Рішення № 83322250, 29.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2019 року № 826/16551/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпрозобов`язання вчинити дії,О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач) про:

- зобов`язання відповідача провести позивачу індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4% з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно відмовлено йому у здійсненні починаючи із 01.01.2014 індексації пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Ухвалою суду від 24 жовтня 2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

13 листопада 2018 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позову заперечує повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію.

При обчисленні пенсії позивачу при визначенні коефіцієнту страхового стажу була застосована величина оцінки одного року страхового стажу 1,35%.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив повідомити про здійснену індексацію його пенсії помісячно з 01.01.2014р. по жовтень 2017 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 226,4% та повідомити яка кратність у відсотковому значенні коефіцієнта стажу застосовується до його пенсії.

Листом від 21.09.2018р. №81281/02/С-3602/1 відповідач відмовив у проведенні індексації, мотивуючи це тим, що позивач є працюючим пенсіонером, а тому не має підстав для проведення індексації пенсії.

Вважаючи протиправними дії відповідача та у зв`язку із цим про зобов`язання вчинити певні дії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення".

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній до 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка; відповідно до частини першої статті Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній після 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до частин другої-п`ятої статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, індексація пенсії здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін, у разі коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 % до 01 січня 2016 року та в розмірі 103% після 01 січня 2016 року.

З наявної у справі копії листа Державної служби статистики України від 03 квітня 2018 року №15.2-20/572Пі, адресованого позивачу, суд встановив, що Державна служба статистики України повідомила про індекси споживчих цін (індекси інфляції) по Україні за період січень 2014 року - жовтень 2017 року, з яких вбачається наступне:

за січень-лютий, липень, серпень 2014 року, за червень, липень, серпень, жовтень, грудень 2015 року індекс споживчих цін не досягав рівня 101%, що виключає можливість індексації пенсії за вказані періоди;

за період січень 2016 року-жовтень 2017 року індекс споживчих цін досяг рівня для індексації лише у квітні 2016 року - 103,5%, в інших місяцях вказаного періоду індекс споживчих цін становив менше 103%, а тому індексацію необхідно здійснювати лише у квітні 2016 року.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, суд звертає увагу, що позивачем не доведено будь-якими доказами, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснило індексацію його пенсії за періоди, коли індекс споживчих цін перевищував законодавчо встановлений рівень і не виплатило відповідні суми збільшення.

Таким чином, позовні вимоги про позивача про зобов`язання провести індексацію пенсії документально не підтверджуються.

В частині позовних вимог про зобов`язання провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35% суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

Кс=См х Вс / 100 % х 12, де

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

На думку позивача, до 01 жовтня 2017 року Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлював більш вигідні умови для розрахунку пенсії, а саме: за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а тому внесені зміни погіршили його становище, що є підставою для застосування величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%.

Проте, суд звертає увагу, що згідно із абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII визначено, що у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Доказів, які б підтверджували, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії, ОСОБА_1 не надала.

Враховуючи викладене, доводи позивача про звуження його прав та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є помилковими, відповідно, підстави для зобов`язання провести перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35% і задоволення позову у цій частині відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачеві не відшкодовуються. При цьому суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду та звертає увагу на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Звертаючись до суду, позивач вважав своє право на отримання недоплаченої пенсії не обмеженим будь-яким строком Крім того, суд звертає увагу, що про порушення свого права позивач міг дізнатися після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.09.2018р. №81281/02/С-3602/1.

Доказів, які б вказували, що позивач достовірно дізнався або міг дізнатись про ймовірне порушення свого права раніше, ніж після отримання вказаного вище листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у справі не міститься.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Амельохін