Рішення № 83238043, 25.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2019 року № 640/3422/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 21.12.2018 № UA100210/2018/00089/2,

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2018/00572,

- зобов`язати відповідача здійснити митне оформлення транспортного засобу за задекларованою вартістю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 відкрито провадження у справі, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем для митного оформлення автомобіля надано всі документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу за ціною рахунку-фактури (інвойсу), а тому у відповідача не було підстав для коригування митної вартості, у зв`язку із чим рішення про коригування митної вартості, а також картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки позивачем надано для митного оформлення неповний пакет документів. Окрім того, подані документи не містили відомостей, що підтверджують цифрові значення та мали розбіжності, у зв`язку з чим відповідачем скориговано митну вартість автомобіля.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , за допомогою митного брокера Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦентрЛогістікСервіс» до відділу митного оформлення №2 митного поста «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС подано в електронному вигляді митну декларацію № UA/100210/2018/445342 для здійснення митного оформлення автомобілю легкового, що був у користуванні, марка - PORSCHE, модель - CAYENNE Disel, номер шасі/кузова - НОМЕР_1 , рік випуску - 2016, модельний рік - 2016, колір - чорний. Митна вартість автомобіля за вказаною декларацією визначена основним методом та складає 46 651,50 євро.

На підтвердження розрахованої митної вартості автомобіля позивачем до митної декларації додано наступні документи:

- реєстраційне посвідчення авто № ZBI 2199 / ET 331528,

- договір купівлі-продажу від 06.12.2018 № ITS-18/12/06-1, укладений між ЗАО «Innovatibe Technology Solutions» (Литва) та ОСОБА_1 , відповідно до якого позивачу продано спірний автомобіль за 46 600,00 євро, при цьому покупець зобов`язаний сплатити вартість автомобіля протягом двох років одним або декількома платежами,

- інвойс від 06.12.2018 № ITS20180004,

- експортна декларація від 06.12.2018 № 18LTVC0100EK2E8477

- довідка про транспортні витрати від 11.12.2018.

- акт про проведення огляду на кордоні від 08.12.2018 № UA209070/2018/03177,

- паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 10.07.1996.

Під час проведення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за спірною митною декларацією, митним органом встановлено, що документи, подані позивачем для підтвердження заявленої вартості транспортного засобу не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення, про що було повідомлено позивача в електронному повідомленні від 13.12.2018. Окрім того, у вказаному повідомленні запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів надати додаткові документи, а саме:

1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення);

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) транспортні (перевізні) документи.

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

5) за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

У відповідь на електронне повідомлення, позивачем направлено до митного органу наступні документи:

- платіжний документ від 06.12.2018 № KPOITS18001, відповідно до якого позивачем здійснено платіж відповідно до умов договору купівлі-продажу у розмірі 7 200,00 євро,

- звіт про незалежну оцінку спірного автомобіля від 17.12.2018 № 752-18,

- інвойс від 09.11.2018 № 5419/18, відповідно до якого ЗАО «Innovatibe Technology Solutions» придбало спірний автомобіля у компанії Frank Hollricher Automobile.

Також, окремим листом позивачем надіслано до митного органу витяг з каталогу Schwacke, яким підтверджується вартість подібного автомобіля у розмірі 45 550,00 євро з урахуванням ПДВ.

За результатом розгляду поданих документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості автомобіля, яким визначено вартість у розмірі 53 894,00 євро та відмовлено у прийняття митної декларації на підставі частини шостої статті 54, статті 256 Митного кодексу України.

Позивач, вважаючи, що прийнятті рішення є протиправними, звернувся зі скаргою до митного органу вищого рівня, а у подальшому - до суду з відповідним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою-другою цього Кодексу визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, необхідно врахувати положення частин другої-третьої цієї статті, якими визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Окрім того, згідно з частиною першою-другою статті 53 Митного кодексу України декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

У даному випадку, позивачем було визначено митну вартість автомобіля за основним методом, тобто за ціною договору купівлі-продажу, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Водночас, як зазначає відповідач у відзиві, декларантом не було надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, а також транспортних документів, що містять відомості про вартість перевезення товару. Окрім того, декларантом надано експортну декларацію без дати проведення митного оформлення та відміток митних органів країни експортера, а всі документи подано без перекладу на українську мову.

Суд критично ставиться до доводів відповідача з огляду на наступне.

Позивачем дійсно не було додано до митної декларації банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару. Водночас, пункт 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України зобов`язує декларанта надавати зазначений документ за умови, якщо рахунок було сплачено, тоді як позивач у позовній заяві зазначає, що умовами договору купівлі-продажу передбачено, що сплата вартості автомобіля має відбутися протягом двох років з моменту підписання договору на розсуд покупця.

Таким чином, якщо рахунок за договором не було сплачено, у декларанта не виникає обов`язку надавати банківські платіжні документи до митної декларації.

На підтвердження витрат на перевезення автомобіля, позивачем власноруч була складена довідка, в якій зазначено, що транспортні витрати на перевезення автомобіля до державного кордону України склали 51,50 євро. Вказана сума була включена декларантом до митної вартості автомобіля, як того передбачають положення Митного кодексу України. При цьому, як зазначає позивач, він особисто перебував за кермом автомобіля та не використовував послуги сторонніх осіб або транспортних підприємств тощо, з огляду на що, позиція відповідача є необґрунтованою, оскільки ним не зазначається, який саме документ підтверджував би витрати на транспортування у даному випадку.

Щодо наявності експортної декларації без дати митного оформлення та відміток митних органів, суд зазначає, що відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність або відсутність таких відміток впливає на визначення митної вартості товару, як і необхідності та обов`язковості їх наявності у наданій копії.

Дослідивши наявну у матеріалах справи митну декларацію країни відправлення, встановлено, що вона містить у собі інформацію щодо відправника, товару та його вартості, а також містить штрих-код, серію та номер. Також, позивачем було додано скріншот інформаційного веб-порталу Союзу митних служб та оподаткування Європейського Союзу, з якого вбачається, що експортна декларація належним чином прийнята та опрацьована, експорт спірного автомобіля - дозволено.

Отже, доводи контролюючого органу з цього приводу не заслуговують на увагу, оскільки наведена інформація у митній декларації країни відправлення не викликає сумніву у її достовірності.

Суд також відхиляє посилання відповідача на відсутність перекладу на українську мову документів, доданих до митної декларації.

Частиною першою статті 254 Митного кодексу України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

У даному випадку, більшість документів, доданих до митної декларації, складені мовою міжнародного спілкування. Разом з тим, відповідачем не було надано доказів того, що ним вимагався переклад на українську мову документів, складених ні іншій мові, і декларантом не було виконано такої вимоги.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 № 21-498а15, обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість, митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

У даному випадку, жодна з обставин, яка викликала сумніви у відповідача, не знайшла свого підтвердження у процесі розгляду даної справи. Таким чином, контролюючим органом не було доведено наявності у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом (позивачем) митної вартості товару за основним методом, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Отже, у відповідача у спірних правовідносинах були відсутні підстави для витребування додаткових документів та, у подальшому, не виникало права для коригування митної вартості товару.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 21.12.2018 № UA100210/2018/00089/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2018/00572 також підлягає скасуванню, оскільки прийнята на підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості.

Щодо позовних вимог стосовно зобов`язання відповідача здійснити митне оформлення транспортного засобу за задекларованою вартістю, суд зазначає, що дана позовна вимога спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача та є передчасною, а отже не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 39422888) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.12.2018 № UA100210/2018/00089/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2018/00572.

4. У решті позовних вимог - відмовити.

5. Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 39422888) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов