Рішення № 83349046, 31.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року Справа № 160/5443/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не виплати позивачу пенсії з дати її припинення;

- зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу та виплатити заборгованість за період, починаючи з дати її не виплати, негайно після проголошення судового рішення, а також утриматися від подальшого призупинення її виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.06.1993 р. отримав право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серія № НОМЕР_1 від 30.07.1993 року виданим управлінням пенсійного фонду України міста Донецька Донецької області. На даний час ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центрально-Міському відділі обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач на виконання вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у зв`язку із зміною місця проживання, здійснено реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що з невідомих підстав не отримувала пенсію. З такими діями відповідача позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду.

13 червня 2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засіданні призначене на 08 липня 2019 року.

Цією ж ухвалою позивачу було відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до суду до ухвалення судом рішення у даній справі.

09.07.2019 року представником відповідача, подано відзив на адміністративний позов, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. З 01.04.2017 року виплата пенсії позивачу була призупинена згідно обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних переміщених осіб. Листом від 15.11.2018 року № О17680-18 відповідач повідомив позивача про призупинення пенсії, однак позивач не надав відповідачу документів для відновлення виплати пенсії. Відповідач зазначає, що умовою продовження виплати пенсії є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування.

Ухвалою суду від 31.07.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовних вимог позивача з 01.04.2017 року по 04.12.2018 року.

Сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Сторони подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, згідно копії паспорту серії НОМЕР_2 виданий 17.04.2002 року Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серія № НОМЕР_1 від 30.07.1993 року.

Згідно з копією довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України від 24.11.2014 року ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.

Протоколом засідання районної комісії з призначення субсидій, допомог та надання пільг при виконкомі районної у місті ради № 28 від 28.07.2016 року позивачу призначено соціальну виплату.

Судом на підставі інформації, яка надана відповідачем встановлено, що виплата пенсії позивачу припинена з 01.04.2017 року, що підтверджується довідкою відповідача про припинення виплати пенсії позивачу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі по тексту Закон України №1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону України № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону України № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, виплату пенсії ОСОБА_1 припинено 01.04.2017 року.

Водночас Закон України № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як відсутність за фактичним місцем проживання пенсіонера.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Водночас, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодного рішення, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на підставі якого була б призупинена виплата пенсії позивачу.

Однак, як свідчить аналіз положень Закону України № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняттям пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статті 49 цього Закону.

Отже, судом встановлено порушення прав позивача щодо припинення та неотримання пенсійних виплат.

Однак, відсутність відповідного рішення Пенсійного органу відносно припинення виплат пенсії не є підставою вважати, що право позивача на отримання пенсійних виплат не було порушено.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №805/402/18 (провадження № 11-644асі18), яка є зразковою справою.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Таким чином, припиняючи ОСОБА_1 виплату пенсії, відповідач порушив право позивача на мирне володіння своїм майном.

Як свідчать матеріали справи, виплату пенсії позивачу не було поновлено.

Таким чином, враховуючи те, що судом доведено порушення відповідачем прав позивача шляхом припинення пенсійних виплат у спірний період, у зв`язку з чим, суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразились у припиненні виплати пенсії ОСОБА_1 є протиправними та задля належного захисту прав позивача суд вважає за потрібне зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію.

Щодо позовної вимоги - утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії, то суд відмовляє у її задоволенні, оскільки резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє (п.10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення у адміністративній справі» № 7 від 20.05.2013 року).

Щодо позовної вимоги - виконати судове рішення негайно після його проголошення, то суд зазначає, що п.1 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно п.1 ч.2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення в межах суми стягнення за один місяць.

Стосовно розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Ухвалою суду позивачу відстрочено сплату судового збору до моменту ухвалення судового рішення у справі. На момент ухвалення рішення у справі позивачем судовий збір не сплачено, а тому останній у в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 258, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги,26, м. Дніпро, 49094 код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно не виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити заборгованість з 01.04.2017 року.

Стягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у Чечел.р. м. Дніпра/Чечел.р/22030101, код отримувача коштів - 37989253, банк отрумувача - Казначейство України, код банку отримувача - 899998, рахунок отримувача - 34316206084014, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - *;101 _____(код платника за ЄДРПОУ для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом ____ (назва позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд) судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п.1 ч.1ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили станом на 31.07.2019 року

Помічник судді Лісна А.М.

Згідно з оригіналом

Помічник судді Лісна А.М.