Ухвала суду № 83382141, 26.07.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/3820/16-ц

Провадження № 6/643/260/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2019 року Московський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Єрмак Н.В.

при секретарі Зубко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про примусове проникнення до приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Долинський М.М. звернувся до Московського районного суду м.Харкова з поданням про примусове проникнення до квартири боржника ОСОБА_1 .

Подання мотивоване тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження №59465104 з виконання виконавчого листа №643/3820/16-ц, виданого Московським районним судом м. Харкова 17.11.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» грошової суми у розмірі 1483503,14 грн. Боржник рішення не виконує та під час виходу приватного виконавця двері квартири ніхто не відчинив. Відсутність доступу до квартири унеможливлює подальше проведення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.11.2016 року Московським районним судом міста Харкова було видано виконавчий лист №643/3820/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» грошової суми у розмірі 1483503,14 грн.

Приватним виконавцем 04.07.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59465104.

Постановою від 04.07.2019 року приватний виконавець наклав арешт на все майно боржника.

Приватний виконавець здійснював виходи за адресою: АДРЕСА_1 та двері квартири ніхто не відчинив, про що було складено акти від 12.07.2019 року.

Згідно до п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Наведена норма законодавства передбачає можливість примусового проникнення до житла чи іншого володіння не тільки боржника, а й іншої особи, що можливо у випадку коли у володінні такої особи знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. При цьому, факт наявності майна боржника у іншої особи має бути належно обґрунтованим, а до подання додані належні докази.

Частиною першою статті 439 ЦПК України визначено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що державний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

Частинами 1, 2статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань.

Для цього, перш за все, є необхідним встановити факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та необхідності вчинення дій щодо виконання виконавчого документа.

Державним виконавцем на обґрунтування доцільності проникнення до квартири, яка на праві власності належить боржнику, не надано доказів, що ним вжито повний обсяг заходів, визначених законодавством про виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення, не використані всі права, надані державним виконавцям, спрямовані на своєчасне та повне вчинення виконавчих дій, як то встановлення не лише належності на праві власності вказаної квартири боржнику, а і реєстрацію боржника у вказаній квартирі, його фактичне проживання за вказаною адресою тощо.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржник перешкоджав вільному доступу державного виконавця до свого житла.

Додані до подання два акти державного виконавця, які датовані однією датою не можуть вважатися такими доказами, оскільки, в них вказано лише про те, що двері ніхто не відчинив, що ніяким чином не свідчить про перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до свого житла.

За таких обставин, судом встановлено, що матеріали подання не містять достатніх доказів, а відповідно і фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань, тому суд вважає подання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 258-260, 263-265, 353, 354, 439, п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень розділу ХІІІ ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги. У разі, якщо ухвала була постановлена без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.В. Єрмак