Рішення № 83322415, 25.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2019 року 16:35 № 640/5833/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судових засідань Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участю представників сторін:

від позивача - Мединський М.М.

від відповідача - Шлапак Н.В.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі по тексту - позивач, Банк) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000024302 від 03 січня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» для вірного відображення податкового зобов`язання звітного податкового періоду вимушене направляти на реєстрацію зведену податкову накладну до завершення останнього операційного дня з наявною у нього інформацією про суму зареєстрованих контрагентами податкових накладних. Якщо після такої реєстрації надходила інформація щодо реєстрації контрагентами накладних у звітному періоді, Банком складалися розрахунки коригувань до зазначеної зведеної накладної, або в обов`язковому порядку до дати подачі звітної податкової декларації з ПДВ. При цьому, переважна більшість здійснених Банком коригувань мала від`ємне значення, тобто розрахунки коригувань, зареєстровані Банком після спливу останнього операційного дня, містили мінусові суми податку на додану вартість. На переконання позивача, у зв`язку з несвоєчасною реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригувань, які не надавались Банком покупцям, не сталося втрат бюджету, адже невчасна реєстрація не привела до збільшення або відстрочення визнання податкового кредиту покупцями, та не впливає на визначення розміру податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України.

Також, на думку представника позивача, накладення штрафу передбачено виключно на платників, які зобов`язані реєструвати податкові накладні у відповідності до статей 192 та 201 Податкового кодексу України. На думку позивача, зміст наведених в пункті 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України виключень в розумінні контролюючого органу, а саме: податкова накладна, що не надається отримувачу (покупцю), складена на постачання товарів/послуг для отримувача (покупцю), складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, буде таким, що суперечить нормам податкового законодавства, оскільки податкова накладна, складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, не визначена серед податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що позивачем не заперечується факт встановленого податковим органом правопорушення, а саме - несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування. При цьому, законодавець у статті 120-1 Податкового кодексу України встановив, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Іншого податковим законодавством не передбачено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року закрито підготовче провадження та праву призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 25 липня 2019 року представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову, представник відповідача заперечувала про його задоволення в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

10 грудня 2018 року заступником начальника відділу податкового супроводження банківських та небанківських фінансово-господарських установ управління податкового супроводження фінансових установ на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань в ЄРПН, виписаних за період з 01 лютого 2017 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №4014/28-10-43-02/14282829 від 10 грудня 2018 року.

В ході перевірки термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено порушення Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме законодавчо встановлених термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, відображених у додатку, який є невід`ємною частиною даного акту.

18 грудня 2018 року представник Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» подав до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби заперечення до акту про результати проведення камеральної перевірки, за результатами розгляду якої сформовано відповідачем відповідь на заперечення від 28 грудня 2018 року №55220/10/28-10-43-02-11.

На підставі акта перевірки податковим органом 03 січня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000024302, яким до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 та згідно статті 120-1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 12 881 708,80 грн застосовано штраф у розмірі 10 % у сумі 1 288 170,88 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 164 904,72 грн застосовано штраф в розмірі 20 % у сумі 32 980,95 грн, усього сума штрафу - 1 321 451,91 грн.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За змістом пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Аналіз наведених норм свідчить, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України визначено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Вказаними нормами права визначено підстави відповідальності платника податку за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, вказана правова норма виключає можливість притягнення платника податку до відповідальності лише у разі вчинення ним операцій, що звільнені від оподаткування або таких, що оподатковуються за нульовою ставкою, - тобто лише у двох випадках, коли податкова накладна не надається отримувачу (покупцю) на постачання товарів/послуг для таких операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року №816/1488/17, від 11 грудня 2018 року №807/68/18.

Пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31 грудня 2015 року (далі - Порядок №1307, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

При цьому, статті 195 Податкового кодексу України визначає перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, а стаття 197 Податкового кодексу України - перелік операцій, що звільнені від оподаткування.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи, зокрема, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 31 січня 2017 року №479 до податкової накладної від 31 липня 2016 року №484; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 31 січня 2017 року №480 до податкової накладної від 31 серпня 2016 року №511; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 31 січня 2017 року №481 до податкової накладної від 30 вересня 2019 року №521; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 31 січня 2017 року №482 до податкової накладної від 31 жовтня 2016 року №501; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 31 січня 2017 року №484 до податкової накладної від 31 грудня 2016 року №707; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 31 січня 2017 року №485 до податкової накладної від 31 грудня 2016 року №707; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 31 березня 2017 року №609 до податкової накладної від 30 листопада 2016 року №517; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 28 лютого 2017 року №540 до податкової накладної від 30 листопада 2016 року №517; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 28 лютого 2017 року №547 до податкової накладної від 28 лютого 2017 року №534; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 31 травня 2017 року №600 до податкової накладної від 31 травня 2017 року №597; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 31 липня 2017 року №662 до податкової накладної від 31 травня 2017 року №597; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 31 липня 2017 року №663 до податкової накладної від 31 липня 2017 року №659; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 30 вересня 2017 року №664 до податкової накладної від 30 вересня 2017 року №660; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 31 жовтня 2017 року №487 до податкової накладної від 31 жовтня 2017 року №480; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 30 листопада 2017 року №407 до податкової накладної від 30 листопада 2017 року №395; податковій накладній від 31 травня 2017 року №601; податковій накладній від 30 вересня 2017 року №663; розрахунках коригування кількісних і вартісних показників податкових накладних за період з 01 лютого 2017 року по 30 вересня 2018 року у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» зроблена помітка «X», тип податкової накладної позивачем визначено, як 08.

У розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 15 лютого 2017 року №535 до податкової накладної від 15 лютого 2017 року №217; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 30 березня 2017 року №614 до податкової накладної від 30 березня 2017 року №537; податковій накладній від 31 серпня 2017 року №641; податковій накладній від 21 червня 2018 року №467; податковій накладній від 21 червня 2018 року №468; податковій накладній від 21 червня 2018 року №469 в графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» зроблена помітка «X», тип податкової накладної позивачем визначено, як 02.

У розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 31 травня 2017 року №598 до податкової накладної від 09 травня 2017 року №106; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 30 листопада 2017 року №405 до податкової накладної від 30 листопада 2017 року №327; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 30 листопада 2017 року №406 до податкової накладної від 30 листопада 2017 року №328; податковій накладній від 23 квітня 2017 року №480; податковій накладній від 04 квітня 2018 року №327; податковій накладній від 08 червня 2018 року №56 в графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» зроблена помітка «X», тип податкової накладної позивачем визначено, як 11.

У податковій накладній від 09 вересня 2017 року №662; податковій накладній від 15 листопада 2017 року №342; податковій накладній від 12 квітня 2017 року №344 у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» зроблена помітка «X», тип податкової накладної позивачем визначено, як 14, а у податковій накладній від 19 вересня 2018 року №476; податковій накладній від 25 травня 2018 року №424; податковій накладній від 29 травня 2018 року №425 у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» зроблена помітка «X», тип податкової накладної позивачем визначено, як 15.

Отже, відповідно до статті 195 Податкового кодексу України перелічені у вказаних податкових накладних операції не відносяться до операцій, що звільнені від оподаткування. Також, перелічені операції не відносяться до тих, що визначені статтею 197 Податкового кодексу України та підлягають звільненню від оподаткування. Про такі обставини позивач суду не повідомляв.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 17 Порядку №1307 для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто при одночасному постачанні одному отримувачу (покупцю) як оподатковуваних товарів/послуг, так і таких, що звільнені від оподаткування, постачальник (продавець) складає окремі податкові накладні. У податковій накладній, складеній на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, у графі «Складена на операції, звільнені від оподаткування» верхньої лівої частини робиться помітка «Без ПДВ».

Зазначене не поширюється на операції з постачання товарів/послуг, до яких одночасно застосовуються як нульова ставка, так і основна та/або ставка 7 відсотків. У такому разі складається одна податкова накладна, у якій заповнюються відповідні графи нижньої табличної частини.

Операції, що оподатковуються за нульовою, основною ставкою або ставкою 7 відсотків, відображаються в окремих рядках нижньої табличної частини податкової накладної.

З наданих позивачем податкових накладних вбачається, що у графі «Складена на операції, звільнені від оподаткування» верхньої лівої частини не зроблена помітка «Без ПДВ».

Крім того, рядки VII «Усього обсяги постачання при експорті товарів за ставкою 0%» та IX «Усього обсяги операцій, звільнених від оподаткування» у податкових накладних не заповнені, у той час, як у рядках ІІ та ІІІ «Загальна сума податку на додану вартість, у тому числі загальна сума податку на додану вартість за основною ставкою» зазначені суми зобов`язань з податку на додану вартість.

Проаналізувавши викладене вище, суд дійшов висновку, що зазначення в податкових накладних типу - 02, 08, 11, 14 означає, що такі накладні не стосуються операцій, що звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою.

Відтак в даному випадку відсутні законодавчо передбачені підстави для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлено 29 липня 2019 року.