Вирок № 83380133, 30.07.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/4300/19

провадження № 1-кп/415/736/19

ВИРОК

Іменем України

30 липня 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Бервено Ю.В.

номер кримінального провадження, внесеного 16.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12019130240000688

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Макат Гур`ївської області Казахстан, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, судимого 23.10.2018 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст.119 КК України, з урахуванням ч. 5 ст. 72 КК України, до 3 років позбавлення волі, інвалідом не являється, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Сичова В.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

представника потерпілого Кириченко Є.А.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

У С Т А Н О В И В

08.04.2019 приблизно о 16 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, знаходячись на території парку ВАТ «Лисичанський завод гумових технічних виробів», розташованого за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Незалежності, 128, шляхом вільного доступу, намагався викрасти металеву трубу з чорного металу, довжиною 10,75 м, вагою 72 кг, яка належить ВАТ «Лисичанський завод гумових технічних виробів», вартістю 300 гривень 00 копійок (відповідно до довідки ВАТ «Лисичанський завод гумових технічних виробів» від 15.04.2019). За допомогою пилки по металу, обвинувачений ОСОБА_1 відрізав вказану трубу та намагався розділити її на частини, однак з причин не залежних від своєї волі, останній не зробив всіх дій, які вважав необхідним для доведення злочину до кінця, оскільки був помічений та зупинений співробітниками Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Луганській області.

Таким чином ОСОБА_1 , своїми умисними протиправними діями вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України.

23 травня 2019 року під час досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 471 КПК України, між представником потерпілого Кириченко Є.А. та підозрюваним ОСОБА_1 , укладено угоду про примирення.

За умовами цієї угоди сторони, а саме - представник потерпілого Кириченко Є.А. та підозрюваний ОСОБА_1 , остаточно примирилися і дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин. ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість за ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України у зазначеному діянні та повернув викрадене майно. Також зазначеною угодою визначено покарання, яке має понести підозрюваний ОСОБА_1 , у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, із застосуванням ст. 75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, і наслідки її невиконання.

Заслухавши доводи обвинуваченого та представника потерпілого, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки ухвалення вироку на підставі угоди про примирення, з`ясувавши у представника потерпілого розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення. Згідно з вимогами ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), яке відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

При цьому суд з`ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Окрім того, судом також з`ясовано, що представник потерпілого цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України. Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч.3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між представником потерпілого та підозрюваним і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В

Угоду від 23 травня 2019 року про примирення, укладену між представником потерпілого Кириченко Євгенією Анатоліївною та підозрюваним ОСОБА_1 - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

- повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, не обирати.

Речові докази, відповідно до постанов слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганської області від 16 квітня 2019 року та 16 травня 2019 року:

- металеву трубу, виготовлену з чорного металу, довжиною 10,75 метрів, яка знаходиться згідно розписки на зберіганні у охоронця підприємства ОСОБА_2 - повернути власнику ВАТ «Лисичанський завод гумових технічних виробів»;

- ножівку по металу, яка зберігається у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити;

- DVD-R диск, який долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко