Вирок № 83247155, 25.07.2019, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1835/17

Номер провадження 1-кп/530/8/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" липня 2019 р. Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Стрілець Л.Г., прокурора Костенко І.А., захисника адвоката Кулик В.О., розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170170000585 від 15.11.2017 року, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи раніше судимим:

-12.03.1992 року Ленінським районним судом,м.Полтави за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 140 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

-19.10.1998 року Ленінським районним судом м.Полтави за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 140, ч.2 ст. 140, ч.3 ст.81, ч.2 ст. 141, ст.42 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки. 20.04.2001 року звільнений з виправної колонії умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 28 днів;

-26.12.2001 року Ленінським районним судом м.Полтави за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185, ч.3 ст.185. ст.70, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки. 26.07.2005 року звільнений з виправної колонії по відбуттю строку покарання;

-05.06.2003 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України. Кримінальна справа закрита за ст.7 КПК України;

-09.11.2006 року Ленінським районним судом м.Полтави за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1ст.309, ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки. 22.02.2010 року, звільнений з виправної колонії по відбуттю строку покарання;

-19.12.2008 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України. Кримінальна справа закрита за ст.7 КПК України;

-20.11.2014 року Київським районним судом м.Полтави за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік;

-17.12.2014 року Крюківським районним судом м.Кременчука за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.309, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці;

-17.01.2015 року Октябрським районним судом м. Полтави за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст. 263, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст.70 ч.4 КК України приєднано шляхом поглинання менш тяжкого покараний більш тяжким за вироком Крюківського районного суду м.Кременчук від 17.12.2014 року, остаточно засуджений до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

-20.02.2015 року Ленінським районним судом м.Полтави за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185, ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.1 ст.263, ч.2 сг.309, ч.І ст.277, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 70 ч.4 КК України приєднано 2 місяці позбавлення волі за вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 17.01.2015 року, остаточно засуджений до 3 років 8 місяців позбавлення волі;

-04.05.2018 року Ленінським районним судом м.Полтави за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст.360, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70, 72 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці;

маючи не зняту та не погашену судимість, вчинив нові умисні злочини проти власності за наступних обставин:

14.11.2017 року, близько 20 год., ОСОБА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи поблизу паркана господарства, що належить ОСОБА_2 , розташованого в АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав велосипед марки «Салют», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №826 від 17.11.2017 року становить 359 грн. 50 коп., що належить ОСОБА_2 , чим спричинив потерпілій майнової шкоди на вказану суму.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 15.11.2017 року близько 10, год. ОСОБА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, та перебуваючи поблизу магазину "Маркет", розташованого в м.Зіньків по вул.Воздвиженська, 65, Полтавської області, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав велосипед, марки «Салют», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №825 - від 17.11.2017 року становить 900 грн. 00 коп, що належить ОСОБА_3 , чим спричинив потерпілій майнової шкоди на вказану суму.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 15.11.2017 року близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи поблизу аптеки "Ваша аптека", розташованої в м.Зіньків по вул.Дроздівська, 2 Полтавської області, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав велосипед марки «Україна», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №»827 від 17.11.2017 року становить 520 грн. 00 коп., що належить ОСОБА_4 , чим спричинив потерпілому майнової шкоди на вказану суму.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 15.11.2017 року, близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи в магазині «Digma, TOB «Трейдмар», розташованого в м.Зіньків по вул.Дроздівська, 2 Полтавської області, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав пляшку рому марки «Captain Morgan» об`ємом 0.5 літра вартістю 293 грн.30 коп., чим спричинив майнової шкоди магазину «Digma» TOB «Трейдмар» на вказану суму.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.

Дане підтверджується сукупністю наступних доказів.

Надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1 , у скоєнні даних кримінальних правопорушень, судом перш за все враховано вимоги ст.ст. 28,62 Конституції України, ст. 370 КПК України, ст.ст. 3,13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, практику Європейського суду з прав людини, якими передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише національнимі європейським законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.

Стаття 16-1 КПК України передбачає, що розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.

Під час розгляду справи в суді, ОСОБА_1 , показав, що дійсно коли випивав, здійснив крадіжки велосипедів та пляшки рому, а також показав, що свою вину в інкримінуємих йому злочинах визнав в повному обсязі, в повному обсязі визнав фактичні обставини справи. Будучи допитаним в судовому засіданні дав покази аналогічні описовій частині вироку. Щиро розкаявся. Просить суд призначити покарання згідно чинного законодавства, врахувати його стан здоров`я.

В судовому засіданні потерпілий, ОСОБА_4 , підтвердив обставини вчиненого злочину та факт крадіжки велосипеда.

Визнана органом досудового розслідування потерпілою ОСОБА_3 , на виклик суду не прибула, хоча відповідно до вимог ст. ст. 135, 136, 325 КПК України та положень п.12 Постанови Пленуму ВС України "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілого від злочинів" № 13 від 02.07.2004 року належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання в строки, визначені ч.8 ст.135 КПК України, про що свідчить повідомлення про вручення їй судових повісток. До суду від потерпілої поступила заяви про розгляд справи за її відсутності у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Визнана органом досудового розслідування потерпілою ОСОБА_2 , на виклик суду не прибула, хоча відповідно до вимог ст. ст. 135, 136, 325 КПК України та положень п.12 Постанови Пленуму ВС України "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілого від злочинів" № 13 від 02.07.2004 року належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання в строки, визначені ч.8 ст.135 КПК України, про що свідчить повідомлення про вручення їй судових повісток. До суду від потерпілої поступила заяви про розгляд справи у її відсутності у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Визнаний органом досудового розслідування представником потерпілого «Digma, TOB «Трейдмар», ОСОБА_5 , на виклик суду не прибув, хоча відповідно до вимог ст. ст. 135, 136, 325 КПК України та положень п.12 Постанови Пленуму ВС України "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілого від злочинів" № 13 від 02.07.2004 року належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання в строки, визначені ч.8 ст.135 КПК України, про що свідчить повідомлення про вручення йому судових повісток. До суду від представника потерпілого поступила заяви про розгляд справи у його відсутності у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Прокурор в судовому засіданні, в зв`язку з тим, що обвинувачений вину у вчинених злочинах визнав повністю за обставин викладених в обвинувальному акті, запропонував визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження показів свідків і інших доказів стосовно фактичних обставин справи, зібраних в ході дізнання та досудового слідства, так як вони правильно усвідомлюються обвинуваченим та іншими учасниками процесу і ніким не оспорюються.

Суд, за згодою всіх учасників судового провадження, обмежився допитом обвинуваченого, ОСОБА_1 , потерпілого, ОСОБА_4 , а також дослідив матеріали, які характеризують ОСОБА_1 ..Докази по справі не досліджувалися, в зв`язку з тим, що суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_1 кваліфіковано вірно.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.91 КПК України, однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається, зокрема, на прокурора.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Статттею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.2 цієї статті Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , достатнє і необхідне для його виправлення і недопущення вподальшому скоєння ним злочинів, суд враховує, що він свою вину визнає повністю, активно сприяв розкриттю злочину, його майновий стан, стан здоров"я ( захворювання МКХ-10 В 23.8) і вважає ці обставини, такими що пом`якшують покарання.

Згідно зі ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , рецедив злочину, вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

На підставі вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 04.05.2018 року відносно ОСОБА_1 , який набрав законної сили, суд враховує досудову доповідь органу пробації, в якій зазначено про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 соціально-виховних заходів в умовах цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

З врахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 10.12.2004 року, №8 від 12.06.2009 року, №11 від 06.11.2009 року, того, що ОСОБА_1 , скоїв злочини передбачені ст. 185 ч 2 КК України, кількість епізодів злочину, відповідно до ст. 12 КК України, які відносяться до середньої тяжкості злочину; конкретних обставин вчинених злочинів, суспільної небезпеки скоєних злочинів, обставин справи та наслідків, а також особи ОСОБА_1 , який раніше неодноразово судимий, що свідчить про нього як про особу, схильну до злочинної діяльності, думки потерпілих, що він перебував на обліку та лікуванні від наркотичної залежності, неодружений, непрацюючий, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливе в ізоляції від суспільства, а тому доцільно обрати йому покарання, передбачене чинним законодавством.

З огляду на юридичну суть та зміст положень ст.ст.50,65 КК України, суд також вважає, що захід примусу відносно ОСОБА_1 , внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить його додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.Саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення.

Речові докази по справі: велосипед марки «Салют», передано на зберігання потерпілій ОСОБА_3 , велосипед марки «Салют», передано на зберігання потерпілій ОСОБА_2 , велосипед марки «Україна», передано на зберігання потерпілому ОСОБА_4 , пляшку рому марки «Captain Morgan» об`ємом 0.5 літра , яка належить «Digma» TOB «Трейдмар» передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Зіньківського ВП ГУНП в Полтавській області.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , обрано - тримання під вартою.

Відповідно до обвинувального акта судові витрати по справі становлять 1186 грн. 44 копійки за проведення судово-товарознавчих експертиз.

Процесуальні витрати на підставі ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого по справі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 118,124-126,321, 369, 371, 373-376, 380, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 виним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України, з урахуванням покарання по вироку Ленінського районного суду м.Полтава від 04.05.2018 року та за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, з урахуванням вимог ст. 72 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 років 7 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.

Строк покарання рахувати з часу затримання.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , Полтавської області , не працюючого, ідентифікаційний номер суду невідомий, на користь держави 1186 (одну тисячу сто вісімдесят шість) грн. 44 копійки судових витрат за проведення судово-товарознавчих експертиз.

Речові докази: велосипед марки «Салют», який передано на зберігання потерпілій ОСОБА_3 , залишити у її власності; велосипед марки «Салют», який передано на зберігання потерпілій ОСОБА_2 ; залишити у її власності, велосипед марки «Україна», який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_4 , залишити у його власності; пляшку рому марки «Captain Morgan» об`ємом 0.5 літра , яка належить «Digma» TOB «Трейдмар» і передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Зіньківського ВП ГУНП в Полтавській області - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений через Зіньківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р.Должко