Ухвала суду № 83237128, 25.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 липня 2019 року СєвєродонецькСправа № 812/1078/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача на виконання рішення суду у адміністративній справі № 812/1078/18 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2019 року адвокат Щеглов Дмитро Сергійович звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з заявою про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача на виконання рішення суду у адміністративній справі № 812/1078/18 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії (арк. спр. 121-124), в якій просить:

1) визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, під час виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18;

2) зобов`язати відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18, яким зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії з 01 квітня 2017 року, а саме: внести рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18 до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду; надіслати позивачу в особі представника позивача витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою; подати до Пенсійного фонду України документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до відповідача (боржника); копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником відповідача (боржника) або уповноваженою ним особою;

3) зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області протягом тридцяти календарних днів з дня отримання окремої ухвали надати відповідь до Луганського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії з 01 квітня 2017 року. Зазначене рішення набрало законної сили 14 січня 2019 року. Касаційне провадження не відкрито. 02 травня 2019 року виконавчий лист направлено до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби України у Луганській області. Виконавче провадження не відкрите.

20 квітня 2019 року на адресу відповідача направлено адвокатський запит.

Листом від 25 квітня 2019 року за № 187/К-5 відповідач, з посиланням на постанову правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1«Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році», незаконно відмовив у наданні витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відносно рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18. Зазначена постанова не має жодного відношення до виплати пенсій на підставі рішення суду. З огляду на зазначене, своїм листом відповідач підтвердив, що він має рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18 та виконує його в частині сплати поточної пенсії позивачу та те, що всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, відповідач не вніс рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18 до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

З огляду на викладене, представник позивача просить заяву задовольнити.

23 липня 2019 року від управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області за вхідним реєстраційним № 38997/2019 надійшли письмові пояснення від 22 липня 2019 року № 15639/07-20 (арк. спр. 175-176), в яких відповідач зазначив таке.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18 за позовом ОСОБА_1 не може бути внесено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, оскільки цією постановою визначено механізм виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету. ОСОБА_1 отримує пенсію, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата якої забезпечується за рахунок коштів Пенсійного фонду України відповідно до пункту 1 статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до пункту 2 статті 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

За таких обставин, за твердженням відповідача, відсутні правові підстави щодо внесення даного рішення до вказаного реєстру, оскільки: пенсія ОСОБА_1 призначена і виплачується відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок Пенсійного фонду України, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України; постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 визначено механізм виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету.

Також відповідач зазначив, що ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18 не досліджувалися обставини щодо внесення даного рішення суду до відповідного реєстру.

Щодо виконання рішення суду відповідач зазначив, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18 за позовом ОСОБА_1 до управління у березні 2019 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено пенсію за березень 2019 року у розмірі 6345,25 грн у межах виплати за один місяць. Заборгованість з пенсії за період з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2019 року в розмірі 108852,12 грн нарахована та включена до загальної потреби в коштах на виплату пенсій. Фінансування пенсійних виплат відбувається згідно чинного законодавства відповідно до потреби в коштах на виплату пенсій, яка визначається на підставі всіх виплатних документів, сформованих підпорядкованими управліннями Пенсійного фонду України в Луганській області, та в межах коштів, що надходять з Пенсійного фонду України виключно за цільовим призначенням. З квітня 2019 року по червень 2019 року позивачу нараховано та виплачено поточну пенсію у щомісячному розмірі 6345,25 грн. Поточна пенсія за липень 2019 року у розмірі 6363,34 грн нарахована на виплатні відомості липня 2019 року та буде виплачена після фінансування Пенсійним фондом України.

З урахуванням викладеного відповідач просить залишити заяву без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви (абзац перший частини п`ятої статті 383 КАС України).

Ухвалою від 16 липня 2019 року суд вирішив розглядати заяву адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача на виконання рішення суду в порядку письмового провадження (арк. спр. 171).

Вирішуючи заяву адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача на виконання рішення суду, суд виходить з такого.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково (арк. спр. 39-43, 184-185):

- визнано протиправним та скасовано розпорядження від 27 березня 2017 року управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 квітня 2017 року;

- зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з квітня 2017 року;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено;

- в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

24 квітня 2019 року позивачу за рішенням від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18, яке набрало законної сили 14 січня 2019 року та підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», видано виконавчий лист (арк. спр. 182-183, 184-185).

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 10 травня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 59057754 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 812/1078/18, виданого Луганським окружним адміністративним судом 24 квітня 2019 року, про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з квітня 2017 року (арк. спр. 131).

Станом на 23 липня 2019 року виконавче провадження ВП № 59057754 відкрито, про що свідчить інформація з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (арк. спр. 186).

20 квітня 2019 року адвокат Щеглов Дмитро Сергійович звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію щодо виконання рішення суду у справі № 812/1078/18 (арк. спр. 127).

Листом від 25 квітня 2019 року за № 187/К-5 відповідач повідомив адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича, що: ОСОБА_1 поновлено нарахування та виплату пенсії з квітня 2017 року, здійснено виплату пенсії за березень 2019 року та нараховано на додаткову відомість заборгованість з пенсії за період з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2019 року в сумі 108852,12 грн. Також зазначено, що виплата заборгованості з пенсії буде здійснена за умови фінансування (арк. спр. 126).

Відповідно до рішень управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 07 лютого 2019 року № 909190808264 позивачу з 01 квітня 2017 року за рішенням суду поновлено виплату пенсії (арк. спр. 177, 178).

Згідно з протоколами за період з 01 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року та за період з 01 травня 2017 року по 28 лютого 2019 року позивачу нараховано пенсію за квітень 2017 року у розмірі 2637,98 грн та за період з 01 травня 2017 року по 28 лютого 2019 року у розмірі 106214,14 грн, а всього 108852,12 грн (арк. спр. 178 зв., 179).

Відповідно до інформації з програми Пенсійного фонду України ОСОБА_1 у період з березня 2019 року по червень 2019 року виплачено пенсію у місячному розмірі 6345,25 грн; пенсія за липень 2019 року в сумі 6363,34 грн нарахована до виплати на 25 липня 2019 року. Також до виплати у липні 2019 року позивачу нараховано заборгованість в загальній сумі 108852,12 грн (арк. спр. 180).

Надаючи правову оцінку діям управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганській області у межах поданої заяви, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частинами першою, другою, четвертою статті 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Системний аналіз зазначених вище норм права свідчить, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649), пунктом 2 якої установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією постановою.

Порядок № 649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 649 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Отже, Порядок № 649 стосується виключно виконання судових рішень щодо виплати пенсії, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

У межах спірних правовідносин судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком, призначення, перерахунок і виплата якої регламентуються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).

Абзацом двадцять другим статті 1 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1058-IV система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Перший рівень - солідарна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною другою статті 72, пунктом 1 частини першої статті 73 Закону № 1058-IV кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ) передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію за віком за рахунок коштів Пенсійного фонду, а не за рахунок коштів Державного бюджету України, правові підстави для внесення управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18 до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до Порядку № 649 відсутні.

Отже, у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, під час виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18 та відсутні підстави для зобов`язання відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18, а саме: внести рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 812/1078/18 до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду; надіслати позивачу в особі представника позивача витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою; подати до Пенсійного фонду України документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до відповідача (боржника); копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником відповідача (боржника) або уповноваженою ним особою.

За відсутності обставин протиправної бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для постановлення окремої ухвали.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача на виконання рішення суду у адміністративній справі № 812/1078/18 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська