Рішення № 83264536, 26.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2019 року Справа № 160/5738/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26 квітня 2019 року № 0016633-5050-0466 та від 26 квітня 2019 року № 0016632-5050-0466.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 263,6 кв.м. по АДРЕСА_1 , були внесені лише 25.10.2018 року, тобто станом на 2016 та 2017 рік у відповідача були відсутні підстави вважати, що позивач є власником такого об`єкту нерухомого майна. Також, до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не було додано розрахунку податкового зобов`язання за 2016 - 2017 роки. Крім того, факт прийняття відповідачем двох податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму податкового зобов`язання з одного і того самого податку (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів), позивач вважає подвійним притягненням до відповідальності одного виду. З огляду на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 р. відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 25.07.2019 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

08.07.2019 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ). Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що у приватній власності ОСОБА_1 перебуває 2 житлових об`єкта нерухомості: квартира загальною площею 49,8 кв.м (за адресою: АДРЕСА_2 ) та житловий будинок загальною площею 263,6 кв.м. (за адресою: АДРЕСА_1 ). Отже, два об`єкти загальною площею 313,4 кв.м. З огляду на викладене, доводи позивача, з приводу подвійного притягнення до відповідальності зі сплати суми податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за податковий період 2016, 2017, 2018 роки є безпідставними та необґрунтованими. Контролюючим органом було винесено два податкових повідомлення-рішення, окремо на кожен з об`єктів житлової нерухомості, котрі знаходяться у приватній власності ОСОБА_1 . Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення - рішення № 0016633-5050-0466 від 26.04.2019 року, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 2730,72 грн, із них за 2016 рік - 584,56 грн., за 2017 рік - 961,55 грн., за 2018 рік - 1184,61 грн.

Також, 26.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення - рішення № 0016632-5050-0466, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 14 443,64 грн, із них за 2016 рік - 3091,94 грн., за 2017 рік - 5085,92 грн., за 2018 рік - 6265,78 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 ПК України.

У відповідності до пп. 8.1, 8.3 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.1 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за один квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пп. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

Рішенням Дніпровської міської ради від 28.01.2015 року №7/60, було встановлено ставку податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 01.01.2016 року у розмірі 2% від мінімальної заробітної плати.

Рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2016 №7/11 встановлено ставку податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 01.08.2016 року.

Рішенням Дніпровської міської ради від 15.02.2017 №12/18 було встановлено ставку податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 01.03.2017 року.

Рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27 було встановлено ставку податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 01.01.2018 року.

Відповідачем було надано наступний розрахунок податкових зобов`язань, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які були визначені позивачу.

Розрахунок податку за 2016 рік.

Для об`єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних осіб встановлено ставку податку у розмірі 2 відсотка від мінімальної заробітної плати (1378грн.) (27,56 грн.).

Пільги зі сплати податку: база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), зменшується на 180 м2.

Розмір податку, виходячи з загальної площі об`єктів, терміну їх власності та питомої ваги розраховано наступним чином.

Визначено питому вагу об`єктів: питома вага житлового будинку 263,6 м2 / 313,4 м2 = 0,841; Питома вага квартири 49,8 м2 / 313,4 м2 = 0,159. Застосовано пільгу: 313,4 м2- 180 м2 = 133,4 м2.

Обчислено суму податку за 2 об`єкти відповідно до їх питомої ваги:

133,4 м2 х 27,56 грн. х 0,841 = 3 091,94 грн. (сума податку за житловий будинок)

133,4 м2 х 27,56 грн. х 0,159 = 584,56 грн.(сума податку за квартиру)

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік складає З 676,50 грн.

Розрахунок податку за 2017 рік

За податковий період січень-лютий 2017 року для розрахунку були застосовані ставки, визначені у рішенні Дніпропетровської міської раді №7/11 від 13.07.2016 з понижувальним коефіцієнтом 0,5 (2% х 0,5 х 3200грн. = 32 грн./м2). За період березень-грудень застосовуються ставки, визначені у рішенні Дніпропетровської міської ради №12/18 від 15.02.2017 (1,5% х 3200грн. = 48грн/м2).

Пільги зі сплати податку: база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, для різни різних типів об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв.м.

Обчислено суму податку за об`єкти відповідно до їх питомої ваги: (133,4 м2 х 32,00 грн. х 0,841)/12 х 2 + (133,4 х 48,00 х 0,841)/12 х 10 = 5 085,92 грн. (сума податку за житловий будинок) та (133,4 м2 х 32,00 грн. х 0,159)/12 х 2 + (133,4 х 48,00 х 0,159)/12 х 10 = 961,55 грн. (сума податку за квартиру)

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік склав 6047,47 грн.

Розрахунок податку за 2018 рік

Відповідно до рішень Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 12/27 та від 23.05.2018 № 4/32 для об`єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних осіб встановлено ставку податку у розмірі 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2018 року (1.5% х 3723грн. = 55,85грн./м2).

Пільги зі сплати податку: база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, для різни різних типів об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв.м.

Обчислено суму податку за об`єкти відповідно до їх питомої ваги: 133,4 м2 х 55,85 грн. х 0,841 = 6 265,78 грн. (сума податку за житловий будинок) та 133,4 м2 х 55,85 грн. х 0,159 = 1 184,61 грн. (сума податку за квартиру).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік складає 7 450,39 грн.

Таким чином, за розрахунками відповідача податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкти житлової нерухомості, які знаходяться у приватній власності ОСОБА_1 за 2016, 2017 та 2018 роки складає загальну суму 17 174,36 грн.

Відповідно до пп. 266.1.1.п. 266.1 ст. 266 Податкового Кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п. 266.2.1. п. 266.1 ст. 266 Податкового Кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1, 266.3.2 ст.266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.4.1 п.266.4 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Пунктом 266.7.1, 266.7.2 цієї статті визначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою - платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт (п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником об`єктів житлової нерухомості, зокрема квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 та житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, квартира загальною площею 49,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 набута Харьковою у власність 02.07.2008 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижиком О.С.

Житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 був набутий позивачем у власність 14.11.2000 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шевченко І.Б.

При цьому як вбачається із вказаного договору, ОСОБА_1 набула у власність житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 1682 кв.м. На зазначеній земельній ділянці розташований: А-1-житловий будинок житлової площі 18.80 кв.м., Б-1- жилий будинок, житлової площі 7,80. В-сарай. Д-погріб, № 1-огорожа, №2-водоколонка. І-мостіння.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 263,6 м.кв. було зареєстровано 25.10.2018 року на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шевченко І.Б., декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДП141182830352, виданого 10.10.2018 року, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради.

Аналізуючи наведені норми права у сукупності з встановленими обставинами по справі, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набула у власність житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 загальною площею 263,6 м.кв. лише 25.10.2018 року, отже підстави включати зазначений об`єкт нерухомості до розрахунку податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у 2016 р., 2017р. та в період з 01.01.2018 року по 25.10.2018 року у відповідача відсутні.

Враховуючи приписи п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ вказаний податок повинен був нараховуватись позивачу лише з жовтня 2018 року.

Враховуючи, що загальна площа об`єктів нерухомості (квартири та житлового будинку), що належала позивачу до 25.10.2018 року не перевищувала розмір бази оподаткування об`єктів житлової нерухомості, які одночасно перебувають у власності платника податку, а саме 180 кв.м., у період 2016 р., 2017р. та в період з 01.01.2018 року по вересень 2018 року у позивача був відсутній обов`язок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач повинен сплатити податок на нерухоме майно, а саме за житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 за жовтень-грудень 2018 року за податковим повідомленням - рішенням № 0016632-5050-0466 від 24.06.2019 року в сумі 1566,48 грн. (552,16 грн./міс х 3 міс = 1566,48 грн.), а також за квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 за податковим повідомленням - рішенням № 0016633-5050-0466 від 24.06.2019 року в сумі 295,95 грн. (98,65 грн./міс х 3 міс = 295,95 грн.).

Таким чином, податкове повідомлення - рішення № 0016632-5050-0466 від 24.06.2019 року підлягає скасуванню в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінного від земельної ділянки (а саме за житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 ) за період 2016р., 2017 р. та з 01.01.2018 року по 01.10.2018 року в сумі 12 877,16 грн. (14 443,64 грн. (сума нарахованого податку) - 1566,48 грн. (сума податку, що підлягає сплаті за період з жовтня по грудень 2018 року) = 12 877,16 грн.)

Податкове повідомлення - рішення № 0016633-5050-0466 від 24.06.2019 року підлягає скасуванню в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінного від земельної ділянки (а саме за квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ) за період 2016р., 2017 р. та з 01.01.2018 року по 01.10.2018 року в сумі 2 434,77 грн. (2 730,72 грн. (сума нарахованого податку) - 295,95 грн. (сума податку, що підлягає сплаті за період з жовтня по грудень 2018 року) = 2 434,77 грн.)

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте, відповідачем не доведено обґрунтованості сум податку, визначених у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання їх протиправними та скасування.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому судові витрати в розмірі 1 152,60 грн. (75% від сплаченої суми судового збору - 1536,80 грн.) підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0016632-5050-0466 від 26.04.2019 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 3091,94 грн., за 2017 рік в сумі 5085,92 грн., за 2018 рік в сумі 4690, 30 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0016633-5050-0466 від 26.04.2019 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 584,56 грн., за 2017 рік в сумі 961,55 грн., за 2018 рік в сумі 888,66 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1152,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна