Ухвала суду № 83339300, 26.07.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39471/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2019 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачуні О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - державний реєстратор Алієв Гусейн Азіз Огли, про визнання рішення про реєстрацію права власності незаконним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла зазначена позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді від 26 липня 2019 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Одночасно із позовною заявою позивач подала до суду і заяву про забезпечення позову, у якій просила суд вжити заходів шляхом накладення арешту на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтовувалась тим, що відповідач звернув стягнення на нерухоме майно у позасудовому порядку шляхом реєстрації за собою як іпотекодержателем права власності на зазначену квартиру під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому такі дії є протиправними, а запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягає скасуванню. У позивача є підстави вважати, що склалась реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідачем можуть вчинятися дії, направлені на подальше відчуження (продаж) третім особам.

Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, відповідно до роз`яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, скасування реєстраційного запису та поновлення відомостей в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно.

На переконання суду, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся, адже у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки, який підпадав під дію мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», іпотекодержатель у позасудовому порядку набув право на власний розсуд розпоряджатися таким майном, зокрема його відчужити.

З метою недопущення спричинення значної шкоди заявнику та порушення принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, а також з урахуванням співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, суд приходить до висновку про необхідність вжиття негайних заходів, направлених на ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - державний реєстратор Алієв Гусейн Азіз Огли, про визнання рішення про реєстрацію права власності незаконним та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суддя С. В. Вовк