, 526, 610-612, 627, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд –

УХВАЛИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001 м. Київ вул. Грушевського,1Д, ЄДРПОУ 14360570 МФО 305299) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 01.08.2019.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Н. М. Кондрацька