Ухвала суду № 83349050, 31.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 липня 2019 року Справа 160/5178/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Златіна С.В.

при секретарі - Піскун Я.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача 1 - Прокопенко О.Л.

представника відповідача 2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду та клопотання представника військової частини А 1314 про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 160/5178/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1314, військової частини А 3750 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2019 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ № 237 від 12.03.2019 року командира військової частини А 1314 «Про результати проведення службового розслідування» в частині п.9 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю»; поновити позивача на посаді старшого сержанта, командира 1-го взводу 2-ї роти військової частини А 3750; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу розпочинаючи з 02.04.2019 року та до час прийняття рішення; стягнути на користь позивача з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Ухвалою суду від 06.06.2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.06.2019 року залучено до участі у справі співвідповідача - військову частину А 3750.

У судовому засіданні позивач зазначив про те, що ним строк звернення до адміністративного суду не пропущено, оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відносяться до вимог про порушення законодавства про оплату праці та відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду. Також позивач наголошує на тому, що з оскаржуваним наказом був ознайомлений 15.03.2019 року, фактично здав справи та посаду 02.04.2019 року, однак на час звернення з позовом до суду не отримав грошових виплат, на які позивач має право під час звільнення. Позивач вказує на те, що фактично наказ № 237 від 12.03.2019 року командира військової частини А 1314 «Про результати проведення службового розслідування» в частині п.9 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю» нарочно не отримував. В якості поважної причини пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зазначає наступну: позивач 07.05.2019 року звертався з аналогічним позовом до місцевого загального суду в порядку ЦПК України. Красногвардійський районий суд міста Дніпропетровська ухвалою від 14.05.2019 року відмовив позивачу у відкритті провадження у адміністративній справі. На підставі викладеного позивач просить суд поновити строк звернення з адміністративним позовом до суду.

Відповідач - 1 (військова частина А 1314) просила суд залишити позовну заяву без розгляду через пропуск строку звернення з адміністративним позовом до суду. Позивач був ознайомлений із оскаржуваним наказом 15.03.2019 року та звільнений зі служби 02.04.2019 року. Таким чином, станом на день звернення з даним адміністративним позовом до суду, позивачем пропущено строк визначений ч.5 ст. 122 КАС України. Поважних причин пропуску строку звернення з позовом до суду позивач не навів.

Відповідач - 2 (військова частина А 3750) у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд під час відкриття провадження у адміністративній справі не вирішував питання про визнання поважними причин пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Суд дослідивши клопотання позивача та відповідача 1, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

Предметом позову є у тому числі вимоги: визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби та поновлення позивача на публічній службі.

Згідно ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У відповідності до п.13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що позивач 15.03.2019 року був ознайомлений з наказом відповідача-1 наказ № 237 від 12.03.2019 року командира військової частини А 1314 «Про результати проведення службового розслідування» в частині п.9 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю», про що позивач сам вказує у позовній заяві та підтверджується копією аркушу доведення наказу командира військової частини, копія якого міститься у матеріалах справи.

02.04.2019 року позивач фактично здав справи та посаду 02.04.2019 року, про що позивач сам вказує у позовній заяві та у заяві про поновлення строку для звернення до суду від 03.07.2019 року.

З позовною заявою до адміністративного суду позивач звернувся лише 05.06.2019 року згідно із штампу відділу діловодства суду. Позовна заява здана до канцелярії суду нарочно.

Отже, позивач станом на момент звернення з позовом до суду пропустив місячний строк встановлений ч.5 ст.122 КАС України.

Судом встановлено, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважає, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.

Окрім того, судом встановлено, що позивач 07.05.2019 року вже звертався з аналогічним позовом до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська в порядку ЦПК України, ухвалою якого від 14.05.2019 року відмовлено позивачу у відкритті провадження у справі, що знаходяться у матеріалах справи.

Суд зазначає, що КАС України чітко визначає, що є публічною службою та що до останньої віднесено у військову службу.

За вказаних обставин доводи позивача про те, що останній пропустив строк звернення з позовом до адміністративного суду через недосконалість процесуального законодавства України стосовно юрисдикції даної категорії справ, не є поважною причиною для поновлення строків звернення з даним адміністративним позовом до суду, оскільки в даному випадку процесуальний закон відповідає критерію «якості», а саме: є доступний, чіткий та передбачуваний; КАС України чітко встановлює юрисдикцію окружних адміністративних судів стосовно категорії справ звільнення з військової служби.

Позивач фактично не був позбавлений можливості подати позовну заяву до адміністративного суду протягом одного місяця з моменту ознайомлення із наказом про звільнення і вже під час судового розгляду справи просити суд витребувати останній у відповідача, у разі відсутності у позивача оскаржуваного наказу.

Позивачем не надано суду доказів поважності пропуску строку звернення з адміністративним позовом до суду (хвороба, відрядження, стихійне лихо тощо).

Отже, суд не вважає причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, які наведено у клопотанні, поважними.

Таким чином, строк звернення з адміністративним позовом до суду не підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03.07.2019 року про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Клопотання військової частини А 1314 про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 160/5178/19 задовольнити частково.

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А 1314, військової частини А 3750 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в частині заявлених позовних вимог, а саме: визнати протиправним та скасувати наказ № 237 від 12.03.2019 року командира військової частини А 1314 «Про результати проведення службового розслідування» в частині п.9 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «звільнення з військової служби за контрактом за слуховою невідповідністю»; поновити позивача на посаді старшого сержанта, командира 1-го взводу 2-ї роти військової частини А 3750, - залишити без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до статті 256 КАС України.

Суддя (підпис) С.В. ЗлатінЗ оригіналом згідно

Помічник судді Лісна А.М.