Рішення № 83322251, 30.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2019 року № 826/13546/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2018 № 0156581304.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018 відкрито провадження у справі, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, позивачем не було пропущено строк сплати податкового зобов`язання, оскільки у звітний період не отримував доходів від провадження підприємницької діяльності, як фізична особа-підприємець, тоді як отримані позивачем доходи як фізичною особою було задекларовано та сплачено у встановлені податковим законодавством строки.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду відзив на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а отже мав декларувати та сплачувати податкові зобов`язання у порядку, встановленому податковим законодавством для фізичної особи-підприємця незалежно від виду доходів.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 09.04.2015 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, відповідно до якої у розділі ІІ платником задекларовано суму доходів, зокрема:

- заробітна плата (рядок 01.01) у сумі 11 799,67 гривні, сума утриманого податковим агентом податку 1 706,24 гривні,

- іноземні доходи згідно додатку 4 (рядок 01.06) у сумі 1066329,92 гривні, суму податку, яка підлягає сплаті платником самостійно, - 178596,49 гривні.

При цьому, у розділі ІІІ, у якому зазначається сума доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, платником не задекларовано жодних доходів.

Судом встановлено, що позивачем сплачено до бюджету суму визначеного податку на доходи фізичних осіб у зазначеній податковій декларації, що підтверджується платіжним дорученням від 30.07.2015 № В881018608 на суму 178596,49 гривні.

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

У подальшому, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

За результатами проведення перевірки складено акт від 27.04.2018 № 743/26-15-13-04-28, яким встановлено порушення позивачем строку сплати податку на доходи фізичних осіб, встановленого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, на 102 дні.

На підставі зазначено акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 18.05.2018 № 0156581304, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, що становить 35 505,59 гривень.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 30.07.2018 № 11025/Г/94-94-11-02-01-14, за наслідками адміністративного оскарження, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 , а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до підпунктів 49.18.4, 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема:

календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;

календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено статтею 177 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 177.11 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

При цьому, пунктом 177.6 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Відповідно до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Таким чином, для правильного визначення норм, які підлягають застосуванню при поданні декларації та сплаті узгодженого податкового зобов`язання необхідним є з`ясування джерела отримання доходу від провадження господарської діяльності або від провадження діяльності, відмінної від обраних видів підприємницької діяльності.

У даному випадку, позивачем у поданій податковій декларації про майновий стан і доходи задекларовано лише ті доходи, які отримано ним як фізичною особою, що зобов`язує його, в силу положень статті 179 Податкового кодексу України, сплатити узгоджене податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб до 1 серпня року, що настає за звітним, як і було зроблено позивачем, а саме - сплачено податок на доходи фізичних осіб за декларацією про майновий стан і доходи від 09.04.2015 платіжним доручення від 30.07.2015 № ВВ1018608.

Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №808/1493/16.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, враховуючи наведені обставини, та надаючи оцінку оскаржуваному рішенню з застосуванням критеріїв, визначених у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що воно прийняте контролюючим органом формально, нерозсудливо, без урахування необхідності досягнення збалансованості між негативними наслідками для платника податків та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (контроль над адмініструванням податків і зборів з метою забезпечення надходжень до бюджету).

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.05.2018 № 0156581304.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов