Рішення № 83322244, 25.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2019 року № 640/2244/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при помічникові Лавренюк Н.С,

за участю представників сторін:

від позивача-Старик Володимир Михайлович

від відповідача -Майнін Сергій Євгенович

Федько Юлія Володимирівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА-ТРЕЙД"

до Київської міської митниці ДФС

проВизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКА-ТРЕЙД» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-а, код ЄДРПОУ 37935978) з позовом до Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бул. В. Гавела, 8а, код ЄДПОУ 39422888), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300006/2 від 22.01.2019 року, прийняте Київською міською митницею ДФС (03124, м. Київ, бул. В. Гавела, 8а, код ЄДПОУ 39422888)

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100120/2019/00005, прийняту Київською міською митницею ДФС (03124, м. Київ, бул. В. Гавела, 8а, код ЄДПОУ 39422888).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було подано всі передбачені Митним кодексом України, документи, які підтверджують правомірність формування позивачем митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, проте митним органом не було надано відповідних оцінок таким документам. Вважає оскаржуване рішення безпідставним, незаконним, прийнятим без урахування всіх наявних обставин справи, документів, а відтак підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Представник митного органу проти позову заперечував, зазначивши, що декларантом не було подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів ТОВ «НІКА-ТРЕЙД». Таким чином, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки спірні рішення та дії відповідача є законним, рішення винесені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що подані відповідачу документи давали змогу ідентифікувати оцінюваний товар, тому у відповідача не було достатніх та обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваного рішення, тому таке рішення є незаконним і підлягає скасуванню.

Крім того, 27 березня 2019 року, через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зміну предмету позову.

У судовому засіданні 25 липня 2019 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, 15 січня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКА-ТРЕЙД» здійснене митне оформлення (декларування) товарів відповідно до митної декларації № UA100120/2019/186963 (далі - митна декларація № 1), якою декларантом заявлено митну вартість товарів, що ввозяться на підставі основного методу визначення вартості, виходячи із ціни договору.

Відповідно до вимог ч. 2,3 ст. 53 Митного Кодексу, декларанту, шляхом надіслання електронного повідомлення, запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.09.2017 року № SCT(P)/2017.123-NIK, банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товарів, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією та інші документи за власним бажанням.

Київською міською митницею ДФС 22.01.2019 року після перевірки правильності визначення митної вартості було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/300006/2 на підставі резервного методу визначення митної вартості товарів, який ґрунтується на раніше визнаних органом доходів та зборів митних вартостях, зокрема товарів № 23,24,31,32.

Відповідно до прийнятого Рішення про коригування, митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100120/2019/00005.

Підставою для прийняття вказаних рішень слугувало те, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: банківський платіжний документ, а саме платіжне доручення від 10.01.2019 року № 212, посилається лише на контракт, що не дає змоги ідентифікувати даний документ з оцінюваним товаром; прайс -лист, виставлений на умовах СРТ-український кордон для ТОВ «НІКА-ТРЕЙД» з посиланням на контракт від 01.02.2018 № К/12УКР-01, який не стосується оцінюваного товару та даної зовнішньоекономічної операції, такий прайс-лист суперечить суті прайс-листа, як пропозиції невизначеному колу покупців; враховуючи, що оцінювані товари виготовлено на виробничих потужностях в Китаї, та враховуючи маршрут переміщення товарів, перевірити числові значення складових митної вартості, а саме витрат на транспортування перевірити неможливо; декларантом не подано висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Незгода позивача із даними рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України.

Стаття 49 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина четверта статті 58 Митного кодексу України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

В силу частин другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами другою-третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічної позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару дотримується і Верховний Суд в постанові від 04.04.2018 по справі 826/27058/15.

В свою чергу, відмова органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, може мати місце лише у разі визначених Митним кодексом України підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Рішення про коригування митної вартості товарів у даній справі мотивоване неподанням декларантом документів, які підтверджують митну вартість товарів, а також через те, що подані декларантом документи містять дефекти.

Судом встановлено, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, вони підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять будь-яких розбіжностей.

