Рішення № 83238286, 25.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2019 року № 826/14850/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у м.Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2016 р. № 20413-13, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі-відповідач/ДПІ у Солом`янському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2016 р. № 20413-13.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018 р. прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги мотивовані протиправним визначенням суми податкового зобов`язання із транспортного податку, у зв`язку із тим, що належний позивачу автомобіль не є об`єктом оподаткування у 2016 році, а відповідачем не доведено, що вартість автомобіля дорівнює або більша 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018 р., зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення їм даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суб`єкт владних повноважень не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяви чи інших заяв по суті справи, з яких можливо встановити відношення відповідача до заявлених позовних вимог, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником транспортного засобу марки - Toyota, державний номер НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 3 456 куб. см., 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

24.06.2016 р. відповідачем, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення № 20413-13, згідно з яким, позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 267 Податкового кодексу України: платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування (підпункт 267.1.1 пункту 267.1); об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (підпункт 267.2.1 пункту 267.2); базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (підпункт 267.3.1 пункту 267.3); ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (підпункт 267.4); базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1 пункту 267.5); обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (підпункт 267.6.1 пункту 267.6); податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (підпункт 267.6.2 пункту 267.6).

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та статті 265 Податкового кодексу України транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629» викладено в новій редакції рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві», яким встановлено, серед інших, транспортний податок. Рішенням Київської міської ради від 11.02.2016 №103/103 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку», зокрема, до додатка 2 рішення Київської міської ради від 23.06. 2011 №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923). Змінами передбачено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Зазначений розмір податку відповідає розміру, встановленому в статті 267 Податкового кодексу України розміру податку.

Станом на 01.01.2016 р. мінімальна заробітна плата згідно зі статтею стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 №928-VIII установлена в розмірі 1378,00 грн. Отже, до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році відносились легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становила понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Відповідно до абзацу другого підпункту 267.2.1 пункт 267.2 статті 267 Податкового кодексу України середньоринкова визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до «Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення): середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 «Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач (пункт 2); джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3); Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13).

Пунктом 3 «Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» передбачено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн Х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2018 р. представник позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із запитом, яким просив надати інформацію про середньоринкову вартість легкового автомобіля позивача - Toyota, з об`ємом двигуна 3 456 куб. см., 2013 року випуску.

Листом від 07.08.2018 р. № 3805-05/33901-07 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило, що розрахована у 2016 році згідно з Методикою середньо ринкова вартість запитуваного автомобіля Toyota, з об`ємом двигуна 3 456 куб. см., бензин, 2013 року випуску та пробігом 0 км становила 796 331,29 грн. (з ПДВ).

Враховуючи вищевикладене, автомобіль позивача не підпадає під оподаткування транспортним податком.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість визначення середньоринкової вартості спірного легкового автомобіля, зокрема не надав підтвердження щодо фактичного пробігу або доказів отримання від уповноважених органів такої інформації.

За таких підстав, на думку суду, твердження відповідача про те, що вартість належного позивачу легкового автомобіля становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», є помилковими та не підтверджуються належними доказами, а тому визначення позичу суми грошового зобов`язання з транспортного податку суперечить нормам Податкового кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 р. № 20413-13 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності та пояснення сторін, суд доходить висновку, що відповідачем не доведена правомірність свого рішення, у зв`язку із чим адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.06.2016 р. № 20413-13.

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) судові витрати в сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6 код ЄДРПОУ 39471390).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко