Рішення № 83264222, 26.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 липня 2019 р. Справа № 120/1533/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса Михайла Богдановича, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (позивач) із адміністративним позовом до Теплицької районної ради Вінницької області (відповідач) у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Теплицької районної ради Вінницької області № 527 та № 528 від 29 січня 2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 24.11.2015 року його обрано головою Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання.

14.03.2017 року Теплицькою районною радою прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Після його звільнення, рішенням Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання № 277 від 28.04.2017 року, ОСОБА_2 обрано головою Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання.

В подальшому, 21.06.2018 року рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області в адміністративній справі №144/307/17, яке набрало законної сили 29.11.2018 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області у адміністративній справі № 144/1447/17 від 18.05.2018 року, яке набрало законної сили 29.11.2018 року, визнано протиправними дії Теплицької районної ради 7 скликання під час скликання та проведення 20 позачергової сесії Теплицької районної ради відповідно до розпорядження № 100 від 25.04.2017 року, виданого тимчасово виконуючим обов`язки голови Теплицької районної ради Вінницької області ОСОБА_2 та визнано протиправним та скасовано рішення Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання № 277 від 28.04.2017 року про обрання ОСОБА_2 головою Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання.

Позивач зазначив, що після прийняття судом рішень у справах № 144/307/17 та № 144/1447/17, відповідач в порушення приписів ст. 14, 370 КАС України, рішенням від 29.01.2019 року № 527 вирішив не поновлювати на посаді голови Теплицької районної ради 7 скликання ОСОБА_1 , а рішенням від 29.01.2019 року № 528 вирішив не виконувати рішення Гайсинського районного суду Вінницької області у справі №144/1447/17 та не звільняти ОСОБА_2 з посади голови Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання.

Вважаючи рішення Теплицької районної ради № 527 та № 528 від 29.01.2019 року, протиправними, з метою їх скасування ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою від 15.05.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків у спосіб доплати судового збору.

23.05.2019 року на адресу суду від позивача надійшла заява, якою недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою від 27.05.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у порядку визначеному ст. 262 КАС України та залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

28.05.2019 року постановлено ухвалу про виправлення описки в ухвалі від 27.05.2019 року.

06.06.2019 року до суду надійшла заява від позивача про викладення додаткових обставин справи та долучення додаткових доказів. У заяві позивач просить врахувати, що рішення № 527 та № 528 є незаконними, так як суперечать рішенням суду, що набрали законної сили.

Позивач просить суд звернути увагу, що при підготовці проектів зазначених рішень було порушено Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі Закон від 21.05.1997 № 280/97-ВР), а також Регламент Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання від 08.12.2005 № 5.

16.06.2019 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотиви відзиву полягають у тому, що на виконання рішення Гайсинського районного суду від 21.06.2018 року у справі № 144/307/17 про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Теплицької районної ради з 14.03.2017 року, було проведено 35 позачергову сесію, на порядок денний якої винесено питання «Про поновлення на посаді голови Теплицької районної ради 7 скликання ОСОБА_6. ».

Крім цього, радою вирішувалося питання про звільнення ОСОБА_4 з посади голови районної ради. За результатами розгляду цих питань прийнято рішення від 29.01.2019 № 527 про відмову у поновленні ОСОБА_1 на посаді голови районної ради та рішення від 29.01.2019 № 528 про відмову у звільненні ОСОБА_4 з посади голови районної ради.

21.06.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що відзив який було надано до суду, підписаний депутатом ОСОБА_2 . , яка не має повноважень на підписання документів від імені Теплицької районної ради.

На адресу суду 24.06.2019 року надійшов відзив на заяву ОСОБА_1 про викладення додаткових обставин, в якому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, так як обставини викладені у заяві від 06.06.2019 не відповідають дійсності.

Однак заява позивача від 06.06.2019 року як і відповідь на таку заяву відповідача від 24.06.2019 року до уваги судом не беруться, оскільки не вважаються заявами по суті справи у розумінні ст. 159 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

24 листопада 2015 року ОСОБА_1 обрано головою Теплицької районної ради Вінницької області.

14 березня 2017 року на другому пленарному засіданні 17 позачергової сесії, Теплицькою районною радою прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

28 квітня 2017 року на 20 позачерговій сесії прийнято рішення № 277 «Про обрання голови Теплицької районної ради, яким головою Теплицької районної ради 7 скликання обрано ОСОБА_2 ».

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 18.05.2018 у справі № 144/1447/17 (залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 та набрало законної сили) визнано протиправним та скасовано рішення Теплицької районної ради 7 скликання від 28.04.2017 № 277, про обрання ОСОБА_2 головою Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання (а.с.17-20).

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.06.2018 у справі № 144/307/17 (залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 та набрало законної сили) скасовано рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади від 14.03.2017 та поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Теплицької районної ради. Рішення в частині поновлення на посаді звернуто до негайного виконання (а.с.11-16).

03 липня 2018 року на 35 позачерговій сесії районної ради 7 скликання, було винесено питання «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Теплицької районної ради» на підставі рішення Гайсинського районного суду від 21.06.2018 № 144/307/17. За результатами таємного голосування депутати проголосували проти поновлення ОСОБА_1 на посаді голови (а.с.78-79).

В подальшому питання про виконання судового рішення яким поновлено позивача на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області стало предметом розгляду на сесії ради. За результатом розгляду, Рішенням Теплицької районної ради Вінницької області від 29 січня 2019 року № 527 на 43 позачерговій сесії 7 скликання, на виконання рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.06.2018 у справі № 144/307/17 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, вирішено не поновлювати на посаді голови Теплицької районної ради 7 скликання ОСОБА_1 (а.с.7).

Питання про виконання судового рішення яким скасовано рішення від 28 квітня 2017 року № 277 «Про обрання голови Теплицької районної ради, яким головою Теплицької районної ради 7 скликання обрано ОСОБА_2 » також розглядалося на сесії ради. За результатом розгляду, Рішенням Теплицької районної ради Вінницької області від 29 січня 2019 року № 528 на 43 позачерговій сесії 7 скликання на виконання рішення Гайсинського районного суду від 18.05.2018 у справі № 144/1447/17 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 року, вирішено не звільняти ОСОБА_2 з посади голови Теплицької районної ради 7 скликання (а.с.8).

Позивач вважаючи рішення Ради від 29.01.2019 № 527 та від 29.01.2019 № 528 протиправними, звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Спір у цій справі стосується наданню оцінки рішенням відповідача, які приймалися на виконання судових рішень, якими:

скасовано рішення відповідача від 28 квітня 2017 року № 277 «Про обрання голови Теплицької районної ради, яким головою Теплицької районної ради 7 скликання обрано ОСОБА_2 »;

скасовано рішення відповідача про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади від 14.03.2017 та поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Теплицької районної ради.

Щодо рішення № 527 від 29.01.2019 року «Про поновлення на посаді голови Теплицької районної ради ОСОБА_6», яким вирішено: «п.1 - не поновити на посаді голови Теплицької районної ради 7 скликання ОСОБА_6 », суд зазначає наступне.

Як встановлено при розгляді справи, рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.06.2018 у справі № 144/307/17 (залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 та набрало законної сили), скасовано рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади від 14.03.2017 та поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Теплицької районної ради. Рішення в частині поновлення на посаді звернуто до негайного виконання (а.с.11-16).

Згідно ч. 1 - 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон від 02.06.2016 № 1404-VIII) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тому, для надання оцінки рішенню № 527 від 29.01.2019 року суду необхідно з`ясувати питання, щодо юридичного факту із настанням якого, рішення суду про поновлення на посаді незаконно звільненого голови районної ради вважається виконаним, так і способу його виконання.

Щодо першого питання, суд враховує, що ч. 4 ст. 141 Конституції України передбачено, що статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 10 ст. 59 Закону від 21.05.1997 №280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В свою чергу, правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначені Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон від 07.06.2001№ 2493-III).

Так, положеннями ст. 3 Закону від 07.06.2001 № 2493-III визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону від 07.06.2001 № 2493-III, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР голова районної ради обирається відповідною радою шляхом таємного голосування з числа її депутатів на строк повноважень ради.

З огляду на вказане законодавче регулювання, суд зазначає, що саме рішення відповідача про обрання головою ради депутата є виключно тим актом, який підтверджує набуття депутатом у встановлений законом спосіб повноважень голови районної ради. В подальшому рішення про обрання має бути реалізоване відповідним розпорядчими актами (про приступлення до обов`язків, про внесення змін в трудову книжку, тощо). Такі рішення є похідними від рішення ради про обрання депутата головою ради.

Тому системний аналіз норм ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» у поєднанні із спеціальним законодавством про службу в органах місцевого самоврядування, дає підстави для висновку про те, що з метою поновлення позивача на посаді голови районної ради на виконання судового рішення, рада (як орган який вирішує питання про призначення на посаду) повинна прийняти рішення, яким поновити ОСОБА_1 на посаді голови Теплицької районної ради. Наслідком прийняття вказаного рішення, є видання (прийняття) похідних розпорядчих актів.

Щодо змісту прийнятого відповідачем рішення № 527 від 29.01.2019 року, суд зазначає, що таке свідчить про порушення відповідачем норм Конституції України, взятих на себе державою Україна міжнародних зобов`язань, а також низки інших норм національного законодавства. Такий висновок суду ґрунтується на наступних мотивах.

Як зазначалося, рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.06.2018 у справі № 144/307/17 (залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 та набрало законної сили) скасовано рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади від 14.03.2017 та поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Теплицької районної ради.

Попри те, п. 1 оскаржуваного рішення № 527 від 29.01.2019 року вирішено «не поновити на посаді голови Теплицької районної ради 7 скликання ОСОБА_6». Тобто вказаним рішенням відповідач свідомо проігнорував рішення суду, що набрало законної сили. На недопустимість такого ставлення до рішень судів вказує наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Принцип обов`язковості судового рішення знаходить своє втілення і у нормах інших нормативно - правових актів.

Так, згідно ч. 1-2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Обов`язковість судового рішення у адміністративних справах є однією із засад адміністративного судочинства (п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантується право на справедливий суд. Аналіз усталеної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що право доступу до суду, що гарантується статтею 6 Конвенції, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи.

Зокрема у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

У Рішенні від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Конституційний Суд України також неодноразово підкреслював, те що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

Відтак, питання про поновлення позивача на посаді голови Теплицької районної ради на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.06.2018 у справі № 144/307/17 повинно вирішуватися безальтернативно. Орган місцевого самоврядування (відповідач), не може приймати рішення, якими не погоджуватися, не виконувати, зупиняти виконання чи в інший спосіб ставити під сумнів чинне судове рішення, оскільки такі дії (рішення) суперечать принципу обов`язковості судового рішення та є неприпустимими.

Тому, Рішення Теплицької районної ради Вінницької області від 29 січня 2019 року № 527 яким фактично вирішено не виконувати судове рішення, що набрало законної сили підлягає скасуванню.

Водночас суд надаючи оцінку твердженням відзиву на позовну заяву у якому відповідач зазначає, що питання про призначення та звільнення голови районної ради є виключною компетенцією ради, зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР).

Тому, передбачене ч. 1 ст. 55 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР право районної ради обирати та звільняти голову відповідної ради, є одним із способів здійснення права на місцеве самоврядування, у яке суд не може втручатися.

Однак, відповідачу слід врахувати, що в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, реалізуючи право місцевого самоврядування, відповідач повинен діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Тому, з огляду на те, що при звільненні позивача із посади, цих вимог відповідачем не дотримано, що встановлено рішенням суду яке набрало законної сили, на виконання судового рішення про поновлення позивача, відповідачу необхідно прийняти безумовне рішення про це.

Після прийняття такого рішення та видання відповідного розпорядчого акту, рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.06.2018 у справі № 144/307/17 вважатиметься виконаним. В подальшому, Теплицька районна рада Вінницької області вправі самостійно у порядку та у спосіб який визначений Законом, на підставі ч. 1 ст. 55 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР обирати та звільняти голову відповідної ради та вирішувати кадрові питання щодо особи яка може обіймати посаду голови ради.

Надаючи правову оцінку Рішенню Теплицької районної ради Вінницької області від 29 січня 2019 року № 528 яким на виконання рішення Гайсинського районного суду від 18.05.2018 у справі № 144/1447/17, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 року, (цим рішенням скасовано рішення від 28 квітня 2017 року № 277 «Про обрання голови Теплицької районної ради, яким головою Теплицької районної ради 7 скликання обрано ОСОБА_2 ») вирішено не звільняти ОСОБА_2 з посади голови Теплицької районної ради 7 скликання, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 55 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР голова ради здійснює свої повноваження до припинення ним повноважень депутата ради відповідного скликання, крім випадків, передбачених частинами четвертою та п`ятою цієї статті. Голова ради вважається звільненим з посади з дня припинення ним депутатських повноважень або повноважень голови.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у своїй діяльності голова ради є підзвітним раді та може бути звільнений з посади радою шляхом таємного голосування. Питання про звільнення голови ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради. Вказана норма підлягає застосуванню до процедури звільнення голови ради в порядку та із підстав визначених Законом.

Однак, на відміну від процедури поновлення на посаді голови районної ради незаконно звільненого позивача, процедура виконання судового рішення про скасування рішення від 28 квітня 2017 року № 277 «Про обрання голови Теплицької районної ради, яким головою Теплицької районної ради 7 скликання обрано ОСОБА_2 », окремо не визначена ані Законом України «Про виконавче провадження» ані іншими Законами, що врегульовують правовідносини пов`язані із проходженням служби в органах місцевого самоврядування.

Відтак, з аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що для з`ясування наявності чи відсутності у депутата районної ради повноважень голови районної ради визначальним є саме наявність законного, чинного, не скасованого акту (рішення ради) про обрання відповідною радою голови у спосіб визначений Законом.

При цьому, саме таке рішення про обрання головою ради депутата є виключно тим актом, який підтверджує набуття депутатом у встановлений законом спосіб (шляхом обрання голови ради) повноважень голови районної ради, такі повноваження не можуть згідно із законом бути надані голові ради в інший спосіб.

Тому, враховуючи, що рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 18.05.2018 року у справі № 144/1447/17, яке набуло законної сили 29.11.2018, у тому числі, визнано протиправним і скасовано рішення Теплицької районної ради Вінницької області сьомого скликання № 277 від 28.04.2017 року «Про обрання голови Теплицької районної ради», то із часу набуття цим судовим рішенням законної сили (29.11.2018 року), ОСОБА_2 втратила статус голови Теплицької районної ради, оскільки з цього моменту припинив свою дію той юридичний факт (рішення № 277 від 28.04.2017 року) який наділяв ОСОБА_2 таким статусом.

При цьому суд враховує, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Відтак, твердження відповідача про те, що після скасування у судовому порядку рішення Теплицької районної ради Вінницької області сьомого скликання № 277 від 28.04.2017 року «Про обрання голови Теплицької районної ради», факт припинення повноважень голови ради повинен бути додатково підтверджений рішенням ради є необґрунтованими.

При цьому суд зазначив, що прийняття відповідачем рішення від 29.01.2019 № 528, яким ОСОБА_2 вирішено не звільнити з посади голови Теплицької районної ради, є формою вираження незгоди із рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 18.05.2018 року у справі № 144/1447/17 яке набрало законної сили. Однак, з огляду на принцип обов`язковості судового рішення, органи місцевого самоврядування не можуть приймати рішення, які ставлять під сумнів чинність або в інший спосіб виражають незгоду із обов`язковими рішеннями судів.

Детальніше про підстави такого висновку зазначено вище у мотивувальній частині судового рішення, при наданні правової оцінки рішенню Теплицької районної ради Вінницької області № 527 від 29 січня 2019 року.

Отже, Рішення Теплицької районної ради Вінницької області від 29 січня 2019 року № 528 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені судом обставини та надану їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправними і скасування рішень Теплицької районної ради Вінницької області № 527 та № 528 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, в користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при зверненні до суду судовий збір, за рахунок бюджетних асигнувань Теплицької районної ради Вінницької області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати рішення Теплицької районної ради Вінницької області від 29.01.2019 № 527 «Про поновлення на посаді голови Теплицької районної ради» ОСОБА_1 .

Визнати протиправними і скасувати рішення Теплицької районної ради Вінницької області від 29.01.2019 № 528 «Про звільнення з посади голови Теплицької районної ради» ОСОБА_2 .

Стягнути із Теплицької районної ради Вінницької області за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 1536 грн. 80 коп. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 00 коп).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

Відповідач Теплицька районна рада (вул. Незалежності, 25, смт. Теплик, Вінницька область, 23800, код ЄДРПОУ 21728622)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

Суддя Богоніс Михайло Богданович