Вирок № 83308830, 29.07.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/4827/18

н\п 1-кп/490/617/2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Мамаєвої О.В.

за участю секретаря Малявіної Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 12018150020001457, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Гаї Кременецького району Тернопільської області, громадянина України, раніше не судимого, священослужбовця, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст 286 КК України,

З участю сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення: прокурор Солоджук Г.О., потрепілий ОСОБА_2 представник потерпілого Мавродій А.А. ;

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Безушко В.В.

ВСТАНОВИВ:

17.04.2018, близько 14:54 годин, водій ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем "Hyundai IX 35", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в салоні якого знаходився із одним пасажиром, рухався у світлий час доби по сухій, чистій, прямій ділянці проїзної частини вул. Левського, зі сторони вул. Сергія Цвєтка в напрямку вул. Пушкіна, зі швидкістю 10 км/год.

В цей час по проїжджій частині вул. Левського ближче до правого її краю рухався пішохід ОСОБА_2 в темпі середнього кроку.

Для надання можливості автомобілю, який рухався по проїжджій частині вул. Левського у зустрічному напрямку, проїхати, ОСОБА_3 виїхав за межі проїжджої частини вул. Левського та зупинився, в цей час автомобіль, який рухався у зустрічному напрямку зупинився. Після чого ОСОБА_3 почав рух по проїжджій частині вул. Левського.

Рухаючись у обраному напрямку, починаючи рух, після зупинки, в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), а саме: рухаючись по проїзній частині вул. Левського, не маючи перешкод на смузі свого руху, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не контролював рух керованого ним транспортного засобу, починаючи рух не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при виникненні перешкоди у вигляді пішохода, якого об`єктивно спроможний був виявити, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості, аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, продовжив рух у вибраному ним напрямку, внаслідок чого допустив контактування передньою частиною керованого ним автомобіля з пішоходом ОСОБА_2 , який продовжував рух по проїжджій частині вул. Левського ближче до правого її краю.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого фрагментарного перелому правої плечевої кістки, перелому кісток тазу, перелому внутрішнього виростку правого стегна, які згідно висновку судово-медичної експертизи №462 від 03.05.2018, відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я (термін зростання кісток перевищує 21 добу).

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 12.3, Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому, причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Таким чином, дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні за викладених вище обставин злочину, передбаченому ч.1 ст.286 КК України, винним себе визнав повністю та повідомив, що дійсно за викладених в обвинувальному акту обставин він здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Так, обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що приблизно о 15:00 годині 17 квітня 2018 року він, керуючи технічно-справним автомобілем по вулиці, та йому на зустріч рухався інший водій. ОСОБА_1 зупинився для того, щоб пропустити іншого водія, однак останній також зупинився з такою ж метою. ОСОБА_1 почав рухатись далі та помітив, що здійснив наїзд правою стороною автомобіля на потерпілого ОСОБА_2 , який був у нетверезому стані. Після цього, обвинувачений викликав карету швидкої медичної допомоги. У вчиненому щиро кається.

Вказав, що повністю відшкодував потерпілому заподіяну матеріальну шкоду - витрати на лікування, та частково моральну шкоду, тому заперечує проти позову потерпілого. Із позовом прокурора згоден.

Крім визнання повного визнання вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами, досмлідженими судом. Потерпілий ОСОБА_2 підтвердив відомості, викладені в обвинувальному акті щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди. Зазначив, що в цей день він знаходився у стані алкогольного сп`яніння. Повідомив суду, що внаслідок ДТП він отримав закритий фрагментарний перелом правої плечевої кістки, перелом кісток тазу, перелом внутрішнього виростку правого стегна.

Просить суд при призначенні покарання обвинуваченому не застосувати покарання з позбавленням права керування транспортними засобами та не карати його суворо. Заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди він підтримує.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем Hundai IX 35 р/н НОМЕР_1 в м. Миколаєві по вул. Левського, 2 та допустив наїзд на пішохода. Відповідно до висновку експерта №274 від 16.05.2018 року, встановлено, що на момент ДТП ходова частина, рульове керування і робоча гальмівна система автомобіля Hundai IX 35 р/н НОМЕР_1 знаходились в працездатному стані. Протоколом проведення слідчого експерименту від 10.05.2018 року встановлено наступне. ОСОБА_1 пояснив, що 17.04.2018 він рухався на своєму автомобілі по проїжджій частині вул. Левського в районі буд. 2. В цей час назустріч йому рухався автомобіль білого кольору, реєстраційного номеру якого він не запам`ятав. Для того, щоб пропустити вищевказаний автомобіль, він з`їхав їз проїжджої частини вправо приблизно на 0.5 м та зупинився. До зупинки він побачив, що на відстані приблизно 3 м попереду його автомобіля рухається пішохід в темпі середнього кроку в межах проїжджої частини ближче до її правого краю. В цей момент, він побачив, що автомобіль, який рухався у зустрічному йому напрямку, зупинився на відстані приблизно 70 м попереду від його автомобіля. Після чого, ОСОБА_1 почав рух маневру повороту ліворуч, для того, щоб повернутись в межі проїжджої частини. В цей час ОСОБА_1 подивився на зустрічний автомобіль та не звертав уваги на пішохода. Він звернув увагу на пішохода вже в момент наїзду на нього, який відбувся в межах проїжджої частини вул. Левського, ближче до правого її краю на відстані приблизно 2 метри від місця де ОСОБА_1 зупинився. Контактування відбулось із середньою частиною переднього бамперу його автомобіля та задньою частиною тіла пішохода. Після наїзду пішохід впав на проїжджу частину. Відповідно до вищевказаного протоколу, експериментально встановлено наступне. Правий бічний інтервал до правого краю проїжджої частини вул. Левського, із яким ОСОБА_1 рухався до моменту початку маневру повороту праворуч з інтервалом 0.8 м від правого переднього та 0.8м заднього колеса до правого краю проїжджої частини вул. Левського із швидкістю 10 км/год. Правий боковий інтервал автомобіля становив 0.4 м від переднього правого колеса та 0.4 м від заднього правого колеса до правого (відносно напрямку руху зустрічного автомобіля) краю проїжджої частини вул. Левського. Далі, ОСОБА_1 показав, що автомобіль, який рухався в зустрічному напрямку зупинився таким чином, що права його частина знаходилась поза межами проїжджої частини, на відстані 1.0 м від правого переднього колеса та 1.0 м правого заднього колеса до правого краю проїжджої частини вул. Левського та на відстані 60.0 м до буд. №4 по вулю Левського. Далі, ОСОБА_1 вказав, що керований ним автомобіль, в момент, коли він вперше побачив пішохода, знаходився на відстані 0.3 м від переднього правого колеса та на відстані 0.3 мвід заднього правого колеса до правого (відносно напрямку руху керованого ним автомобіля) краю проїжджої частини вул. Левського та на відстані 32.6 м до буд.4 по вул. Левського. ОСОБА_1 . вказав, що пішохід перебував в межах проїжджої частини вул. Левського на відстані 0.2 м від правого її краю та на відстані 9.7 м від буд. №4 по вул. Левського. В момент початку повороту праворуч автомобіль ОСОБА_1 знаходився на відстані 0.3 м від від переднього правого колеса та на відстані 0.3 м від заднього правого колеса до правого (відносно напрямку руху керованого ним автомобіля) краю проїжджої частини вул. Левського та на відстані 19.5 м до буд. №4 по вул. Левського. В момент зупинки автомобіль ОСОБА_1 знаходився, правою його частиною поза межами проїжджої частини на відстані 1.3 м від переднього правого колеса та на відстані 1.3 м від заднього правого колеса до правого (відносно напрямку руху керованого ним автомобіля) краю проїжджої частини вул. Левського та на відстані 11.0 м до буд. 4 по вул. Левського. Загальний час повної зупинки складає 2 сек. В момент наїзду на пішохода, права частина автомобіля ОСОБА_1 знаходилась поза межами проїжджої частини на відстані 0.9 м від переднього правого колеса та на відстані 0.8 м від заднього правого колеса до правого (відносно напрямку руху керованого ним автомобіля) краю проїжджої частини вул. Левського та на відстані 4.0 м до буд. 4 по вул. Левського. Далі, ОСОБА_1 показав, що наїзд відбувся на відстані 0.1 м від правого краю проїжджої частини вул. Левського (в межах проїжджої частини) та на відстані 2.8 м по буд. №4 по вул. Левського. Загальна видимість меж проїжджої частини складає більше 100 метрів. Протоколом слідчого експеримента від 10.05.2018 року за участю свідка ОСОБА_4 встановлено наступні обставини дорожньо-транспортної пригоди. Так, 17.04.2018 близько 14:30 год вона перебувала на передньому пасажирському сидінні автомобіля Hundai IX 35 р/н НОМЕР_1 , яким керував її чоловік ОСОБА_1 Автомобіль рухався по проїжджій частині вул. Левського в районі буд. 2. В цей час у зустрічному напрямку рухався білий автомобіль (позашляховик), реєстраційний номер якого остання не запам`ятала. Для того, щоб мати можливість роз`їхатись, її чоловік виїхав правими колесами за межі проїжджої частини, приблизно 0.5 м. В цей час свідок звернула увагу на зустрічний автомобіль. Після цього свідок побачила пішохода, який рухався по проїжджій частині вул. Левського у попутному їм напрямку. Після чого відбулось контактування вищевказаного пішохода із середньою частиною переднього бамперу, в результаті чого він впав на проїжджу частину. Швидкість руху автомобіля, в якому свідок знаходилась, складала приблизно 10 км/год. проїжджа частина була сухою, погода сонячною, без опадів, та світла пора доби.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила факти, встановлені під час слідчого експерименту за її участю. Зазначила, що після ДТП, вони з чоловіком постійно приїздили до лікарні, давали кошти на придбання медпрепаратів. Загалом вони передали потерпілому близько 50 тисяч гривень.

