Ухвала суду № 83257720, 18.07.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8338/18

Провадження № 2-п/161/63/19

У Х В А Л А

18 липня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.04.2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.04.2019 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі, з відповідача на його користь стягнуто борг за Договором позики грошових коштів від 14.02.2018 року в сумі 102193 грн. 85 коп. та 1021 грн. 95 коп. судового збору.

06.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вищевказаного судового рішення в обґрунтування якої зазначив, що повістку про виклик до суду на 01.04.2019 року він не отримував, а тому, відповідно, не був належним чином повідомленим про вказане судове засідання. Крім того, ним подано позов про визнання недійсним договору позики грошових коштів від 14.02.2018 року, за яким позивач просить стягнути з нього заборгованість. Тому, в разі визнання недійсним вищевказаного договору позики, предмет спору в даній справі буде відсутнім. Разом з тим, оскаржуване заочне рішення суду від 01.04.2019 року він отримав лише 09.04.2019 року, у зв`язку з чим 20-тиденний строк подачі даної заяви для нього, з урахуванням положення ч. 3 ст. 124 ЦПК України, закінчується 02.05.2019 року включно. Враховуючи викладене, просить суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, а також зазначене судове рішення від 01.04.2019 року скасувати та призначити справу до розгляду в загальному порядку (а.с. 146-148, 171-173).

Відповідач (заявник), а також його представник в судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать судові повістки (а.с. 192, 202), які надсилалися останнім за адресою, вказаною у заяві про перегляд заочного рішення суду (а.с. 171), а також судовими оголошеннями, розміщеними на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с. 200-201). Будь-яких заяв, клопотань від них на адресу суду не надходили.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомив, будь-яких заяв, клопотань до суду не подавав.

Вивчивши матеріали цивільної справи, заяву про перегляд заочного рішення, суд приходить до наступного.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд вважає за необхідне зазначити, що аналіз Глави 6 «Процесуальні строки» Розділу 1 ЦПК України дає підстави для висновку, що зазначена заява відповідачем була подана в межах визначеного строку для її подання, а тому, у даному випадку, необхідності його поновлення немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом було встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналіз глави 11 ЦПК України «Заочний розгляд справи» дає підстави зазначити, що заочне рішення може бути скасоване судом, що його ухвалив, лише при сукупності двох умов:

1)поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не мав можливості повідомити суду;

2)встановлення судом, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для вирішення справи.

Відсутність однієї з умов виключає можливість скасування заочного рішення.

У свої заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 зазначив, що повістку про виклик до суду на 01.04.2019 року він не отримував, а тому, відповідно, не був належним чином повідомленим про вказане судове засідання.

Однак, дана обставина не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Про наявність судового провадження, ОСОБА_1 , який задіяний в ході судового розгляду в якості відповідача, достовірно відомо було, що підтверджується, зокрема: поштовими повідомленнями про отримання ОСОБА_1 судових повісток про виклик до суду на 11:00 год. 28.09.2018 року та на 15:45 год. 22.01.2019 року (а.с. 36, 79); поштовим повідомленням про отримання представником ОСОБА_1 – ОСОБА_3 судової повістки про виклик до суду на 09:00 год. 01.03.2019 року (а.с. 102); неодноразово поданими під час розгляду справи клопотаннями про відкладення розгляду справи, про отримання інформації; поданою апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.06.2018 року про відкриття провадження у даній справі (а.с. 42-43) та заявою ОСОБА_1 про відвід судді від 28.02.2019 року (а.с. 105-107).

Проте, всупереч вищевказаній практиці Європейського Суду, ОСОБА_1 , знаючи про наявність судового провадження відносно нього, не вжив жодних заходів з метою з`ясування дати та часу наступного судового засідання.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, не переконання суду, ОСОБА_1 , а також його представник – ОСОБА_3 (явку якого мав би забезпечити відповідач у справі) не з`явилися до суду, зокрема й у судове засідання, призначене на 01.04.2019 року о 16:00 год., без поважних на те причин.

Разом з тим, відповідач у своїй заяві, не надав та не посилається на жоден з доказів, який має істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, посилання ОСОБА_1 на наявність позову про визнання недійсним договору позики грошових коштів від 14.02.2018 року, за яким позивач просить стягнути з нього заборгованість, суд не приймає до уваги, оскільки відповідної ухвали про відкриття провадження в рамках зазначеної справи, останнім надано не було.

Отже, у даному випадку відсутня передбачена законом сукупність підстав для скасування заочного рішення суду, які імперативно визначені главою 11 ЦПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалю: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2017 року залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 287-288 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.04.2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – залишити без задоволення .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала у повному обсязі складена 23 липня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська