Ухвала суду № 83265131, 25.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 липня 2019 року № 810/1730/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" про зміну способу виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 в адміністративній справі №810/1730/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо невиконання обов`язку по підготуванню та поданню до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" з бюджету за квітень 2012 року в сумі 1535957,00 грн.; зобов`язано Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" суми податку на додану вартість у розмірі 1535957,00 грн. за квітень 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за квітень 2012 року за період з 12.01.2015 по 13.05.2015 у розмірі 603684 (шістсот три тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 56 коп.; у задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року залишено без змін.

Постанова Київського окружного адміністративного суду набрала законної сили 22 листопада 2016 року.

05 грудня 2016 року Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №810/1730/16, зокрема, про зобов`язання Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" суми податку на додану вартість у розмірі 1535957,00 грн. за квітень 2012 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 змінено спосіб і порядок виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 у справі №810/1730/16 в частині: "Зобов`язати Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" суми податку на додану вартість у розмірі 1535957,00 грн. за квітень 2012 року" на "Зобов`язати Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" суми податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 1535957,00 грн. (один мільйон п`ятсот тридцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 00 копійок)".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 змінено сторону виконавчого провадження у справі №810/1730/16, а саме боржника Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області на Головне управління ДФС у Київській області.

На адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" надійшла заява про зміну способу виконання судового рішення, в якій позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 у справі №810/1730/16 в частині :

"Зобов`язати Головне управління ДФС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" суми податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 1535957,00 грн. (один мільйон п`ятсот тридцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 00 копійок)" на "Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Київській області (код ЄДРПОУ 37955989, місце знаходження: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки,1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" (код ЄДРПОУ 33494810, місце знаходження: 07455, Київська обл., Броварський район, с. Княжичі, вул. М.Ланунової 1Б) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1535957,00 грн. (один мільйон п`ятсот тридцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 00 копійок)".

Заява обґрунтована тим, що на виконання судового рішення контролюючим органом було включено суму залишку невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 1535957,00 грн. згідно декларації ТОВ "Інститут нових технологій" з ПДВ за квітень 2012 року до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету. Позивач стверджує, що на даний час Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, а відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у такий спосіб захисту, як зобов`язання контролюючого органу внести відповідну заяву до Тимчасового реєстру заяв повернення суми бюджетного відшкодування є неефективним способом захисту його прав як платника податків. На думку позивача, ефективним способом захисту його прав є саме стягнення з Державного бюджету на його користь заборгованості по бюджетному відшкодуванню у сумі 1535957,00 грн. Також, позивач посилається на аналогічну правову позицію, викладену в постанові Великої палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15.

Відповідачем було подано до суду відзив на заяву про заміну способу виконання судового рішення, в якому контролюючий орган, зокрема, зазначив, що Податковим кодексом України та Порядком ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не передбачено можливість бюджетного відшкодування у спосіб судового стягнення безпосередньо з Державного бюджету через Державну казначейську службу України, а тому відповідач не вбачає підстав для зміни способу виконання рішення у даній справі.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" судом призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.07.2019 о 10:00 год.

18 липня 2019 року представники сторін подали до суду клопотання про розгляд заяви про зміну способу виконання судового рішення в порядку письмового провадження.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для зміни способу і порядку виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 в адміністративній справі №810/1730/16, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої - третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Зміна способу або порядку виконання може відбуватися у заміні одного заходу примусового виконання судового рішення іншим.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 у справі №556/2609/14-а зазначив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення можлива лише тоді, коли зміст та суть даного рішення залишатимуться незмінними (п.34 рішення).

Судом встановлено, що на відновлення порушеного права позивача, постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 у справі №810/1730/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2017, було, серед іншого, зобов`язано Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" суми податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 1535957,00 грн. (один мільйон п`ятсот тридцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 00 копійок)".

З відзиву Головного управління ДФС у Київській області, судом встановлено, що контролюючим органом, на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 у справі №810/1730/16, було включено суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1535957,00 грн. згідно декларації ТОВ "Інститут нових технологій" з ПДВ за квітень 2012 року до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано.

Суд зазначає, що Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, який ведеться з 01.04.2017, та Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано, є різними реєстрами, включення інформації до яких тягне за собою різні правові наслідки, про що було детально описано в ухвалі Київського окружного адміністративного суду про заміну способу і виконання судового рішення від 14.11.2017 у справі №810/1730/16.

Так, 21.12.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017.

Вказаним законом був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який наразі не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п.200.7.2 п.200.7 ст.200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України.

Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п.200.13 ст.200 ПК України).

При цьому, пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797, визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), який, згідно з пунктом 3 Постанови, набирає чинності з 1 квітня 2017 року.

Пунктом 12 Порядку №26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Таким чином, починаючи з 01.04.2017 обов`язковою та необхідною передумовою для перерахування платникові податків органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, узгодженої суми бюджетного відшкодування є наявність інформації про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму саме в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (далі - Реєстр), а не в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету (далі - Тимчасовий реєстр).

Отже, належним підтвердженням виконання контролюючим органом постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 у справі №810/1730/16 може бути лише внесення інформації про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму до Реєстру, оскільки саме цю дію було зобов`язано вчинити відповідача судовим рішенням.

Однак, на теперішній час така інформація до Реєстру не внесена, що підтверджується результатом пошуку, здійсненого на веб-сайті Міністерства фінансів України (https://www.minfin.gov.ua/reestr), яке за Порядком №26 є адміністратором Реєстру.

За таких обставин, внесення контролюючим органом інформації про узгодженість суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1535957,00 грн. згідно декларації ТОВ "Інститут нових технологій" з ПДВ за квітень 2012 року до Тимчасового реєстру, не може свідчити про виконання постанови та ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 та від 14.11.2017 відповідно у справі №810/1730/16.

Механізм надання інформації Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України для її оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України та інформаційної взаємодії Мінфіну з ДФС та Казначейством у процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначений відповідним Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 березня 2017 року N326 (далі - Порядок №326).

Натомість, суд звертає увагу на те, що в листі від 03.11.2017 №7602/10/10-36-12-08, адресованому адвокату позивача ОСОБА_1 , Головне управління ДФС у Київській області посилається на те, що Порядком №326 не визначено структури та форматів даних, що передаються та приймаються у порядку інформаційної взаємодії між Мінфіном та ДФС, Мінфіном та Казначейством, а також не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру, що фактично свідчить про відсутність можливості для отримання платниками податків узгодженої суми бюджетного відшкодування, включеної до Тимчасового реєстру.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію, викладену Великою палатою Верховного суду у постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80427413).

Так, у цій постанові ВП ВС зауважила, що станом на час розгляду справи у суді касаційної інстанції Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, а тому такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, на думку Великої палати Верховного Суду, є стягнення з Державного бюджету України через територіальні органи Державної казначейської служби України на користь платника податків заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування ПДВ здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість», оскільки на момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, правовий висновок, викладений Великою палатою Верховного суду у постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15, підлягає обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 1535957,00 грн., які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У пункті 40 рішення у справі «Hornsby v. Greece» (Горнсбі проти Греції) від 19.03.1997, заява №18357/91, ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.

Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У пункті 41 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що вказані принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов`язані виконати рішення цього суду. У зв`язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

У пунктах 51-54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява №40450/04, від 15.10.2009, ЄСПЛ також наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. рішення у справі "Райлян проти Росії" (Raylyan v. Russia), N 22000/03, п. 31, від 15 лютого 2007 року). Оцінюючи обґрунтованість затримки у виконанні судового рішення, слід належним чином урахувати той факт, що затримку, яка становила один рік і чотири місяці, у виплаті грошової компенсації, призначеної судовим рішенням, винесеним проти державного органу, Суд визнав надмірною (див. рішення у справі "Зубко та інші проти України").

ЄСПЛ також зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України", N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Суд зазначає, що внесення контролюючим органом інформації про належну позивачеві узгоджену суму бюджетного відшкодування замість Реєстру (як було зазначено в ухвалі) до Тимчасового реєстру, який наразі не функціонує, фактично призвело до того, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 у справі №810/1730/16 залишається невиконаною з дня набрання нею законної сили, що є надмірною затримкою, яка порушує як гарантоване позивачеві статтею 6 Конвенції право на справедливий суд, так і право на мирне володіння майном, надане йому статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Більш того, наявність інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування саме у Тимчасовому реєстрі, а не Реєстрі, унеможливлює виконання постанови та ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 та від 14.11.2017 відповідно у справі №810/1730/16 і в подальшому, враховуючи те, що Тимчасовий реєстр наразі не функціонує.

У свою чергу, верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що внесення контролюючим органом інформації про належну позивачеві узгоджену суму бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру не лише не призводить до ефективного відновлення права платника податків, а фактично нівелює ефективність судового захисту та унеможливлює отримання позивачем позитивного результату від виконання судового рішення, суд вважає, що у даному випадку наявні передбачені статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для зміни способу виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 у справі №810/1730/16 шляхом стягнення з Державного бюджету України через територіальний орган Державної казначейської служби України на користь товариства заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі.

Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" про зміну способу та порядку виконання рішення суду - задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 у справі №810/1730/16 в частині: "Зобов`язати Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" суми податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 1535957,00 грн. (один мільйон п`ятсот тридцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 00 копійок)" на

"Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Київській області (код ЄДРПОУ 37955989, місце знаходження:01196, м.Київ, пл.Лесі Українки,1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" (код ЄДРПОУ 33494810, місце знаходження: 07455, Київська обл., Броварський район, с. Княжичі, вул. М.Ланунової 1 Б) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1535957,00 грн. (один мільйон п`ятсот тридцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 00 копійок)".

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.