Рішення № 83349151, 31.07.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 р. Справа№200/8461/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6)

про визнання протиправним та скасування рішення від 24 січня 2019 року, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24 січня 2019 року про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання відповідача з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути її заяву від 21 січня 2019 року № 49, зарахувавши до спеціального (пільгового) стажу період роботи у Відокремленому підрозділі «технічний контроль якості вугілля» Державного підприємства «Селидіввугілля» у якості учня по професії «пробовідбірник» з 10 лютого 2008 року 31 липня 2008 року, у якості «пробовідбірника» з 10 червня 2011 року по 9 жовтня 2011 року; до страхового (загального) стажу період роботи у Відокремленому підрозділі «Технічний контроль якості вугілля» Державного підприємства «Селидіввугілля» у якості пробовідбірника з 1 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Ухвалою від 8 липня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі № 200/8461/19-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у призначенні її пенсії через незарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи у Відокремленому підрозділі «Технічний контроль якості вугілля» Державного підприємства «Селидіввугілля». В обґрунтування позовних вимог позивач відзначив, що за жодних умов несвоєчасна сплата роботодавцем загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок по сплаті страхових внесків покладений саме на підприємство.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що до пільгового стажу роботи позивача протиправно не зараховано період роботи з 1 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року через несплату ДП «Селидіввугілля» страхових внесків, що є порушенням вимог чинного законодавства та підставою для не зарахування зазначеного періоду роботи до страхового періоду. Також, відповідач відзначив що періоди роботи з 10 червня 2006 року по 9 жовтня 2011 року не були зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача, оскільки атестація на цьому підприємстві проведена не була. Обґрунтувань щодо правомірності зарахування/незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи у Відокремленому підрозділі «технічний контроль якості вугілля» Державного підприємства «Селидіввугілля» у якості учня по професії «пробовідбірник» з 10 лютого 2008 року 31 липня 2008 року відповідачем суду не надано.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 15 серпня 1995 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

21 січня 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії на підставі частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Дана заява була прийнята відповідачем та зареєстрована за номером 49, про що свідчить розписка-повідомлення.

Як встановлено судом, підтверджено наявними матеріалами справи та не заперечується сторонами до зазначеної вище заяви було надано такі документи:

копія паспорту та ідентифікаційного коду;

трудова книжка;

довідка про особливий характер роботи, видана підприємством ВП «Технічний контроль якості» ДП «Селидіввугілля» від 15 січня 219 року № 17/16;

довідка видана Новогродівською міською радою від 19 грудня 2018 року № 131;

довідка про особливий характер

відомості про реорганізацію підприємства ВП «Технічний контроль якості» ДП «Селидіввугілля» від 15 січня 2019 року № 17/17;

копії наказів про атестацію робочих місць ВП «Стандарт» від 10 червня 2006 року № 15;

довідка видана Новогродівською міською радою від 19 грудня 2018 року № 131;

довідка про особливий характер роботи видана підприємством ВП Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» від 17січня 2019 року № 26/22;

виписка з наказу про атестацію робочих місць ВП Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» від 17січня 2019 року № 26/22;

копія наказу про атестацію робочих місць ВП Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» від 10 жовтня 2011 року № 2169-А;

копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 від 10 січня 1986 року, серії НОМЕР_5 від 2 листопада 1988 року, серії НОМЕР_6 від 24 жовтня 1989 року;

копії свідоцтв про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 від 27 квітня 1985 року, серії НОМЕР_8 від 30 липня 2010 року;

копія про смерть серії НОМЕР_9 від 29 вересня 2003 року.

Розглянувши заяву позивача відповідачем 24 січня 2019 року прийнято «проект рішення» про відмову в призначенні пенсії. З аналізу зазначеного рішення вбачається, що підставою його прийняття стала відсутність необхідного пільгового стажу роботи позивача через не зарахування окремих періодів її роботи. До страхового стажу позивача згідно зазначеного рішення відповідачем не зараховано період роботи з 1 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року на підприємстві ВП Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (форма ОК-5 від 22 січня 2019 року).

Суд зауважує, що інших періодів та підстав їх не зарахування в оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено. Водночас, позивачем у даному позові заявлено вимоги щодо інших періодів її роботи, а саме: періоду роботи з 10 лютого 2008 року по 31 липня 2008 року та з 10 червня 2011 року по 9 жовтня 2011 року, який позивач просить зарахувати до пільгового стажу роботи. Крім того, про факт не зарахування періоду роботи позивача з 10 червня 2011 року по 9 жовтня 2011 року до пільгового стажу через відсутність проведеної підприємством атестації робочих місць у цей період, зазначено відповідачем у позові. При цьому, трудова книжка позивача серії НОМЕР_10 має належні записи щодо роботи в усі зазначені періоди.

На підставі розрахунку стажу ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії судом встановлено, що періоди з 10 лютого 2008 року по 31 лютого 2008 року (5 місяців 22 дні) та з 10 червня 2011 року по 9 жовтня 2011 року (4 місяці) були зараховані відповідачем до загального (страхового) стажу позивача, а не до пільгового (список № 2).

Тому, з урахуванням викладеного та задля забезпечення ефективного захист прав позивача, суд вважає за необхідне надати правову оцінку щодо підстав не зарахування відповідачем до страхового та пільгового стажу роботи позивача відносно кожного періоду, зазначеного в позовній заяві.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи через несплату підприємством-страхувальником страхових внесків, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону № 1058-XV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.

Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з нормами частини десятої вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

За таких обставин, суд доходить висновку про неправомірність не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 1 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Щодо відмови відповідача, викладеній у його відзиві, у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача з 10 червня 2011 року по 9 жовтня 2011 року через не проведену атестацію, суд зазначає.

Судом згідно виписки Шахти 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» від 17 січня 2019 року № 26/22 встановлено, що на підставі наказу про підсумки атестації робочого місця за умовами праці, робота в яких повний робочий день дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 була проведена атестація професії «пробовідбірник» згідно наказів від 10 червня 2006 року № 15, від 10 жовтня 2011 року № 2169-А та від 28 лютого 2017 року № 450.

Також, судом встановлено, що професія «пробовідбірник» включена до п. 1.1а Списку № 2 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.

Згідно з абзацом 10 частині третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціально політики України від 18 листопада 2005 року N 383 (надалі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктами 4.2. та 4.3. зазначеного Порядку визначено, що результати атестації застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За змістом цієї норми вбачається, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 вересня 1992 року № 442, результати атестацiї використовуються при встановленнi пенсiй за вiком на пiльгових умовах, пiльг i компенсацiй за рахунок пiдприємств та органiзацiй, обгрунтуваннi пропозицiй про внесення змiн i доповнень до спискiв № 1 i 2 виробництв, робiт, професiй, посад i показникiв, що дають право на пiльгове пенсiйне забезпечення, а також для розробки заходiв щодо полiпшення умов працi та оздоровлення працюючих.

Крім того, Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 16.12.1999 року № 01-3/2586-02-6 «Про порядок обчислення стажу роботи для призначення пільгових пенсій за результатами атестації робочих місць» роз`яснило, що у разі підтвердження права за результатами атестації впродовж 5 років після ведення в дію Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, до пільгового стажу зараховується весь період роботи за професіями і посадами, передбаченими Списками № 1 і № 2, тобто період до дати видання наказу по підприємству про результати проведення атестації і подальший період роботи впродовж 5 років після вперше проведеної атестації.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відмова пенсійного органу в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача з цих відстав є необґрунтованою.

Правова позиція щодо можливості включення до пільгового стажу періоду роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах у випадках порушення термінів проведення чергової атестації підприємством роботодавцем викладена в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі 21-307а14, від 26 жовтня 2016 року у справі № 174/603/15-а та Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі К/9901/20098/18 (352/547/16-а).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно вимог позивача у зарахуванні до пільгового стажу роботи період роботи з 10 лютого 2008 року.

Як зазначалось судом раніше, підстави не зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу позивача ані в оскаржуваному рішенні, ані в відзиві відповідачем не зазначені.

Судом встановлено, що в даний період, згідно записів трудової книжки № НОМЕР_11 , позивач обіймала посаду учня пробовідбірника на час заміщення основного робітника згідно наказу № 19-к від 8 лютого 2008 року. 1 серпня 2008 року позивачу присвоєно кваліфікацію пробовідбірника 2 розряду. Усі записи про роботу позивача в даний період здійснені розбірливо та мають усі необхідні реквізити відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином наявними матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем роботи, що надає право на призначення пільгової пенсії у період з 10 лютого 2008 року по 31 липня 2008 року.

Водночас, враховуючи той факт, що згідно оскаржуваного рішення пенсійним органом не було вирішено питання про не зарахування цього періоду до пільгового стажу, суд не може визнати протиправними дії, рішення в цій частині та відповідно - зобов`язати відповідача зарахувати цей період. Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. відповідно до квитанції від 2 липня 2019 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) про визнання протиправним та скасування рішення від 24 січня 2019 року, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати проект рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 січня 2019 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 січня 2019 року № 49 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи позивача період роботи у Відокремленому підрозділі «Технічний контроль якості вугілля» Державного підприємства «Селидіввугілля» у якості пробовідбірника з 1 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року та до пільгового стажу період роботи у якості «пробовідбірника» з 10 червня 2011 року по 9 жовтня 2011 року.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Селидовського об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 700 грн.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 31 липня 2019 року. Повне судове рішення складено 31 липня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар