Рішення № 83237254, 25.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000361

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними, скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФ у Львівській області, позивач) до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Золочівський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, відповідач 1), Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ГТУЮ у Львівській області, відповідач 2), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Золочівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області при винесенні постанови від 03.01.2019 № 57991394 про відкриття виконавчого провадження;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Золочівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 03.01.2019 про відкриття виконавчого провадження № 57991394 з примусового виконання виконавчого документу - постанови № 56948378, виданого 05.10.2018 Золочівським РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на наступні обставини та правові норми. 29.12.2018 заступником начальника Золочівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №56948378 на підставі заяви стягувача та у відповідності до п.1 ч.1 ст. 37 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Таким чином, як зазначає позивач, законодавством надано право державному виконавцю у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону, проводити стягнення лише виконавчого збору, а не постанови про накладення штрафу. Відповідно до абзацу 15 пункту 7 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, значеним статтею 4 Закону. Однак, за твердження позивача, постанова заступника начальника Золочівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 05.10.2018 року ВП №56948378 про накладення штрафу не відповідає вимогам виконавчого документа, передбачених ст. 4 Закону, оскільки не вірно зазначено повне найменування стягувача та боржника, їх місцезнаходження.

Відповідно до п.6 ч. 4 ст. 4 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Позивач вважає, що викладені обставини свідчать про те, що постанова від 03.01.2019 про відкриття виконавчого провадження є безпідставною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 15.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

22.02.2019 за вх.№619 ел. на адресу суду надійшов відзив Золочівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, (25.02.2019 вх.№6228 даний відзив зареєстровано канцелярією суду) в якому відповідач покликається на наступне. Зазначає, що оскільки, рішення суду боржником не виконано та керуючись ст. 75 Закону, згідно якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання, - 20.09.2018 року, відповідно державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100 гри. Беручи до уваги, що рішення суду боржником повторно не виконано, та у відповідності до ч. 2 статті 75 Закону, 05.10.2018 винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі в сумі 10200 грн.

29.12.2018 року надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа згідно п.1 ст.37 Закону. Відповідно, 29.12.2018 заступником начальника відділу, Колечиць І .В . винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, які виділено в окреме провадження відповідно до частини 8 розділу 111 та частини 7 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).

Окрім цього, постанови про накладення штрафу також виділено в окремі провадження. Отже, 03.01.2019 року старшим державним виконавцем Ільницьким Ю.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП №57991394, щодо стягнення із боржника 10200,00 гри. штрафу, яку надіслано сторонам для виконання та до відома. Таким чином відповідач стверджує, що державний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в рамках вимог Закону, а скасування постанови про накладення штрафу від 26.09.2018 суперечить вимогам Закону.

25.02.2019 позивачем надано відповідь на відзив, у якій на підтвердження позовних вимог покликається на те, що відповідачу не підвідомчі виконання рішень тієї категорії, де боржником виступає Управління Пенсійного фонду України. А отже позов на думку позивача, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.02.2019 задоволено клопотання позивача, провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №445/2355/15-а.

14.03.2019 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив вх.№8547, у яких відповідачем спростовуються арґументи позивача, викладені у відповіді на відзив. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, просить відмовити у задоволенні позову.

25.07.2019 ухвалою судді задоволено клопотання представника відповідача (від 20.06.2019 вх.№21503) та поновлено провадження в адміністративній справі.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі сторін до суду не надходило.

Зважаючи на особливості розгляду справ передбачених ст.287 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), суддя ухвалив продовжити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Під час судового розгляду справи судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Виконавчим листом № 445:72355/15-а від 15.02.2016 виданим Золочівським районним судом Львівської області «Зобов`язано Управління Пенсійного фонду в Золочівському районі Львівської області поновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з 1 червня 2015 року у попередньому розмірі».

У зв`язку із невиплатою, призначеної Законом України «Про прокуратуру», пенсії, стягувач ОСОБА_2 звернувся до Золочівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області із заявою про примусове виконання вищевказаного виконавчого документа, починаючи із 01.03.2018 і по даний час.

07.08.2018 заступником начальника Золочівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Колечиць І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі ст. 3. 4. 24, 25, 26, 27 Закону, АСВП за №56948378.

08.08.2018 від боржника надійшов лист про те, шо Золочівське об`єднане управління Пенсійного фонду Львівської області, керуючись постановою Кабінету Міністрів України №821 від 08.1 1.2017 року «Про деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України», припинило свою діяльність шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відповідності до ст. 106, 107 Цивільного кодексу України.

01.03.2018 внесено запис в ЄДР за № 13991120004001687 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Золочівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області.

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 20.08.2018 замінено сторону боржника із Золочівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в особі Золочівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління ПФУ у Львівській області, шо знаходиться за адресою: 80700, м. Золочів, вул. Валова, 4, Львівської області (код ЄДРПОУ 13814885).

06.09.2018 державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

20.09.2018 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100 грн.

05.10.2018 винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі в сумі 10200 грн.

29.12.2018 надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа згідно з п.1 ст.37 Закону № 1404-19.

29.12.2018 заступником начальника відділу, Колечиць І .В . винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, які виділено в окреме провадження відповідно до частини 8 розділу 111 та частини 7 розділу ІХ Інструкції.

Постанови про накладення штрафу також виділено в окремі провадження. Отже, 03.01.2019 старшим державним виконавцем Ільницьким Ю.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП №57991394, щодо стягнення із боржника 10200,00 грн. штрафу.

Також, 14.01.2019 старшим державним виконавцем Ільницьким Ю.І. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №57991535.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд керується наступним.

Відповідно до положень ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.18, ст.26 вищевказаного Закону, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації, або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Закону, примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору та постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Приписами п.5,7 ст. 12 Закону визначено, що сторони зобов`язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно положень ст.27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до положень ст. 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до положень ст.63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 25 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно положень ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

При виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.

Згідно ч.3 ст.40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1, 3, 4, 6 ч.1 ст.37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч.9 ст.27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи, що постанова державного виконавця від 05.10.2018 у ВП№56948378 є виконавчим документом згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону, набрала законної сили і не була скасована в адміністративному чи судовому порядку, суд дійшов висновку про наявність у відповідача передбачених ч.ч. 1, 5 ст. 26 цього Закону підстав для відкриття виконавчого провадження про примусове її виконання.

Оцінивши матеріали справи та докази подані сторонами, суд приходить до висновку що відповідачем правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки не зазначення законодавцем в ч.3 ст. 40 Закону про стягнення штрафів не звільняє боржника від їх сплати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця від 05.10.2018 про відкриття виконавчого провадження №56948378 відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, відповідно не є протиправною та не підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На думку суду, позивачем не надано доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та вимог законодавства України.

Таким чином, оскаржені дії та постанова є такими, що прийняті державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України не підлягають відшкодуванню судові витрати позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову. Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними, скасування постанови

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2019.

Суддя В.М. Сакалош