Ухвала суду № 83301363, 29.07.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/14856/19

н/п 2/640/2599/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2019 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Якуша Н.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , за участі третіх осіб Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Тетяни Дмитрівни, Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання протиправним та скасування розпорядження про приватизацію квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування запису про право власності, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2019 року до Київського районного суду м. Харкова звернувся позивач ОСОБА_1 із позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження про приватизацію квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування запису про право власності.

29.07.2019 року справа надійшла в провадження судді, про що свідчить запис у контрольному журналі судових справ та інших матеріалів, переданих до розгляду судді.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Згідно ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.

Вирішуючи питання стосовно підсудності цього спору, суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК «позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини».

Роз`яснення щодо виключної підсудності надав Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 3 від 01.03.2013. У пункті 42 цієї постанови зазначено, що «Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно – предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини».

Необхідно звернути увагу на те, що вказане визначення критерію підсудності зазначеної категорії позовів, а саме: «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є більш широким, ніж критерій «позови, де предметом спору є нерухоме майно або дії сторін щодо нерухомого майна, а також позови, де нерухоме майно є об`єктом, а не предметом спірних правовідносин».

Тому в разі звуження визначеного частиною першою статті 114 ЦПК критерію віднесення позовів до виключної підсудності шляхом обмеження його визначенням лише предмета (об`єкта) позову втрачається сама можливість чіткого застосування зазначеної частини статті 114 ЦПК та виникають умови для порушення встановлених законом правил виключної підсудності за позовами, що виникають з приводу нерухомого майна.

Крім того, відповідно до Узагальнення судової практики розгляду справ про приватизацію державного житлового фонду та гуртожитків від 12.01.2017 року № 9-48/0/4-17 вбачається, що якщо спір стосується безпосередньо реалізації права на конкретне житлове приміщення, при вирішенні підсудності справи слід виходити з того, що право на приватизацію є правом на нерухоме майно, тому слід застосовувати ст. 114 ЦПК (у новій редакції – стаття 30 ЦПК України).

З тексту позовної заяви випливає, що позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Харківського КЕЧ району від 03.12.2001 року про приватизацію квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійним свідоцтво про право власності Харківського КЕЧ району від 03.12.2001 року на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за ах коном серія та номер 1815, видане 16.11.2015 року, в частині права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну квартиру.

Тобто, як вбачається з поданої позовної заяви, зміст позовних вимог стосується об`єкта нерухомості квартири, тобто даний позов виник із приводу нерухомого майна, а тому на нього розповсюджуються правила виключної підсудності (за місцезнаходженням майна).

З матеріалів справи вбачається, що спірною нерухомістю є квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Холодногірського району м. Харкова.

Згідно ч. 9 ст. 187 ЦПК України,якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Отже, суд приходить до висновку, що справа за позовом ОСОБА_1 підлягає передачі за належною територіальною підсудністю до Ленінського районного суду м. Харкова.

Відповідно до ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст.ст. 30, 31, 187 України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , за участі третіх осіб Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Тетяни Дмитрівни, Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання протиправним та скасування розпорядження про приватизацію квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування запису про право власності передати за підсудністю до Ленінського районного суду м. Харкова (61052, м. Харків, вул.. Полтавський шлях, 20).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Якуша