Рішення № 83237123, 25.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2614/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, яка полягає у невиплаті заборгованості по пенсії за період з 01.03.2016 по 31.05.2019 позивачу;

-зобов`язати відповідача виплатити виниклу заборгованість по пенсії за період з 01.03.2016 по 31.05.2019 ОСОБА_1 ;

-звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суми пенсії за один місяць (а.с.3-5).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2007 році здобув право на отримання пенсії. До початку бойових дій, які розпочалися з літа 2014 році перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Красний Луч, Луганської області, де отримував регулярне пенсійне забезпечення. Однак, із серпня 2014 року бойові дії на сході України посилилися, в зв`язку з чим робота усіх державних органів та установ, в тому числі управління Пенсійного фонду в м.Красний Луч, Луганської області припинилась. У зв`язку з проведенням бойових дій на сході України позивач 25.04.2019 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області - після реорганізації - Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про переведення пенсії з управління Пенсійного фонду України м.Бахмут Донецької області та постановлення позивача на облік з 01.03.2016. Після написання заяви позивач, починаючи з червня 2019 року, почав одержувати свою пенсію. Однак заборгованості по пенсії за період з березня 2016 року по травень 2019 року не отримав. При цьому відповідач не надіслав жодного повідомлення про причини невиплати заборгованості по пенсії. Лише у телефонній розмові з працівниками управління, яка відбулась у червні 2019 року позивачу роз`яснили, що заборгованість по виплаті пенсії за період за березень 2016 по травень 2019 року не виплачують через відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його конституційні права, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 19.07.2019 за вхідним реєстраційним номером 38375/2019 надав відзив на позовну заяву від 12.07.2019 №4992/07/Т (а.с.20-24), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою про запит пенсійної справи з м. Бахмут Донецької області. Позивач отримував пенсію у Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області по 28.02.2016 року.

Згідно розпорядження управління від 22.05.2019 року позивача взято на облік як одержувача пенсії за віком з 01.03.2016 року за даними електронної пенсійної справи як внутрішньо переміщену особу. Довідка, яка видана Управлінням соціального захисту населення Сватівської РДА 25.04.2019 року за № 930-5000117066 дійсно підтверджує факт того, що позивача взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції до Сватівського району Луганської області. Відповідно до протоколу №142 засідання комісії з розгляду питань щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 08.05.2019 року вирішено відновити виплату пенсії ОСОБА_1 . Сума пенсії за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 складає 136 963,62 гривень, яка не виплачена позивачу під час його перебування на обліку в Бахмутсько- Лиманському управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Макет пенсійної справи ОСОБА_1 не містить інформації щодо підстав припинення виплати пенсії позивачу, тобто відсутнє розпорядження про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Сума пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.05.2019 року складає 11 622, 62 гривень, не виплачена позивачу через тривалий час пересилки документів з Бахмутсько-Лиманського управлінні Пенсійного фонду України Донецької області до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області. Постановою кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 року внесено зміни до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ 08.06.2016 року №365, відповідно до яких суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати після прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже сума пенсії за минулий період, а саме за період з 01.03.2016 по 31.05.2019, яка не виплачена ОСОБА_1 розрахована та буде виплачена. Пенсія у сумі 2019,97 гривень за червень 2017 року позивачу виплачена, після прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже, ОСОБА_1 отримує пенсію з 01.06.2019 року на картковий рахунок відкритий у АТ «Ощадбанк».

Окрім того, Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області не припиняло виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року. На підставі викладеного, відповідач просив залишити без задоволення адміністративний позов позивача.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 06.01.2003 року Краснолуцьким МВ УМВС України у Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 25.04.2019 НОМЕР_4 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_2 (а.с.7).

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_3 від 26.12.2007 (а.с.8).

На виконання ухвали суду від 26.06.2019 Управління праці та соціального захисту населення Сватівської райдержадміністрації надало інформацію від 05.07.2019 №02-03/1784, в якій зазначило, що рішення про скасування дії довідки не приймалось (а.с.16).

17.07.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив зробити запит пенсійної справи за віком з УПФУ в м.Бахмут (зворотній бік а.с.30) та заявою від 17.07.2018 просив належні суми пенсії перераховувати на поточний рахунок відкритий в АТ "Ощадбанк" (а.с.3).

З наданого Бахмутсько-Лиманським ОУПФУ атестату вбачається, що пенсію позивачу виплачено по 30.06.2016 (а.с.34).

Бахмутське-Лиманське ОУПФУ супровідним листом від 17.05.2019 направив пенсійну справу ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, зазначив, що пенсію виплачено по 29.02.2016 (а.с.29).

Заявою від 23.04.2019 позивач просив відповідача належні суми виплати перераховувати на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» (а.с.34).

Відповідачем на виконання ухвали суду від 26.06.2019 надано письмову інформацію від 10.07.2019 №4101/03-22/3с, в якій зазначено, що ОСОБА_1 не отримував пенсію з 01.03.2016 по 31.05.2019. Суми невиплати складались під час перебування на обліку в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному УПФУ Донецької області з 01.03.2016 по 31.03.2019 136963,62 грн; під час перебування на обліку в Білокуракинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області з 01.04.2019 по 31.05.2019 11622,62 грн (невиплата виникла через тривалий час пересилки документів з УПФУ Донецької області до УПФУ Луганської області). З 01.06.2019 ОСОБА_1 пенсію отримує (а.с.28).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому невиплата призначеної позивачу пенсії за віком за період з 01.03.2016 по 31.05.2019 є протиправною бездіяльністю відповідача, яка порушує конституційне право позивача на соціальне забезпечення.

При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено, а відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Доводи відповідача про те, що виплата заборгованості позивачу буде виплачена при відповідному фінансуванні Пенсійним фондом України з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365", суд вважає неприйнятними, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, яка утворилась внаслідок відсутності коштів в Пенсійному фонді України, а також щодо особливостей виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону №1058-IV щодо виплати пенсії пенсіонерам, які мають вищу юридичну силу.

Крім того, суд також вважає за необхідне зауважити, що такий підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави.

Так, внаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов`язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.

Взявши на себе обов`язок із виплати особі пенсії за минулий період (стаття 46 Закону № 1058-IV), але при цьому не визначивши певного порядку, держава допустила недобросовісність. Щоправда ця недобросовісність була допущена урядом, а не відповідачем. Незважаючи на це, носієм обов`язку перед особою виступає держава в цілому. Оскільки у відносинах виконання цього обов`язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату пенсії, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.

Враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1 вважає за необхідне зобов`язати Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганській області виплатити заборгованість по невиплаченій пенсії за період з 01.03.2016 по 31.05.2019.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за період з 01.03.2016 по 31.05.2019, то таким чином пенсія позивачу повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з правильним визначенням періоду, за який підлягає виплаті заборгованість з пенсії позивачу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 26.06.2019 відстрочено позивачу сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі у розмірі 768,40 грн. (а.с.1-2).

Станом на дату розгляду справи по суті судовий збір не сплачений, а тому підлягає стягненню даним рішенням суду до Державного бюджету України.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, позивачу необхідно відшкодувати 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.03.2016 по 31.05.2019.

Зобов`язати Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92200, Луганська область, Білокуракинський район, смт.Білокуракине, вул.Історична, буд.81, код ЄДРПОУ 41246789) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсії за період з 01.03.2016 по 31.05.2019.

Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106) суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92200, Луганська область, Білокуракинський район, смт.Білокуракине, вул.Історична, буд.81, код ЄДРПОУ 41246789) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) у рахунок відшкодування судових витрат у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова