Ухвала суду № 83258288, 23.07.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

23 липня 2019 року Справа № 5016/1956/2012(5/74)

м.Миколаїв

Кредитори:

1) Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області (54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 55-е),

2) Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області (54017, м.Миколаїв, просп.Центральний, 93),

3) Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2),

4) Центральний районний центр зайнятості м. Миколаєва (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68),

5) Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (54050, м. Миколаїв, вул. Торгова, 63-А),

6) Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, поштова адреса: 01014, м. Київ, вул. Дружби Народів, 38),

7) Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32),

8) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23),

9) Снігурівське управління водного господарства (57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Центральна (Леніна), 196),

10) Південно-Бузьке басейнове управління водних ресурсів (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 14),

11) Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрмаш-Універсал" (73034, м. Херсон, вул. 200 річчя Херсону, 7, корп. 3, кв. 65),

12) Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12),

13) Публічне акціонерне товариство "Укрінком" (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 3-а),

Банкрут: Приватна виробничо-торгівельна фірма "АГРОДІЛО" (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 58, кв. 43, ідентифікаційний код 30389518),

Ліквідатор: арбітражний керуючий Сашин Олександр Андрійович (свідоцтво № 522 від 21.03.2013, АДРЕСА_1),

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 04.03.1998, що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 виданий Снігурівським РВ УМВС України в Миколаївській області 10.11.2000, що мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ).

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

від кредиторів: представники не з`явились.

від банкрута: Сашин О.А. - ліквідатор.

в судовому засіданні приймають участь:

СУТЬ СПОРУ: про розгляд скарги ПАТ «Дельта Банк» у справі про банкрутство приватної виробничо-торгівельної фірми «Агроділо».

14.03.2017р. від кредитора Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») надійшла скарга від 10.03.2017р. № 13.1/132 на дії ліквідатора банкрута, в якій він просить: 1) визнати дії ліквідатора Сашина О.А. щодо невизнання кредиторських вимог ПАТ «Дельта-Банк» протиправними; 2) визнати дії ліквідатора Сашина О.А. щодо неперерахування коштів від реалізації заставного майна скаржника неправомірними; 3) визнати кредиторські вимоги ПАТ «Дельта-Банк» у сумі 8405726,91 грн. за кредитним договором від 29.08.2007 № 02/147/07-КЛТ у сумі 6428451,35 грн. та за кредитним договором від 22.09.2006 № 02/116/06-КЛТ у сумі 8405726,91 грн. з розподілом черговості задоволення кредиторських вимог відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; 3) зобов`язати ліквідатора Сашина О.А. перерахувати кошти, за результатами проведеного аукціону з продажу майна банкрута, призначеного на 11.12.2014-26.12.2014, - майнового комплексу, що розташований за адресою: вул. Степова, 1-А, м. Снігурівка, Миколаївська область згідно іпотечного договору від 02.08.2006 № 1242, посвідченого приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Шульгою Т.В. на рахунок АТ «Дельта Банк» за реквізитами, вказаними у листі від 10.03.2017р. № 13.1/131.

Ухвалою суду від 13.03.2018р. у справі №5016/1956/2012(5/74) провадження по скарзі ПАТ «Дельта Банк» від 10.03.2017 № 13.1/132 на дії ліквідатора - закрито.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2018р. вказану ухвалу скасовано, скаргу ПАТ «Дельта Банк» від 14.03.2017р. (від 10.03.2017р. вих. №13.1/132) передано на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Відповідно до розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №119 від 12.06.2018 та за результатом повторного автоматизованого розподілу справу №5016/1956/2012 (5/74) в частині розгляду скарги банку на дії ліквідатора передано судді Ткаченку О.В.

Ухвалою суду від 14.06.2018 справу №5016/1956/2012(5/74) в частині розгляду скарги ПАТ «Дельта Банк» на дії ліквідатора (від 10.03.2017 вих. № 13.1/132) прийнято до свого провадження суддею Ткаченком О.В.

Ухвалою суду від 21.08.2018р. до участі у справі були залучені в якості третіх осіб на стороні боржника гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2

17.09.2018р. від ліквідатора до суду надійшли заперечення на скаргу банку, в яких він проти заявлених у скарзі вимог заперечує, зазначаючи, що вимоги банку щодо визнання дій ліквідатора стосовно невизнання кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк» (зокрема, щодо визнання дій арбітражного керуючого щодо невизнання кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк» протиправними та винести ухвалу про визнання ПАТ «Дельта Банк» кредитором на загальну суму 14 885 650,26 грн. та окремо внести до реєстру вимоги скаржника, як забезпечені заставою) вже заявлялись у скарзі та були предметом судового розгляду. Так, за результатом розгляду скарги банку, ухвалою суду від 14.09.2016р. у задоволенні скарги було відмовлено. Вказана ухвала не оскаржувалась та є чинною. З огляду на те, що чинне законодавство не містить положень, які б встановлювали можливість повторного розгляду питань, за якими вже винесено рішення суду, ліквідатор просить у цій частині скарни відмовити. Стосовно питань, які не увійшли до раніше поданої скарги (визнання дій ліквідатора щодо неперерахування коштів від реалізації заставного майна неправомірними та зобов`язання ліквідатора перерахувати кошти від реалізації за результатами проведеного аукціону) ліквідатор зазначає, що кошти, отримані від реалізації майна банкрута, у загальній сумі 52226,09 грн. були спрямовані на погашення витрат на збереження та реалізацію майна, погашення І черги кредиторських вимог та витрат арбітражного керуючого на виготовлення технічної документації, оцінки майна, судових зборів, оплату реєстраційних дій тощо відповідно до норм ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також ліквідатор зазначає, що твердження банку про не укладання договору про переведення боргу від 03.10.2008р. є безпідставними, оскільки з наявних у ліквідатора трьох договорів купівлі-продажу майна. що перебувало у заставі банку вбачається, що такі договори укладались за згодою даного банку та договору про переведення боргу від 03.10.2008р. Відсутність самого договору про переведення боргу у нотаріальній справі не є обов`язковою, оскільки банк окремими листами надав згоду на відчуження майна боржника. При цьому банкруту належали і інші об`єкти, які були в заставі у ПАТ «Дельта Банк» і теж були реалізовані за згодою банку. На підставі викладеного ліквідатор просить суд відмовити у задоволенні скарги банку.

16.10.2018р. від гр. ОСОБА_2 до суду надійшла заява про приєднання документів до справи, в якій він зазначає, що ним були підписані та укладені договори поруки №02/02/116/06-КЛТ/П01/12-КЛТ від 05.07.2012р. та №02/02/147/07-КЛТ/П02/12-КЛТ від 05.07.2010р. з ПАТ «Кредитпромбанк» на суму 80000,0 грн. та на суму 12000,0 грн. Платіжними дорученнями від 05.07.2012р. №№1,2 вказані суми були перераховані банку. Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №54380174 від 19.12.2017р. з реєстру вилучено запис про реєстрацію обтяження за договором поруки №02/02/116/06-КЛТ/П01/12/КЛТ. Зобов`язання гр. ОСОБА_2 , як поручителя перед банком виконані в повному обсязі та на день надання цієї заяви заборгованості за вказаними договорами поруки немає. До заяви гр. ОСОБА_2 додав копії листа банку про відсутність заборгованості, витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та копії платіжних доручень про сплату заборгованості.

16.10.2018р. від гр. ОСОБА_1 до суду надійшли пояснення в яких він зазначає, зо по-перше, він, ОСОБА_1 не укладав ніяких договорі поруки на користь ПВТФ «Агроділо» з ПАТ «Кредитпромбанк», та з ПВТФ «Агроділо» на користь ПАТ «Кредитпромбанк» рішенням суду від 29.11.2011р. у справі №5016/3628/2011 (12/199) вже було стягнуто заборгованість за кредитним договором №КЛТ/01/147/07-КЛТ від 29.08.2007р., в забезпечення якого нібито був укладений договір поруки з гр. ОСОБА_1 . При цьому, до участі у даній справі в якості солідарного боржника ОСОБА_1 не залучали. По-друге, як слідує з документів, адресованих на ім`я суду, між ПВТФ «Агроділо» та ППВТФ «Снігурівський каравай» 03.10.2008р. був укладений договір про переведення боргу, за умовами якого борг за кредитним договором №02/147/07-КЛТ від 29.08.2007р. був переведений з первісного боржника - ПВТФ «Агроділо» на нового боржника - ППВТФ «Снігурівський каравай», який замінив первісного боржника та прийняв на себе його обов`язки за основним договором - кредитним договором №02/147/07-КЛТ від 29.08.2007р. В силу норм ч. 3 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Отже, укладення у 2010 році договору поруки на користь ПВТФ «Агроділо» за кредитним договором, борг за яким переведений у 2008 році на іншу юридичну особу є неможливим. По-третє, ОСОБА_1 пояснює, що банком до нього не було пред`явлено жодних вимог щодо погашення боргу, отже, з огляду на те, що строк виконання основного зобов`язання - 27.08.2010р., відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука за даним зобов`язанням є припиненою. Також у наданих поясненнях гр. ОСОБА_1 просив суд здійснювати розгляд скарги без його участі та врахувати надані суду пояснення.

Розгляд скарги неодноразово відкладався у зв`язку з неявкою представників скаржника та ліквідатора.

В судове засідання 23.07.2019р. представник скаржника не з`явився, причин неявки не повідомив.

Як вбачається з даних сайту ДППЗ «Укрпошта» ухвала суду від 02.07.2019р. про відкладення розгляду скарги на 23.07.2019р., направлена на адреси ПАТ «Дельта Банк» з 06.07.2019р. до даного часу перебуває у точці видачі у відділеннях поштового зв`язку.

З огляду на вказане, судом вжиті усі належні заходи щодо повідомлення скаржника про дату, час та місце розгляду скарги, вчиняти дії щодо отримання представником банку у відділенні поштового зв`язку процесуальних документів не входить до повноважень господарського суду та не передбачено нормами ГПК України та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Суд також приймає до уваги, що по-перше, банк не вперше не направляє свого представника для участі в судовому засіданні, по-друге, розгляд скарги здійснюється судом тривалий час (з 14.06.2018р.) та подальше відкладення судового засідання з розгляду скарги ПАТ «Дельта Банк» призведе до безпідставного затягування розгляду справи та порушення процесуальних прав інших учасників справи про банкрутство ПВТФ «Агроділо».

З огляду на викладене, враховуючи тривалий розгляд скарги, з метою недопущення подальшого затягування розгляду скарги та порушень процесуальних прав учасників справи, господарський суд вважає за доцільне розглянути скаргу за наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями учасників справи.

В судовому засіданні 23.07.2019р. ліквідатор наполягає на необґрунтованості заявлених ПАТ «Дельта Банк» вимог та просить суд відмовити у скарзі банку з підстав, викладених у наданих суду поясненнях.

В судовому засіданні 23.04.2019р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Заслухавши в попередніх судових засіданнях представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд встановив наступне.

Ухвалою суду від 28.09.2012р. було порушено провадження у справі №5016/1956/2012 (5/74) про банкрутство Приватної виробничо-торгівельної фірми «Агроділо» за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній до 19.01.2013р. (відсутній боржник).

Постановою суду від 31.10.2012р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сашина О.А.

Ліквідатор відповідно до вимог ч. 5 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", письмово повідомив усіх відомих йому кредиторів банкрута про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

24.12.2012 від Миколаївської філії ПАТ «Кредитпромбанк» до суду надійшла заява від 24.12.2012р. №12/978 про визнання кредиторських вимог в розмірі 14885650,26 грн., з якої: прострочена заборгованість по кредиту у сумі 9903500,00 грн., прострочена заборгованість по процентам у сумі 1631432,29 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 1012327,68 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів у сумі 203082,81 грн., інфляційні у сумі 2083835,48 грн., держмито у сумі 51000,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 472,00 грн. Заявлені вимоги банку ґрунтуються на кредитних договорах №02/116/06-КЛТ від 22.09.2006р. та №02/147/07-КЛТ від 29.08.2007р., які укладено між банкрутом та ПАТ «Кредитпромбанк», додаткових угодах до них, а також договорах застави №02/02/147/07-КЛТ/301/07-КЛТ від 29.08.2007р., №02/02/116/06-КЛТ/301/06-КЛТ від 22.09.2006р., №02/02/116/06-КЛТ/302/06-КЛТ від 22.09.2006р., №02/02/116/06-КЛТ/303/06-КЛТ від 22.09.2006р., №02/02/116/06-КЛТ/308/06-КЛТ від 27.03.2008р., №02/02/116/06-КЛТ/309/06-КЛТ від 17.11.2008р., іпотечних договорах №942 від 29.08.2007р., №97 від 07.02.2008р., №1242 від 22.09.2006р., №1243 від 22.09.2006р.

Ліквідатор листом від 18.02.2013р. за вих. №29/1956-13 визнав заявлені вимоги банку в повному обсязі.

При цьому, ані банк ані ліквідатор не визначали заявлені кредиторські вимоги, як забезпечені заставою майна банкрута з відповідним включенням їх окремо до І черги реєстру вимог кредиторів.

В реєстру вимог кредиторів ПВТФ «Агроділо» станом на 28.10.2013р., наданого ліквідатором до суду (а.с.138-140 т.1) вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» включені до 4 черги (13670239,77 грн.) та 6 черги (1215410,49 грн.).

В подальшому, 14.11.2013р. від ПАТ «Дельта Банк» до суду надійшла заява про заміну кредитора, в якій банк просив замінити первісного кредитора - ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника - ПАТ «Дельта Банк» у зв`язку зі укладенням 23 вересня 2013 року між банками договору купівлі права вимоги, за умовами якого, зокрема, відбулось відступлення права вимоги за кредитними договорами 302/116/06-КЛТ/20628120002055 від 22.09.2006р. та №02/147/07-КЛТ від 29.08.2007р. (а.с.183-205 т.1).

Ухвалою суду від 26.11.2013р. заяву банку було задоволено, замінено ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника - ПАТ «Дельта Банк».

18 квітня 2016 року ліквідатор на дав суду та банку повідомлення про те, що з огляду на отримання ліквідатором інформації про переведення боргу за кредитним договором №02/147/07-КЛТ від 29.08.2007р. з первісного боржника - ПВТФ «Агроділо» на нових боржників - приватне підприємство виробничо-торгівельну фірму «Агро-Ленд» та приватне підприємство виробничо-торгівельну фірму «Снігурівський каравай» згідно з умовами договорів про переведення боргу від 03.10.2008р., та у зв`язку з відчуженням об`єктів нерухомого майна, які забезпечували вимоги банку до банкрута, ліквідатор відмовляє у визнанні заявлених банком кредиторських вимог в сумі 14 885 650,26 грн. До вказаного повідомлення ліквідатор додав копії договорів про переведення боргу та копії довідок БТІ про реєстрацію права власності за новими власниками (а.с.166-172 т.8).

Аналогічне за змістом повідомлення було надано ліквідатором суду та ПАТ «Дельта Банк» додатково 22 липня 2016 року (а.с.221 т.8).

19.08.2016р. від ПАТ «Дельта Банк» до суду надійшла скарга за вих. №18.5/2066 від 16.08.2016р. на дії ліквідатора, в якій банк просив суд: 1) винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і перехід до загальних процедур банкрутства; 2) визнати дії арбітражного керуючого Сашина О.А. щодо невизнання кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк» у даній справі протиправними; 3) винести ухвалу про визнання ПАТ «Дельта Банк» кредитором у справі про банкрутство ПВТФ «Агроділо» на загальну суму 14885650,26 грн. з розподілом черговості задоволення вимог відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; 4) окремо внести до реєстру вимог кредиторів ПВТФ «Агроділо» вимоги ПАТ «Дельта Банк», як забезпечені заставою боржника.

За результатами розгляду даної скарги суд ухвалою від 14.09.2016р. залишив її без задоволення (а.с.48-52 т.9).

Суд, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, дійшов до висновку про фактичне переведення боргу від ПВТФ «Агроділо» на нових боржників - ППВТФ «Агро-Ленд» та ППВТФ «Снігурівський каравай» за договорами про переведення боргу, а також встановив, що з переведенням боргу ці підприємства придбали право власності на об`єкти, що належали банкруту: майновий комплекс, розташований за адресою Миколаївська обл., місто Снігурівка, вул. Леніна 4-6 - загальною площею 4706,3 кв.м; комплекс Булочний цех, розташований за адресою Миколаївська обл. місто Снігурівка, вул. Некрасова 87 - загальною площею 1060,2 кв.м; майновий комплекс, розташований за адресою Миколаївська обл., місто Снігурівка, вул. Виноградна 21 - загальною площею 4531,0 кв.м.

Також суд встановив, що ліквідатором повідомлено скаржника про те, що об`єкти нерухомості, що раніше належали банкруту та були у заставі у ПАТ «Кредитпромбанк» на сьогоднішній день належать іншим юридичним особам, а саме: майновий комплекс розташований Миколаївська область Снігурівський район с. Юр`ївка вул. Польова 3 - належить ТОВ «Дари Миколаївщини»; майновий комплекс розташований Миколаївська область Снігурівський район с. Юр`ївка вул. Польова 6 - належить ППАТФ «Баратівське»; майновий комплекс розташований Миколаївська область м. Снігурівка вул. Інгулецька 10-А - належить Промислова фінансова група «Украгромет»; майновий комплекс розташований Миколаївська область Снігурівський район с. Юр`ївка вул. Ставкова 1-А - належить ППАТФ «Баратівське»; майновий комплекс розташований Миколаївська область Снігурівський район с.Афанасіївка , вул. Приозерна 1 - належить ТОВ «Дари Миколаївщини».

З огляду на встановлені обставини, господарський суд зробив висновок про відсутність правових підстав для визнання кредиторських вимог скаржника до банкрута в сумі 14885650,26 грн. та відсутність правових підстав для визнання незаконними дій ліквідатора з приводу невизнання вказаних грошових вимог банку.

Зазначена ухвала суду від 14.09.2016р. не була оскаржена, набрала законної сили та станом на дату розгляду нової скарги ПАТ «Дельта Банк» є чинною.

14.03.2017р. від ПАТ «Дельта Банк» до суду надійшла нова скарга на дії ліквідатора, в якій банк просить суд: 1) визнати дії арбітражного керуючого - ліквідатора ПВТФ «Агроділо» Сашина О.А. щодо невизнання кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк» у даній справі протиправними; 2) визнати дії арбітражного керуючого - ліквідатора ПВТФ «Агроділо» щодо неперерахування коштів від реалізації заставного майна АТ «Дельта Банк» на рахунок кредитора АТ «Дельта Банк» неправомірними; 3) постановити ухвалу про визнання ПАТ «Дельта Банк» кредитором у справі про банкрутство ПВТФ «Агроділо» на загальну суму 8405726,91 грн., за кредитним договором №02/147/07-КЛТ від 29.08.2007р. - 6428451,35 грн. та за кредитним договором №02/116/06-КЛТ від 22.08.2006р. - 8405726,91 грн. з розподілом черговості задоволення кредиторських вимог відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; 4) зобов`язати арбітражного керуючого Сашина О.А. перерахувати кошти за результатами проведеного аукціону з продажу майна ПВТФ «Агроділо», призначеного на 11.12.14-26.12.14 - майнового комплексу, що розташований за адресою вул. Степова, 1-А, м.Снігурівка, Миколаївська обл ., згідно іпотечного договору від 02.08.2006р. №1242, посвідченого приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Шульгою Т.В. на рахунок АТ «Дельта Банк» за реквізитами, вказаними у листі 10.03.2017р. за вих. №13.1/131.

Як вбачається з тексту скарги, банк оскаржує відмову ліквідатора у визнанні скаржника кредитором у даній справі з розміром кредиторських вимог в сумі 14885650,26 грн., оформлену листами від 18.02.2013р. №29/1956-13 та від 22.07.2016р. №02-01/107/296/1956-16.

При цьому, матеріали справи свідчать, що лист від 18.02.2013р. №29/1956-13 є фактично первісним визнанням ліквідатором вимог ПАТ «Кредитпромбанк» (а.с.104 кред.вимог ПАТ «Кредитпромбанк»), а відмова ліквідатора у визнанні ПАТ «Дельта Банк» кредитором у даній справі, оформлена листом від 22.07.2016р. №02-01/107/296/1956-16, вже була предметом оскарження (скарга ПАТ «Дельта Банк» за вих. №18.5/2066 від 16.08.2016р.) та судового розгляду (ухвала суду від 14.09.2016р.).

Нової відмови у визнанні ПАТ «Дельта Банк» кредитором у даній справі ліквідатор не надавав, отже, фактично, банк оскаржує дії ліквідатора з відмови у визнанні банку кредитором, які були вчинені у 2016 році та вже були предметом оскарження, а також не погоджується із діями ліквідатора з проведення аукціону з продажу майна банкрута, який відбувся у грудні 2014 року в частині неперерахування коштів банку, як заставному кредитору.

У скарзі, поданій у 2017 році, банк наполягає на визнанні його грошових вимог в сумі 8405726,91 грн. та зобов`язанні ліквідатора перерахувати кошти за результатами проведеного аукціону з продажу майна банкрута (майнового комплексу, розташованого за адресою Миколаївська обл ., м.Снігурівка, вул. Степова , 1-а).

Вказана банком сума грошових вимог відповідає сумі заявлених ПАТ «Кредитпромбанк» кредиторських вимог за кредитним договором №02/116/06-КЛТ - 8 405 726,91 грн.

При цьому, скаржник, фактично наполягає на переоцінці судом обставин наявності чи відсутності правових підстав для визнання банку кредитором у даній справі з деталізацією суми грошових вимог та кредитного договору.

Однак, ухвалою суду від 14.09.2016р. у даній справі було встановлено відсутність підстав для визнання кредиторських вимог банку до банкрута в сумі 14885650,26 грн. за кредитними договорами №02/116/06-КЛТ та №02/147/07-КЛТ.

При цьому, як зазначено у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2018р.: 1) вимоги ПАТ «Дельта Банк» щодо зобов`язання арбітражного керуючого - ліквідатора Приватної виробничо-торгівельної фірми "АГРОДІЛО" Сашина О.А. перерахувати кошти, за результатами проведеного аукціону з продажу майна банкрута, призначеного на 11.12.2014р.-26.12.2014р., - майнового комплексу, що розташований за адресою: вул.Степова, 1-А, м.Снігурівка, Миколаївська область згідно іпотечного договору від 02.08.2006р. № 1242, посвідченого приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Шульгою Т.В. на рахунок ПАТ «Дельта Банк» за реквізитами, вказаними у листі від 10.03.2017р. № 13.1/131 не були предметом судового розгляду, за наслідками якого винесено ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.09.2016р.; 2) як вбачається з заяви ПАТ «Дельта Банк», остання подана також із інших підстав, ніж заявлені банком в заяві за вих. № 18.5/2066 від 16.08.2016р., а саме з підстав відсутність як в матеріалах нотаріальної справи так і взагалі договору про переведення боргу від 03.10.2008р. укладений між ПВТФ «Агроділо» та ПП ВТФ «Агро-Ленд» за кредитним договором № 02/116/06-КЛТ від 22.09.2006р. та виявлення у діях арбітражного керуючого порушення норм чинного законодавства про банкрутство та відсутності зарахування коштів на рахунок АТ «Дельта Банк» від реалізації заставного майна кредитора (тобто майна яке належало банкруту).

Стосовно твердження банку про відсутність підстав для переведення боргу за кредитними договорами, зокрема, договором №02/116/06-КЛТ, слід зазначити наступне.

Банк у своїй скарзі зазначає, що договори про переведення боргу від первинного боржника (банкрута) на нових боржників - ППВТФ «Агро-Ленд» та ППВТФ «Снігурівський каравай» є фіктивними, а підстав для юридичного та/чи фактичного визнання факту переведення боргу на нових боржників відсутні, оскільки листи-погодження ПАТ «Кредитпромбанк» та договори про переведення боргу від 03.10.2008р. слід вважати документами, що підтверджують наміри вчинити певні дії з огляду те, що, по-перше, між банком та банкрутом (первісним боржником) в подальшому (2008-2009 роки) укладались додаткові угоди до кредитних договорів, а тому відносини між банком та первісним боржником залишились первинними; та по-друге, в матеріалах судової справи про банкрутство ПВТФ «Агроділо», нотаріальної справи нотаріуса Шульги Т.В . а також у самого ПАТ «Дельта Банк» відсутній текст договору про переведення боргу від 03.10.2008р. на нового боржника - ППВТФ «Снігурівський каравай» за кредитним договором №02/116/06-КЛТ, з чого скаржником зроблено висновок про не укладення такого договору взагалі та про існування правовідносин між банком та банкрутом за вказаним кредитним договором.

В ході тривалого розгляду справи про банкрутство ПВТФ «Агроділо», зокрема розгляду заяв ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 07.10.2008р. реєстр. №1246, за умовами якого ППВТФ «Снігурівський каравай» придбало у ПВТФ «Агроділо» комплекс, булочний цех, який знаходиться по вулиці Некрасова, 87 в місті Снігурівка Миколаївської області загальною площею 1060,2 кв. м, та договору купівлі-продажу від 07.10.2008р. реєстр. №1247, за умовами якого ППВТФ «Агро-Ленд» придбало у ПВТФ «Агроділо» майновий комплекс, розташований в м.Снігурівка, вул. Виноградна, 21, було встановлено, що вказані правочини були укладені на підставі письмових погоджень заставного кредитора - ПАТ «Кредитпромбанк» та з попередньо укладеними договорами про переведення боргу, укладеними 03.10.2008р.

В матеріалах справи наявні копії договорів про переведення боргу, укладених банкрутом з ППВТФ «Агро-Ленд» та ППВТФ «Снігурівський каравай» відносно заміни боржника у зобов`язанні - кредитному договорі №02/147/07-КЛТ.

Договору про переведення боргу та заміни боржника у зобов`язанні у кредитному договорі №02/116/06-КЛТ в матеріалах справи дійсно не має.

Натомість, з умов п. 1.3 договору купівлі-продажу від 07.10.2008р. реєстр. №1247 вбачається, що майновий комплекс відчужується за згодою банку згідно листа миколаївської філії вищевказаного банку від 03.10.2008р. за №322/08 та договору про переведення боргу між вищевказаними сторонами цього договору від 03.10.2008р.

Даний договір купівлі-продажу засвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №1247.

Також даний договір є виконаним, дії сторін, про які є свідчення в матеріалах справи, відповідають предмету та меті договору, що свідчить про виконання сторонами договору дій, спрямованих на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором.

Вказане підтверджується ухвалою суду від 25.01.2016р. (суддя Ржепецький В.О.), постановленою судом за результатом розгляду заяви ліквідатора №23-10/14 від 23.10.2014 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008р., яка є чинною, не скасованою та такою, що набрала законної сили.

Відповідно до приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з нормами ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Договори про переведення боргу з банкрута на інших юридичних осіб були укладені до укладання договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна банкрута та з огляду на перебування об`єктів купівлі-продажу в іпотеці ПАТ «Кредитпромбанк» такий продаж був узгоджений з банком, в тому числі з вирішенням питання про переведення боргу.

Відповідно до норм ч.3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки.

В силу приписів ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Скаржник наполягає на фіктивності та неукладеності договорів про переведення боргу, однак договір про переведення боргу за кредитним договором №02/147/07-КЛТ, укладений на виконання реального договору купівлі-продажу, який в свою чергу фактично виконаний обома сторонами, що свідчить і про реальність договору про переведення боргу, оскільки його укладання було передумовою продажу майна банкрута, обтяженого іпотекою банку та необхідно для отримання згоди банку на реалізацію предмету іпотеки в силу імперативних норм ст. ст. 9,23 Закону України «Про іпотеку».

З огляду за це, твердження скаржника про те, що договори про переведення боргу від 03.10.2008р. та листи-згоди банку на реалізацію предмета іпотеки є лише намірами вчинити певні дії без їх реального вчинення спростовуються матеріалами справи та суперечать нормам чинного законодавства, в т.ч. Закону України «Про іпотеку»

Також суд не приймає до уваги твердження скаржника про не укладення договору про переведення боргу від 03.10.2008р. за кредитним договором №02/116/06-КЛТ з огляду на його відсутність в суду, ліквідатора та банку, оскільки сама лише відсутність тексту договору у ліквідатора та банку не може свідчити про не укладення такого договору, з огляду на те, що провадження у даній справі порушено за ознаками ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла до 19.01.2013р., та у ліквідатора відсутня в повному обсязі документація щодо фінансово-господарської діяльності відсутнього боржника, а ПАТ «Дельта Банк» не був безпосередньо учасником кредитних правовідносин за договором №02/116/06-КЛТ, а усі наявні у банку документи передані від ПАТ «Кредитпромбанк».

Відсутність тексту такого договору у справі нотаріуса, який посвідчував договір купівлі-продажу також не може свідчити про фактичне не укладання договору про переведення боргу з огляду на те, що у тексті договору умовою відчуження майнового комплексу, який перебуває в іпотеці у банку, зазначено вже наявну надану згоду банку на таке відчуження та укладений сторонами угоди купівлі-продажу договір про переведення боргу від 03.10.2008р. (п. 1.3 договору купівлі-продажу від 07.10.2008р. реєстр. №1247).

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Скаржник не надав суду належних та допустимих доказів того, що договори про переведення боргу від 03.10.2008р. за кредитними договорами №02/116/06-КЛТ та №02/147/07-КЛТ визнані в судовому порядку фіктивними або недійсними, а також не надав належних та допустимих доказів, які свідчать про те, що такі договори фактично не укладались та не існували на момент відчуження об`єктів нерухомого майна, які належали банкруту та були предметом забезпечення ПАТ «Кредитпромбанк» за вказаними кредитними договорами.

Підписання банком додаткових угод до кредитних договорів з юридичною особою, яка на дату підписання таких додаткових угод вже не була стороною основного кредитного договору може свідчити про необізнаність представників банку, які готували тексти таких додаткових угод про факт переведення боргу або про наявність у діях осіб ознак кримінального злочину (шахрайства), однак вказані висновки не можуть бути зроблені господарським судом в межах розгляду справи про банкрутство.

Стосовно твердження банку щодо порушення ліквідатором порядку продажу заставного майна банкрута та неправомірного неперерахування банку отриманих коштів від продажу цього заставного майна слід зазначити наступне.

Відповідно до норм ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

ПАТ «Дельта Банк», звертаючись до суду та ліквідатора із заявою про заміну кредитора правонаступником (а.с.183-205 т.1) надав лише копію договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами, однак договорів про відступлення прав за іпотечними договорами а також відомостей про зміну іпотекодержателя в Єдиному державному реєстрі речових прав та їх обтяжень та у Державному реєстрі іпотек - не надав.

З огляду на це, у ліквідатора були відсутні правові підстави для включення вимог ПАТ «Дельта Банк» окремо до першої черги реєстру вимог кредиторів банкрута та, відповідно узгоджувати дії з продажу майна банкрута і перераховувати кошти, отримані від продажу такого майна.

В подальшому, при з`ясуванні ліквідатором фактів переведення боргу за кредитними договорами з банкрута на інших юридичних осіб, ліквідатор виключив ПАТ «Дельта Банк» з реєстру вимог кредиторів банкрута та відмовив у визнанні грошових вимог за вказаними кредитними договорами, про що направив банку відповідне повідомлення.

При цьому суд приймає до уваги, що банк з моменту продажу майна банкрута (грудень 2014 року) до подання у березні 2017 року взагалі не висував жодних вимог суду або ліквідатору щодо перерахування коштів, отриманих від продажу майна банкрута та не заявляв, що він є забезпеченим кредитором у даній справі, а також не оскаржував жодним визначеної ліквідатором черговості задоволення вимог банку, хоча банк був належним чином обізнаний про складений ліквідатором реєстр вимог кредиторів, про здійснення ним продажу майна банкрута та про розподіл коштів, отриманих за результатом такого продажу.

За таких обставин, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк», викладених у скарзі від 14.03.2017р. вих. №13.1/132.

Керуючись ст.ст. 1, 31, 24, 25, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19.01.2013 р.), ст. 235 ГПК України, - господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» від 14.03.2017р. вих. №13.1/132 відмовити.

Ухвалу надіслати на адреси кредиторів, банкрута, ліквідатора, третіх осіб: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ).

Ухвала набирає законної сили з 23.07.2019р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

На веб-сторінці Господарського суду Миколаївської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею « 26» липня 2019 року

Суддя О.В. Ткаченко