Ухвала суду № 83373877, 31.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3207/19

УХВАЛА

31 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 за вхід. №23668/19 від 02.07.2019 р. про відвід судді Танцюрі К. О. по справі №420/3207/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про стягнення середньої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Танцюра К. О.) перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській, в якому просить:

стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середню зарплату за весь час вимушеного прогулу в сумі 960704,66грн., яка підлягає донарахуванню та виплаті з 01.02.2008р. по 30.05.2018р., при цьому до нової заробітної плати включити посадовий оклад, доплату за ранг, доплату за вислугу років та середньомісячний розмір премій -30% посадового окладу;

стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати з 01.02.2008р. по 30.05.2018р. в сумі 1209843,65 грн. нараховану на всю суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу;

визнати протиправним та скасувати п.2 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 30.05.2018р. №223-к відносно присвоєння 9 рангу (категорія В) державного службовця;

зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області присвоїти ОСОБА_1 7-й ранг (категорія В) державного службовця з доплатою за ранг 400грн.;

зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області виплатити середній заробіток, за весь час затримки виконання рішення суду щодо виплати середньої зарплати, з 31 травня 2018 року по день фактичного розрахунку в повному обсязі;

стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000,00грн.

02.07.2019 через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Танцюри К.О. за вхід. № 23668/19 яка вмотивована наступним:

ВАСУ Ухвалою К/9991/68206/12 від 15 лютого 2017р. скасував Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012р. по справі №2а-4555/08/1570 та направив справу на новий розгляд.

При третьому розгляді позовної заяви Одеський апеляційний адміністративний суд, на виконання вимог Ухвали ВАСУ № К/9991/68206/12 від 15 лютого 2017р., Постановою від 20 лютого 2018р. підтвердив законність позовних вимог позивача та задовольнив їх, поновивши на роботі позивача.

В зв`язку з тим , що при розгляді позовної заяви «Про стягнення заробітної плати за жовтень місяць 2007р.» справа № 2а-9870/09/1570, пов`язаної з цією позовною заявою. Одеський окружний адміністративний суд 31 березня 2010р. виніс Постанову, за участі судді Танцюра К. О. та допустив грубі порушення чинного законодавства, а тому я не довіряю судді Танцюра К. О. так як у мене викликає сумнів в її неупередженості.

Керуючись п.4 ст. 36 КАС України позивач заявляє про відвід судді Танцюра К. О. так як суддя брала участь у розгляді пов`язаної з цією справою позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.07.2019 р. заяву позивача про відвід головуючому судді Танцюрі К.О. - визнано не обґрунтованою.

Зупинено провадження по справі № 420/3207/19.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено до розгляду судді Потоцькій Н.В.

Надаючи правову оцінку заяві про відвід судді Танцюрі К.О. у справі №420/3207/19, в розрізі приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.

Підстави для відводу судді визначені частиною 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 КАС України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Заявник ОСОБА_1 в заяві про відвід судді Танцюрі К.М. вказує на п.4 ст. 36 КАС України - суддя брала участь у розгляді пов`язаної з цією справою позовної заяви.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України визначена підстава: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суд не приймає вказані доводи заявника з огляду на наступне.

Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено.

У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорі викликати в учасників цивільного процесу.

З вищезазначеного вбачається, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

В інакшому випадку особиста безсторонність суду презюмується.

У заяві про відвід (вхід. № 26904/19 від 26.07.2019 р.) головуючому судді Танцюрі К.О. відповідні вищезазначені суб`єктивні та об`єктивні критерії не доведено. Отже, його особиста безсторонність презюмується, а тому підстави для відводу відсутні.

В той же час, ч.1 п.4 статті 36 КАС України відокремлено підстави, які не можуть бути підставами для відводу. Це:

незгода сторони з процесуальними рішеннями судді;

рішення або окрема думка судді в інших справах;

висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Вказана норма статті є імперативною.

Імперативні норми - це норми, які містять категоричні веління держави здійснювати чітко означені дії, не допускати ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів. Інакше кажучи, імперативні норми (зобов`язувальні і заборонні) прямо вказують правила поведінки, містять абсолютно визначене правило.

Отже, подання заяви про відвід судді Танцюрі К.О. у справі №420/3207/19 через прийняття (вчинення) процесуальних рішень (участь у розгляді пов`язаної з цією справою позовної заяви) прямо заборонено процесуальним законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАС України).

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 17.02.2019 року по справі № 855/35/19 сформував таку правову позицію:

«Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України закріплює в якості однієї з основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін і свобода у наданні ними суду своїх доказів не передбачає наявності у суду обов`язку беззаперечно приймати усі без виключення докази, заявлені учасниками справи, адже суд наділений свободою власного розсуду при вирішенні даного питання.

Тому, незгода учасника справи з процесуальним рішенням суду з приводу заявленого ним клопотання, не може слугувати беззаперечним доказом порушенням судом зазначених принципів здійснення правосуддя, а також свідченням упередженості чи необ`єктивності суду.», яка застосована і при розгляді заяви ОСОБА_1 про відвід судді Танцюрі К.О.

Щодо порядку розгляду заяви про відвід судді Танцюрі К.О.

Частиною 8 ст. 40 КАС України, встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Вказана норма процесуального закону є імперативною. Законодавчий орган, яким в державі Україна є Верховна Рада України, визначив вид провадження, в якому розглядається заява про відвід.

Комітет міністрів Ради Європи в Рекомендаціях Я (84) 5 від 28.02.1984 рекомендував урядам держав-членів вжити або підсилити, залежно від обставин, будь-які заходи, які, на їх думку, необхідно застосувати для вдосконалення цивільного судочинства, зокрема: суд в якості суду першої інстанції повинен мати повноваження ухвалювати рішення з урахуванням характеру спору в письмовому провадженні або його поєднання із усним розглядом; мають бути передбачені конкретні правила, які прискорюють вирішення спору: у випадках, що не терплять зволікань.

У зв`язку з цим, також доречно звернути увагу на висновки ЄСПЛ в аспекті доводів заявника. Так, у п. 44 Рішенні ЄСПЛ від 13.03.2018 у справі «Mirovni Inљtitut v. Slovenia» зазначено, що внутрішнє законодавство не завжди вимагає провести слухання в Адміністративному суді. Суд також постановив, що відмова у розгляді може бути обґрунтованою у справах, що стосуються лише правових питань обмеженого характеру (Allan Jacobsson v. Sweden (No. 2) (Аллан Якобсон проти Швеції), §§ 48-49; Valovб and Others v. Slovakia (Валова та інші проти Словакії), §§ 65-68) або які не несуть певної складності (Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії) (dйc.); Speil v. Austria (Шпайль проти Австрії) (dйc.)).

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 36, 39-40, 44, 45, 166-167, 195, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 за вхід. №23668/19 від 02.07.2019 р. про відвід судді Танцюрі К. О. по справі №420/3207/19.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.