Рішення № 83349797, 31.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2846/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі;

головуючого судді: Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання: Моспанюк Є.С.,

представників

позивача: Подройко Н. А. (довіреність від 23.05.2019 № П-1912/14/12-32-00),

відповідача: Галушки М.В. (довіреність від 24.01.2019 № 480),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження із врахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Луганській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21 червня 2019 року ВП № 59396915,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 04 липня 2019 року надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області (далі – позивач, ГУ ДФС у Луганській області) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі – відповідач, УДВС ГТУЮ у Луганській області), в якому заявлено вимоги про визнання незаконною та скасування постанови від 21 червня 2019 року ВП № 59396915 про стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування вимог зазначено, що постановою від 21.06.2019 відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі – ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області) відкрито виконавче провадження № 56396915 на підставі виконавчого листа № 812/1194/18, виданого 01.02.2019 Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання ГУ ДФС у Луганській області внести заяву Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі – ПрАТ «ЛИНІК») про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 року на суму 5782021,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження надійшла постанова від 21.06.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 16692,00 грн.

Позивач з цією постановою не згоден, оскільки вважає, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Відтак, за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

При цьому, відповідно до пункту 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки заява про бюджетне відшкодування податку на додану вартість ПрАТ «ЛИНІК» за грудень 2014 року підлягає внесенню виключно до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року та ГУ ДФС у Луганській області вчинені всі дії в межах компетенції щодо такого внесення до надходження виконавчого листа на примусове виконання та винесення ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2019, на думку позивача, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та з урахуванням норм пункту 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не підлягає стягненню, оскільки дії по внесенню суми бюджетного відшкодування до відповідного реєстру вчинені до надходження виконавчого листа на примусове виконання.

Ухвалою суду від 08 липня 2019 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 18).

Позивачем 18 липня 2019 року вимоги ухвали суду від 08 липня 2019 року виконано, недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 23 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі (арк. спр. 1-2).

Від відповідача 29 липня 2019 року за вх. № 40125/2019 надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 21.06.2019 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

На адресу ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області надійшла відповідь від боржника від 02.07.2019 № 6108/9/12-32-12-02-11, в якій зазначено, що рішення суду боржником виконано до моменту відкриття виконавчого провадження, але ГУ ДФС у Луганській області не надало жодних підтверджуючих документів щодо виконання рішення суду.

Зі змісту позовної заяви слідує, що рішення суду фактично виконано відповідно до листа ГУ ДФС у Луганській області від 03.06.2019 № 2982/8/12-32-12-02-07, але інформація про стягувача у листі відсутня та відсутня дата формування інформації щодо сум заяв про повернення бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Станом на 26.07.2019 копії підтверджуючих документів щодо виконання рішення суду ГУ ДФС у Луганській області на адресу ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області не надано.

При визначені розміру виконавчого збору за виконавчим документом державний виконавець, діяв відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2019 рік, установлений Законом України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», складає 4173 грн.

Таким чином відповідач вважає, що дії державного виконавця є правомірними, а постанова про стягнення виконавчого збору не підлягає скасуванню (арк. спр. 26-28).

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 812/1194/18 зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – Офіс ДФС) внести заяву ПрАТ «ЛИНІК» про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 року на суму 5782021,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. спр. 43-50).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу Офісу ДФС задоволено частково; абзац третій рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 812/1194/18 викладено в іншій редакції; зобов`язано ГУ ДФС у Луганській області внести заяву ПрАТ «ЛИНІК» про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 року на суму 5782021,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. спр. 51-56).

ПрАТ «ЛИНІК» 01 лютого 2019 року отримано виконавчий лист в адміністративній справі № 812/1194/18 (арк. спр. 33-34), який разом із заявою про відкриття виконавчого провадження (арк. спр. 31-32) подано до УДВС ГТУЮ у Луганській області.

Головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області постановою від 21 червня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59396915 з виконання виконавчого листа № 812/1194/19, виданого 01 лютого 2019 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання ГУ ДФС у Луганській області внести заяву ПрАТ «ЛИНІК» про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 року на суму 5782021,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. спр. 36).

Постановою головного державного виконавця від 21 червня 2019 року ВП № 59396915 стягнуто з боржника ГУ ДФС у Луганській області виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн (арк. спр. 38).

ГУ ДФС у Луганській області листом від 02 липня 2019 року № 6108/9/12-32-12-02-11 повідомило ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області, що, оскільки заява про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПрАТ «ЛИНІК», подана до 01 лютого 2016 року, за якою станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету (податкова декларація з ПДВ за грудень 2014 року), то дана заява повинна рахуватись у відповідності до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України у Тимчасовому реєстрі, а не Реєстрі заяв. ГУ ДФС у Луганській області щомісяця направляє до ДФС України, інформацію щодо сум заяв про повернення бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету. Згідно з даним переліком суб`єктів господарювання рахується і заява платника ПрАТ «ЛИНІК» за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2014 року. На підтвердження цих обставин, ГУ ДФС у Луганській області доказів не надано (арк. спр. 39-40).

У зв`язку з тим, що станом на 27 липня 2019 року рішення суду не виконано, державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області у відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» направлено до ГУ ДФС у Луганській області вимогу щодо виконання рішення (арк. спр. 41-42).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено засади справляння виконавчого збору, зокрема:

- виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша);

- за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя);

- виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (пункт 1 частини п`ятої);

- виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Законом України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня: 4173,00 грн.

Аналізуючи наведені вище положення, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Останнє державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений у постановах від 13.02.2019 у справі № 295/13991/16-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79846128), від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79997704).

Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Саме тому на дату відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за вказаним виконавчим документом.

Таким чином, виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства, суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 819/1116/17, суд до уваги не приймає, оскільки у спірних правовідносинах, на відміну від правовідносин за результатами вирішення яких викладена правова позиції Верховного Суду, йдеться про примусове виконання рішення немайнового характеру, яким зобов`язано ГУ ДФС у Луганській області вчинити певні дії.

Що стосується тверджень позивача щодо добровільного виконання судового рішення ще до початку відкриття виконавчого провадження, суд зазначає таке.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону № 1404-VIII.

Так, згідно з частиною першою цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Аналізом положень статей 26 та 63 Закону № 1404-VIII суд дійшов висновку, що на початку примусового виконання рішення – відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не зобов`язаний перевіряти чи виконано рішення суду в добровільному порядку, якщо ні, то з яких підстав тощо. Такий обов`язок виникає виключно після спливу встановленого частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII строку - 10 робочих днів.

Відповідно, суд дійшов висновку, що саме боржником у встановлений чинним законодавством строк мають бути надані докази виконання рішення суду у добровільному порядку.

Проте, таких доказів, які б свідчили про добровільне виконання рішення суду щодо зобов`язання ГУ ДФС у Луганській області внести заяву ПрАТ «ЛИНІК» про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 року на суму 5782021,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, боржником головному державному виконавцю не надано, як протягом 10 робочих днів з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, так і на час розгляду та вирішення даної справи.

Твердження позивача, що єдиним можливим способом виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду є внесення заяви ПрАТ «ЛИНІК» про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 року на суму 5782021,00 грн до Тимчасово реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а не до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, суд відхиляє як безпідставні з таких підстав.

По перше, саме такий спосіб захисту порушеного права ПрАТ «ЛИНІК» на отримання бюджетного відшкодування обраний судом за результатами розгляду адміністративної справи. Тому, всі твердження представника ГУ ДФС у Луганській області є нічим іншим, ніж висловленням незгоди боржника (відповідача по справі) із судовим рішенням у невизначений процесуальним законодавством спосіб.

По друге, головний державний виконавець не повноважний на власний розсуд обирати належний спосіб виконання судового рішення, встановлювати чи змінювати порядок його виконання.

Вирішення таких процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, віднесено до компетенції суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (стаття 378 КАС України).

Боржником не надано головному державному виконавцю відповідного судового рішення, яким змінено спосіб і порядок виконання судового рішення у справі № 812/1194/19 із зобов`язання ГУ ДФС у Луганській області включити заяву ПрАТ «ЛИНІК» про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 року на суму 5782021,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на зобов`язання ГУ ДФС у Луганській області включити заяву ПрАТ «ЛИНІК» про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 року на суму 5782021,00 грн до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі всього вищевикладеного суд дійшов висновку, що державний виконавець, приймаючи рішення про стягнення з боржника виконавчого збору, діяв у відповідності з вимогами Закону № 1404-VIII, а оскаржувана постанова відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.

Таким чином позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.

За приписами статті 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження: 93401, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 39591445) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21 червня 2019 року ВП № 59396915 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова