Рішення № 83348876, 26.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 липня 2019 р. Справа № 120/1658/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Вербицької Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що йому призначена пенсія за нормами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року. Оскільки пройшло збільшення посадових окладів працівників прокуратури, що є підставою для перерахунку уже призначеної пенсії, позивач звернувся із заявою до відповідача про проведення перерахунку призначеної пенсії у розмірі 90% заробітньої плати, без обмеження її максимальним розміром. Однак, рішенням пенсійного органу № 4162 від 07.05.2019 року, було відмовлено у проведенні перерахунку та виплаті пенсії, відповідно до довідки ГПУ від 03.02.2017 №18-66, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою від 27.05.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи із наступного.

Відповідно до п.5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України ”Про державну службу”, ”Про прокуратуру”, ”Про судоустрій і статус суддів”, ’’Про статус народного депутата України”, "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Наведена норма свідчить про те, що з 01.06.2015 року не здійснюється ні призначення, ані перерахунки пенсій відповідно до спеціального законодавства, оскільки норми, які регулювали питання пенсійного забезпечення тієї категорії осіб, на яких поширюється дія цих законів, скасовані.

Ухвалою суду від 27.06.2019 року вирішено проводити розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 19.07.2019 року визнано обов`язковою явку в судове засідання позивача або його представника та представника відповідача, для надання пояснень та відкладено розгляд справи.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві та додатково наданих суду письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у письмовому відзиві.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши думку учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці та отримує пенсію, призначену 05.09.2003 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ.

Згідно довідки №18-66зп від 03.02.2017, виданої Генеральною прокуратурою України, заробітна плата з 01.12.2015 складається з основного окладу в розмірі 6142,00 грн., за класний чин - 145,00 грн., вислугу років - 2514,80 грн., інших виплат, які передбачені чинним законодавством.

Оскільки відбулось збільшення посадових окладів працівників прокуратури, позивач вважаючи, що є підстави для перерахунку уже призначеної пенсії, 06.05.2019 року звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії.

Рішенням №4162 від 07.05.2019 пенсійним органом відмовлено позивачу у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ та зазначено, що оскільки ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" до набрання чинності Закону №2148, законних підстав для проведення перерахунку пенсій не має. Відповідно до п. 13 розділу ХV Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV передбачено, що розмір пенсії призначений відповідно до Закону №1697 не переглядається.

Оцінюючи правомірність дій відповідачаача, суд виходить з наступного.

Позивачу пенсія за вислугою років призначена на підставі положень статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, частина перша якої встановлювала, що «прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку».

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною 12 статті 50-1 Закону, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (пункт 5 Прикінцевих положень) визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до окремих Законів України, у томі числі за Законом України «Про прокуратуру».

15.07.2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII передбачено пенсійне забезпечення працівників прокуратури. Відповідно до частини другої цієї статті пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Ураховуючи наведене, внесені пізніше прийнятими Законами зміни до статті, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, зменшили раніше встановлений розмір пенсії у відсотках до 60%.

Крім того, відповідно до абзацу 6 ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, №1697-VII (в редакції Законів України №911-VІІІ від 24.12.2015 року та №1774-VIII від 06.12.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн. визначено Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Однак, як слідує з п. 1 та 2 Прикінцевих положень Закону України №911-VІІІ від 24.12.2015 року, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, п. 1 Прикінцевих Положень Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

З наведеного слідує, що законодавець чітко визначив коло суб`єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок раніше призначеної пенсії вже непрацюючому в органах прокуратури пенсіонеру, а не призначення пенсії вперше.

Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером і пенсія йому була призначена на підставі статті 50-1 Закону України Про прокуратуру, тому до розміру пенсії останнього не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром.

При вирішенні питання про застосування закону в часі (стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ та стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII), суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до частин першої та третьої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону, в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип очікування суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі, в разі необхідності, регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Згідно вимог пункту 4 рішення від 11 жовтня 2005 року у справі № 1-21/2005 Конституційний Суд України вказав, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров`я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов`язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Крім того у абзаці 14 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року у справі № 1-21/2005 також вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-pn/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004,від1грудня 2004 року № 20-рп/2004).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого в рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, до яких віднесено і працівників органів прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Випадки обмеження та звуження змісту і обсягу прав і свобод людини неодноразово були предметом розгляду Конституційним Судом України. Так, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив: "Звуження змісту і обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена".

Наведені висновки Конституційного Суду України в повній мірі узгоджуються з положеннями пунктів 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", згідно з якими в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя (стаття 8 Конституції України).

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

У відповідності до частини другої статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституції межах і відповідно до законів України.

Стаття 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Враховуючи наведене, у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані положення Закону, які призводять до звуження існуючих прав і свобод.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-348а13), від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13) та від 06 жовтня 2015 року (справа №21-2432а15).

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення, виплати, перерахунку пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону №1789-XII.

Приписи статті 50-1 Закону №1789-XII, на підставі яких позивачеві призначено пенсію, передбачали, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Таким чином, законодавством, на підставі якого позивачеві призначена пенсія за вислугою років, було встановлено право осіб, яким органами Пенсійного Фонду України призначена пенсія згідно Закону України "Про прокуратуру", на її перерахунок.

Положеннями частин тринадцятої, двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, що набрав чинності 15 липня 2015 року, які діяли та діють на час звернення позивача за перерахунком пенсії 06.05.2019 року, передбачено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час спірних правовідносин зазначені умови і порядок перерахунку вже призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

Отже, чинним на момент звернення позивача до відповідача 06.05.2019 року, законодавством передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак - установлено право позивача, який отримує раніше призначену йому відповідно до Закону України «Про прокуратуру» пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час Урядом України не визначені.

При цьому норми статті 50-1 Закону №1789-XII, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України - з набранням чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (набрав чинності 01 січня 2015 року).

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 26 грудня 2014 року №76-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, у тому числі щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

На момент виникнення спірних відносин 06.05.2019 року, момент звернення позивача з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії та на сьогодні, наведений обовязок Кабінетом Міністрів України не виконаний, умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України не визначено.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року у справі №826/15466/16 за позовом до Кабінету Міністрів України, Премєр-міністра України про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 року, бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 26 грудня 2014 року №76-VIII визнана протиправною.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року у справі №826/8546/18 за позовом до Кабінету Міністрів України, третіх осіб на стороні Відповідача, які не заявляють самостійних вимог Пенсійного фонду України, Міністерства соціальної політики України про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року, бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», визнана протиправною.

Вказані судові рішення були предметом перегляду в касаційному провадженні за № К/9901/6145/19 та Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року залишені без змін.

При цьому, за наслідками касаційного розгляду Верховним Судом звернуто увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VІІ покладено саме на нього, що у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що не визначення у відповідності з Законом Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку раніше призначених пенсій, не може бути підставою для відмови громадянину, якому пенсія вже призначена раніше, у перерахунку пенсії.

Такого самого висновку дійшов і Верховний Суд у прийнятому 15 лютого 2018 року Рішенні у зразковій справі №820/6514/17.

Враховуючи висновки, що викладені вище, у тому числі у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 вересня 2014 року, наведені вище обставини у даних спірних правовідносинах розцінюються судом як невиправдане втручання з боку Держави у право позивача.

Так, за наведених обставин на час спірних правовідносин позивач мав та має право на перерахунок пенсії відповідно до умов та порядку, які повинні були бути визначені Кабінетом Міністрів України ще в січні 2015 року, однак не визначені ані на момент його звернення за перерахунком пенсії 06.05.2019 року, ані дотепер, що і призвело до оскарження дій відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.6 КАС України зазначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства яке регулює спірні відносини.

Ураховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що відсутність нормотворчої ініціативи з боку Держави не може бути передумовою для порушення прав людини на отримання пенсії, а також, що невизначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку раніше призначених пенсій, не може бути підставою для відмови позивачу у реалізації наявного у нього права на перерахунок раніше призначеної пенсії, так як, маючи відповідне право на перерахунок пенсії та перебуваючи в стані невизначеності внаслідок тривалої бездіяльності компетентного державного органу, позивач не може реалізувати своє право, яке установлено законом.

За викладеного суд констатує, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії на підставі статті 86 діючого на сьогодні Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, як мав відповідне право раніше, з вересня 2003 року - моменту призначення йому пенсії на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що реалізація позивачем наявного у нього права на перерахунок раніше призначеної йому пенсії за вислугою років має бути здійснена відповідачем на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» за дотримання таких вимог, як звернення до управління пенсійного фонду з відповідною заявою встановленого зразка та подання документів, підтверджуючими розмір заробітної плати за відповідною посадою.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділи здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, підготовляють документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і суб`єктами владних повноважень, а тому відповідно до вимог статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Водночас, і Європейський суд з прав людини у справі «Мюллер проти Австрії» (ухвала щодо прийняття заяви №6849/72 від 16.12.1974) зазначив, що у зв`язку зі сплатою обов`язкових внесків до пенсійного фонду у застрахованої особи виникає право власності на пенсію. На зазначене рішення послався Верховний Суд у Рішенні від 15.02.2018 року у зразковій справі №820/6514/17 (п.36 Рішення).

Оскільки позивач, постійно працюючи в органах прокуратури України, сплачував передбачені чинним законодавством страхові внески до Пенсійного фонду, тому дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії можуть вважатися, з урахуванням рішень Європейського Суду з прав людини, втручанням у його право на мирне володіння майном - пенсією.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 року дійшов висновку, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого Протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Таким чином, відмовляючи у перерахунку пенсії позивачеві за вислугою років, відповідач порушив його соціальні права і свободи, а саме гарантоване та наявне у нього право на перерахунок пенсії, а тому заявлений позов підлягає задоволенню.

При цьому, відповідачем прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії №4162 від 07.05.2019 року.

В позовній заяві позивачем заявлено вимогу про визнання неправомірними дій відповідача щодо не проведення перерахунку.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно частини 1 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладе, керуючись положеннями статті 9 КАС України, з метою повного, ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає доцільним при задоволенні даного позову вийти за межі позовних вимог, а саме визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №4162 від 07.05.2019 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років, позаяк цим рішенням охоплюються дії, які при предявленні позову позивач просив визнати неправомірними.

Вирішуючи позовні вимоги щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.11.2018 року суд виходить з того, що перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Враховуючи те, що позивач із заявою про переахунок пенсії звернувся до відповідача 06.05.2019 року, а перерахунок та виплату просить здійснити з 01.11.2018 року, тобто не більше ніж за 12 місяців, то позов в цій частині підлягає задоволенню.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не спростував правомірності вимог позивача, а також тверджень останнього про протиправність рішення про відмову в перерахунку пенсії.

Зокрема, відмовляючи позивачеві у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років, відповідач у своєму рішенні №4162 від 07.05.2019 року наголошує, що відповідно п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ з 1 червня 2015 року скасувують норми щодо пенсійного забезпечення осіб, якими пенсії не призначались відповідно до спец. законів, в тому числі до Закону України "Про прокуратуру" та зазначено, що оскільки ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" до набрання чинності Закону №2148, законних підстав для проведення перерахунку пенсій не має. Відповідно до п. 13 розділу ХV Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV передбачено, що розмір пенсії призначений відповідно до Закону №1697 не переглядається.

В ході розгляду справи, представник відповідача не змогла надати пояснення щодо підстав застосування, вказаних у оскаржуваному рішенні, положень нормативно-правових актів та вказала на відстуність пояснень щодо змісту врегулювання даними нормами саме питання перерахунку, а не призначення пенсії.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок раніше призначеної пенсії, яке йому було гарантоване статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ при призначенні пенсії, а також зазначене право він має і на момент виникнення спірних правовідносин 06.05.2019 року у відповідності до статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду в місті Вінниці №4162 від 07.05.2019 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% заробітної плати, без обмеження її максимальним розміром.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду в місті Вінниці здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% від заробітку, зазначеного в довідці Генеральної прокуратури України від 03.02.2017 №18-66зп, починаючи з 01.11.2018 року, без обмеження граничного розміру пенсії з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду в місті Вінниці.

Відповідно до ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були врученні у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 37979905)

Повний текст судового рішення виготовлено 31.07.2019р.

Суддя Свентух Віталій Михайлович