Ухвала суду № 83311321, 30.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/14248/19

Провадження № 1-кс/520/9124/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., за участю слідчого Бзенко А.О., представника власника майна - Пеліховської І.Л., розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області Гузунової І.Г., яке погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області Модебадзе О.Т., про арешт майна в рамках кримінального провадження за №1201816001500001197 від 24.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з поданого клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що в період з 22.05.2018 приблизно з 23.00 годин до 23.05.2018 до 11.00 годин невстановлені особи, використовуючи спеціальне обладнання, знаходячись за адресою: м. Одеса пр.Шевченка, 8/8, незаконно заволоділи транспортним засобом «Toyota» державний знак НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_1 , спричинивши йому своїми діями матеріальну шкоду на загальну суму 400.000 гривень.

Під час розслідування керуючись ст. 236 КПК України щодо виконання ухвал про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, з метою збереження та недопущення знищення речей і документів, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, а також фіксації вчинення кримінальних правопорушення останнім, обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування, збору доказів, які мають значення для кримінального провадження, 04.07.2019 проведено обшуки за місцем проживання осіб, які ймовірно причетні до скоєння зазначеного та аналогічних злочинів, їх родичів, транспортних засобах які знаходяться в їх користуванні.

Так, в ході проведення обшуку транспортного засобу «Lexus RX350» державний номер НОМЕР_2 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно.

Враховуючи, що вилучені речі та документи є об`єктом кримінального правопорушення та зберігають на собі сліди кримінального правопорушення, тому мають суттєве значення для подальшого розслідування вказаного кримінального провадження, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Слідчий в судовому засіданні подане клопотання підтримала у повному обсязі та зазначила, що відносно вилученого транспортного засобу наявна достатня сукупність підстав вважати, що такий транспортний засіб був набутий кримінально протиправним шляхом.

Представник власника майна в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про арешт майна, зазначивши, що ОСОБА_2 про підозру не повідомлено, він не являється обвинуваченим в будь-якому кримінальному провадженні, а також не являється особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи. Відтак, слідчий суддя не уповноважений на накладення арешту на майно особи, яка не являється підозрюваним. На підставі викладеного, в задоволенні поданого клопотання просила відмовити.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З долучених до клопотання матеріалів вбачається наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Так, 04.07.2019 року на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук транспортного засобу «Lexus RX350» державний номер НОМЕР_2 , який знаходиться в користуванні у особи, яка може бути причетною до вчинення зазначеного кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, є достатньо підстав вважати, що вилучені речі можуть містити відомості на підтвердження обставин та факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, зокрема містити смс-повідомлення, фототаблиці та іншу інформацію, яка може бути використана як доказ в рамках даного кримінального провадження, могли бути набуті кримінально протиправним шляхом, а також могли бути використані як знаряддя вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, що свідчить про відповідність вилучених речей критеріям речових доказів.

Викладене в повній мірі підтверджується постановою слідчого про визнання речовими доказами та долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 05.07.2019, згідно якої вбачається, що вилучені речі та документи, про які йдеться в клопотанні визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження №1201816001500001197 від 24.05.2018 року.

Таким чином, з огляду на серйозність кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, наявність правових підстав для застосування в рамках даного кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя приходить до переконання, що необхідністю та завданнями арешту майна є запобігання можливого знищення та втрати вилучених речей, що суттєво ускладнить досягнення завдань кримінального провадження, та, таким чином, встановлення істини.

Слідчий суддя надає належну правову оцінку розумності та співрозмірності арешту майна, а також його наслідкам та приходить до переконання, що наявний суспільний інтерес, який полягає у запобіганні можливому вчиненні аналогічного роду протиправних дій, притягнення винних у вчиненні таких дій до встановленої законом відповідальності, суттєво перевищує обмеження прав та інтересів ОСОБА_2 , яке настане в результаті застосування арешту майна.

В свою чергу доводи представника власника майна в частині того, що ОСОБА_2 не повідомлено про підозру, а відтак, арешт на його майно не може бути накладений слідчий суддя вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку арешт майна накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, що згідно абзацу 1 ч. 3 ст. 170 КПК України передбачає можливість накладення арешту на майно будь-якої фізичної особи.

На підставі викладеного, враховуючи наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, наявність правових підстав для арешту майна, оскільки наявні достатні підстави та розумні підозри вважати, що вилучені речі та документи є доказами в рамках кримінального провадження, з метою досягнення завдань кримінального провадження, запобігання їх можливого знищення та приховання, з огляду на розумність та співрозмірність арешту майна, а також наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, погодженого прокурором є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак таке клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 132, 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області Гузунової І.Г., яке погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області Модебадзе О.Т., про арешт майна в рамках кримінального провадження за №1201816001500001197 від 24.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на майно, що було вилучено 04.07.2019 в ході проведення обшуку транспортного засобу «Lexus RX350» державний номер НОМЕР_2 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-окуляри,

-ключ від автомобілю «Тайота Камри»,

-сім карта оператору «лайфселл» без номерних позначок,

-брелок від сигналізації з надписом «GANT»,

-посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 ,

-слот картка на № НОМЕР_3 ,

-книжкові карти в кількості 19 штук,

-картка «Приват Банк» № НОМЕР_4 ,

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Lexus RX350»,

-металевий предмет схожий на замок від автомобільних дверей,

-пристрій прямокутної форми з антенами та зарядним пристроєм серійний номер SFC 021-0084,

-мобільний телефон «Самсунг» ІМЕІ НОМЕР_5 та двома сім-картами,

-транспортний засіб «Lexus RX350» державний номер НОМЕР_2 .

Виконання ухвали покласти на заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області Гузунову І.Г.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.