Рішення № 83259751, 26.07.2019, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 26.07.2019

Справа № 501/2701/16-ц

2/501/220/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Петрюченко М.І.

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: Публічного акціонерного товариства «Марфін банк»

предмет та підстави позову: про визнання кредитного договору недійсним

учасники справи не з`явились

негайно після закінчення судового розгляду,

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» про визнання кредитного договору недійсним (а.с.1-5 т.1), згідно якого просить суд визнати не дійсним Кредитний договір № 00054/RD про надання кредиту у вигляді не поновлюваної кредитної лінії від 06.03.2007 року.

2. Позов мотивований тим, що між Відкритим акціонерним товариством "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" та ОСОБА_1 06.03.2007 року було укладено Кредитний договір № 00054/RD) про надання кредиту у вигляді не поновлюваної кредитної лінії ( далі Кредитний договір) в розмірі 44 821,00 доларів США на наступні цілі: споживчі потреби ( будівництво) 40 483,00 доларів США, а також на сплату страхових платежів 4 338,00 доларів США відповідно до умов кредитного договору зі сплатою 15% річних за фактичний період користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості.

Позивач вважає, що умови Кредитного договору суперечать основним положенням Цивільного законодавства України, а Відповідачем не дотримано вимоги законодавства.

Позивач зазначає, що жодних письмових повідомлень перед укладанням Кредитного договору Відповідачем надано не було, до Позивача не було доведено необхідну обов`язкову інформацію, викладену в ч.2. ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», за результатом аналізу якої Позивач мав би оцінити всі обставини щодо наслідків укладення договору.

Позивач стверджує, що при укладанні оскарженого Договору, цілком довіряв банківським працівникам, як спеціалістам, оскільки не володіє спеціальними знаннями в області банківського права, проте Відповідач приховав від нього фактичні суми по кредиту. З таких підстав Позивач зазначає, що Відповідач навмисно проігнорував вимоги ч.2. ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» не надавши необхідну інформацію, чим навмисно ввів в оману Позивача щодо обставин, які мали істотне значення перед укладанням Кредитного договору, зокрема не надав інформацію про повну вартість кредиту для Позивача з детальним розписом загальної вартості кредиту для Позивача, що є істотною умовою Кредитного договору.

Позивач вказує що Відповідач тільки в липні 2009 року надав інформацію про розрахунок сукупної вартості кредиту, реальну процентну ставку та інші фінансовіх зобов`язаня. Тобто, скривав на протязі двох років інформацію яку Позивач повинен був знати перед укладанням Кредитного договору, що дає підстави вважати, що дії Відповідача цілком підпадають під ознаки ч.1 ст.230 ЦК України, відповідно до якої обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Позивач зазначає в позові, що жодних розрахунків розміру щомісячних платежів по відсоткам за користування кредитом Відповідачем на час укладення Кредитного договору не проведено, та взагалі Відповідач обмежився виключно загальними правилами розрахунків за користування кредитом, чим не довів Позивачу інформацію про загальну вартість кредиту.

З огляду на вищевикладене, Позивач стверджує, що в Кредитному договорі була відсутня істотна умова така як «ціна» Кредитного договору, яка повинна була складатися з сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки та інших фінансових зобов`язань, що прямо суперечить ст.ст.203, 632, 638 ЦК України, п.2 ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

3. Представник відповідача 03.01.2017 року надав до суду відгук на позов (а.с.40-47 т.1), просив суд відмовити в задоволенні позову, застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, посилаючись, що спорюваний кредитний договір було укладено відповідно до вимог чинного законодавства

4. Представник позивача 28.02.2018 року надав до суду відповідь на заперечення (а.с.195-198 т.1), посилаючись на безпідставність відповідача про звернення до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

5. Представник відповідача 16.05.2018 року надав до суду письмові заперечення на відповідь на заперечення (а.с.222-223 т.1), посилаючись на те, що відповідно до п.1.2 кредитного договору для погашення заборгованості були відкриті два рахунки: НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , на які і надходять кошти при погашенні кредитної заборгованості позичальником, а в подальшому вже розподіляються по позичковому рахунку НОМЕР_2, рахунку по відсоткам НОМЕР_2 та рахунку по обліку комісій 611138050033.

Представник відповідача вказує, що в Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №492, на яку посилається позивач, не міститься п.5.3, твердження представника позивача є хибними та такими що не відповідають дійсності.

Також, представник відповідача вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим щодо нього, оскільки при підписанні договору він мав можливість ознайомитись з умовами договору та у разі незгоди з такими умовами - відмовитись від підписання договору.

Також, позивач не надав доказів на підтвердження умислу Банку на введення його в оману щодо обставин, які мають істотне значення та які могли перешкодити вчиненню правочину. Права позичальника, як споживача, при укладенні та виконанні договірного зобов`язання порушені не були. Тобто, з умовами кредитного договору позичальник був ознайомлений, жодного прихованого платежу Кредитний договір, на якому є підпис ОСОБА_1 , не містить. Посилання на те, що позивачу бракувало спеціальних знань при підписанні кредитного договору є недоречними, оскільки при відсутності чи недостатньому рівні спеціальних знань позичальник до, чи під час підписання, кредитного договору мав можливість звернутись до особи, яка володіла достатнім рівнем спеціальних знань, а в разі необхідності відмовитись від підписання кредитного договору, більш того позичальник після підписання кредитного договору тривалий час здійснював погашення за кредитним боргом та не вважав умови кредитного договору несправедливими і не звертався до Банку із листом про реструктуризацію боргу.

Щодо твердження представника позивача про безпідставне посилання Банку на застосування строку позовної давності, представник відповідача вказує, що кредитний договір було укладено 06.03.2007р., тобто довідалась ОСОБА_1 про цей правочин 06.03.2007р., її підпис стоїть на кредитному договорі, заперечень з цього приводу не надає. Тому строк для звернення до суду із вимогою про визнання правочину недійсним сплив у позивача ще у 2010р.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

6. Представник позивача 25.01.2017, 27.06.2017 надав до суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.107, 135 т.1).

7. Представник позивача 28.02.2017, 22.05.2017, 26.09.2017, 18.02.2017, 27.02.2018, 02.05.2018, 22.11.2018, 28.12.2018, 18.03.2019, 17.05.2019 надав до суду заяви про перенесення слухання справи (а.с.107, 133, 145, 148, 177, 209 т.1; а.с.14, 35, 73-74, 129-130 т.2).

8. Представник позивача 11.04.2017, 01.11.2018, 18.06.2019 надав до суду заяви про розгляд справи без його участі (а.с.116 т.1; а.с.7, 136-137 т.2).

9. Представник відповідача 04.12.2017 року надав до суду заяву про застосування строку позовної давності (а.с.162 т.1).

10. Представник відповідача 27.02.2018 року надав до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с.175 т.1).

11. Представник позивача 28.02.2018, 18.02.2019 надав до суду клопотання про витребування доказів (а.с.188-189 т.1; а.с.51-52 т.2)

12. Представник позивача 28.02.2018, 18.02.2019 надав до суду клопотання про призначення експертизи (а.с.191-192 т.1; а.с.51-52 т.2).

13. Представник відповідача 26.03.2018 року надав до суду заяву про зміну назви відповідача (а.с.199 т.1)

14. Представник відповідача 04.05.2018 року надав до суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання без його участі (а.с.211 т.1).

15. Представник відповідача 16.05.2018, 04.03.2019 надав до суду заперечення проти клопотання про призначення експертизи (а.с.224 т.1; а.с.60-62 т.2).

16. Представник відповідача 14.02.2019 року надав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.39 т.2).

17. Представник відповідача 15.02.2019 року надав до суду заяву про долучення копій документів до справи (а.с.44 т.2).

18. Представник відповідача 18.06.2019, 16.07.2019 надав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі (а.с.139, 147 т.2).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

19. Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Пушкарського Д.В. від 21.11.2016 року відкрито провадження у справі (а.с.38 т.1.

20. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 11.04.2017 року відведено суддю Пушкарського Д.В. від розгляду даної цивільної справи (а.с.119 т.1).

21. Згідно протоколу автоматизованого розподілу справа повторно розподілена для подальшого розгляду судді Ледньовій Т.В. (а.с.121 т.1).

22. Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області ОСОБА_2. від 14.04.2017 року прийнято до свого провадження дану цивільну справу (а.с.124 т.1).

23. У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи (а.с.152 т.1).

24. Згідно протоколу автоматизованого розподілу справа повторно розподілена для подальшого розгляду судді Максимович Г.В. (а.с.155т.1).

25. Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Максимович Г.В. від 13.11.2017 року прийнято до свого провадження дану цивільну справу (а.с.156 т.1).

26. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 03.05.2018 року повернуто представнику позивача клопотання про витребування доказів та призначення експертизи (а.с.214 т.1).

27. Разом з тим, 15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, в судовому засіданні 09.01.2018 року постановлено ухвалу про розгляд справи в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання (а.с.166 т.1).

29. У зв`язку із відстороненням судді Іллічівського міського суду Одеської області Максимович Г.В. від здійснення правосуддя, відповідно до наказу голови суду №21-ос від 03.08.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

30. Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 17.08.2018 року справу прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні за стадії підготовчого судового засідання (а.с.246-247 т.1).

31. В судовому засіданні 10.12.2018 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.23-23 т.2).

32. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області 18.06.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів та призначення судової експертизи (а.с.141-143 т.2).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

33. Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" та ОСОБА_1 06.03.2007 року було укладено Кредитний договір № 00054/RD) про надання кредиту у вигляді не поновлюваної кредитної лінії ( далі Кредитний договір)в розмірі 44 821,00 доларів США на наступні цілі: споживчі потреби ( будівництво) 40 483,00 доларів США, а також на сплату страхових платежів 4 338,00 доларів США відповідно до умов кредитного договору зі сплатою 15% річних за фактичний період користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості (а.с.6-11).

34. 15.07.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" та ОСОБА_1 06.03.2007 року було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 00054/RD від 06 березня 2007 року (а.с.12-15 т.1), відповідно до умов якого сторони дійшли домовленості внести зміни до кредитного договору, а також визначити суму щомісячних платежів в сумі 217,28 дол. США, щомісячно до 01 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору.

35. 15.04.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" та ОСОБА_1 06.03.2007 року було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору № 00054/RD від 06 березня 2007 року (а.с.19-20 т.1), відповідно до умов яких визначено відсотки за користування кредитом.

36. 05 березня 2018 року відповідач змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», що підтверджується копією виписки із статуту позивача (а.с.200-206 т.1).

37. Кредитний договір, договори про внесення змін та доповнень № 1, 2 особисто підписані позивачем.

V. Оцінка Суду.

38. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

39. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

40. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

41. Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

42. Згідно зі статями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

43. Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

44. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

45. Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону України від 01 грудня 2005 року № 3161-IV, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема, таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статями 15 і 23 цього Закону.

46. За змістом частини п`ятої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім процентної ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору. Положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, є несправедливими і це є підставою для визнання таких положень договору недійсними.

47. Під час застосування положення статті 18 згаданого Закону до спірних правовідносин для судів є обов`язковим правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові у справі № 6-40цс13, згідно із яким визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Аналізуючи цю правову норму можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статт 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Застосовуючи цю норму, суди наведених положень не врахували та не зазначили, на підставі яких ознак, визначених у частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», кваліфікували умови договору несправедливими і чи тягне несправедливість цих умов недійсність договору в цілому. Неправильне застосування норм матеріального права призвело до ухвалення касаційним судом у справі, яка переглядається, незаконного судового рішення.

48. Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

49. За змістом статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесною підприємницькою практикою вважається: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

50. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Після укладення договору між сторонами виникають зобов`язальні правовідносини.

51. Судом встановлено, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди щодо усіх його істотних умов; мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладання договору не заявляла додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому виконувала його тривалий період часу, договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: про строк кредитування, процентну ставку за користування кредитом, строки сплати платежів, мету, для реалізації якої споживчий кредит може бути витрачений, а також права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність за порушення зобов`язань.

52. На підставі викладеного, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, тому у задоволенні позову слід відмовити.

53. Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

54. Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

55. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

56. Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

57. Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

58. З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволені позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору №00054/RD про надання кредиту у вигляді не поновлюваної кредитної лінії від 06 березня 2007 року - відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

3. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 26 липня 2019 року.

Суддя Іллічівського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко