Рішення № 83286950, 25.07.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/311/19Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка",

вул. Саксаганського, буд. 70-А,м. Київ,01032;

адреса для листування: ТОВ "A.S.A. GROUP",

вул. Леонтовича, 9, корп.1, оф.301, м. Київ, 01030;

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар",

вул. Гагаріна, буд. 31, с.Джурків, Коломийський район,

Івано-Франківська область,78252;

про стягнення страхового відшкодування в сумі 20 325,79грн.

за участю:

від позивача: не з"явилися;

від відповідача: Криницький В.М. - адвокат, (ордер серія ІФ №063808 від 27.05.2019; свідоцтво серія ІФ №001307 від 15.06.2018).

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" страхового відшкодування в сумі 20 325,79грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" від 09.12.2010, "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011).

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 11.07.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.07.2019. Слід зазначити, що матеріали справи містять клопотання вх№8029/19 від 13.05.2019, вх№9097/19 від 27.05.2019, вх№11955/19 від 10.07.2019, в яких представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу без його участі. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, обґрунтовує їх тим, що постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26.05.2016 у справі №338/529/16-п, встановлено вину водія ПСП "Оскар" ОСОБА_1 при кермуванні транспортним засобом Камаз 45144 ДНЗ НОМЕР_1 (страхувальник ПСП "Оскар", страховик ПрАТ СК "Уніка" згідно полісу АЕ3190368) у скоєній 27.02.2016 на перехресті вул.С.Бандери-Протасевича-Підволочиське шосе в м.Тернопіль дорожньо-транспортній пригоді за участю автомобіля Kia Sorento ДНЗ НОМЕР_2 водій ОСОБА_2 , у зв"язку з чим на підставі заяви водія ОСОБА_2 про виплату матеріального збитку від 29.02.2016, протоколу огляду пошкодженого транспортного засобу від 29.02.2016, ремонтної калькуляції №00188008 від 29.03.2016, страхового акту з висновком №00188008 від 30.03.2016, наказу № 00188008 ЕК від 30.03.2016, позивач ПрАТ СК "Уніка" платіжним дорученням №011486 від 01.04.2016 перерахував на рахунок ОСОБА_2 - 20 325,79грн за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля Kia Sorento ДНЗ НОМЕР_2 , які підлягають відшкодуванню відповідачем позивачу в судовому порядку, на підставі пункту підпункту "ґ" підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки ні ПСП "Оскар", ні водій ОСОБА_1 , в порушення пункту 33.1.4. вказаного Закону, не повідомили позивача про настання дорожньої-транспортної пригоди, а вимога №1608/3 від 18.07.2016 ПрАТ "СК "Уніка" до ПСП "Оскар" про компенсацію в порядку регресу суми страхового відшкодування 20 325,79грн залишена відповідачем без реагування. Позовні вимоги мотивовані нормами статей 1166, 1172, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 6, 22, 35, 36, 37 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, свої заперечення виклав у відзиві на позов вих.№211 від 26.04.2019 (вх.№7458/19 від 02.05.2019). Вказує, що водій ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП - 27.02.2016 не перебував у трудових відносинах з ПСП "Оскар", в т.ч. не виконував службові обов"язки ПСП "Оскар", оскільки транспортний засіб Камаз 45144 ДНЗ НОМЕР_1 та причіп СЗАП 8551-02 ДНЗ НОМЕР_3 в період з 04.01.2016 по 04.06.2016 знаходились у тимчасовому платному користуванні, з метою здійснення перевезень вантажів, у орендаря - ТОВ "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" на підставі договору оренди автотранспортної техніки від 04.01.2016 та акту приймання - передачі предмета оренди від 04.01.2016. Вважає, що на підставі приписів статті 1187 Цивільного кодексу України саме ТОВ "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" є особою відповідальною за відшкодування завданої шкоди автомобілю Kia Sorento ДНЗ НОМЕР_2 і відповідно за сплату позивачу страхового відшкодування в сумі 20 325,79грн. Крім того зазначає, що ПСП "Оскар" не отримував від ПрАТ "СК "Уніка" вимоги про сплату страхового відшкодування 20 325,79грн, і відповідно не мав можливості повідомити позивача про наявність вище вказаних обставин. Водночас відповідач звертає увагу суду і на пропуск позивачем строку позовної давності, обумовленого статтею 257 Цивільного кодексу України для звернення до суду з цим позовом. Просить суд в позові відмовити.

Слід зазначити, що позивач своїм правом наданим статтею 166 Господарського процесуального кодексу України - не скористався, відповідь на відзив з викладом своїх аргументів і міркувань в спростування обставин викладених відповідачем у відзиві на позов -суду не подав.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що позивач адресував суду заяву про розгляд справи без його участі та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір належить вирішити у відсутності представника позивача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що у відповідності до полісу обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АЕ №3190368, діючого станом на 27.02.2016, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" є страховиком транспортного засобу вантажного автомобіля вантажопідйомністю понад 2 т - Камаз 45144 державний номер НОМЕР_1 .

Як вбачається з довідки Управління патрульної поліції в Тернопільській області №86439773, на перехресті вул.С.Бандери-Протасевича-Підволочиське шосе в м.Тернопіль 27.02.2016 скоєно дорожньо-транспортну пригоду за участю транспортного засобу Камаз 45144 ДНЗ НОМЕР_1 , причіп СЗАП 8551-02 ДНЗ НОМЕР_3 (водій ОСОБА_1 ) та транспортного засобу Kia Sorento ДНЗ НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ).

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26.05.2016 у справі №338/529/16-п встановлено, що водій ОСОБА_1 27.02.2016 на перехресті вул.С.Бандери-Протасевича-Підволочиське шосе в м.Тернопіль кермуючи транспортним засобом Камаз 45144 ДНЗ НОМЕР_1 та буксируючи причіп СЗАП 8551-02 ДНЗ НОМЕР_3 порушив пункти 2.3"8", 13.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження автомобіля Kia Sorento ДНЗ НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ).

На підставі заяви водія ОСОБА_2 про виплату матеріального збитку від 29.02.2016, протоколу огляду пошкодженого транспортного засобу від 29.02.2016, ремонтної калькуляції №00188008 від 29.03.2016, страхового акту з висновком №00188008 від 30.03.2016, наказу №00188008 ЕК від 30.03.2016, позивач - ПрАТ "СК "Уніка" платіжним дорученням №011486 від 01.04.2016 перерахував на рахунок ОСОБА_2 - 20 325,79грн за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля Kia Sorento ДНЗ НОМЕР_2.

Матеріали справи містять вимогу №1608/3 від 18.07.2016 ПрАТ "СК "Уніка" до ПСП "Оскар" про компенсацію в порядку регресу суми страхового відшкодування 20 325,79грн.

Водночас 04.01.2016 між Приватним сільськогосподарським підприємством "Оскар" (орендодавець) та ТОВ "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" (орендар) укладено договір оренди автотранспортної техніки №04-01/О-ІФ. Предметом договору є передача орендодавцем орендарю у тимчасове платне користування в період з 04.01.2016 по 04.06.2016 з метою здійснення перевезень вантажів - Камаз 45144 ДНЗ НОМЕР_1 , причіп СЗАП 8551-02 ДНЗ НОМЕР_3 (пункти 1.1., 1.2.,1.6. договору).

У відповідності до акту приймання - передачі предмета оренди від 04.01.2016, підписаного без жодних зауважень та скріпленого печатками сторін, ПСП "Оскар" передав, а ТОВ "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" прийняв автотранспортну техніку - Камаз 45144 ДНЗ НОМЕР_1 , причіп СЗАП 8551-02 ДНЗ НОМЕР_3 .

Предметом судового розгляду є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку страхового відшкодування в розмірі 20 325,79грн.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов"язання можуть виникати, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 352 Господарського кодексу України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб"єктів господарювання (страховиків), пов"язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до частини 2 статті 352 Господарського кодексу України страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентується Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У відповідності до статті 3 цього Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховий поліс це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (пункт 1.8. статті 1 вказаного Закону).

Як вказує пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з приписами підпункту 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду .

Підпунктом ґ підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 вказаного Закону обумовлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пункті 33.1 статті 33 цього Закону.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином регрес це право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим і виникло нове - пов`язане саме з регресною вимогою.

Водночас положеннями статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Так згідно з частиною 1 цієї правової норми джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).

Договором оренди автотранспортної техніки №04-01/О-ІФ. від 04.01.2016, актом приймання - передачі предмета оренди від 04.01.2016 відповідачем документально підтверджено перед судом те, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 27.02.2016 вантажний автомобіль вантажопідйомністю понад 2 тонни - Камаз 45144 державний номер НОМЕР_1 , причіп СЗАП 8551-02 ДНЗ НОМЕР_3 , діяльність пов`язана з використанням яких, підпадає під визначення поняття джерела підвищеної небезпеки в розумінні частити 1 статті 1187 Цивільного кодексу України, перебували у платному користуванні в період з 04.01.2016 по 04.06.2016 у ТОВ "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс", а водій ОСОБА_1 на дату скоєння ДТП не перебував у трудових відносинах з ПСП "Оскар" (довідка №285 від 07.06.2019) тому, в цьому випадку відповідач не є відповідальним за шкоду завдану автомобілю Kia Sorento ДНЗ НОМЕР_2 у розмірі 20 325,79грн.

Щодо спливу строку позовної давності про застосування якого заявив відповідач у відзиві на позов вих.№211 від 26.04.2019 (вх.№7458/19 від 02.05.2019) слід сказати, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Судом встановлено відсутність порушення відповідачем у справі права позивача за захистом якого останній звернувся до суду, а отже позовна давність до вказаної позовної вимоги застосуванню не підлягає.

Водночас як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії" навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване та обґрунтоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється, зокрема на цивільний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Як вказують частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином позовна вимога позивача не узгоджуються з нормами Закону, а позов є таким, що не підлягає до задоволення.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтями 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 174, 352 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" про стягнення 20 325,79грн - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 29.07.2019

Суддя С.Кобецька