
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2019 року Справа № 160/2928/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання вимоги незаконною та її скасування, -
ВСТАНОВИВ:
01 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому просить:
- визнати незаконною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № Ф-3466-51 від 07 березня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) з єдиного внеску в сумі 14017,20 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ), відповідно до п.п. 4 п. 6.7 Порядку обліку платників податків і зборів станом відповідно до Довідки Ф№ 34-ОПП від 14.01.2019 р. № 1904621400002 - обліковувався у контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат). Згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 19 листопада 2018 року позивачем змінено форму адвокатської діяльності на Адвокатське об`єднання «Форум-Дніпро». Відповідно до витягу № 195416336739 від 19 грудня 2018 року було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . 10 січня 2019 року до ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, позивачем подані «заява про припинення платника податків» за Ф № 8-оПП та «заява про зняття з обліку платника єдиного внеску» за Ф№ 7-ЄСВ. Так, позивач, який обліковувався у контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат), здійснив усі передбачені законодавством дії, необхідні для зняття з обліку платника податків і зборів. 26 березня 2019 року позивачем було отримано вимогу про сплату боргу від 07 березня 2019 року № Ф-3466-51, в якій ГУ ДФС у Дніпропетровській області було повідомлено, що станом на 28 лютого 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , становить 14 017 грн. 20 коп. Такого висновку відповідач дійшов, як зазначено у вимозі на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а тому вимагає сплатити визначену суму заборгованості на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Позивач вважає, вимогу незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки дана вимога не узгоджувалась сторонами. Під час перебування обліку у контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат) своєчасно та в повному обсязі сплачував суми ЄСВ, що підтверджується квитанціями. При цьому, будь-якої оплачуваної діяльності, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності за цей період не здійснював. Дана вимога не містить періоду, за який нарахована така сума та чи є ця сума - єдиним внеском, штрафом, пенею. Крім того, позивачем отримана аналогічна вимога від 21.11.2018 року № Ф-3466-51, яка також наданий момент є предметом оскарження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/2928/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (письмове провадження).
24 квітня 2019 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом № 2464, Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 р. № 449. За даними інформаційної системи ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 перебував на обліку в Шевченківському управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 07.10.2014 року по 19.12.2018 року як фізична особа - підприємець (на загальній системі оподаткування) та з 16.02.2015 року по 17.01.2019 року як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Починаючи з 01.01.2018 року, у зв`язку з внесеними змінами до Закону № 2462 та з метою здійснення контролю за своєчасністю сплати єдиного внеску, по даній категорії платників, фіскальним органом розроблено алгоритм автоматичного розрахунку нарахувань сум єдиного внеску. Станом на 21.11.2018 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 по ОСОБА_1 були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску. Загальна сума нарахувань єдиного внеску за 2017 рік та 1- 3 квартали 2018 року складає 31 639 грн. 08 коп. Згідно даних інформаційної системи фіскального органу, за період з 01.01.2018 року по 31.11.2018 року ОСОБА_1 сплачено єдиного внеску у сумі 15 880 грн. 00 коп. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464, сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, є недоїмкою. Станом на 28.02.2019 року в ІКП обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 14 017 грн. 00 коп.
11 травня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позицію викладену в адміністративному позові та зазначив, зокрема, що податковий орган не заперечує факт сплати позивачем сум єдиного внеску, проте вважає, що позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок за діяльність фізичної-особи підприємця та за провадження незалежної професійної діяльності, окремо, у зв`язку з чим і сформував оскаржувану вимогу. Здійснюючи професійну діяльність за кодом КВЕД 69.10 діяльність у сфері права та адвокатську діяльність, ОСОБА_1 займається одним і тим же видом підприємницької діяльності, у зв`язку з чим у позивача не виникає обов`язку подання звітності чи сплати єдиного податку як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства. Отже, приймаючи оскаржену вимогу та нараховуючи позивачу подвійний об`єкт оподаткування зі сплати єдиного внесу, податковий орган діяв не у спосіб, передбачений законодавством України, а тому така вимога підлягає скасуванню.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 13 січня 2004 року отримав Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1213, яке видано на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Адвокат ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) відповідно до Довідки форми № 34-ОПП від 14.01.2019 р. № 1904621400002 обліковувався в Шевченківському управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
ОСОБА_1 був зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця з основним видом діяльності - Діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10) та 19.12.2018 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.
У Витязі з Єдиного реєстру адвокатів України від 19.11.2018 року зазначено, що формою адвокатської діяльності є Адвокатське об`єднання «Форум - Дніпро».
19.12.2018 року ОСОБА_1 до державного реєстратора для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням" про що внесено запис про припинення від 19 грудня 2018 року за № 195416336739 та звернувся із з`явами про ліквідацію та реорганізацію платника податків, та про зняття з обліку платника єдиного внеску до ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра від 19.12.2018 року.
ОСОБА_1 отримав вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2019 року № Ф-3466-51 в сумі 14 017 грн. 20 коп.
Як зазначено у відзиві, згідно інформаційних баз даних ДФС України, податковим органом здійснено нарахування позивачу єдиного внеску, а саме:
- за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. за провадження незалежної професійної діяльності;
- за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. за діяльність фізичної-особи підприємця;
- 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. за провадження незалежної професійної діяльності;
- 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. за провадження незалежної професійної діяльності;
- 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. за провадження незалежної професійної діяльності.
Як свідчать матеріали справи, протягом 2018 року позивач здійснював сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за діяльність фізичної-особи підприємця, що посвідчується копіями платіжних документів.
Податковий орган не заперечує факт сплати позивачем сум єдиного внеску за діяльність фізичної-особи підприємця, проте вважає, що він також зобов`язаний сплачувати єдиний внесок за провадження незалежної професійної діяльності, у зв`язку з чим і сформував оскаржену вимогу, правомірність прийняття якої і є предметом розгляду у цій справі.
При вирішенні спору суд виходить із того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік додатків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 41.1. ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Частиною першою та другою статті 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
За визначенням, яке міститься в пп.14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Отже, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (база нарахування єдиного внеску), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі ст. 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Згідно пунктів 63.1, 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
П. 63.5 ст. 63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п. 65.2 ст. 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
При цьому, згідно п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 Податкового кодексу України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Таким чином, Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. Однак, слід зазначити, що Кодексом передбачено, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа, тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
В свою чергу, відповідно до положень ч. 4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту.
Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цьогоКодексу.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
З системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд вбачає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Судом встановлено, що позивач здійснює діяльність за кодом 69.10 - Діяльність у сфері права, а також 13.01.2004 року отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1213.
Таким чином, в даному випадку відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність позивача відмінною від незалежної професійної діяльності.
Відповідно до п. 19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.
Аналіз змісту даної норми дає підстави вважати, що необхідність подачі окремих Звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем здійснює відмінні види діяльності.
Відповідно до п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.
З огляду на те, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність співпадають, то він не має обов`язку подання звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;
Згідно п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування`платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності
Таким чином, законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачений.
Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Так, згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону (роботодавців, фізичних осіб-підприємців, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність), ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 116 від 24.11.2014 року.
Суд зазначає, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а тому до нього не застосовуються положення ч.3 ст.5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З огляду на викладене суд вважає, що позивач перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець платник єдиного податку за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10).
Отже, враховуючи те, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність співпадають, то він не має обов`язку подання звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.
При цьому слід додатково зазначити щодо змін в редакції п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», як підстава нарахування єдиного внеску позивачу як самозайнятій особі, починаючи з січня 2017 року, поряд з тим, що нею нараховується і сплачується єдиний внесок як фізичною особою-підприємцем, суд зазначає, що вказана норма визначає базу нарахування єдиного внеску, а не визначає платників такого внеску.
Отже, дана норма не може бути підставою для нарахування позивачу додаткових сум єдиного внеску та направлення оскаржуваних вимог про сплату боргу.
З огляду на наведене вище, з врахуванням всіх обставин справи, за наявності виконання страхувальником обов`язку щодо сплати соціального внеску, як фізичною особою - підприємцем суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 768,40 грн., сплаченого згідно з квитанції від 01.04.2019 № 0.0.1313241127.1.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання вимоги незаконною та скасування - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № Ф-3466-51 від 07 березня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) з єдиного внеску
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко
Судове рішення № 83314177, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 03.06.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/2928/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: