Рішення № 83257721, 18.07.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9140/19

Провадження № 2-а/161/356/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Бортнюка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил №1724/20500/19 від 22 травня 2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил №1724/20500/19 від 22 травня 2019 року.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що постановою в.о. начальника Волинської митниці ДФС Германом Василем Миколайовичем від 22 травня 2019 року у справі про порушення митних правил № 1724/20500/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушеня митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 10087,38 гривень.

Зазначає, що при митному оформлені транспортного засоба, а саме, легкового автомобіля марки — Citroen, модель С4, номер кузова - НОМЕР_1 , 2011 року виготовлення, неправдивих відомостей для визначення його митної вартості не подавав. Вказує, що всі митні платежі були сплачені відповідно до заявленої митної вартості імпортованого товару, а числові та вартісні характеристики товару, що відображені у вантажно-митній декларації, інвойсі узгоджуються між собою та не викликали ніяких сумнівів при проведенні процедури декларування. Це також свідчить про неузгодженість у рішеннях та діях митного органу. Адже митне оформлення проводилось ще у вересні 2018 року, а виявлення нібито порушення митних правил мало місце тільки у травні 2019 року.

З урахуванням вищенаведеного, просить постанову, винесену в.о. начальника Волинської митниці ДФС Германом Василем Миколайовичем від 22 травня 2019 року у справі про порушення митних правил № 1724/20500/19 скасувати та провадження у справі про порушення митних правил № 1724/20500/19 закрити. Також стягнути витрати на правову допому у розмірі 2000 гривень

Від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позов підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився хоча був повідомлений належним чином. Як вбачається з відзиву, надісланого представником Волинської митниці ДФС Клекоцюк Р.Є., вимоги не визнає у повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що в ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товару, надані документи, що містять неправдиві відомості, і як наслідок при декларуванні транспортних засобів була занижена митна вартість.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з протоколу про порушення митних правил № 1724/20500/19 від 19 квітня 2019 року, 07 вересня 2018 року посадовою особою м/п «Луцьк» Волинської митниці ДФС за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ № UA205100/2018/014446, де декларантом (митним брокером) ТОВ «Кастомс Брок Плюс», місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 112, корпус А являвся громадянин ОСОБА_3 за договором-дорученням з громадянином України ОСОБА_1 «на декларування та митне оформлення товарів» №001-09-Л від 01 вересня 2018 року проведено митне оформлення товару «легковий автомобіль марки — Citroen, модель С4, номер кузова - НОМЕР_1 , 2011 року виготовлення». Транспортний засіб відповідно до рахунку - фактури від 06.09. 2018 року №0319 був проданий компанією «YY-Export» Aagade,7770, Vestervig в адресу фізичної особи - громадянина ОСОБА_4 , паспорт НОМЕР_2 ,Соборності,19А\14, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 за ціною 1000 євро.

За митне оформлення даного транспортного засобу при його митній вартості у 55165,38 гривень було сплачено митних платежів в загальній сумі 37753,61 гривень.

Судом встановлено,що відповідно до постанови від 22 травня 2019 року у справі про порушення митних правил № 1724/20500/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушеня митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 10087,38 гривень (а.с. 8-10).

Як вбачається зі змісту вищевказаної постанови, ОСОБА_1 , через декларанта (митного брокера) ТзОВ «Кастомс Брок Плюс», громадянина ОСОБА_3 , під час митного оформлення вищевказаного транспортного засобу вчинив дії спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 3362,46 гривень, тобто заявив в митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості самого товару, та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.

З копій матеріалів справи про порушення митних правил № 1724/20500/19, надісланих представником відповідача одночасно із відзивом на позовну заяву, не вбачається підстав для складання протоколу про порушення митних правил, та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідвальності.

Аналіз досліджених у справі доказів свідчить, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил та єдиним і головним доказом для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за передбачене ст.485 МК України правопорушення були одержані звернення від митних органів Литовської Республіки та товаросупровідні документи додані до нього, зокрема, експортна декларація MRN №18LTKC01100EK0D0860 та рахунок-фактура № 552 від 27.08.2018 року щодо купівлі-продажу т/з.

Волинська митниця ДФС, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по литовських документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом (митним брокером ) ТзОВ «Кастомс Брок Плюс», громадянином ОСОБА_3 .

З наведених міркувань суд вважає, що отримані від митних органів Литовської Республіки документи самі по собі не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 а у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару.

При цьому митниця під час розгляду справи про порушення митних правил жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, аніж тим, що подані до митного оформлення на Волинській митниці ДФС.

Таким чином, надані відповідачем матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією статті 485 МК України.

Статтею 485 МК України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Зі змісту даної норми випливає, що склад порушення, передбаченого ст. 485 МК України обумовлює наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей. Зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого ст. 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносини (встановлений законом порядок сплати податків та зборів), тобто декларант або уповноважена ним особа на момент подачі декларації повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб`єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в даному випадку, з урахуванням вимог п. 8 ч. 1 ст. 4та ч. 8 ст. 264 МК України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа.

У відповідності до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно із статтею 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно із ст. 352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

З метою здійснення митного контролю органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати інформацію, щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України. Для підготовки висновків можуть бути використані матеріали, отримані від суб`єктів зовнішньоекономічної на запит органу доходів і зборів в порядку ст. 334 МК України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Виходячи із закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів наявності в позивача інших документів, ніж ті, які подані до митного органу чи наявності в даних документів ознак підроблення, матеріалами справи не підтверджується та представником відповідача суду не представлено.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною першою ст. 487 МК України визначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього кодексу, а в частині, що не регулюється ним,відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або припинення провадження у справі про порушення митних правил є відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил, а згідно з п. 3 ч. 1 ст. 531 МК України такою підставою є невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи.

В ході судового розгляду не було встановлено факту подання позивачем до митниці недостовірної інформації для визначення митної вартості самого товару, та не може бути доказом того, що його дії були направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу.

Таким чином, в діях позивача не вбачається вини у формі умислу, спрямованого на ухилення від сплати митних платежів.

Також, суд звертає увагу на те, що позивач здійснював митне оформлення транспортного засобу не самостійно, а користувався професійними послугами брокера, який за умовами договору надавав позивачу також і консультаційні послуги. Досліджені в судовому засіданні докази не дають підстав вважати, що позивач будь-якими своїми діями, в тому числі і шляхом надання неправомірної інформації брокеру сприяв ухиленню від сплати митних платежів.

Відтак, висновки митних органів в протоколі про порушення митних правил та в постанові про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності про те, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні транспортного засобу, останнім надано неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості самого товару, та надання з цією метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, ґрунтуються на припущеннях посадових осіб, які складали протоколи та виносили постанови, та не підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, в діях позивача відсутній склад правопорушення передбачений ст. 485 МК України, оскільки у останнього не було умислу на здійснення правопорушення та останній не здійснював дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а тому постанова винесена в.о. начальника Волинської митниці ДФС Германом Василем Миколайовичем від 22 травня 2019 року у справі про порушення митних правил № 1724/20500/19 щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні правопорушеня митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 10 087,38 гривень, підлягає скасуванню.

В частині вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 132 Кодексу передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 4 статті 134 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Крючковим В.О. 19 квітня 2019 року укладений договір про надання правової допомоги (а.с.18). Відповідно до умов договору вартість послуг адвоката становить 2000 гривень.

На підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 2000 грн. надані акт здачі - приймання робіт (наданих послуг) за договором та квитанція №1-к від 30.05.2019 року. Опис виконаних адвокатом робіт та фактично витрачений час викладено в акті здачі - приймання робіт наданих послуг (а.с.15).

Відповідно до акта наданих послуг від 31.05.2019 року, правнича допомога складалась з ознайомлення з документами – 2 години, супровід при складанні протоколу про порушення митних правил – 3 години, ознайомлення з протоколом про порушення митних правил – 1 година, аналіз постанови про порушення митних правил – 1 година, написання позовної заяви – 3 години.

Однак, з аналіз у статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Виходячи зі змісту п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, дана справа віднесена законодавцем до категорії справ незначної складності, де в головній мірі, обов`язок доказування правомірності свого рішення, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, покладається на відповідача, а за мотивами позову, предметом оскарження є постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 10087,38 грн.

Крім того, адвокат приймав участь у даному судовому засіданні, тривалість якого, згідно протоколу судового засідання від 15.07.2019 року становила 15 хвилин (початок судового засідання 10 год. 37 хв. – закінчення судового засідання – 10 год.52 хв.).

В сукупності, всі ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.

Таким чином, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, позовна заява складена адвокатом, а рішенням суду ухвалено на користь позивача, на думку суду розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до суми 1000 грн., яка буде співмірною по відношенню до обставин, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС України та яка відповідатиме характеру і обсягу узгодженими між сторонами і фактично наданими адвокатом послугами.

При цьому, відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, в ході судового розгляду встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил винесено з порушенням вимог Митного кодексу України, в зв`язку з чим таку постанову слід скасувати, а провадження у справі про порушення митних правил закрити.

Крім того, відповідно до ч.5. ст. 139 КАС України якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 62,129 КУ України, ст.ст.77,121,139, 242-247, 286, КАС України,ст.ст. 54, 334,345-354, 485, 486, 487, 489, 531МК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову в.о. начальника Волинської митниці ДФС Германом Василем Миколайовичем від 22 травня 2019 року у справі про порушення митних правил № 1724/20500/19 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушеня митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 10087,38 гривень.

Провадження в справі про порушення митних правил № 1724/20500/19 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 ( одна тисяча) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Волинська митниця ДФС ( місцезнаходження:44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична,13; ЄДРПОУ 39472698).

Суддя Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.