Ухвала суду № 83371043, 02.07.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4200/19

провадження № 1-кп/208/561/19

УХВАЛА

02 липня 2019 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів: головуючого судді Бондаренко Н.О.

при секретарі Трусовій А.І.

за участю: прокурора Олійника І.В.

захисника Біленка Д.М. Калюжного Ю.М.

обвинуваченої ОСОБА_1

її захисника Калюжного Ю.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

його захисника Ісакова В.В.

обвинуваченої ОСОБА_3

її захисника Серебряков Е.С.

провівши підготовче судове засідання, призначеного ухвалою суду від 25.06.2019 року по кримінальному провадженню за № 12019040160000275 від 30.01.2019 відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_1 обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_2 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_3 обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Під час досудового розслідування до обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

ВСТАНОВИВ:

25.06.2019 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області отримано кримінальне провадження №12019040160000275 від 30.01.2019 відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_1 обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_2 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_3 обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Ухвалою суду від 25.06.2019 року по справі призначено проведення підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та встановити останнім максимальний розмір застави, а в разі внесення суми застави покласти на обвинувачений обов`язки передбачені ст. 194 КПК України.

Своє клопотання прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Крім цього, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виправдане необхідністю запобігання ризикам, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (так як обвинувачений не має офіційного місця роботи або навчання, міцних соціальних зв`язків, таким чином, може в будь-який момент залишити або змінити місце мешкання, намагаючись переховуватись від суду та уникнути покарання за вчинений злочин); незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (так як обвинувачений особисто знайомий з деякими зі свідків у вказаному кримінальному провадженні та, таким чином, може намагатись вплинути на них з метою змусити змінити свої показання); може продовжити злочинну діяльність або вчинити новий злочин (враховуючи, що під час обшуку місця мешкання останнього, матеріали відносно якого виділено в інше провадження, виявлено вибухові пристрої та речовини, зовні схожі на наркотичні); обвинувачується у вчиненні злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що свідчить про те, що він не дотримується соціальних норм поведінки та збагачується за рахунок продажу наркотиків. Більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт, не зможе забезпечити запобіганню вищевказаним ризикам, оскільки ОСОБА_2 за місцем свого мешкання зберігав вибухові пристрої та речовини, зовні схожі на наркотичні, відомості за вказаним фактом виділено в окреме кримінальне провадження. На теперішній час заявлені ризики не зменшились та не перестали існувати, а нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою не з`явились.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Ісаков В.В. проти задоволення вказаного клопотання заперечували, вважають, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відпали, з урахування того, що ОСОБА_2 , не переховувався від слідства та прокурора, матеріали справи направлені до суду, якимось чином знищити докази або вплинути на свідків обвинувачений не зможе, він працював без працевлаштування, допомагав матері та сестрі, яка є інвалідом, а у матері душе маленька заробітна плата, мав постійне місто мешкання, тому обвинуваченому слід змінити запобіжний захід на більш м`який - домашній арешт, а у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшити розмір застави до мінімальної.

Своє клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Крім цього, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виправдане необхідністю запобігання ризикам, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (так як обвинувачена не має офіційного місця роботи або навчання, обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, таким чином, може в будь-який момент залишити або змінити місце мешкання, намагаючись переховуватись від суду та уникнути покарання за вчинений злочин); незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (так як обвинувачена особисто знайома з деякими зі свідків у вказаному кримінальному провадженні та може намагатись вплинути на них з метою змусити змінити свої показання); може продовжити злочинну діяльність або вчинити новий злочин (враховуючи, що під час обшуку місця мешкання останньої, матеріали відносно якого виділено в інше провадження, виявлено речовини, зовні схожі на наркотичні); обвинувачується у вчиненні злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що свідчить про те, що вона не дотримується соціальних норм поведінки та збагачується за рахунок продажу наркотиків. Більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт, не зможе забезпечити запобіганню вищевказаним ризикам, оскільки ОСОБА_3 за місцем свого мешкання зберігала речовини, зовні схожі на наркотичні, а також збувала зі свого місця мешкання наркотичні засоби. На теперішній час заявлені ризики не зменшились та не перестали існувати, а нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою не з`явились.

Обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник Серебряков Е.С. проти задоволення вказаного клопотання заперечували, вважають, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відпали, з урахуванням того, що остання раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, мала постійне місто мешкання, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 , 2013 року народження, яка зараз знаходиться з її цивільним чоловіком, матеріали кримінально провадження направлені до суду, тому вплинути на свідків або знищити речові докази вона не в змозі, тому слід ОСОБА_3 змінити запобіжний захід на більш м`який - домашній арешт, а у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшити розмір застави до мінімальної.

Суд заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Як вбачається з даних реєстру матеріалів досудового розслідування, відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 08.05.2019 р. строк якого закінчується 06.07.2019 року. До суду обвинувальний акт надійшов 25.06.2019 року, тобто до закінчення строку дії запобіжного заходу.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 08.05.2019р. при обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму з покладенням обов`язків, визначених ст.194 КПК України у разі внесення такої застави.

В силу ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_1 внесений розмір застави, та їх було звільнено з-під варти.

Тобто, з моменту внесення застави, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є особами відносно яких у кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Суд заслухавши думку прокурора, обвинувачених їх захисників, приходить до висновку про те, що обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були підставою для застосування щодо них такого запобіжного заходу як взяття під варту, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що враховувалися слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не змінилися, підстав для застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не має.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Так, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року встановлено, що відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали чи можливо належним чином продовжити застосування на стадії досудового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства, не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції (п.74).

Також, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з метою запобігання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, намагаючись переховуватись від суду та уникнути покарання за вчинений злочин; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні оскільки особисто знайомі з деякими зі свідків з метою змусити змінити свої показання; можуть продовжити злочинну діяльність або вчинити новий злочин; обвинувачуються у вчиненні злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що свідчить про те, що вони не дотримуються соціальних норм поведінки та збагачуються за рахунок продажу наркотиків, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників судового засідання, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 315, 316 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.08.2019 року.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави - вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 153680,00 гривень.

У разі внесення підозрюваним ОСОБА_2 застави, покласти на нього такі обов`язки:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;

2) не відлучатися із м. Кам`янське без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) пройти курс лікування від наркотичної залежності;

5) докласти зусиль до пошуку роботи;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.08.2019 року.

Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави - вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 153680,00 гривень

У разі внесення підозрюваною ОСОБА_3 застави, покласти на неї такі обов`язки:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;

2) не відлучатися із м. Кам`янське без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) пройти курс лікування від наркотичної залежності;

5) докласти зусиль до пошуку роботи;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Копію ухвали вручити обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Суддя Н.О. Бондаренко