Стосовно тверджень відповідача про дефекти банківського (платіжного) документу, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

В оскаржуваному рішення відповідача посилається на те, що платіжне доручення від 10.01.2019 № 212 посилається лише на контракт, що унеможливлює ідентифікувати даний документ з оцінюваним товаром.

З такими доводами відповідача суд не погоджується, оскільки аналіз даного платіжного доручення вказує на те, що в розділі «призначення платежу» зазначене чітке призначення - передплата за контрактом, з наведенням його ідентифікуючих даних, що давало відповідачу достатні можливості ідентифікувати здійснену оплату.

Крім того, в якості підстави для неможливості визначення дійсної митної вартості та її складових, відповідач посилається на те, що прайс-лист, адресований конкретному покупцю, суперечить самій суті прайс-листа, який має знеособлену спрямованість і адресований необмеженій кількості потенційних покупців.

Такі доводи суд не приймає до уваги при вирішенні справи по суті, оскільки вони не обґрунтовані законодавчими нормами, які б встановлювали зміст, форму та порядок заповнення прайс-листа. У судовому засіданні представник позивача зазначив, що вказані прайс-листи були надані від конкретного покупця лише для того, щоб підтвердити суми товару, який ними поставлявся, проте зазначення конкретного контрагента у формі прайс-листа не може бути підставою для неврахування вказаних у ньому цін, крім того, що зазначені ціни підтверджені й іншими первинними документами.

На підтвердження такої митної вартості за ціною договору, позивачем були надані до перевірки прайс-листи продавця за минулі періоди, а також інформацію щодо вартості товару, податкові накладні щодо вартості товару. Вказані документи досліджені судом у судовому засіданні та враховані під час прийняття рішення по справі.

Крім того, відповідач зазначає, що враховуючи те, що оцінювані товари виготовлено на виробничих потужностях в Китаї , та враховуючи маршрут переміщення товарів, перевірити числові значення складових митної вартості, а саме витрат на транспортування, неможливо.

Такі доводи відповідача не відповідають обставинам справи та спростовуються наданими до суду документами, а саме листом ЗАО «SCT Lubricants» повідомлено, що вказана компанія є продавцем товарів для ТОВ «НІКА-ТРЕЙД», знаходиться у Литві, але керівною компанією є німецька фірма «SCT GmbH», тому на продукцію, яка випускається цією фірмою, можуть бути нанесені логотипи та адреса головного підприємства.

Продукція ЗАО «SCT Lubricants», яка виготовлена вказаним підприємством на території Євросоюзу, мають країну-походження Литва, про що вказано у рахунках-фактурах, незалежно від того, чи присутній логотип компанії та адреса, чи ні.

Також зазначений лист містить інформацію про те, що ЗАО «SCT Lubricants» експортує автомобільні запчастини торгівельної марки «SCT», які виготовлені на китайських підприємствах.

Аналіз вказаного документа свідчить про те, що доводи відповідача стосовно відсутності документів про транспортування є неналежними, оскільки виробництво вказаних товарів на виробничих потужностях у Китаї та їх транспортування до безпосереднього продавця, не впливає на митну вартість товарів, оскільки не стосується правовідносин покупця та продавця.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом під час дослідження доказів по справі, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару; у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Зі змісту оскаржуваного рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Враховуючи зазначені обставини, у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів, а розмитнення товару мало бути здійснено за першим методом - за ціною договору.

Відтак, суд не приймає до уваги доводи відповідача про ненадання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, оскільки існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару.

При цьому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, проте, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування не виконано.

Суд зазначає, що виходячи з наявних матеріалів справи наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА-ТРЕЙД» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-а, код ЄДРПОУ 37935978) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300006/2 від 22.01.2019 року, прийняте Київською міською митницею ДФС (03124, м. Київ, бул. В. Гавела, 8а, код ЄДПОУ 39422888)

3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100120/2019/00005, прийняту Київською міською митницею ДФС (03124, м. Київ, бул. В. Гавела, 8а, код ЄДПОУ 39422888).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА-ТРЕЙД» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-а, код ЄДРПОУ 37935978) судові витрати у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві грн) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бул. В. Гавела, 8а, код ЄДПОУ 39422888).

.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено 29 липня 2019 року.

Суддя Вєкуа Н.Г