Вирок № 83380135, 29.07.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

415/8482/18

1-кп/415/294/19

ВИРОК

Іменем України

29 липня 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Бервено Ю.В.

номер кримінального провадження, внесеного 21.08.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12018130240002016

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, інвалідом не являється, судимого 22.04.1998 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. ч. 2, 3 ст. 140 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 06.03.2006 Первомайським районним судом Луганської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі; 07.05.2007 Ленінським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 02.08.2011 Жовтневим районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 30.12.2014 звільненого умовно-достроково на невідбуту частину покарання на строк 4 місяців 12 днів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

за участю:

прокурора Ступченка О.В.

захисника Гавриленка О.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

У С Т А Н О В И В

21 серпня 2018 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на подвір`ї будинку АДРЕСА_3 , маючи умисел на заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, в ході сварки, яка виникла під час сумісного вживання спиртних напоїв, наніс йому не менш трьох ударів кулаком в область обличчя, від чого той впав на землю. Продовжуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_1 підійшов до потерпілого ОСОБА_2 та наніс не менш семи ударів взутою ногою в область ребер та попереку з права, а також удар дерев`яним табуретом в область ребер. Далі потерпілий ОСОБА_2 встав на ноги та пішов до гаражу, розташованого за вищевказаною адресою, де його наздогнав обвинувачений ОСОБА_1 та наніс удар ножем в область правої частини грудної клітини. Після чого обвинувачений ОСОБА_1 зник з місця вчинення кримінального правопорушення.

У результаті злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_2 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 161 від 16.10.2018, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, помірного астено-вегетативного синдрому, рубленої рани тім`яної ділянки зліва, гематом повік правого ока, непроникаючої колото-різаної рани грудної клітини з права, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином ОСОБА_1 , вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

17 жовтня 2018 року під час досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 471 КПК України, між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 , укладено угоду про примирення.

За умовами цієї угоди сторони, а саме - потерпілий ОСОБА_2 і підозрюваний ОСОБА_1 , остаточно примирилися і дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 2 ст. 125 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин. ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість за ч. 2 ст. 125 КК України у зазначеному діянні. Також зазначеною угодою визначено покарання, яке має понести підозрюваний ОСОБА_1 , у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, і наслідки її невиконання.

Заслухавши доводи обвинуваченого та потерпілого, думку прокурора та захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки ухвалення вироку на підставі угоди про примирення, з`ясувавши у потерпілого розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення. Згідно з вимогами ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, яке відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

При цьому суд з`ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Окрім того, судом також з`ясовано, що потерпілий цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України. Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 125 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілим та підозрюваним і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_2 , суд прийшов до наступного.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова, просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, а саме ОСОБА_2 у розмірі 2014 гривень 04 копійки.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, повністю доведена у судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення підтверджена у судовому засіданні, довідкою про знаходженні на лікуванні та розрахунку вартості лікування, доданих до матеріалів кримінального провадження.

Отже, цивільний позов прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова про стягнення з ОСОБА_1 коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_2 , підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна або незастосування спеціальної конфіскації, тощо.

На підставі викладеного, з урахуванням незастосування судом спеціальної конфіскації, арешт тимчасово вилученого майна, накладений ухвалами слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 27.08.2018 та 23.08.2018, підлягає скасуванню.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В

Угоду від 17 жовтня 2018 року про примирення, укладену між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, не обирати.

Цивільний позов прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова (отримувач: УК м. Лисичанську/м. Лисичанськ, код отримувача (ЄДРПОУ) 37800278, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, розрахунковий рахунок №31415544012051, код доходів 24060300 «Інші надходження») суму витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а саме ОСОБА_2 у розмірі 2014 (двох тисяч чотирнадцяти) гривень 04 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення дактилоскопічної експертизи № 19/113/6-1/346е від 14.09.2018, вартістю 1001 (одна тисяча одна) гривня 00 копійок.

Арешт тимчасово вилученого майна, накладений ухвалами слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 27.08.2018 та 23.08.2018, на вирізку з матрацу з речовиною бурого кольору; ніж з рукояткою чорного кольору з речовиною бурого кольору; дерев`яну дошку з речовиною бурого кольору; дерев`яний стілець; штани білого кольору з речовиною бурого кольору; футболку біло-чорного кольору з речовиною бурого кольору; туфлі чорного кольору з речовиною бурого кольору - скасувати.

Речові докази, відповідно до постанов слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 22 серпня 2018 року та 16 жовтня 2018 року:

5 слідів папілярних ліній; вирізку з матрацу з речовиною бурого кольору; ніж з рукояткою чорного кольору з речовиною бурого кольору; дерев`яну дошку з речовиною бурого кольору; дерев`яний стілець; зішкріб речовини бурого кольору; скло з речовиною бурого кольору; штани білого кольору з речовиною бурого кольору; футболку біло-чорного кольору з речовиною бурого кольору; туфлі чорного кольору з речовиною бурого кольору; дактилокарти, які передані до камери зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко