Постанова № 83346518, 26.07.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 806/1200/18

2-а/296/114/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2019 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

секретаря судових засідань Четвертухи О.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області - Француз А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася із позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, в якому просить рішення Богунського РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області від 22.02.2018 в частині заборони ОСОБА_3 в`їзду на територію України на три роки визнати протиправним та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона в`їхала на територію України 05.09.2016 року та не дотрималася порядку тимчасового перебування іноземців на території України. Після закінчення дозволеного терміну перебування в Україні не виїхала з території України, чим фактично порушила вимоги ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». В зв`язку з цим її було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00грн. Відповідач приймаючи оскаржене рішення про примусове повернення до країни походження в порушення законодавства одночасно вирішив питання про заборону в`їзду ОСОБА_3 на територію України. Вказана заборона в значній мірі впливає на її права та свободи, оскільки протягом 3-ох років позивач буде позбавлена можливості спілкуватися зі своїми рідними. Крім того, як на підставу для визнання протиправним оскаржуваного рішення, позивач зазначив, що відповідач у своєму рішенні не вказав жодних підстав для заборони в"їзду в Україну, визначених ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

У відзиві на позовну заяву Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області вказало на те, що рішення про примусове повернення іноземців може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Прибувши в Україну, позивач мала законні підстави перебувати на території держави не більш як 90 днів та протягом 180 у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. 22.02.2018 відносно ОСОБА_3 , було складено протокол про адмінстративне правопорушення, а саме за ухилення від виїзду з території України після закінчення терміну перебування та постановою від 22.02.2018 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки громадянка РФ ОСОБА_3 порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, перебувала на території України незаконно, прострочивши терміни перебування, добровільно не виїхала, ухилялася від виїзду з України, відповідачем 22.02.2018 прийнято рішення про її примусове повернення за межі України із забороною в`їзду в Україну строком на три роки, що передбачено статтею 26 Закону. Вказаним рішенням іноземця зобов`язано покинути територію України у термін до 25.02.2018 року. На підставі викладеного відповідач просив відмовити ві задоволенні позову за безпідставністю.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив такий задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, про що подав відзив на позовну заяву.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (особа посвідчена паспортом громадянина Російської Федерації НОМЕР_1 від 26.04.2016 року.) прибула в Україну 05.09.2016 року.

22.02.2018 відносно ОСОБА_3 , було складено протокол про адмінстративне правопорушення, а саме за ухилення від виїзду з території України після закінчення терміну перебування та постановою від 22.02.2018 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. (а.с.43, 44).

Окрім того, Богунським РВ у м.Житомирі УДМС в Житомирській області 22.02.2018 року прийнято рішення про примусове повернення громадянка ОСОБА_3 за межі України та заборону в`їзду на територію України терміном на 3 роки (а.с.41).

Зазначене рішення 22.02.2018 року отримано позивачем (а.с.35).

Не погодившись з вказаним рішенням в частині щодо заборони подальшого в"їзду в Україну на термін 3 роки, вважаючи його протиправним позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку даному рішенню суб`єкта владних повноважень, суд керується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в"їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року.

Згідно п.9 ч.1 ст.1 цього Закону іноземцями та особами без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, є іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.

Відповідно до Угоди про взаємне визнання віз держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 09.10.1992 року для громадян країн-учасниць СНД встановлено безвізовий порядок в`їзду.

Водночас, в силу вимог абз.2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду з держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули за короткостроковою візою, а також з держав з безвізовим порядком в`їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, виконання службових обов`язків іноземним кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації тощо) та за умови подання підтверджувальних документів на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в`їзду в Україну (абз. 1 п. 6 вказаного Порядку).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являючись громадянкою Російської Федерації, не дотрималася порядку тимчасового перебування іноземців на території України, а саме після закінчення дозволеного терміну перебування в Україні ухилилася від виїзду з території України, чим порушила вимоги ч.3 ст.9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Відповідно до ч.1ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною 2 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до положень ч.ч. 3-4 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту державного кордону. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, як підставу для визнання протиправним оскаржуваного рішення, ОСОБА_3 зазначила, що відповідач у своєму рішенні зобов`язаний був вказати одну з підстав для заборони в"їзду в Україну, визначених ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно п.18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №1 від 25.06.2009 року «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в`їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". При цьому необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в`їзду в Україну необхідно мати на увазі, що процедура заборони в`їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Крім того, відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, дії яких порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Таке рішення може бути оскаржене разом або окремо від рішення про примусове повернення.

Відповідно до ч.1ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

1. в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

2. якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

3. якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

4. якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

5. якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

6. якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

7. якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами вїзду-виїзду.

Вказаний перелік підстав для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Встановлена ч.2 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» можливість прийняття рішення про заборону подальшого в`їзду в Україну свідчить про наявність в органу Державної міграційної служби дискреційних повноважень, тобто суб`єкту владних повноважень надається свобода, оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів можливих рішень. Виходячи з конструкції правової норми, закріпленої в ч.2ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення про заборону подальшого в`їзду в Україну є не обов`язковою, а являється факультативною санкцією, яка може застосовуватись під час прийняття рішення про примусове повернення в країну походження, за наявності передбачених Законом підстав.

З оскаржуваного рішення вбачається, що таке прийнято «з метою забезпечення вимог (законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки чи охорони громадського порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні) на підставі положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».»

В судовому засіданні представник відповідача вказала, що оскаржуване рішення прийнято в тому числі в звязку з тим, що ОСОБА_3 не мала на України певного місця проживання та засобів до існування або легальних джерел отримання таких засобів.

Проаналізувавши матеріали, на підставі яких відповідачем було прийнято рішення в частині заборони подальшого в`їзду позивачу на територію Україну терміном на 3 роки, суд вважає, що таке рішення є мотивованим та відповідає ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 9, 13, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст.2, 6, 73, 76, 77, 139, 229, 241-246, 250, 255, 288 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана в десятиденний строк з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м.Житомира.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Cуддя О. П. Сингаївський