Рішення № 83350247, 24.07.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2019 р. Справа № 480/884/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.

представника позивача Бачал О.П. , представника відповідача Савченко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за позовом приватно-виробничого комерційного підприємства "СТС" до Конотопського управління Головного управління державної фіскальної служби у Сумській області, Головного управління державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВС Т А Н О В И В:

Приватно-виробниче комерційне підприємство "СТС (далі - позивач, ПВКП «СТС») звернулося до суду з позовною заявою до Конотопського управління Головного управління державної фіскальної служби у Сумській області, Головного управління державної фіскальної служби у Сумській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 № 0013235012 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 170,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що підприємство не подавало звітність з плати за землю до податкового органу у зв`язку із тим, що ПВКП «СТС» було продано нерухоме майно, яке зареєстровано у відповідному Реєстрі за іншою особою, тому обов`язку подавати декларацію за землю відсутнє, право користування земельною ділянкою перейшло до іншої особи. Крім того, позивач звертав увагу на те, що спірне рішення винесено та підписано не уповноваженою особою, а саме замість ГУ ДФС в Сумській області винесено Конотопським управлінням ГУ ДФС в Сумській області, у якого відсутні повноваження щодо застосування штрафних санкцій.

Представник відповідача проти позову заперечував, у відзиві на позов просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначав, що в даному випадку, спірне податкове повідомлення-рішення винесено уповноваженою особою, враховуючи те, що згідно наказу ГУ ДФС в Сумській області надано право підпису керівнику Конотопського управлінням ГУ ДФС в Сумській області. Стосовно суті порушення зазначила, що позивачем не було подано декларацію з плати за землю за 2016, при тому, що позивачем укладений з 2014 року договір оренди на земельну ділянку, який є чинним, зміни до договору не вносилися, будь-яких даних до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесено не було. Право оренди на землю в Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано саме за позивачем, а тому він повинен подавати відповідну звітність щодо земельної ділянки.

Ухвалою від 29.03.2019 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою від 26.04.2019 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 23.05.2019 залучено другим відповідачем Головне управління державної фіскальної служби у Сумській області, продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів. Ухвалою суду від 23.05.2019 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що податковим органом було проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової декларації з плати за землю / земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної чи комунальної власності за 2016 р., встановлено факт неподання такої звітності, про що складено акт від 22.01.2019 №112/18-28-50-12/30408692. На підставі висновків акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 №0013235012, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмір 170 грн.

Стосовно винесення спірного податкового повідомлення-рішення не уповноваженою особою, суд зазначає наступне.

З метою виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2019 р. № 296, наказом Державної фіскальної служби України від 12.07.2018 р. № 445 був затверджений перелік управлінь, які утворені на правах відокремлених підрозділів головних управлінь ДФС в областях, в якому значиться Конотопське управління, що утворено на праві відокремленого підрозділу Головного управління ДФС у Сумській області. 14.08.2018 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 16321030007012865 про проведення державної реєстрації Конотопського управління, як відокремленого підрозділу Головного управління ДФС у Сумській області без права юридичної особи.

Також, наказом Головного управління ДФС у Сумській області від 11.12.2018 р. № 2114 було затверджено Положення про Конотопське управління ГУ ДФС у Сумській області згідно якого Конотопське управління Головного управління ДФС у Сумській області уповноважено забезпечувати контроль в межах компетенції виконання структурним підрозділом Конституції України, Законів України, доручень керівництва ГУ (визначених наказами і розпорядженнями ГУ) тощо. Наказом Головного управління ДФС у Сумській області від 02.01.2019 р. № 3 було введено в дію Організаційну структуру Головного управління ДФС у Сумській області на 2019 рік, затверджену ДФС 26.12.2018 р. Листом Державної фіскальної служби України від 18.10.2018 р. № 32219/7/99-99-17-03-17, на підставі якого був виданий Наказ Головного управління ДФС у Сумській області від 19.10.2018 р. № 1740, з метою належної організації роботи в умовах територіальної віддаленості окремих структурних підрозділів, згідно з п. 20.4 ст. 20, пп. 14.1.137-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, начальнику Конотопського управління ГУ ДФС у Сумській області були надані повноваження стосовно здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надані повноваження на право підпису для виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України. Право підпису податкового повідомлення-рішення керівником Конотопського управління ГУ ДФС в Сумській області узгоджується із вимогами п.п. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПК України відповідно до якого уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом

Стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової звітності за земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Камеральною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 286.2 ст. 286 ПКУ, а саме: платником не подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік. Відповідальність платника за встановлені порушення передбачена п. 120.1 ст. 120 ПКУ. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1. ст. 14 ПКУ). Згідно зі ст. 269 ПКУ, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1. ст. 14 ПКУ).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПКУ, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з інформацією управління Держгеокадастру у Конотопському районі Сумської області, наданій Конотопській ОДПІ листом від 18.02.2016 № 8-28-99.2-657/2-16, станом на 2016 р. дів чинний договір оренди землі від 03.10.2014 р., на підставі якого позивач є користувачем - орендарем земельної ділянки площею 4,8331 га на території В`язівської сільської ради Конотопського району. Інформація про наявність у підприємства чинного договору також підтверджується матеріалами справи, зокрема, витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідності до якого користувачем земельної ділянки зазначено саме ПВКП «СТС».

Дійсно, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до договору купівлі-продажу будівель та споруд від 27 жовтня 2014 року позивач передав у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕАТИВ ПОСТАЧ», нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Сумська область, Конотопський район, с. В`язове, вул. Фрунзе (на даний час Лугова), 16 , та розташовані на земельній ділянці площею 4,8331га, кадастровий номер 5922081500:05:002:0474 , належній Сумській обласній державній адміністрації. Відповідно до заяви від 27 жовтня 2014 року Позивач дав згоду на вилучення з свого користування відповідної земельної ділянки та передачі її у власність чи користування (оренду) ТОВ «КРЕАТИВ ПОСТАЧ» в зв`язку з продажем будівель та споруд, які знаходяться на вказаній земельній ділянці.

Разом із тим, позивачем не враховується та обставина, що земельна ділянка не вилучена із постійного користування позивача у встановленому порядку. Не враховується та обставина, що згідно ст.ст. 125, 126 ЗКУ, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». В даному випадку, право користування земельною ділянкою не було оформлено відповідно до Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за іншою особою, в т.ч. і покупцем нерухомого майна, чи на частину земельної ділянки під нерухомим майном чи на всю земельну ділянку.

Крім того, позивачем не враховується та обставина, що право користування до іншої особи перейшло виключно на ту земельну ділянку, на якій розміщено об`єкти нерухомості, при цьому інформація не була внесена до Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки чи її частини. Жодних змін до договору оренди позивачем внесено не було, договір є чинним, не розірваним. Таким чином позивач, як користувач земельної ділянки у 2016 році повинен подавати відповідну декларацію з орендної плати за земельну ділянку.

Посилання позивача на ст. 120 ЗКУ та ст. 377 Цивільного кодексу України, зокрема щодо тієї обставини, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, суд вважає безпідставними.

Так, відповідно до пункту 286.1 ст. 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 287.6 ст. 287 ПК при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У частинах першій та другій ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 № 21-775а17.

За змістом вищевказаних норм ПК обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Такий зміст правового регулювання відповідає правовому висновку Верховного Суду України, висловленому у постанові від 24.11.2015 у справі № 21-2352а15 (№ 826/14703/13-а).

Стосовно посилання на судову практику Верховного суд України, суд зазначає наступне. Судові рішення, на які посилався в судовому засіданні позивач стосувалися земельних ділянок на які право користування було зареєстровано в установленому порядку, і з моменту реєстрації такого права відповідну звітність повинно подавати підприємство, яке є належним користувачем земельних ділянок. Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 10 червня 2019 року по справі №826/14513/16 адміністративне провадження №К/9901/30920/18.

Відповідно до підпункту 288.1 статті 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Таким чином в 2016 році позивач зареєстрований користувачем земельної ділянки площею га на території В`язівскої сільської ради та платником орендної плати за землю на підставі договору оренди землі від 03.10.2014. Крім того, як зазначив представник відповідача та не заперечувалося представником позивача, підприємством до контролюючого органу була подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік, в якій наявна інформація про договір оренди землі від 03.10.2014р.

Згідно з п. 286.2, п. 286.3 ст. 286 ПКУ, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, що не було здійснено позивачем.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову приватно-виробничого комерційного підприємства "СТС" до Конотопського управління Головного управління державної фіскальної служби у Сумській області, Головного управління державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Конотопського управління Головного управління державної фіскальної служби у Сумській області від 21.02.2019 № 0013235012 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2019

Суддя С.М. Гелета