Згідно постанови про визнання речовим доказом від 18.04.2018 року, автомобіль марки Hundai IX 35 р/н НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12018150020001457 та передано на відповідальне зберігання ДП "Інформ ресурси", за адресою: Миколаївська область, с. Шевченкове, вул. Дорожня, 1-А. Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 23.05.2018 року, вбачається що він прийняв на відповідальне зберігання автомобіль Hundai IX 35 р/н НОМЕР_1 . Згідно висновку експерта № 462 від 10.05.2018 р., на підставі судово-медичної експертизи документами на ім`я ОСОБА_2 1959 р.н. встановлено наступне.

У ОСОБА_2 мають місце тілесні пошкодження у вигляді закритого фрагментарного перелому правої плечевої кістки,перелому кісток тазу, перелому внутрішнього виростку правого стегна. Дані тілесні пошкодження могли утворитися від дії тупих твердих предметів, можливо в умовах ДТП (зіткнення автомобіля з пішоходом), не виключено незадовго до звернення у лікарню 17.04.2018 р. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до ктаегорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (термін зростання кісток перевищує 21 добу).

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань обвинуваченого, потерпілого та свідка, оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами.

Наведені вище дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст.65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, а саме те, що він є раніше не судимим, має певне місце проживання, не знаходиться на профілактичному обліку у лікаря-нарколога, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, як обставини, що пом`якшують покарання суд враховує щире каяття, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. Згідно досудової доповіді, підготовленої ст. інспектором Центрального районного відділу філії ДУ "Центр пробації" в Миколаївській області Рябохою К.С., ризик вчинення повторного кримінального правопрушення обвинуваченим оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб оцінюється як низький. Враховуючи викладене орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строкможливе та не становить високої небезпеки для суспільства. З урахуванням викладеного, враховуючи думку органу пробації та потерпілого, наявність пом`якшуючої обставини, а також те, що потерпілому повністю відшкодована матеріальна шкода, суд вважає за необхідне за вчинений злочин призначити ОСОБА_1 покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.286 КК України, у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами, яке вважає таким що відповідає особі обвинуваченого і тяжкості вчиненого ним злочину.

Заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат МЛШМД на лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 17 318,74 грн. підлягає задоволенню. Так, згідно довідки бухгалтерії МЛШМД №45 від 30.05.2018 про вартість лікування потерпілого ОСОБА_2 у травматологічному відділенні МЛШМД з 17.04.2018 по 15.05.2018 склала 17 319, 74 грн. Згідно ст. 1206 ч.1,3 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Відповідно до п.п.2,3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993р., сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Відповідно до ч.1 ст.89 п.3 а) Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на: 3) охорону здоров`я: а) амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медико-санітарні частини, пологові будинки, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, дільничні лікарні). Згідно ст. 103-4 Бюджетного кодексу України, зазначено, що фінансування закладів охорони здоров`я місцевих бюджетів здійснюється за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету. Оскільки фінансування закладів охорони здоров`я здійснюється за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету, тому витрачені кошти на лікування потерпілих від злочинів підлягають стягненню на користь закладів охорони здоров`я. Таким чином, кошти на відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину, згідно вимог ст.1206 ЦК України, мають бути стягнені на користь держави в особі Міської лікарні швидкої медичної допомоги (МЛШМД). Обвинувачений із позовом прокурора згоден, судом роз`яснені наслідки визнання позову. Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Потерпілий ОСОБА_2 також заявив цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій відносно нього. Так, потерпілий просить стягнути з обвинуваченого майнову шкоду в розмірі 5246,56 грн. та моральну (немайнову) шкоду в розмірі 100 000 грн.

В обгрунтування свого позову, потерпілий ОСОБА_2 вказав, що внаслідок ДТП, яка трапилась з вини обвинуваченого, йому були завдані тілесні ушкодженя середньої тяжкості та Міжрайонною медико-соіальною експертною комісією №3 від 13.08.2018 року потерпілого визнано інвалідом другої групи.

Крім матеріальної шкоди, потерпілому завдано моральну шкоду, яка полягає у негативних наслідках немайнового характеру, а саме - в пережитих ним стражданнях від фізичного болю, нервовому потрясінні, у порушенні звичайного способу життя, психічній травмі, пережитій від злочину, тому оцінює завдану моральну шкоду в 100 000 грн.

Потерпілий та його представник у судовому засіданні зазначили, що понесені матеріальні витрати на придбання ліків та фіксаторів для плечевої кістки склали 50 тисяч грн. І вказану суму обвинувачений потерпілому повністю відшкодував, тому просять стягнути лише заподіяну моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав заявлений цивільний позов в частині матеріальної шкоди, вказав, що він повністю відшкодував витрати на ліки, що становили близько 30 тисяч гривень, та сплатив ще 20 тисяч гривень, ці кошти він вважає як сплачені на відшкодування моральної шкоди.

Заперечував витрати, пов`язанні із придбанням фіксаторів для плечевої кістки у розмірі 19085 грн.

Із позовом в частині стягнення моральної шкоди не згоден, як вважає, що сплатив на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн., крім того, заявлений потерпілим розмір моральної шкоди є завеликим, оскільки у ДТП є і винна самого потерпілого, який у порушень ПДР рухався по проїздній частині, та не реагував на дорожню обстановку через стан сп`яніння.

Розглядаючи вищевказаний цивільний позов, суд керувався наступним. Згідно ч.5 ст. 128 КПК України, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку із цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відповідно до ч.1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Із показів потерпілого та обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_1 відшкодував потерпілому 50 000 грн.

При цьому обвинувачений зазначає, що близько 30000 грн. це були витрати на придбання ліків, а документів на придбання фіксаторів для плечевої кістки у розмірі 19085 грн. він не бачив.

Таким чином, суд вважає встановленим, що витрати на лікування, тобто матеріальна шкода, понесена потерпілим складала 30000 та 19085 грн. (вартість придбання фіксаторів для плечевої кістки, що підтверджується наступними документами: медичною карткою ОСОБА_2 - а.с. 180, товарним чеком, рахунком фактурою на придбання фіксаторів - а.с. 186, 187), всього 49085 грн. При цьому обвинувачений сплатив потерпілому 50000 грн., тобто матеріальна шкода повністю відшкодована.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, під час вирішення вимог в цій частині суд виходить з приписів частини 3 ст. 23 ЦК України, враховує характер правопорушення обвинуваченого, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, наявність/відсутність погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також інші обставини, які мають істотне значення. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 3,9 своєї постанови №4 від 31 березня 1995 року, із відповідними змінами, „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Крім того, відповідно роз`яснень, що містяться у п. 9, 10 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995р. розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад виваженості, розумності та справедливості, враховує характер та обсяг фізичних страждань потерпілоого, яка зазнав тілесних ушкоджень, характер вимушених змін у його повсякденному житті, те, що потерпілий лікувався, втратив частину здоров`я, до цих пір не веде повноцінний спосіб життя, відчуває дискомфорт і незручності, вимушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя. При цьому суд враховує і обставини вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, та ступінь вини потерпілого та обвинуваченого, зокрема враховує ту обставину, що потерпілий зі своєї сторони також допустив порушення ПДР. Таким чином, суд вважає, що моральна шкода, заподіяна потерпілому підлягає відшкодуванню у розмірі 20000 грн.

В задоволенні рести частини позову слід відмовити.

Речовий доказ по справі - автомобіль марки Hundai IX 35 р/н НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , вважати таким, що повернутий власнику.

Понесені процесуальні витрати у зв`язку із залученням експерта, в загальній сумі 1144,00 грн. - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367-368, 370, 371, 373, 374, 377 КПК України,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткрвуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва (р/р 31551260143958 ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 05483090) кошти, витрачені міською лікарнею швидкої медичної допомоги м. Миколаєва на лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 17 319, 74 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

В задоволенні решти частини позову відмовити.

Речовий доказ по справі - автомобіль марки Hundai IX 35 р/н НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , вважати таким, що повернутий власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати у зв`язку із залученням експерта, в загальній сумі 1144,00 грн.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя О.В.Мамаєва