Рішення № 83307110, 19.07.2019, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/391/19

2/467/192/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.,

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 14 червня 2013 року відповідач отримала кредит у розмірі 8 000,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зобов`язавшись слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту та вчасно погашати заборгованість.

Втім, своїх зобов`язань, як указує позивач, відповідач не дотрималась, внаслідок чого станом на 18 березня 2019 року має заборгованість перед банком у сумі 36 771, 70 грн., а саме : 16 582,42 грн. за тілом кредиту, 9 186, 41 грн.- за простроченим тілом, 9 036, 05 грн. - за пенею, нарахованою за прострочене зобов`язання, 739, 60 грн. - за пенею, нарахованою за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн., а також за штрафами, як то, його фіксованою частиною у розмірі 500,00 грн. та процентною складовою у розмірі 1 727,22 грн.

У зв`язку із таким, позивач через свого представника просив стягнути вказану заборгованість із відповідача на його користь, а так само і сплачений ним судовий збір за подання цього позову у розмірі 1 921, 00 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2019 року.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2019 року від позивача витребувано докази щодо підвищення кредитного ліміту, які надіслані позивачем та долучені до матеріалів справи.

Тож, учинивши усі дії задля своєчасного і правильного вирішення справи, у межах дії принципу змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, суд перейшов до її розгляду по суті.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про його дату, час і місце повідомлений належно, причин свого неприбуття не вказав, проте, надав заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволенні позову заперечила та вказала, що кредит сплачує постійно, наразі, позивач не повідомляв її про зміну кредитного ліміту, зокрема, на суму, що зазначена у позовній заяві. Вона знає лише про його збільшення на суму 8 000,00 грн., про що її повідомлено шляхом надіслання смс - повідомлення.

Щоправда, позивач підтвердила факт отримання кредитних коштів у АТ КБ "ПриватБанк".

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, з`ясувавши позицію відповідача, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, також достатності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, з огляду на правову аксіому «Atrium habet se intromittere indicia prae se» (суд має справу з тими доказами, які перед ним), керуючись законом, при цьому, виходив із такого.

Зокрема, суд установив, що 14 червня 2013 року відповідач звернулась до АТ "Приватбанк" із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та погодилась, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складає договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно із наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідачки станом на 18 березня 2019 року становить 36 771, 70 грн. і складається із заборгованості : за тілом кредиту у розмірі 16 582,42 грн., за простроченим тілом у розмірі 9 186, 41 грн., заборгованості за пенею нарахованою за прострочене зобов`язання у розмірі 9 036, 05 грн., за пенею, нарахованою за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. у розмірі 739, 60 грн., а також за штрафами - його фіксованою частиною у розмірі 500,00 грн. та процентною складовою у розмірі 1 727,22 грн.

Таким чином, між сторонами склались зобов`язальні правовідносини, що грунтуються на договорі.

А тому, суд застосував до них наступні правові норми.

Так, відповідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець, у свою чергу, на підставі ч.1 ст. 1048 ЦК України, має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору ( ч.2 ст. 1054 ЦК України).

Тож, застосовуючи норми параграфа 1 Глави 71 ЦК України, суд виходив із того, що частина 1 статті 1049 ЦК України установлює обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

А стаття 1050 ЦК України, відповідно, визначає наслідки порушення договору позичальником.

Зокрема, за ч.1,2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

А якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтями ж 526, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином і у встановлений строк.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Тобто, виходячи із системного аналізу наведених положень закону, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу кредит, сплатити проценти та сплатити неустойку, у разі якщо позивач скористався своїм правом її нарахування, за умови, що для цього є підстави, як то, порушення зобов`язань.

Та у цьому випадку, суд установив таке.

Зокрема, позивач зажадає стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 582, 42 грн. та за простроченим тілом - у розмірі 9 186, 41 грн., що разом становить 24 768, 83 грн.

Між тим, із розрахунку заборгованості, наданого самим же позивач, слідує, на на погашення тіла кредиту відповідач сплатила 25 600,01 грн. за самими тілом та 6 795, 57 грн. за простроченим тілом, що у сумі становить 32 395, 58 грн.

Тобто, при сплаті тіла у сумі 32 395, 58 грн. та стягненні 24 768, 83 грн. заборгованості за ним, загальна сума тіла, у тому числі, й простроченого, буде становити 57 164, 41 грн.

Зокрема, на вимогу суду позивач надав довідку про зміну кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на відповідачку.

Так, лише за один день - 01 липня 2014 року позивач збільшив кредитний ліміт на загальну суму 24 000,00 грн. В подальшому, позивач збільшив кредитний ліміт на 916, 59 грн. 01 грудня 2014 року та 04 грудня 2014 року.

Тобто, за весь період дії кредитного договору позивач п`ять разів збільшував кредитний ліміт на загальну суму 25 833, 18 грн.

Тому, з урахуванням вперше отриманої суми кредиту у розмірі 8 000,00 грн. (14 червня 2013 року) та його збільшення в подальшому, відповідач, за доводами позивача, загалом отримала від нього кредитних коштів на загальну суму 33 833, 18 грн.

При цьому, сплатила тіла та простроченого тіла на загальну суму 32 395, 58 грн.

Між тим, в судовому засіданні відповідач вказала, що банк лише один раз повідомляв її про збільшення кредитного ліміт на суму 8 000,00 грн. Про решту підвищень її відомо не було.

Таким чином, фактично, ураховуючи факти збільшення кредитного ліміту, заборгованість відповідача становить 1 437, 60 грн.

Втім, суд вважає що ця заборгованість за тілом також не підлягає до стягнення з відповідача, зокрема, через таке.

Як пояснила ОСОБА_1 в судовому засіданні, вона знала про збільшення кредитного ліміту лише на 8 000,00 грн., про що їй було направлене банком смс - повідомлення.

Та стосовно належного повідомлення відповідача про збільшення ліміту в подальшому, то позивач не надав цьому жодного доказу, принаймні, шляхом надання виписки по картковому рахунку. А цей обов`язок виникає у нього на підставі п. 1.1.3.1.9 Договору.

Як наслідок, суд позбавлений можливості перевірити дотримання порядку збільшення ліміту в односторонньому порядку, у той час, як обов`язок доведення обставин, на які посилається позивач лежить на ньому, що прямо визначено ч.1 ст. 81 ЦПК України.

Тож, суд приходить до висновку, що позивач довів надання відповідачу кредитних коштів лише на суму 16 000,00 грн., позаяк, ОСОБА_1 визнала отримання від позивача цієї суми.

Отже, з огляду на таке, та ураховуючи факт сплати відповідачем у рахунок погашення тіла кредиту 32 395, 58 грн., суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не має заборгованості перед позивачем за тілом кредиту, у тому числі, й простроченим.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не нарахував заборгованості за відсотками, однак, скористався своїм правом стягнення неустойки у виді пені і штрафів.

Між тим, ці вимоги також не підлягають до задоволення, оскільки є похідними від вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсутність якої попередньо установив суд.

Як наслідок, суд констатує, що права позивача у даному конкретному випадку не є порушеними, принаймні, позивач не довів цього за допомогою установлених законом засобів доказування, а тому вони не підлягають захисту у спосіб, що ним запропонований.

Через таке у задоволенні цього позову належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

За правилами ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір, за умови відмови у позові, не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Тому з цих мотивів, керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Явіца